Соціально-психологічні властивості особистості

Соціально-психологічні властивості особистості розглядаються як «вторинні» по відношенню до «базових» властивостей, що вивчаються в загальній психології.

Ці соціально-психологічні властивості зведені в чотири групи:

· властивості, що забезпечують розвиток і використання соціальних здібностей;

· властивості, що формуються у взаємодії членів, і в результаті її соціального впливу;

· загальні властивості, пов'язані з соціальною поведінкою і позицією особистості;

· соціальні властивості, пов'язані із загальнопсихологічними і соціально-психологічними властивостями.

Характеристики соціально-психологічних якостей особистості.

Соціальна ідентичність особистості й формування Я-Концепції.

Основною властивістю людини є «ідентичність особистості», яка вказує на взаємозв'язок особи й соціального оточення. Ідентичність розглядається у двох аспектах:

· особистісному, що складається з двох компонентів: органічного та індивідуального;

· соціальному, який передбачає групову ідентичність — входження особистості в різні спільноти.

Кожен з названих аспектів ідентичності має два полюси: позитивний (яким має бути індивід з погляду соціального оточення) і негативний (те, яким він не повинен бути). Ідентичність формується у протиборстві цих двох сторін і вважається одним із основних елементів розвитку Я (Его) і його сили.

Самосвідомість і Я-Концепція особистості.

Згідно сучасних уявлень, «Я-концепція» — це система, сукупність уявлень, суджень, переконань індивіда про самого себе. Результатом уявлень людини про себе є набуття нею ідентичності.

Я-Концепція особистості включає в себе три аспекти:

1) Когнітивний аспект дозволяє індивіду створити власний образ Я – уявлення про себе.

2) Емоційно-ціннісний (афективний) аспект виражає ставлення особистості до власного Я-Образу і він найбільш тісно пов'язаний з самооцінкою.

3) Поведінковий аспект дозволяє виявляти прояви когнітивного і емоційно-ціннісного аспектів в поведінці (в т.ч. в мові, висловлюваннях, ставленні до себе і оточуючих).

Найважливішою функцією Я-концепції слід вважати забезпечення внутрішньої узгодженості особистості, відносної стійкості її поведінки.

Лекція 6. Дослідження процесу і моделей соціалізації особистості.

6.1. Поняття та стадії соціалізації особистості.

6.2 Механізми соціалізації.

6.3 Порушення соціалізації особистості.

 

Поняття та етапи соціалізації особистості.

Поняття „соціалізація” вперше було запропоновано американським філософом Ф.Гідінгсоном наприкінці ХІХ століття. В соціальній психології існує чимало класифікацій стадій соціалізації. Узагальнюючи існуючі положення, ми пропонуємо виокремити такі стадії:

Первинна соціалізація, або стадія адаптації (від народження до підліткового періоду) – дитина засвоює соціальний досвід некритично, адаптується, пристосовується, наслідує.

Стадія індивідуалізації (від підліткового до юнацького віку) – з'являється бажання виділити себе серед інших, характеризується критичним ставленням до суспільних норм поведінки, поступово формуються власні позиції та світогляд.

Стадія інтеграції (від юнацького до ранньої зрілості) – з'являється бажання знайти своє місце в суспільстві, "вписатися" у суспільство.

Трудова стадія соціалізації охоплює весь період зрілості людини, весь період її трудової діяльності.

Післятрудовая стадія соціалізації розглядає літній вік як вік, що вносить істотний внесок у відтворення соціального досвіду, у процес передачі його новим поколінням.

 

Механізми соціалізації

Процес соціалізації здійснюється за допомогою певних механізмів, які можна поділити на:

· Інституціоналізований механізм – у рамках взаємодії з інститутами-організаціями;

· Стилізований механізм – у рамках взаємодії із субкультурою – комплекс норм, цінностей, рис і поведінкових проявів, типових для людей певної вікової категорії, професійної або соціальної групи;

· Міжособистісний механізм – у рамках взаємодії зі значимими особами за допомогою ідентифікації, емпатії, конформізму, наслідування.