Уроджені солітарні гепатоми потенційно злоякісні.

Гемангіома – уроджене новоутворення судинного походження. Серед доброякісних пухлин частіше трапляються гемангіоми, переважно у жінок.

Розрізняють наступні форми гемангіом печінки:

• кавернозна;

• капілярна;

• скірозна.

Вони бувають поодинокими та множинними, часто поєднуються з гемангіомами інших органів.

Інші доброякісні пухлини печінки мезенхімального та змішаного походження зустрічаються зрідка.

Клініка

Пухлини невеликих розмірів мають безсимптомний перебіг і є випадковою знахідкою на операційному столі або під час секції. При великих пухлинах клінічні прояви пов'язані з механічним тиском на навколишні органи і тканини (паренхіма печінки й жовчні шляхи), а також з різними ускладненнями (розрив пухлини, тромбоз, утворення абсцесу і т. ін.).

Характерний ниючий тупий біль у ділянці печінки. У деяких хворих виникають ознаки обтураційної жовтяниці та портальної гіпертензії за рахунок стиснення магістральних внутрішньопечінкових жовчних проток та внутрішньопечінкових гілок ворітної вени. Серед інструментальних методів обстеження найбільш інформативними є комп'ютерна томографія, УЗД, лапароскопія.

Лікування

При клінічних ознаках пухлини й підтвердженні діагнозу даними об'єктивного обстеження, до яких входить рентгенографія на фоні пневмоперитонеуму, ангіографія, гепатосканування й лапароскопія. Лікування верифікованих доброякісних пухлин печінки оперативне. Проводять анатомічні або атипові резекції ураженої частини печінки. Видаляти пухлину необхідно в межах здорових тканин. При недотриманні цього правила можливі рецидиви.

Кісти печінки

Кісти печінки поділяють на паразитарні і непаразитарні, які, в свою чергу, ділять на

справжні, посттравматичні, уроджені і кісти зв'язок печінки.

Hепаразитарні кісти печінки:

• солітарна;

• полікістоз печінки.

Частіше хворіють жінки. Перебіг захворювання іноді безсимптомний і лише в термінальній фазі може спостерігатися "псевдопухлинна кахексія".

Ускладнення кіст:

• розрив кісти;

• перекручування;

• внутрішньокістозна кровотеча;

• інфікування кісти;

• асцит – як результат стиснення портальної

вени;

• жовтяниця – наслідок стиснення жовчних

проток;

• кишкова непрохідність.

Лікування – оперативне. До паліативних оперативних втручань відносять транспарієтальну пункцію, зовнішнє та внутрішнє дренування. До числа радикальних методів належать різного роду резекції печінки.

Трансплантація печінки

Проводять при печінковій недостатності різної етіології. Існує ортотопічна і гетеротопічна пересадка печінки.

Ортотопічна пересадка – печінка донора трансплантується на місце вилученої печінки реципієнта.

При гетеротопічній пересадці – печінка реципієнта залишається на місці, а печінка донора пересаджується в будь-який відділ черевної порожнини. Вперше ортотопічну трансплантацію печінки здійснив у 1963 р. Starzl. Суть методу полягає в наступному: після констатації смерті донора до нього приєднують апарат екстракорпорального кровообігу з охолоджувальною рідиною. При температурі 15°С видаляють донорську печінку шляхом перетинання, максимально віддалено від неї, всіх її зв'язок і спільної жовчної протоки. Одночасно в реципієнта мобілізують печінку і виконують зовнішнє шунтування судин У реципієнта накладають затискачі на нижню порожнисту вену вище і нижче печінки, на ворітну вену і печінкову артерію. Зовнішні шунти відкривають і печінку видаляють. Hа її місце трансплантують донорську печінку.

Гетеротопічна трансплантація печінки частіше виконується за методом Hagihara, Absolon – у верхній лівий квадрант черевної порожнини після попередньої спленектомії або за методом Ю.М. Лопухіна і Г.Е. Островерхова – в праву половину черевної порожнини під печінку реципієнта.

Резекція печінки

За принципом виконання поділяють на:

• типові варіанти;

• атипові варіанти.

Для типових варіантів характерний:

- розподіл паренхіми за анатомічними щілинами;

- попередня перев'язка судинно-секреторних елементів печінки; урахування топографо-анатомічних особливостей інтра- та екстраорганних структур печінки.

До числа атипових резекцій відносяться:

• клиноподібна;

• крайова – показана при крайовому розташуванні патологічного процесу;

• площинна – зріз пухлини параллельно паренхімі печінки або з частковим її перетинанням. Рана закривається пасмом сальника або її краї зближуються кетгутовими швами;

• поперечна резекція – виконують в латеральних відділах лівої половини печінки з попереднім накладанням гемостатичних швів.

Види типових резекцій:

• гемігепатектомія;

• лобектомія:

- лівобічна – видалення 3 та 4 сегментів. – правобічна парамедіанна лобектомія –

видалення 5 та 8 сегментів;

• сегментектомія.