Характеристика умов грунтоутворення обстежуваної ділянки.

Вступ

Картографія ґрунтів є одним із основних розділів генетичного ґрунтознавства і сприяє вивченню ґрунту як особливого прородно-історичного тіла.

Картографування ґрунтів на сучасному етапі розвитку ґрунтознавства досягло значних успіхів. Крупномасштабне картографування ґрунтів прове­дено майже на всій площі сільськогосподарських угідь. Використання висо­коякісної планової основи, що включає аеро- та космічні знімки, підвищило точність ґрунтових карт. У той же час простежується значний розрив між досягненнями картографування ґрунтів та практичною їх реалізацією.

Ґрунтові карти допомагають вирішити дуже багато питань в числі яких організація території при землеустрої, введення сівозмін, вирішення питань трансформації угідь, складання перспективних планів використання земель, вибір ділянок під сади та виноградники, проведення заходів по боротьбі з ерозією, засоленням, заболочуванням, технічним забрудненням та ін.

Ґрунтові карти - важлива складова інформації про навколишнє середови­ще, екосистеми та біосферу загалом, оскільки дають уявлення про ґрунто­вий покрив як про компонент екосистеми та об'єкт сільськогосподарського виробництва.

Об'єктом картографування при складанні ґрунтових карт є ґрунт.

Мета курсової роботи: дослідити особливості рельєфу досліджульної ділянки.

Завдання № 1

Тема: Характеристика умов та факторів грунтоутворення, місця розташування обстежуваної ділянки та її рельєфу.

Характеристика умов грунтоутворення обстежуваної ділянки.

Клімат ділянки

Переважно теплий і посушливий. Середньорічна температура тут коливається від +9 °C –до +11,1°C.

Зима помірно м’яка, середня температура січня -3°С. Літо дуже тепле, посушливе, середня температура липня +22°С. Тривалість безморозного періоду коливається від 170 днів до 250 днів, вегетаційний період 297 днів. Річна кількість опадів – 350-400 мм. Максимум опадів на рівнинах влітку. Часто трапляються посухи, що супроводжуються суховіями та пиловими бурями, які завдають значної шкоди сільському господарству.

Рельєф

Велика частина території Одеської області відноситься до Причорноморської низовини.

У північній частині області розташовані відроги Подільської височини (висота до 268 м), порізані глибокими балками і ярами. Зі сходу і південного сходу омивається Чорним морем, на березі якого - численні лимани. У межиріччі Дністра і Прута вздовж кордону з Молдавією (на Ю-З) висоти сягають 232 м. Характерна значна густота і глибина розчленування поверхні яружно-балочної мережею, глибина врізу долин місцями досягає 120 м.

Рослинний та тваринний світ

Одеської області різноманітна і представлена 1500 видами безхребетних та більше 400 видами хребетних тварин.

Серед лісової фауни найчисельнішими є зайці-русаки, а степової – хом’як, ховрашок, тушканчик. Водяться також лосі, косулі, дикі кабани і кози, лисиці, борсуки, куниці, видри, єнотоподібні собаки та багато видів лісових птахів. На незамерзаючих ділянках Південного Бугу зимують лебеді, дикі гуси та качки, озерна крачка.

Найпоширенішими видами дерев є дуб, липа, клен, ясен, акація, вишня, черешня, верба, сосна та інші. Є лісова рослинність і на півдні, в плавнях дельти Дунаю, хоч і не займає там значних площ. В її складі переважають різні види верб. Серед них найбільш поширені верба біла та верба ламка.

З просуванням на південь з’являється більше степових видів, серед яких переважають трав’янисті види (більше 90%), що пристосовані до умов середнього зволоження та посухи. Спектр провідних родин складають айстрові, злакові, бобові, осокові, хрестоцвітні, лободові, гвоздичні, губоцвітні, гречкові, зонтичні, жовтецеві, шорстколисті тощо.

Характеристика території обстеження

Завдання № 2

Тема: Визначення типів схилів обстежуваної ділянки

Завдання № 3

Тема: К артограма крутизни схилу

Картограма крутизни схилів створюється з метою визначення територій схилових земель, які з різною інтенсивністю використовуються в сільськогосподарському виробництві.

За сучасних уявлень найдоцільніша є класифікація схилових земель на три категорії:

- Схилові землі з ухилом від 0-3° - ці землі називають землями не обмеженого використання і на них можна вирощувати будь-які сільськогосподарські культури, на таких землях можна проектувати польові, кормові і спеціальні сівозміни;

- Землі обмеженого використання з ухилом 3-7°, які призначені для вирощування культу суцільного сіву, на них забороняється вирощувати просапні культури, тому на них можна проектувати польові без просапних, кормові лугово-пасовишні та спеціальні ґрунтозахисні сівозміни;

- >7° - це землі дуже обмеженого використання, які відводять під постійне залуження, тому на них можна проектувати сінокосно-пасовишні сівозміни.

