Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Основні етапи еволюційного розвитку центральної нервової системи.
Розвиток нервової системи пройшов в ході еволюції ряд стадій. Самою примітивною формою є дифузна нервова система, характерна для кишковопорожниних. Нервові клітини сполученні у нервову сітку в якій проведеня активності здійснюється рівномірно в різних напрямках. Такий тип нервової системи не дозволяє створювати диференційовані реакції на подразнення. Більш досконалим типом нервової системи є дифузно-вузловий. Його розвиток пов’язаний із розвитком спеціалізованих рецепторних структур. В процесі еволюційного розвитку чутливі клітини, розміщенні на поверхні тіла і пристосовані до реагування на зовнішні подразнення, диференціюються за здатністю вибірково реагувати на різноманітні подразники (механічні, світлові, хімічні). Це призводить до диференціації груп клітин (вузлів) і шляхів, які їх пов’язують. В ході подальшого еволюційного розвитку відбувається перехід від дифузно-вузлового до чисто вузлового типу будови нервової системи. В такій системі основна маса нервових клітин виявляється зосередженою у вузлах, що пов’язані між собою, з відповідними рецепторними утвореннями, з пучками нервових волокон. Провідну роль починає відігравати так званне бездекрементне проведення, при якому процес збудження, що виникає в певній ділянці нервової клітини, поширюється без послаблення по всім її відросткам. Вузловий тип будови нервової системи характерний для всіх складних форм безхребетних тварин - вищих червів, членістоногих, голкошкірих, молюсків. У більш розвинутих вільноживучих тварин відбувається виділення головних вузлів, що домінують над решта гангліями. Ці вузли об’єднуються у “головний мозок”. Головні нервові вузли отримують найбільшу кількість імпульсації від найважливіших рецепторів. У найбільш високоорганізованих форм членистоногих, які відрізняються складною руховою діяльністю, головний ганглій лишається єдиним, решта ганглії зливаються. З подальшим еволюційним розвитком хребетних тварин пов’язані дві лінії розвитку мозкових пухирів. Одна лінія - це лінія ссавців. Розвиток їх нервової системи іде в бік сильного збільшення і ускладнення зовнішньої частини переднього мозкового пухиря, тобто формування кори великих півкуль. Поряд з тим інтенсивно розвивається мозочок. Решта мозкових пухирів відстають у розвитку і є здебільшого шляхом проходження нервових імпульсів у кору великих півкуль.
Друга лінія розвитку ЦНС характерна для птахів. Для них властивний помірний розвиток з пореднього мозкового пухиря великих півкуль. Домінуючими за складністю і об’ємом лишаються структури, які сховані у глибині півкуль.
3. Загальний план будови і функції центральної нервової системи людини.
Три зародкові пухирці в процесі онтогенетичного розвитку поділяються на п’ять пухирів, які утворюють основні відділи головного мозку. Передній пухирь дає початок кінцевому мозку і проміжному мозку. Середній пухирь є найменшим за об’ємом і утворює середній мозок. Задній мозковий пухирь розділяється на власне задній (вороліїв міст і мозочок) і довгастий мозок. Решта частина мозкової трубки не диференціюється на пухирі і зберігає відносно рівномірну структуру, утворюючи спинний мозок. Ті частини спинномозкової трубки, які іннервують кінцівки мають значно більшу масу нервових елементів і є розширеними (плечове і поперекове потовщення). Усі структури мозку розміщуються довкола центрального каналу, який простягається від передньої частини мозку до самого кінця. У спинному мозку цей канал називається спинномозковим і має просту форму. У головному мозку форма каналу ускладнюється. Він розтягується у порожнини, які називаються мозковими шлуночками. Самий задній з них, розміщений наа дорзальному боці довгастого мозку є четвертим шлуночком. Спереду канал звужується і проходить через середній мозок у вигляді тонкої щілини - сільвієвого водопроводу, який відкривається порожнину третього шлуночка в середині проміжного мозку. Від нього два отвори (отвори Монро) ведуть направо і наліво – в порожнини всередині півкуль головного мозку (бічні шлуночки).
|
|||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-01-19; просмотров: 136; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.119.105.239 (0.003 с.) |