Оформлення числового результату

Оформлення кожного розрахунку виконується за наступною схемою:

Назва Величина = Алгебраїчна формула = арифметичний вираз = результат

Наприклад:

Середнє прискорення а = 2S/t² = 2∙0.51м / (3.22 с)² = 0,098 м/с².

У висновках числові результати подаються одним з наступних варіантів:

А) інтервалом та надійною імовірністю:

А = 9,83 ± 0,05 м/с², надійність Р = 0,8

Б) середнім значенням, інтервалом, надійною імовірністю та стандартним відхиленням:

Б_сер = 0,050 А, Δ_Б = 0,005 А, надійність Р = 0,99, σ = 0,002 А.

В) середнім значенням, значенням систематичної та випадкової похибки:

В_сер = 4,170 мм, σ_сист= 0,004 мм, σ_вип= 0,003 мм.

 

Побудова графіків

Зазвичай, залежності одних фізичних величин від інших – це плавні лінії без різких зламів. За рахунок дії похибок експериментальні точки не лягають на плавні криві, а групуються навколо них випадковим чином. Але це не змінює закону, що описує криву. Тому грубішою помилкою вважаються побудова кривих простим сполученням експериментальних точок з утворення деякої ламаної лінії.

На етапі підготовки до роботи аналізом робочих рівнянь встановлюється характер залежності, що досліджується: лінійна, ступенева, показникова тощо. Оскільки краще за все візуальному (та й математичному) аналізу піддається лінійна залежність, доцільно зробити такі перетворення координат, щоб у них експериментальна крива стала прямою.

Переважно графіки виконуються на міліметровому папері. Масштаб обирається таким чином, щоб кут нахилу прямих або дотичних до кривих був близьким до 45⁰. Криві повинні займати практично все поле креслення.

В якості осей координат слід використовувати прямокутну рамку. На осях координат наносять масштабні мітки. Біля осей координат треба написати назви величин, що по них відкладені, їх позначення та одиниці вимірювання.

Експериментальні точки наносяться на графік чітко та ясно умовними позначками невеликого розміру. Забороняється наносити лінії та відмітки по нанесенню точок. Якщо відома похибка вимірювання, то точки слід зображувати хрестами з півдовжиною відрізків в одне стандартне відхилення, або рисками, якщо похибка по одній осі мала. Якщо похибка має випливати з графіку, точки наносять тонкими символами „точка” (∙). Теоретичні криві краще проводити не відмічаючи точок.

Якщо наноситься кілька кривих, то кожній з них надається номер, колір, стиль та символ точки, а на вільному полі графіку вказують назву, позначення, числове значення та одиницю вимірювання параметру, що відповідає цій кривій. Для теоретичних кривих вказують теорію, за якою вона отримана.

Осьові лінії мають бути у 1.5 – 2 рази товстішими за лінії кривих; поділки – у 1.5 разів тоншими за осьові лінії. Точки, як основний результат вимірювань, мають бути в декілька разів товстішими за осі.

Доцільно використовувати комп’ютерні математичні пакети обробки даних, такі як ORIGIN. Вони автоматично підбирають масштаб, різні кольори, позначки та стилі різних кривих; дозволяють робити підписи до осей та кривих; відповідають умовам оформлення. До того ж за допомогою них можна легко змінювати окремі дані, додавати теоретичні криві та використовувати методи апроксимації, працювати з великою кількістю даних.

Готові графіки вклеюються (в електронному варіанті – вставляються) в звіт з лабораторної роботи в місці, де оформлене відповідне завдання. Графіку надається номер та робиться підпис, що його роз’яснює.

 

Висновки

У висновках вказуються, в стислому вигляді, основні результати лабораторної роботи. Як правило, висновки повинні вказувати на виконання мети або завдання роботи. Але не варто обмежуватися висловом „завдання виконано” або переписувати завдання з прислів’ям на зразок „зроблено...”. Такий стиль призводить до непорозуміння у випадках, коли мета або завдання роботи сформульовані нечітко.

Можна виділити наступні рекомендації до оформлення висновків:

· Висновки повинні складатися з безособових речень. Фрази на зразок „Я виміряв...” рекомендується замінити на „В процесі вимірів було встановлено...”. В документах після слова „Я” необхідно вказувати прізвище, ім’я, по батькові, паспортні дані тощо.

· Якщо в процесі роботи необхідно отримати якісь числові характеристики, їх значення з похибками і поясненнями необхідно повторити у висновках, навіть якщо в завданні цього прямо не вказано. Всі величини, що вказуються у висновках мають бути названі, скорочення не допускаються: „... прискорення вільного падіння на широті Києва g=(9.6±0.3) м/с², e= 3%,...”

· Якщо вимагається порівняти отриману величину з її відомим значенням або перевірити деяке співвідношення або закон, необхідно вказати на ступінь відхилення отриманої величини від відомої, порівняти з похибкою отриманої величини, вказати на можливі джерела невідповідності (якщо така спостерігається), наприклад: „...відоме значення g=9.80 м/с² відхиляється від отриманого на 2%, що цілком вкладається у вказаний діапазон похибок. Заниження середнього значення можна пояснити впливом опору повітря...”

· Не рекомендується вказувати на виконання завдань, що стосуються знайомства з приладом „Я ознайомився з будовою осцилографа...”. Знайомство з приладом – це мета не роботи, а процесу підготовки. Ознайомитися з приладом виконавець має до роботи. Якщо вимагається дослідити характеристики чи особливості приладів, їх систем чи схем вимірювання, на це треба вказати відповідним чином. Наприклад „Встановлено, що режим комутатора каналів осцилографа "" не доцільно використовувати для часів розгортки менших 0.1 с...”

· Роботи, що мають завданням спостереження явища, вимагають детального аналізу спостережень, їх аналіз, порівняння з теоретичними передбаченнями тощо. В такому випадку висновки можна розбити на дві частини: „Обговорення результатів” та „Висновки”. В першому розділі явище детально аналізується, в другому вказуються основні результати спостережень.

· Висновок – це стислий результат всієї роботи. Враження від читання висновків переноситься на всю роботу. Робіть висновки максимально продумано і охайно. Пам’ятайте, стислість – сестра таланту.

 

 

ЧАСТИНА І

 

ОСНОВИ

ЕЛЕКТРОНІКИ

Лабораторна робота № 1.