Для побудови картограми крутизни схилу можна використати два методи:

- Польовий, який використовується при проведенні польового періоду обстеження, застосовують прилади, які називають скіпетрами;

- На підготовчому періоді з використанням точної топооснови масштабу закладень та вимірника.

Для побудови картограми схилу спочатку потрібно побудувати масштаб закладень.

Для розрахування координат масштабу закладень користуються формулою:

d = h·ctq α, м

Розрахунки проводять у формі таблиці.

Задаючись кутом нахилу поверхні землі до горизонтальної площини α, розраховують відстані між горизонталями градаціями в масштабі карти 1:10 000

1см – 100 м

Горизонтальна вісь кутів нахилу в довільному масштабі.

На масштабі закладень виділяємо дві ординати на 3° і 7°.

Поле в масштабі закладень:

- 0-3° - зеленим;

- 3-7° - жовтим;

- >7° - червоним.

Висновок: Після побудови карти крутизни схилу, ми визначили, що схилові землі з ухилом >7° становлять 119,8 га, 3-7° - 90,5 га, 0-3° - 169,1 га.

Користуючись масштабом закладень та вимірника будують картограму крутизни схилів, яка показана на рис 5.

 

 

Завдання № 4

Тема: Проектування кількості розрізів та проектування грунтових маршрутів

Типи грунтових розрізів

Для вивчення і визначення ґрунтів в природі, встановлення меж між різними ґрунтами, відбору зразків для аналізів закладають спеціальні ями, які прийнято називати ґрунтовими розрізами. Вони бувають трьох типів: повні (основні) розрізи, напів’ями (контрольні), прикопки (поверхневі). На карті позначаються повні розрізи — хрестиком (+), напів’ями — кружком (О), прикопки — крапкою (.).

Повні, або основні, розрізи (рис.8) роблять з таким розрахунком, щоб були видні всі ґрунтові горизонти і частково, верхня частина незміненої або малозміненої материнської породи. Їх закладають в найбільш типових, характерних місцях.

Напів’ями, або контрольні розрізи, закладають на меншу глибину — від 75 до 125 см, звичайно до початку материнської породи. Вони служать для додаткового (контрольного) вивчення основної частини ґрунтового профілю, потужності гумусових і інших горизонтів, глибини скипання від НС1 і залягань солей, ступеня вилугованості, опідзоленості, солонцюватості, солончакуватості та ін., а також для визначення площі розповсюдження ґрунтів, охарактеризованих повними розрізами. Якщо при вивченні напів’ями дослідник відмітив нові ознаки ґрунтів, які не були виявлені раніше, при вивченні повних розрізів, то напів’яму необхідно поглибити і описати як повний розріз.

Прикопки, або дрібні поверхневі розрізи, глибиною менше 75 см, служать, головним чином, для уточнення ґрунтових меж, виявлених повними розрізами і напів’ямами. Вони звичайно закладаються між напів’ямами в місцях зміни одного ґрунту іншим.

Завдання № 5

Тема: Оформлення грунтової карти

Опис грунтових розрізів

Повні, або основні, розрізи (рис.8) роблять з таким розрахунком, щоб були видні всі ґрунтові горизонти і частково, верхня частина незміненої або малозміненої материнської породи. Їх закладають в найбільш типових, характерних місцях.

Напів’ями, або контрольні розрізи, закладають на меншу глибину — від 75 до 125 см, звичайно до початку материнської породи. Вони служать для додаткового (контрольного) вивчення основної частини ґрунтового профілю, потужності гумусових і інших горизонтів, глибини скипання від НС1 і залягань солей, ступеня вилугованості, опідзоленості, солонцюватості, солончакуватості та ін., а також для визначення площі розповсюдження ґрунтів, охарактеризованих повними розрізами.

Прикопки, або дрібні поверхневі розрізи, глибиною менше 75 см, служать, головним чином, для уточнення ґрунтових меж, виявлених повними розрізами і напів’ямами. Вони звичайно закладаються між напів’ямами в місцях зміни одного ґрунту іншим.

Оформлення грунтової карти

Ґрунтові карти - важлива складова інформації про навколишнє середови­ще, екосистеми та біосферу загалом, оскільки дають уявлення про ґрунто­вий покрив як про компонент екосистеми та об'єкт сільськогосподарського виробництва.

