Методи виявлення вірус у культурі клітин та їх оцінка

КУЛЬТИВУВАННЯ ВІРУСІВ

Проводиться для їх виділення та накопичення з діагностичними цілями для подальшого їх вивчення і для приготування вакцин.

Застосовують три методи культивування:

1) у культурі клітин;

2) у курячому ембріоні;

3) в організмі чутливих тварин.

КУЛЬТУРИ КЛІТИН

Клітинні культури - це штами нормальних тканин людини, тварин, тканин злоякісних пухлин. Їх ріст підтримується послідовними пасажами в живильних середовищах (199, Ігла та ін.), що містять повний набір речовин, необхідних для росту клітин поза організмом

ТИПИ КУЛЬТУР КЛІТИН

• 1. Первинно-трипсинізовані – отримують із подрібнених тканин людини та тварин шляхом їх обробки трипсином чи іншими ферментами. Витримують лише 5-10 поділів (пасажів).
• 2. Перешеплювані – клітини, які набули здатності до безмежного розмноження, оскільки є похідними пухлин людини та тварин.
• 3. Напівперещеплювані (диплоїдні) – можуть витримувати до 100 пасажів, зберігаючи при цьому вихідний диплоїдний набір хромосом.

Прояви дії вірусів у культурі клітин

У заражених культурах клітин наявність вірусу можна виявити за цитопатичною дією (ЦПД), за утворенням внутрішньо-клітинних включень, бляшок, у реакціях гемадсорбції й гемаглютинації та за кольоровою пробою.КУРЯЧІ ЕМБРІОНИ

Вірусовмісний матеріал вводять у порожнину амніона і алантоїсу, жовтковий мішок, на хоріоналантоїсну оболонку чи в тіло 7-12 денного ембріона. Специфічні зміни в курячих ембріонах розвиваються у вигляді вогнищевого ураження, дифузного помутніння оболонок, набряку з чисельними виразками, появі пустул, везикул, помутнінням родин порожнин чи загибеллю самого курячого ембріону.

лабораторні тварини Чутливі лабораторні тварини використовувалися на перших етапах розвитку вірусології. У теперішній час вони також використовуються поряд з іншими методами культивуваня, причому перевага надається новонародженим тваринам, які більш чутливі до вірусної інфекції.

 

54 Неспецифічні фактори захисту Інтерферони. Особливе місце в системі противірусного захисту відіграють білки-інтерферони. Ці білки утворюються клітинами (лейкоцити, макрофаги, фібробласти та ін.) у відповідь на вірусну інфекцію. Інтерферони не діють на вірус поза клітинами, але припиняють репродукцію віруса в клітині. Для них характерний ефект післядії - оброблена інтерфероном клітина стає резистентною до вірусів, навіть якщо інтерферон видалено. Дія інтерферонів неспецифічна - інтерферон, що утворився при дії одного віруса припиняє репродукцію будь-якого іншого віруса. Проте інтерферони видоспецифічні - клітини людини захищає тільки людський інтерферон. Дія інтерферонів не обмежується противірусною активністю. Вони мають протипухлинний, імуномодулюючий та інші ефекти Одержано лікувальні препарати інтерферонів. Найефективнішими є препарати генноінженерних (рекомбінантних) інтерферонів, які можна застосовувати в достатніх дозах парентерально. Препарати лейкоцитарного інтерферону застосовують місцево..

Специфічний противірусний імунітет. Здійснюється завдяки синтезу специфічних антитіл (гуморальний механізм) та специфічних імунокомпетентних клітин (клітинні механізми).

Антитіла нейтралізують віруси поза клітинами, але не впливають на репродукцію вірусів у клітинах. Слизові оболонки захищають секреторні імуноглобуліни класу А - sLgА.

Клітинний імунітет при вірусних інфекціях спрямований на клітини, в яких розмножується вірус. Під час репродукції вірусні антигени вбудовуються в зовнішню мембрану клітини, де розпізнаються імунокомпетентними клітинами. Таке розпізнавання можливе, лише якщо на поверхні клітини є антигени головного комплексу сумісності (НLА) - "подвійне розпізнавання". Деякі віруси мають механізм пригнічення антигенів НLА, ушкоджені ними клітини не розпізнаються імунною системою, що спостерігається при смертельних повільних вірусних інфекціях.

Надмірна реакція імунної системи на ушкоджені вірусом клітини може призвести до масової загибелі клітин, порушення функції органів і навіть до смертельних наслідків, наприклад при тяжких формах гепатиту В.

 

 

55. Вірусні вакцини Вакцини-препарати що отримані з мікробів продуктів їх життєдіяльності їх синтетичних або генно-інженерних аналогів які використовуються для активної імунізації людей та тварин з метою специфічної профілактики та терапії Класифікація за походженням: 1.корспускулярні (з цілих мікробних клітин): живі, вбиті. 2. вакцини з антигенних комплексів: хімічні. Субодиничні. 3. Анатоксини. 4. синтетичні. 5. генно-інженерні 6. антиідіотипічні Контроль: на стерильність на відсутність шкідливості на специфічну активність (імуногенність) на реактогенність (на лаб твар або добровольцях) на онкогенність Подвійний контроль (в спец інституті та на заводі)

Вірусні живі вакцини: віспяна (на основі вірусу віспи корів); корева (зі штаму Л-16 і штаму Едмонстон, отриманих А. А. Смородінцевим і М. П. Чумаковим); поліомієлітна (зі штамів А. Себіна типів 1, 2, 3); проти жовтої лихоманки (зі штаму 17D); грипозна (з лабораторних штамів, отриманих В. М. Ждановим і ін.); проти венесуельського енцефаломієліта коней (зі штаму 230, отриманого В. А. Андрєєв і А. А. Воробйов); паротитна (зі штамів, отриманих А. А. Смородінцевим і Н. С. Клячко).