Про дітей та їх обов'язок перед батьками

Ви вже помітили, що Пантагрюель вчився старанно і з великою користю для себе. Розум його нагадував вмістилище з подвійним дном, обсяг його пам'яті дорівнював дванадцятьом бочкам оливкової олії. Одного разу він одержав такого листа від батька:

«Дорогий мій сину!

З поміж дарунків, милостей та переваг, якими всемогутній Господь-Творець обдарував і прикрасив природу людини споконвіку, здається особливо надзвичайним мені те, завдяки чому смертна природа людини набуває дечого від безсмертя і в минущому житті земному увічнює ім'я та сім'я своє. Це досягається через нащадків, народжуваних нами в законному шлюбі. Тому не без ґрунтовної причини складаю я хвалу Богові, моєму охоронцеві, за те, що він дав мені змогу побачити кволість і старість мою розквітаючою в твоїй юності, бо, коли з бажання Його, який розміряв все і управляє всім, душа моя покине свою людську оселю, — я не зовсім помру, а лише перейду з одного місця в інше, оскільки в тобі й через тебе я залишусь у видимому моєму образі в цьому світі живих, перебуваючи в товаристві чесних і добрих друзів, як я до того звик.

Стара і нова освіта

Але, незважаючи на те, що доброї пам'яті мій покійний батько, король Грангузьє, всіх старань і всього свого вміння доклав до того, щоб я цілком удосконалився в науках і щоб праця та старання мої не тільки відповідали, але навіть і перевищували його бажання, — незважаючи на це, як ти прекрасно розумієш, той час, коли я виховувався, був сприятливий для наук менш, ніж тепер, і в мене не було стільки наставників, як у тебе. Той час був ще темний, ще великий був злощасний вплив варварів, готів, які зруйнували всю добру письменність. Але з добрості Божої на моєму віці світло та гідність були повернуті науками, і сталася така зміна, що тепер я ледве чи прийнятий був би навіть до першого класу нижчої школи — я, який у моєму літньому віці вважався (і не без підстави) за найбільш учену людину свого сторіччя. Кажу це не з порожніх вихвалянь, хоч у листі до тебе я міг би і хвалитися цілком безкарно, бо це дозволяється і схвалюється такими авторитетами, як Марк Гуллій (у його книзі «Про старість») та Плутарх (у його творі під назвою: «Про похвальбу, що не викликає заздрості»), але виключно для того, щоб висловити тобі всю мою ніжність. Тепер усі науки відновлені, а також мови: грецька, без знання якої сором називати себе вченим, єврейська, халдейська, латинська. Тепер у вжитку друкування таке гарне і правильне, що винайдене в мій час завдяки божественному натхненню, як і навпаки, через намову диявольську винайдено гармати, — світ нині повний учених людей, найосвіченіших викладачів, найбільших книгосховищ, отже, на мою думку, ніколи — ні за часів Платона, ні Ціцерона, ні Папіньяна — не було таких вигод для навчання, як бачимо тепер. Віднині людина не знайде собі місця в суспільстві, якщо спочатку не очиститься коло жертовника богині Мінерви. Я бачу, що теперішні розбишаки, кати, авантюристи й конюхи більш освічені, ніж доктори та проповідники мого часу. Та що казати! Жінки й дівчата тепер прагнуть науки, цієї манни небесної. Навіть я, в моєму віці, змушений вчитися грецької мови, до якої я з презирством не ставився, як Катон, але не мав дозвілля засвоїти собі в юнацькому віці. І от я залюбки насолоджуюсь читанням «Нравів» Плутарха, прекрасних діалогів Платона, описів Павзанія та древностей Атенея, чекаючи години, коли Бог-Творць забажає покликати мене до Себе й наказати покинути землю. Тому, сину мій, умовляю тебе використовувати юні роки свої для вправляння в науках та чесноті.

