Перехідний характер норми «le francais standard».

Міфологізованість уявлень, що відкривається в наш час, про французьку мову як про високонормалізовану мову і породжувана нею проблема кодификації сучасної реальної літературної норми визначають умовність поширеного в сучасному французькому мовознавстві терміна «стандартна мова» («le francais standard»), що застосовується стосовно сучасного стану французької мови. Користуючись терміном «стандартна мова», що закріпився, ми розглядаємо норму le francais standard як утворення, що безсумнівно відійшло від академічної французької норми під впливом науково-технічного прогресу, демократизації французького суспільства і зміни соціальної бази сучасного «правильного вжитку». Однак це утворення відрізняється гетерогенністю, як відзначене ретроспективністю і нерідко надмірною імперативністю й одночасно часом помітною дозвільністю (lexisme), а також во мыстить елементи кодифікуємої реальної літературної норми. Норма le francais standard склалася в умовах залишення французькими мовознавцями-нормалізаторами академічного ретроспективного нормативного підходу. При цьому вона опинилася під сильним впливом французької лінгвістичної традиції з її жорсткою регламентацієювжитку.З іншого боку, її зміст визначили структурні методи досліджень, що виключають свідоме втручання суспільства в спонтанні язикові процеси, і необхідність продовження зусиль щодо зняття оковів традиційної літературної норми з метою її демократизації і відродження неологічної креативности французької мови. Тому цю сучасну стадію французької норми відрізняє еклектичність, що виявляється як у надмірній імперативності, так і одночасно часом у вседозволеності. Ця норма також містить елементи реальної літературної норми, що складається.

Отже в сучасному французькому суспільстві та лінгвістиці існує проблема кодифікації сучасної реальної літературної норми, потреба в якій виразно відчувається в сучасній Франції. Ця кодифікація винна проводитись з обов'язковим урахуванням динаміки літературних норм.

Відомо, що при кодификації класичної французької літературної норми в XVII столітті, соціальна база якої була представлена королівським двором, відбувся її відрив від пародної мовної основи, який в основному зберігся в академічній літературній нормі, що характеризує останню як соціально-класове явище скриптоцентричної й ретроспективної орієнтації.

Розв'язання проблеми динаміки сучасної французької норми. Поняття «розумної норми» (norme raisonnable).

У період повсюдної демократизації літературних норм у французькому мовознавстві постало питання про перетворення літературної норми в загальмовну категорію. Пошуки рішення цього питання пішли шляхом заниження рівня «загальнонародної» літературної норми і нівелювання її «культурної складової», що визначає її національну своєрідність. Це обумовлювало віднесення сучасної реальної літературної норми, що зберігає наступність з традиційними французькими нормами, до соціолектуу вищих класів французького суспільства. Лінгвісти, які обрали зважений підхід до проблеми еволюції французької літературної норми, що виходить із суспільного характеру сучасної норми і зберігає наступність із традиційними французькими нормами, тобто склали увлення про сучасну реальну літературну норму як про «розумну норму», убачають вирішення проблеми демократизації сучасної літературної норми в підвищенні нормативного статусу усної форми французької мови, а також у знятті непоборних перепон між рівнем літературної норми і народним джерелом її поповнення, що у нпш час тільки в єдності можуть дати повне уявлення про національну своєрідність французької мови.