Джерела цивільного процесуального права

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК), законів України від 23 червня 2005 року № 2709-ІV “Про міжнародне приватне право”, від 23 лютого 2006 року № 3477-IV “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та положень інших законів, нормативно-правових актів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Зокрема, при зміні розміру судового збору застосовується розмір, визначений на час вчинення певної процесуальної дії (збільшення розміру позовних вимог, оскарження судового рішення тощо), незважаючи на те, що при пред’явленні позову він був іншим.

Джерела цивільного процесуального права - це способи або форми вираження державної волі українського народу, щодо яких ця воля стає правом. Ними є нормативні акти, у яких закріплені правила, що врегульовують порядок організації і здійснення правосуддя в цивільних справах. Конституція України встановлює основи організації і діяльності суду, правовий статус громадян, у тому числі і в цивільному судочинстві.

Джерелами є Цивільний процесуальний кодекс України прийнятий 18 березня 2004 р., інші законодавчі акти України, що визначають окремі положення цивільного процесу: ЦК України встановлює правила допустимості засобів доказування в справах про визнання недійсними певних угод; СК України – склад осіб, які мають право на порушення справи в суді про позбавлення батьківських прав, участь органів опіки та піклування у деяких справах із сімейних правовідносин; КЗпП України — підвідомчість судові трудових справ; а також закони України: Закон України від 07.07.2010 р. №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» встановлює правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, систему судів загальної юрисдикції, завдання суду; "Про адвокатуру" 1992 р. врегульовує види адвокатської діяльності в цивільному судочинстві; "Про прокуратуру" 1991 р. регламентує питання участі прокурора в цивільному процесі; "Про місцеве самоврядування в Україні" 1997 р. надає право виконавчим органам сільських, селищних, міських рад та їх головам звертатися до суду про стягнення з фізичних осіб збитків, завданих інтересам населення, навколишньому середовищу, місцевому господарству та про припинення права власності на земельну ділянку; "Про судову експертизу" 1994 р. врегульовує принципи судово-експертної діяльності, її організацію та правовий статус експертів. Джерелами цивільного процесуального права є також укази Президента та постанови Кабінету Міністрів України, інструкції міністерств і відомств, міжнародні договори і угоди, що визначають порядок співробітництва між національними й іноземними органами юстиції (постанова Кабінету Міністрів України "Про визначення розміру витрат, пов'язаних з розшуком відповідачів у цивільних справах" 1995 р.

Верховному Суду України права надавати тлумачення закону, обов’язкові для застосування за межами конкретної судової справи, Конституція України не надає. Закон України 7.06.2010 р. №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», швидше з політичних мотивів, ніж з юридичної доцільності, позбавив Пленум Верховного Суду України повноважень давати роз'яснення судам загальної юрисдикції з питань застосування законодавства, та визнавати нечинними відповідні роз'яснення вищих спеціалізованих судів. При цьому повноваження Пленуму вищого спеціалізованого суду узагальнювати практику застосування матеріального і процесуального закону залишено.

Існує думка вчених, що в нашій Державі судова практика вже є джерелом права. За Законом України від 7.06.2010 р. №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» до числа судових актів, що містять нормативні приписи, можуть бути віднесені: - рішення Конституційного Суду України;- нормативне тлумачення Пленуму Верховного Суду України та Вищих спеціалізованих судів;- рішення судів загальної юрисдикції, що скасовують дію нормативних актів; - рішення судів по аналогії закону та права, а також на основі норм права, що містять оціночні поняття; - рішення Європейського суду з прав людини. Особливе місце в юридичній науці посідає дискусія про правову природу постанов Пленуму Верховного Суду України та постанов і роз’яснень судів вищих інстанцій.

Компетенція Конституційного Суду України та правова природа його рішень прямо говорять про те, що рішення Конституційного Суду України не тільки роз’яснюють чинне законодавство на предмет конституційності, але й змінюють і доповнюють закон. За час свого існування Конституційний Суд України створив чимало прецедентів, які активно використовуються.

Рішення Верховного Суду України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України. Таке положення чітко прописане в Розділі XII. «Прикінцеві положення» Закону №2453, шляхом внесення змін в процесуальні кодекси України. У ч. 1 ст. 360-7 ЦПК від тепер вказано, що «рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України».

Конституційний Суд України відповідно до статті 147 Конституції України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.