Класифікація видів мистецтва залежно від використання В них знакового матеріалу

Види мистецтва	Знаковий матеріал
Візуальні (від visualis – зоровий -- видимий)	Художня організація сприйняття візуального знакового матеріалу
Статичні (нерухомі) (матеріальні)
Графіка (оригінальна, друкована)	Зображення на площині за допомогою лінії, штриха, крапки, плями
Живопис	Зображення на площині картин реального світу, перевтілених творчою уявою художника (колір, простір, світло)
Пластика (скульптура)	Об’ємне зображення на площині або в просторі (дерево, мармур, глина, гіпс, бронза, камінь)
Художня фотографія	Створення хіміко-технічними засобами художнього образу на площині (папір, тканина, кераміка)
Прикладне мистецтво	Предмети побуту, які, крім естетичної цінності мають утилітарне (від utilitas – користь, вигода – практичний, ужитковий) значення (форма, декор)
Архітектура	Формування дійсності при створенні будівель для обслуговування потреб людині в житлі й громадських приміщеннях (пластика об’ємів, декору й кольору)
Дизайн	Творча проектно-конструкторська діяльність, спрямована на вдосконалення предметного середовища людини (форма, колір, фактура, об’єм)
Динамічні (здатний до руху) (процесуальні)
Мистецтво пантоміми та хореографії	Пластика рухів людського тіла, жести, міміка
Кінематичні художні конструкції	Візуально рухомі художні образи людини, речей, об’єктів природи (простір, рух, образ, колір)
Комп’ютерна графіка	Технічно створені статичні ефекти
Аудіальні (від audio -- слухаю)	Художня організація знакового матеріалу, який сприймається на слух (звукові знаки)
Музика	Відображення реальної дійсності в емоційно забарвлених образах та ідеях, відображених через звуки
Вокальна (безтекстова)	Звучання людського голосу
Інструментальна	Звучання музичних інструментів
Мовні	Художня організація засобів вербальної (від verbum – слово – словесний, усний ) мови
Література – художня проза, поезія	Естетичне освоєння світу за допомогою художнього слова (письмова мова в поезії з ритмікою і римами)
Живе слово, імпровізація, художнє читання	Усна мова і паралінгвістичні, тобто невербальні мовні засоби (інтонація, ритміка, темп)
Синтетичні	Синтез візуального, аудіального, вербального знакового матеріалу
Мовно-музичне мистецтво (вокальне і вокально-інструментальне)	Синтез музичних і мовних засобів
Акторська гра	Синтез живого слова й процесуальних мистецтв
Сценічні мистецтва	Синтез живого слова, музики, пантоміми, танцю, статичних мистецтв
Екранні мистецтва (кіно і теле-мистецтво)	Синтез техніко-оптичних засобів з усіма іншими
Створення “віртуальної реальності”	Синтез усіх засобів мистецтва з новими технічними можливостями імітації реальності

Візуальні мистецтва найбагатші за різноманітністю застосування знакового матеріалу (наприклад, за даними психологічних досліджень, через очі ми отримуємо понад 90% інформації).

Візуальні мистецтва поділяються на два класи – статичні, або “матеріальні”, коли художні твори втілюються в нерухомому знаковому матеріалі, зміна його розруйновує ці твори, і динамічні, або процесуальні – це твори, в яких рух є головним семіотичним (тобто пов’язаний із знаками) засобом.

Динамічні мистецтва втілюються головним чином у пластиці рухів людського тіла (пантоміма, танець).

Аудіальні мистецтва оперують тільки одним типом знакового матеріалу – комбінаціями звуків, що розрізняються за їх силою, тоном, ритмом, тембром тощо. Художня організація цього матеріалу – це музика (інструментальна, без-текстова, вокальна).

Мова як знакова система відрізняється від інших семіотичних засобів не аудіальною і візуальною формою, а тим, що її знаки нерозривно пов’язані з відповідними значеннями. Знаковий матеріал мовного мистецтва – це мовні знаки, які не сприймаються зором або слухом, а беруться одночасно з їх значенням. Тому мовне мистецтво – це особливий тип мистецтва, основою якого є знаковий матеріал вербальної мови.

