Женевская декларация всемирной медицинской ассоциации

Принята 2-ой Генеральной Ассамблеей Всемирной Медицинской Ассоциации,
Женева, Швейцария, сентябрь 1948
дополнена 22-ой Всемирной Медицинской Ассамблеей, Сидней, Австралия, август 1968
35-ой Всемирной Медицинской Ассамблеей, Венеция, Италия, октябрь 1983 и
46-ой Всемирной Медицинской Ассамблеей, Стокгольм, Швеция, сентябрь 1994

 

ВСТУПАЯ В ЧЛЕНЫ МЕДИЦИНСКОГО СООБЩЕСТВА:

Я ТОРЖЕСТВЕННО ОБЯЗУЮСЬ посвятить свою жизнь служению идеалам гуманности;

Я БУДУ ОТДАВАТЬ моим учителям дань уважения и благодарности, которую они заслуживают;

Я БУДУ ИСПОЛНЯТЬ мой профессиональный долг по совести и с достоинством;

ЗДОРОВЬЕ МОЕГО ПАЦИЕНТА будет моим первейшим вознаграждением;

Я БУДУ УВАЖАТЬ доверенные мне секреты, даже после смерти моего пациента;

Я БУДУ ПОДДЕРЖИВАТЬ всеми моими силами честь и благородные традиции медицинского сообщества;

МОИ КОЛЛЕГИ станут моими братьями и сестрами;

Я НЕ ПОЗВОЛЮ соображениям пола или возраста, болезни или недееспособности, вероисповедания, этнической или национальной клановости, партийно-политической идеологии, расовой принадлежности, сексуальной ориентации или социального положения встать между исполнением моего долга и моим пациентом;

Я БУДУ проявлять высочайшее уважение к человеческой жизни с момента ее зачатия и никогда, даже под угрозой, не использую свои медицинские знания в ущерб нормам гуманности;

Я ПРИНИМАЮ НА СЕБЯ ЭТИ ОБЯЗАТЕЛЬСТВА торжественно, свободно и честно.

Лиссабонская декларация
относительно прав пациента

Принята 34-й Всемирной медицинской ассамблеей,
Лиссабон, Португалия, сентябрь/октябрь 1981 г.

Осознавая возможность возникновения практических, этических и
юридических затруднений, врач всегда должен действовать в согласии
со своей совестью и всегда в высших интересах своего пациента.
Настоящая Декларация описывает некоторые основные права, которые
медики должны стараться предоставлять пациентам. В случае, если
законодательство или действия правительства не признают этих прав
пациента, врачи должны пытаться обеспечить или восстановить эти
права соответствующими средствами.

а) Пациент имеет право свободно выбирать своего врача.

б) Пациент имеет право получать помощь от врача, который
свободен от каких-либо внешних влияний при вынесении своих
клинических или этических решений.

в) Пациент имеет право согласиться или отвергнуть лечение
после получения адекватной информации.

г) Пациент имеет право ожидать, что его врач будет уважать
конфиденциальный характер медицинских и личных сведений о нем.

д) Пациент имеет право умереть с достоинством.

е) Пациент имеет право принять или отклонить духовную и
моральную поддержку, включая помощь священнослужителя
соответствующей конфессии.

 

"Права человека и профессиональная ответственность врача"
в документах международных организаций,
издательство "Сфера", Киев, 1999.

 

 

Стаття1. Основні терміни Кодексу
Вживані у Кодексі терміни слід вважати такими, що мають наступний зміст:

Лікар (медичний працівник) – фахівець-професіонал, який на підставі здобутих знань і опанованих умінь наділений необхідними повноваженнями (тобто сертифікований відповідно до чинного законодавства України) для здійснення діяльності у сфері охорони здоров’я.

Суб’єкт медичної діяльності – людина (група людей), яка добровільно й свідомо звернулася за допомогою чи потребує її згідно з діючим законодавством України.

Пацієнт – особа, здоров’я і життя якої лікар захищає, або якій він надає допомогу, або чії інтереси він представляє у формах, передбачених чинним законодавством.

Автономія – визнання сталості системи цінностей, життєвих позицій та планів пацієнта, його спроможність до прийняття усвідомленого і вільного від зовнішнього впливу рішення; авторизація пацієнтом певних моральних цінностей.

Компетентність пацієнта – здатність розуміти надану йому інформацію і приймати самостійні рішення відносно до поставленої мети і притаманної йому системи цінностей.

Конфіденційність – нерзголошення лікарем професійної та приватної інформації без дозволу пацієнта.

Евтаназія – акт навмисного безболісного позбавлення життя невидужаного пацієнта з метою припинення його страждань.

Угода пронадання медичної допомоги – письмова чи усна угода (контракт), згідно з якою одна сторона – лікар (медичний працівник), що практикує індивідуально, або медичне об’єднання – бере на себе доручення іншої сторони – пацієнта (суб’єкта діяльності у сфері охорони здоров’я) або його представника про надання медичної допомоги на умовах, передбачених угодою, а інша сторона – пацієнт (або його представник) зобов’язується дотримуватися і виконувати норми та правила, відповідні розпорядження й рекомендації лікаря чи лікувально-профілактичного закладу.