Кількість ґрунтових розрізів на 1000 га

Масштаб картування ґрунтів	Категорія місцевості
І	ІІ	ІІІ
1: 10 000
1:25 000
1: 50 000

 

Виходячи з цього, дане господарство має ІІ категорію складності грунтового покриву Загальна кількість розрізів на 379,4 га у масштабі 1:10 000 становить 47 розрізів, напів’ям -189, прикопок – 237.

 

Висновок: отже, виходячи з цього, дане господарство має ІІ категорію складності грунтового покриву Загальна кількість розрізів становить 47 розрізів, напів’ям -189, прикопок – 237.

 

Схему розташування розрізів та грунтових маршрутів дивитися на рис 6.

 

 

Завдання № 5

Тема: Оформлення грунтової карти

Опис грунтових розрізів

Повні, або основні, розрізи (рис.8) роблять з таким розрахунком, щоб були видні всі ґрунтові горизонти і частково, верхня частина незміненої або малозміненої материнської породи. Їх закладають в найбільш типових, характерних місцях.

Напів’ями, або контрольні розрізи, закладають на меншу глибину — від 75 до 125 см, звичайно до початку материнської породи. Вони служать для додаткового (контрольного) вивчення основної частини ґрунтового профілю, потужності гумусових і інших горизонтів, глибини скипання від НС1 і залягань солей, ступеня вилугованості, опідзоленості, солонцюватості, солончакуватості та ін., а також для визначення площі розповсюдження ґрунтів, охарактеризованих повними розрізами.

Прикопки, або дрібні поверхневі розрізи, глибиною менше 75 см, служать, головним чином, для уточнення ґрунтових меж, виявлених повними розрізами і напів’ямами. Вони звичайно закладаються між напів’ямами в місцях зміни одного ґрунту іншим.

Оформлення грунтової карти

Ґрунтові карти - важлива складова інформації про навколишнє середови­ще, екосистеми та біосферу загалом, оскільки дають уявлення про ґрунто­вий покрив як про компонент екосистеми та об'єкт сільськогосподарського виробництва.

При виборі умовних знаків для ґрунтових карт, їх ілюміновка (розфарбовування ґрунтових контурів) дослідник повинен прагнути якомога повніше розкрити основний зміст складеної карти і підвищити її наочність і доступність. Умовні знаки повинні бути змістовні, виразні, красиві і прості.

Перш за все, слід уникати на карті великої кількості яскравих фарб оранжево-червоного кольору, не властивого забарвленню верхніх горизонтів більшості ґрунтів. Ілюміновка повинна сама говорити про природу ґрунтів, виділених на карті. Не можна допускати на ґрунтових картах, різких меж в забарвленні між ґрунтами одного типу, тобто близьких по своєму генезису. Для того, щоб витримати певну стрункість в ілюміновці карт і щоб вона не була випадковою, а говорила про генезис і властивості ґрунтів, ґрунтознавцю слід, перш ніж приступити до розфарбовування карт, мати перед собою прийняту класифікацію ґрунтів і скласти (краще спільно з креслярем) шкалу фарб, в основу якої покласти забарвлення верхніх горизонтів ґрунтів дослідженої території.

Питання про ілюміновку ґрунтових карт повинне у кожному конкретному випадку розв'язуватися по-різному, оскільки це залежить не тільки від кількості виділених класифікаційних ґрунтових одиниць, але і від «оснащеності», навантаження ґрунтової карти іншими показниками. Слід відмітити, що надмірне «оснащення» ґрунтової карти всілякими показниками знижує її наочність і значно утрудняє використання.

Грунтову карту дивитися на рис 7.

 

Завдання № 6

Тема: План грунтового нарису до грунтової карти

Загальна назва

Харктеритика природніх умов

Клімат ділянки

Рельєф

Рослинний та тваринний світ

 

Грунтоутворюючі та підстилаючи породи

Грунтовий покрив

На території господарства поширені такі грунти як:

- сірі опідзолені субпіщані (104,5 га);

- світло-сірі і сірі опідзолені слабозмиті субпіщані (243,85 га);

- світло-сірі і сірі опідзолені сильнозмиті субпіщані (52,3 га);

- світло-сірі і сірі опідзолені субпіщані(34.1 га).

Оскільки сірі і світло-сірі мають невелику родючісь родючими то їх бал бонітету становить 60-65 балів.