Програма нової освіти

Ти живеш у Парижі, з тобою наставник твій Епістемон: один — практичною і живою наукою, а другий похвальними прикладами можуть навчити тебе. Я прагну і хочу, щоб ти досконало вивчив мови: по-перше, грецьку, на що вказує Квінтіліан; по-друге, латинську і потім єврейську заради Святого Письма, а також халдейську й арабську. В грецькій наслідуй стиль Платона, в латинській — Ціцерона. Ти повинен зберігати в своїй пам'яті всі історичні події, в чому тобі допоможе космографія різних авторів. До вільних мистецтв, як-от геометрії, арифметики й музики, я вклав у тебе певну схильність, коли ти ще був зовсім маленький — років п'яти-шести, — продовжуй їх вивчати; знай усі закони астрономії; астрологію та чорнокнижжя покинь, як науки пусті й брехливі. Вивчи напам'ять прекрасні тексти цивільного права, ти мені їх викладеш з роз'ясненнями. Щодо пізнання явищ природи, я хотів би, щоб ти віддався йому з допитливістю, щоб не було ні моря, ні річки, ні джерела, чиїх риб ти б не знав; і всіх птахів у повітрі, всі дерева, кущі та кущики лісів, усі трави на землі, всі метали в надрах її, всі дорогоцінності Сходу та Півдня — все це вивчи; нехай ніщо не буде тобі невідоме. Пильно перечитай книжки грецьких, арабських та латинських лікарів, не стався з презирством ні до талмудистів, ні до кабалістів; за допомогою анатомії набудь досконалого пізнання іншого світу, якою є людина. Кілька годин на день віддавай на читання Святого Письма. Спочатку грецькою мовою прочитай «Новий Завіт» та «Послання апостолів», а тоді єврейською — «Старий Завіт». Одне слово, як бачиш,— безодня премудрості! Бо, коли ти станеш дорослим чоловіком, тобі треба буде вийти зі спокійного перебігу занять і вчитися їздити верхи, орудувати зброєю для оборони мого дому та для допомоги нашим друзям у разі нападу на них яких-небудь лиходіїв. І я бажаю, щоб ти незабаром випробував себе, наскільки ти досяг успіхів, для чогоКоваленко Є.І., Бєлкіна Н.І. Історія зарубіжної педагогіки. Хрестоматія. — Київ, 2006. 7 найкращий спосіб — публічні диспути з усіма, а також відвідування літераторів та вчених, яких у Парижі більше, ніж будь-де. Але оскільки, згідно з премудрістю Соломоновою, мудрості нема ходу в лиху душу і знання без сумління лише руйнує душу, — тобі належить, сину мій, слухатися, любити й боятися Бога, служачи Йому всією думкою, надією та вірою твоєю, і приєднуватися до Нього ділами милосердя, так щоб гріх ніколи не відвернув Його від тебе. Спокуси світу цього нехай не мають над тобою влади, нехай уникає серце твоє суєти, бо життя наше минає, а Слово Боже — вічне. Будь послужливий до всіх ближніх твоїх і люби їх, як самого себе. Поважай наставників, уникай товариства таких, на яких тобі б не хотілося бути схожим, щоб залишатися гідним великих та багатих Божих милостей. Коли ж ти побачиш, що набув усіх знань, які могли тобі дати у тій країні, повертайся до мене, щоб перед смертю я міг побачити й благословити тебе. Амінь. Утопія, сімнадцятий день місяця березня.

Твій батько Гаргантюа».

6. М. Мішель. «Досліди».

Мішель Монтень (1533—1592) — видатний французький просвітитель епохи Відродження, один із представників філософського скептицизму, що стверджував відносність людського пізнання, залежність його від багатьох умов.

Скептицизм як течія у філософії епохи Відродження є своєрідним продуктом гуманізму, що звернув увагу на оточуючий людину світ і піддав критиці схиляння перед авторитетами. У епоху М. Монтеня, коли середньовічна схоластика уже починала втрачати своє панування, а дослідні науки нового часу тільки ще починали складатися, скептицизм прокладав дорогу прогресу людського пізнання.

Піддаючи сумніву різні звичаї і погляди сучасного йому суспільства, заперечуючи віру в надприродне, М. Монтень виступав проти феодалізму і схоластичної науки середньовіччя, що витрачала всі свої сили на коментування невеликої кількості визнаних церквою творів.

М. Монтень, виступаючи за дослідну науку, яка вивчає самі речі, проникаючи в їх сутність, висуває вимогу впровадження розвивального навчання, яке не завантажує пам'ять механічно завченими догмами, а сприяє виробленню самостійності мислення, привчає до критичного аналізу. На думку М. Монтеня це досягається шляхом вивчення гуманітарних та природничих дисциплін. Останні в сучасних М. Монтеню школах майже не вивчались.

Як і всі гуманісти, М. Монтень висловлювався проти суворої дисципліни середньовічних шкіл, фізичних покарань, вимагав уважного ставлення до дітей.

Виховання, на думку М. Монтеня, повинно бути всебічним, теоретична освіта повинна доповнюватися практичними вправами, виробленням естетичних смаків, вихованням високих моральних якостей. Багато ідей М. Монтеня було розвинуто педагогами XVII—XVIII ст. Так, ідея пріоритету морального виховання перед розумовим детально розвинута Локком, а висока оцінка виховного впливу сільського середовища і відмова від примусу в навчанні є своєрідною основою теорії природного виховання Руссо.

 

ДОСЛІДИ

Уривки