Знакові засоби, які використовуються в різних видах, жанрах, стилях мистецтва утворюють характерну для них, специфічну художню мову. Диференціація мистецтва приводить до розробки численних художньо-виражальних засобів. А це збагачує можливості мистецтва в цілому.

Паралельно з диференціацією мистецтва на окремі види в історії культури йде протилежний процес – його інтеграції (об’єднання в ціле раніше ізольованих частин). На відміну від первісного синкретизму (не-розчленованість, злитність, характерні для початкового, нерозвинутого стану будь-якого явища), пов’язаного з недостатньою розвиненістю семіотичних засобів мистецтва, ця інтеграція відбувається на основі можливостей синтезу мистецтв як наслідку історичного розвитку, збагачення і вдосконалення семіотично – знакових форм мистецтва та панівних ціннісних орієнтацій у суспільстві.

Комплексний вплив знакових систем мистецтва на формуванні свідомості людини спостерігається на всьому протязі його еволюції. Майже в усі часи таким синтезом мистецтв була архітектура. Ось що пише Віктор Гюго у своєму відомому романі “Собор Паризької Богоматері”: “В те времена каждый, родившийся поэтом, становился зодчим. Рассеянные в массах дарования, придавленные со всех сторон феодализмом… не видя иного исхода, кроме зодчества, открывали себе дорогу с помощью этого искусства, и их илиады выливались в форму соборов. Все прочие искусства повиновались зодчеству и подчинялись его требованиям. Они были рабочими, создававшими великое творение. Архитектор – поэт – мастер в себе одном объединял скульптуру, покрывавшую резьбой созданные им фасады и живопись, расцвечивающую его витражи, и музыку, приводящую в движение колокола и гудящую в органных трубах. Даже бедная поэзия, подлинная поэзия, столь упорно прозябавшая в рукописях, вынуждена была под формою гимна или хорала заключить себя в оправу здания… Итак, вплоть до Гутенберга зодчество было преобладающей формой письменности, общей для всех народов. До 15 столетия зодчество было главной летописью человечества”.

У наш час на основі інтеграції мистецтв виділяється ще один тип мистецтва – синтетичне. До нього відносяться акторська гра, театр, кіно, цирк та ін.

Розвиток комп’ютерної техніки сприяв виникненню нового мистецтва – “віртуальної реальності”. Можливо, що цей вид з часом стане принципово новим видом мистецтва, в якому зникає межа між мистецтвом і дійсністю. Якщо засобами комп’ютерної техніки буде імітуватися вплив зовнішніх стимулів на всі інформаційні канали людини, то це сприйматиметься нею як повна ілюзія реальності. Твір “віртуального” мистецтва стане еквівалентом реального життя.

 

Список літератури

1. Вопросы социального функционирования художественной культуры: Сб. статей. / Отв. Ред.

2. Г.Г.Дадамян, В.М.Петров. – М.: Наука, 1984. – 229 с.

3. Гаврилюк П.І. Про природу прекрасного. - К.: Мистецтво, 1972. – 198 с., іл. – (У світі прекрасного).

4. Ничкало С.А. Мистецтвознавство. – К.: Либідь, 1999.

5. Подольська Є.А., Лихвар В.Д, Іванова К.А. Культурологія: Навч. посібн. – Вид. 2-е, перероб. та доп. – К.: Центр навч. літ., 2005. – 392 с.

· До теми 1 – [5] с. 97-104, 118.

6. Татаркевич В..Історія шести понять: мистецтво, прекрасне, форма, творчість, відтворництво,

естетичне переживання. /Пер. з пол. В.Корнієнка. – К.: Юніверс, 2001. – 368 с.

7. МОРФОЛОГІЯ — НАУКА ПРО СИСТЕМУ ВИДІВ - Народне...

uchni.com.ua/kultura/2180/index.html?page=2‎

8. Розділ 5. Морфологія мистецтва

uristinfo.net/...-/8776-morfologija-mistetstva.ht...‎