Тема 2. Інформаційне забезпечення фінансового аналізу.

Тема 2. Інформаційне забезпечення фінансового аналізу.

2.1. Необхідність, сутність та значення фінансової інформації.

2.2. Мета і завдання аналізу фінансових звітів.

2.3. Загальні вимоги до фінансової звітності відповідно до стандартів бухгалтерської звітності.

2.4. Баланс як основне джерело інформації для фінансового аналізу.

2.5. Звіт про фінансові результати як джерело інформації про прибутковість підприємства.

2.6. Звіт про рух грошових коштів як джерело аналізу грошових потоків.

2.7. Звіт про власний капітал як джерело інформації про формування і використання власного капіталу підприємства.

Загальні вимоги до фінансової звітності відповідно до стандартів бухгалтерської звітності.

Загальні вимоги до фінансової звітності викладені в положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 (далі – П(С)БО 1), затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 №87. Дане положення встановлює:

· мету фінансових звітів;

· їх склад;

· звітний період;

· якісні характеристики та принципи, якими слід керуватися під час складання фінан­сових звітів;

· вимоги до розкриття інформації у фінансових звітах.

П(С)БО 1 повинне застосовуватися при підготовці і наданні фінансових звітів підприємствами, організаціями, установами та іншими юридичними особами (надалі – підприємствами) усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ). Проте тут не розглядаються правила складання консолідованої фінансової звітності.

Основою П(С)БО 1 є Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 1 (переглянутий у 1997 році) Комітету з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Фінансова звітність визначена П(С)БО 1 як бухгалтерська звітність, яка відображає фінансовий стан підприємства і результати його діяльності за звітний період. Метою такої звітності ї забезпечення загальних інформаційних потреб широкого кола користувачів, які покладаються на неї як на основне джерело фінансової інформації під час прийняття економічних рішень (табл.2.1).

Таблиця 2.1

Таблиця 2.2

Приклад 1.

Припустимо, що на підприємство внаслідок господарської операції надійшли матеріали. Підприємство передбачає використати їх для виробництва та реалізації продукції. Отже, воно сподівається отримати майбутні економічні вигоди шляхом використання цих матеріалів разом з іншими активами у виробництві. Тому матеріали будуть відповідати критеріям визнання активів – елементів балансу. Вартість матеріалів визначена договором з постачальником і в документах на їх оплату. Це ї є основою для оцінки цієї статті в обліку.

Одночасно виникає заборгованість перед постачальником щодо сплати вартості отриманих матеріалів. Сплата – це вибуття грошових коштів (чи інших активів на умовах бартеру), тобто втрата у майбутньому економічних вигод підприємством. Це ознаки іншого елементу балансу - зобов’язань.

Під час складання фінансової звітності повинен також завжди враховуватись фактор імовірності надходження чи втрати економічних вигод. Адже ситуація на ринку стрімко змінюється і на дату балансу вона може оцінюватися іншим чином, ніж на момент здійснення господарської операції.

Приклад 2.

Використовуючи попередній приклад, припустимо, що у кінці звітного періоду під­при­ємство відмовиться у подальшому випускати продукцію як неконкурентноспроможну і не може використати або реалізувати придбані для її виробництва матеріали. Отже, ніяких економічних вигод від їх наявності підприємство вже не отримає. Тому такі запаси слід виключити з активів і визнати у складі витрат звітного періоду (збитків), елементу звіту про фінансові результати.

Фінансова звітність повинна надати дохідливу, доречну, достовірну та зіставну інформацію щодо фінансового стану, результатів діяльності підприємства, руху його грошових коштів, змін у складі власного капіталу.

Для того, щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, П(С)БО 1 вимагає наявність у ній даних про:

· підприємство;

· дату звітності та звітний період;

· валюту звітності та одиницю її виміру;

· відповідні показники (статті) за звітний та попередній періоди;

· облікову політику підприємства та її зміни;

· аналітичну інформацію щодо статей фінансових звітів;

· консолідацію фінансових звітів;

· припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;

· обмеження щодо володіння активами;

· участь у спільних підприємствах;

· виявлені помилки та пов’язані з ними коригування;

· переоцінку статей фінансових звітів;

· іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними П(С)БО.

Фінансова звітність повинна бути підготовлена та надана користувачам у певні терміни, які визначаються чинним законодавством. У разі надмірної затримки під час надання звітної інформації вона може втратити свою доречність.

Дані фінансової звітності є основою не тільки для оцінки результатів звітного періоду, але й для їх прогнозування. Так, інформація щодо фінансового стану та результатів діяль­ності часто використовується як основа для прогнозування майбутнього фінансового стану.