При виборі умовних знаків для ґрунтових карт, їх ілюміновка (розфарбовування ґрунтових контурів) дослідник повинен прагнути якомога повніше розкрити основний зміст складеної карти і підвищити її наочність і доступність. Умовні знаки повинні бути змістовні, виразні, красиві і прості.

Перш за все, слід уникати на карті великої кількості яскравих фарб оранжево-червоного кольору, не властивого забарвленню верхніх горизонтів більшості ґрунтів. Ілюміновка повинна сама говорити про природу ґрунтів, виділених на карті. Не можна допускати на ґрунтових картах, різких меж в забарвленні між ґрунтами одного типу, тобто близьких по своєму генезису. Для того, щоб витримати певну стрункість в ілюміновці карт і щоб вона не була випадковою, а говорила про генезис і властивості ґрунтів, ґрунтознавцю слід, перш ніж приступити до розфарбовування карт, мати перед собою прийняту класифікацію ґрунтів і скласти (краще спільно з креслярем) шкалу фарб, в основу якої покласти забарвлення верхніх горизонтів ґрунтів дослідженої території.

Питання про ілюміновку ґрунтових карт повинне у кожному конкретному випадку розв'язуватися по-різному, оскільки це залежить не тільки від кількості виділених класифікаційних ґрунтових одиниць, але і від «оснащеності», навантаження ґрунтової карти іншими показниками. Слід відмітити, що надмірне «оснащення» ґрунтової карти всілякими показниками знижує її наочність і значно утрудняє використання.

Грунтову карту дивитися на рис 7.

 

Завдання № 6

Тема: План грунтового нарису до грунтової карти

Загальна назва

Харктеритика природніх умов

Клімат ділянки

Рельєф

Рослинний та тваринний світ

 

Грунтовий покрив

На території господарства поширені такі грунти як:

- сірі опідзолені субпіщані (104,5 га);

- світло-сірі і сірі опідзолені слабозмиті субпіщані (243,85 га);

- світло-сірі і сірі опідзолені сильнозмиті субпіщані (52,3 га);

- світло-сірі і сірі опідзолені субпіщані(34.1 га).

Оскільки сірі і світло-сірі мають невелику родючісь родючими то їх бал бонітету становить 60-65 балів.

Висновок

Розрахунково-графічна робота складається з таких розділів як:

- Вивчення факторів грунтоутворення обстежуваної ділянки. Її форми та елементи рельєфу;

- Визначення типів схилів обстежуваної ділянки;

- Складання картограми крутизни схилу;

- Проектування кількості розрізів та грунтових маршрутів;

- Оформлення грунтової карти;

- Грунтовий очерк.

Дослідивши грунти даного господарства ми визначили їх родючість, крутизну схилів, фактори грунтоутворення та характеристику, виходячи з цих даних бал бонітету грунтів господарсва 60-65балів.

Ми запроектували розміщення розрізів, напів’ям і прокопок, які ми розміщували залежно від рельєфу і площі грунтів господарства.

Оскільки незначна територія області має схил більше 3⁰, то грунти території можна використовувати для вирощування різних сільськогосподарських культур і проектувати польові, кормові і спеціальні сівозміни. На землях з більшим ухилом ніж 3-7° проектують польові без просапних, кормові лугово-пасовишні та спеціальні ґрунтозахисні сівозмін, де ухил більше 7° - лише сінокоси і пасовища.

 

Завдання № 6

Тема: План грунтового нарису до грунтової карти

Загальна назва

Харктеритика природніх умов

Клімат ділянки

Переважно теплий і посушливий. Середньорічна температура тут коливається від +9 °C –до +11,1°C.

Зима помірно м’яка, середня температура січня -3°С. Тривалість безморозного періоду коливається від 170 днів до 250 днів, вегетаційний період 297 днів. Річна кількість опадів 350-400 мм.

Рельєф

Велика частина території Одеської області відноситься до Причорноморської низовини.

У північній частині області розташовані відроги Подільської височини (висота до 268 м), порізані глибокими балками і ярами.

Рослинний та тваринний світ

Одеської області різноманітна і представлена 1500 видами безхребетних та більше 400 видами хребетних тварин.

Серед лісової фауни найчисельнішими є зайці-русаки, а степової – хом’як, ховрашок, тушканчик. Водяться також лосі, косулі, дикі кабани і кози, лисиці, борсуки, куниці, видри, єнотоподібні собаки та багато видів лісових птахів. На незамерзаючих ділянках Південного Бугу зимують лебеді, дикі гуси та качки, озерна крачка.

Найпоширенішими видами дерев є дуб, липа, клен, ясен, акація, вишня, черешня, верба, сосна та інші.