Під час підготовки фінансової звітності кожне підприємство розглядається як юри­дична особа, що відокремлена від власників – фізичних осіб. Таким чином, особисте майно та зобов’язання власників не повинні відображатись у фінансовій звітності підприємства. Тому в фінансовій звітності (зокрема, в балансі) передбачене відображення лише зобо­в’язань власників за внесками до капіталу та розподілу власникам (у вигляді відсотків, дивідендів, вилучення капіталу тощо). Цей принцип отримав назву принципу автономності підприємства.

Отже, якщо власник підприємства вносить власні грошові кошти у банк з метою збільшення статутного капіталу даного підприємства, то ця операція буде відображена у фінансовій звітності. Якщо ж метою власника буде отримання відсотків за депозитним вкладом, що здійснений його власними коштами, та їх використання на свої потреби, то така господарська операція не вплине на показники фінансової звітності.

Фінансові звіти складаються також виходячи з принципу безперервності діяльності підприємства, тобто підприємство не має ні наміру, ані потреби ліквідуватися або суттєво зменшувати масштаби своєї діяльності, і залишатиметься таким у подальшому (принаймні протягом наступного звітного періоду).

За протилежних обставин якщо події після дати балансу свідчать про наміри підприємства припинити свою діяльність або про неможливість її продовження, підприємство не може використовувати П(С)БО як основу для підготовки своїх фінансових звітів (п.18 П(С)БО 6). Тоді поділ його активів і зобов’язань на необоротні та оборотні (довгострокові і короткострокові) втрачає доречність: адже підприємство повинне у процесі ліквідації покрити усі свої зобов’язання (спочатку перед кредиторами, потім перед власниками), тому всі активи стають оборотними, а зобов’язання – короткотерміновими. Переважна оцінка статей балансу за історичною собівартістю також не може бути використана, їх слід переоцінити за ринковою вартістю. Фактично втрачає сенс застосування майже всіх принципів формування фінансової звітності безперервно діючого підприємства.

Принцип періодичності припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу (звітні періоди) з метою складання фінансової звітності.

За П(С)БО 1 звітний період складає календарний рік. Проте для новоствореного підприємства або для підприємства, яке ліквідується, тривалість звітного періоду може бути іншою (рис.2. 2).

 

 

Новостворене підприємство

(максимум – 15 місяців)

 

Дата

створення Підприємство, що продовжує свою діяльність

підприємства Календарний рік (12 місяців)

Підприємство, що ліквідується

Початок Дата Кінець

звітного року ліквідації звітного року

1 січня підприємства 31 грудня

 

Рис.2.2. Тривалість звітного періоду за П(С)БО 1

 

Передбачається також складання проміжної звітності (квартальної та місячної) наростаючим підсумком з початку року.

Тепер будь-які активи, виготовлені на підприємстві (незавершене виробництво, готова продукція, основні засоби, нематеріальні активи тощо), будуть оцінюватися за виробничою собівартістю у складі прямих та виробничих накладних витрат.

До собівартості придбаних активів включатимуться:

· ціна придбання;

· податки, мито, збори (крім тих, що повертаються згодом підприємству);

· витрати на їх доставку, вантажно-розвантажувальні роботи;

· витрати доведення активів до стану, придатного для використання (реалізації);

· інші витрати, безпосередньо пов’язані з придбанням цих активів.

Будь-які торговельні та інші знижки вираховуються при визначенні витрат на придбання.

Приклад

Підприємство придбало основні засоби за ціною 20000 грн. (без ПДВ) та сплатило за них у період дії знижки, наданої постачальником у сумі 100 грн. Витрати на доставку основних засобів до місця їх експлуатації за умовами договору не відшкодовуються постачальником і становлять 1000 грн. В обліку придбані основні засоби будуть відображені за сумою 20000 – 100 + 1000 = 20900 (грн.).

Принцип нарахування полягає в тому, що результати господарських операцій визнаються, коли вони відбуваються (а не тоді, коли отримуються або сплачуються грошові кошти), і відображаються в бухгалтерському обліку та фінансових звітах тих періодів, до яких вони відносяться. Завдяки цьому користувачі отримують інформацію не тільки про минулі операції, пов’язані з виплатою або отриманням грошових коштів, але й про зобов’язання сплатити грошові кошти в майбутньому та про ресурси, які мають надійти у майбутньому. Така інформація щодо минулих операцій є найбільш корисною для прийняття користувачами економічних рішень.

П(С)БО 1 зазначає, що принцип нарахування має застосовуватися одночасно з принципом відповідності, за яким витрати визнаються у звіті про фінансові результати на основі прямого зв’язку між ними та отриманими доходами.

Щоб бути достовірною, інформація у фінансових звітах повинна бути також повною, зважаючи на її важливість для користувача та витрати, пов’язані з отриманням цієї інфор­мації. Тому фінансова звітність не обмежується лише балансом, звітами про фінансові ре­зуль­тати, власний капітал та рух грошових коштів, але містить примітки, які надають інфор­мацію про облікову політику підприємства та додаткові пояснення до окремих статей цих звітів. Крім того, у примітках розкриваються важливі для користувачів фінансової звітності події, які відбулися після дати балансу, наприклад, оголошення дивідендів за акціями.

У складі річного бухгалтерського звіту українських підприємств передбачена форма №3 “Звіт про фінансово-майновий стан” та пояснювальна записка. Проте інформація, яка в них наводиться, лише в незначній мірі покриває потреби користувачів для здійснення ретроспективного та перспективного аналізу діяльності підприємства з метою прийняття економічних рішень.

Що ж стосується непередбачених подій та подій після дати балансу, то вони взагалі не впливали на показники звітів і не розкривались у пояснювальній записці. Тепер, за П(С)БО 6, такі події поділяються на дві групи та коригують певні статті звітності або розкриваються у примітках (рис.2.3).

 

 

Події після дати балансу

які надають додаткову інформацію про визначення сум, пов’язаних з умовами, що існували на дату балансу		які вказують на умови, що виникли після дати балансу
Коригують Відповідні активи і зобов’язання		розкриваються у примітках до фінансових звітів

 

Рис.2.3. Класифікація подій після дати балансу за П(С)БО 6.

 

Щоб скласти фінансову звітність, керівництво підприємства формує облікову політику, тобто обирає принципи, методи і процедури обліку таким чином, щоб достовірно відобразити фінансове положення і результати діяльності підприємства та забезпечити зіставність фінансових звітів.

Надання користувачам інформації про політику бухгалтерського обліку, яку підприємство повинно використовувати постійно при складанні фінансових звітів, будь-яких змін у цій політиці та впливу таких змін на показники фінансових звітів є вимогою прин­ципу послідовності. Дотримання цього принципу є передумовою зіставності фінансових звітів, адже користувачі отримують можливість визначати відмінні риси різних політик бухгалтерського обліку щодо схожих операцій та інших подій, які використовуються одним і тим же підприємством або різними підприємствами протягом певних звітних періодів.

Українські підприємства мали дуже обмежені можливості щодо формування облікової політики, які визначались п.1 “Вказівок щодо організації бухгалтерського обліку в Україні”, затверджених наказом Мінфіну України від 07.05.93 №25 з наступними змінами і доповненнями. У пояснювальній записці до річного бухгалтерського звіту вимагалось попередити про намір зміни облікової політики в наступному звітному році.

За П(С)БО 1 підприємство буде висвітлювати свою облікову політику у примітках, описуючи принципи оцінки та методи обліку щодо окремих статей звітності. Тепер підприємство буде мати право вибору, прийматиме ці рішення самостійно.

Що ж стосується змін облікової політики, то в П(С)БО 6 визначено:

· коли можливі такі зміни;

· що не вважається зміною облікової політики;

· як впливають зміни облікової політики на показники фінансових звітів;

· які примітки слід надавати у випадку змін облікової політики.

Цілий ряд господарських операцій, таких як погашення сумнівної заборгованості, визначення можливого строку корисного використання основних засобів тощо, супроводжуються певною невизначеністю та потребують професійного судження. Тому при складанні фінансових звітів слід застосовувати принцип обачності, щоб активи або дохід не були завищені, а зобов’язання чи витрати – занижені.

Сутність операцій або інших подій не завжди відповідає тому, що випливає з їх юридичної форми. Наприклад, підприємство може передати актив іншій стороні таким чином, що подальше використання майбутніх економічних вигод, втілених у цьому активі, залишається за даним підприємством. За таких обставин відображення цієї операції як продажу не відповідатиме її суті. Тому керівництво підприємства повинне надавати перевагу економічному змісту господарських операцій над їх юридичною формою.

Принцип єдиного грошового вимірника передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності.

Під час складання фінансової звітності необхідно намагатися збалансувати усі перелічені принципи таким чином, щоб досягти якісних характеристик фінансової звітності.

Порівнюючи П(С)БО 1 з вимогами Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №250 (квітень 1993) з наступними змінами і доповненнями, та Інструкції про порядок заповнення форм річного бухгалтерського звіту, затвердженої Мінфіном України №139 від 18 серпня 1995 року, з наступними змінами і доповненнями, що розбіжності між ними стосуються як складу звітності так і методологічних основ її подання.

Методологічні відмінності полягають перш за все у тому, що:

· якісні характеристики фінансової звітності розглядались з точки зору такого користувача звітів як держава;

· не використовувались принципи безперервності діяльності та превалювання змісту над формою;

· принципи нарахування та відповідності доходів і витрат, повного висвітлення, послідовності, обачності використовувались частково і непослідовно;

Внаслідок цього:

· бухгалтерські звіти безперервно діючого підприємства та такого, що припиняє свою діяльність, готуються за однаковими правилами;

· жорстке регулювання методології обліку фактично виключало можливість застосування професійного судження та формування облікової політики керівництвом українського підприємства: право вибору існує лише щодо методу нарахування зносу малоцінних та швидкозношуваних предметів, створення одного з дозволених резервів за рахунок собівартості та оцінки вартості товарів;

· не розглядалися непередбачені події після дати балансу.

Усе це позначалось на якісних характеристиках звітності українських підприємств, не сприяючи ні їх зрозумілості, ні доречності, ні достовірності, ні зіставності в нових економічних умовах. Мета П(С)БО – уникнути зазначених недоліків.

Баланс

На __________________ 20 __ р.

Форма №1 Код за ДКУД 1801001

Актив	Код рядка	На поча­ток звіт­ного року	На кінець звітного року
І. Необоротні активи
Нематеріальні активи:
Залишкова вартість
Первісна вартість
Знос
Незавершене будівництво
Основні засоби:
Залишкова вартість
Первісна вартість
Знос
Довгострокові фінансові інвестиції:
які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств
інші фінансові інвестиції
Довгострокова дебіторська заборгованість
Відстрочені податкові активи
Інші необоротні активи
Усього за розділом І
ІІ. Оборотні активи
Запаси:
Виробничі запаси
Тварини на вирощуванні та відгодівлі
Незавершене виробництво
готова продукція
Товари
Векселі одержані
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:
чиста реалізаційна вартість
Первісна вартість
резерв сумнівних боргів
Дебіторська заборгованість за розрахунками:
з бюджетом
за виданими авансами
з нарахованих доходів
із внутрішніх розрахунків
Інша поточна дебіторська заборгованість
Поточні фінансові інвестиції
Грошові кошти та їх еквіваленти:
в національній валюті
в іноземній валюті
інші оборотні активи
Усього за розділом ІІ
		Продовження таблиці
ІІІ. Витрати майбутніх періодів
Баланс
Пасив	Код рядка	На поча­ток звіт­ного року	На кінець звітного року
І. Власний капітал
Статутний капітал
Пайовий капітал
Додатковий вкладений капітал
Інший додатковий капітал
Резервний капітал
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)
Неоплачений капітал
Вилучений капітал
Усього за розділом І
ІІ. Забезпечення наступних витрат і платежів
Забезпечення виплат персоналу
Інші забезпечення
Цільове фінансування
Усього за розділом ІІ
ІІІ. Довгострокові зобов’язання
Довгострокові кредити банків
Інші довгострокові фінансові зобов’язання
Відстрочені податкові зобов’язання
Інші довгострокові зобов’язання
Усього за розділом ІІІ
ІV. Поточні зобов’язання
Короткострокові кредити банків
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями
Векселі видані
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги
Поточні зобов’язання за розрахунками:
з одержаних авансів
з бюджетом
з позабюджетних платежів
Зі страхування
з оплати праці
З учасниками
із внутрішніх розрахунків
Інші поточні зобов’язання
Усього за розділом ІV
V. Доходи майбутніх періодів
Баланс

Звіт про фінансові результати – це звіт про доходи, витрати і фінансові результати підприємства.

Тема 2. Інформаційне забезпечення фінансового аналізу.

2.1. Необхідність, сутність та значення фінансової інформації.

2.2. Мета і завдання аналізу фінансових звітів.

2.3. Загальні вимоги до фінансової звітності відповідно до стандартів бухгалтерської звітності.

2.4. Баланс як основне джерело інформації для фінансового аналізу.

2.5. Звіт про фінансові результати як джерело інформації про прибутковість підприємства.

2.6. Звіт про рух грошових коштів як джерело аналізу грошових потоків.

2.7. Звіт про власний капітал як джерело інформації про формування і використання власного капіталу підприємства.