З просуванням на південь з’являється більше степових видів, серед яких переважають трав’янисті види (більше 90%), що пристосовані до умов середнього зволоження та посухи. Спектр провідних родин складають айстрові, злакові, бобові, осокові, хрестоцвітні, лободові, гвоздичні, губоцвітні, гречкові, зонтичні, жовтецеві, шорстколисті тощо.

Грунтовий покрив

На території господарства поширені такі грунти як:

- сірі опідзолені субпіщані (104,5 га);

- світло-сірі і сірі опідзолені слабозмиті субпіщані (243,85 га);

- світло-сірі і сірі опідзолені сильнозмиті субпіщані (52,3 га);

- світло-сірі і сірі опідзолені субпіщані(34.1 га).

Оскільки сірі і світло-сірі мають невелику родючісь родючими то їх бал бонітету становить 60-65 балів.

Висновок

Розрахунково-графічна робота складається з таких розділів як:

- Вивчення факторів грунтоутворення обстежуваної ділянки. Її форми та елементи рельєфу;

- Визначення типів схилів обстежуваної ділянки;

- Складання картограми крутизни схилу;

- Проектування кількості розрізів та грунтових маршрутів;

- Оформлення грунтової карти;

- Грунтовий очерк.

Дослідивши грунти даного господарства ми визначили їх родючість, крутизну схилів, фактори грунтоутворення та характеристику, виходячи з цих даних бал бонітету грунтів господарсва 60-65балів.

Ми запроектували розміщення розрізів, напів’ям і прокопок, які ми розміщували залежно від рельєфу і площі грунтів господарства.

Оскільки незначна територія області має схил більше 3⁰, то грунти території можна використовувати для вирощування різних сільськогосподарських культур і проектувати польові, кормові і спеціальні сівозміни. На землях з більшим ухилом ніж 3-7° проектують польові без просапних, кормові лугово-пасовишні та спеціальні ґрунтозахисні сівозмін, де ухил більше 7° - лише сінокоси і пасовища.

 

 

Вступ

Картографія ґрунтів є одним із основних розділів генетичного ґрунтознавства і сприяє вивченню ґрунту як особливого прородно-історичного тіла.

Картографування ґрунтів на сучасному етапі розвитку ґрунтознавства досягло значних успіхів. Крупномасштабне картографування ґрунтів прове­дено майже на всій площі сільськогосподарських угідь. Використання висо­коякісної планової основи, що включає аеро- та космічні знімки, підвищило точність ґрунтових карт. У той же час простежується значний розрив між досягненнями картографування ґрунтів та практичною їх реалізацією.

Ґрунтові карти допомагають вирішити дуже багато питань в числі яких організація території при землеустрої, введення сівозмін, вирішення питань трансформації угідь, складання перспективних планів використання земель, вибір ділянок під сади та виноградники, проведення заходів по боротьбі з ерозією, засоленням, заболочуванням, технічним забрудненням та ін.

Ґрунтові карти - важлива складова інформації про навколишнє середови­ще, екосистеми та біосферу загалом, оскільки дають уявлення про ґрунто­вий покрив як про компонент екосистеми та об'єкт сільськогосподарського виробництва.

Об'єктом картографування при складанні ґрунтових карт є ґрунт.

Мета курсової роботи: дослідити особливості рельєфу досліджульної ділянки.

Завдання № 1

Тема: Характеристика умов та факторів грунтоутворення, місця розташування обстежуваної ділянки та її рельєфу.

Характеристика умов грунтоутворення обстежуваної ділянки.

Клімат ділянки

Переважно теплий і посушливий. Середньорічна температура тут коливається від +9 °C –до +11,1°C.

Зима помірно м’яка, середня температура січня -3°С. Літо дуже тепле, посушливе, середня температура липня +22°С. Тривалість безморозного періоду коливається від 170 днів до 250 днів, вегетаційний період 297 днів. Річна кількість опадів – 350-400 мм. Максимум опадів на рівнинах влітку. Часто трапляються посухи, що супроводжуються суховіями та пиловими бурями, які завдають значної шкоди сільському господарству.

Рельєф

Велика частина території Одеської області відноситься до Причорноморської низовини.

У північній частині області розташовані відроги Подільської височини (висота до 268 м), порізані глибокими балками і ярами. Зі сходу і південного сходу омивається Чорним морем, на березі якого - численні лимани. У межиріччі Дністра і Прута вздовж кордону з Молдавією (на Ю-З) висоти сягають 232 м. Характерна значна густота і глибина розчленування поверхні яружно-балочної мережею, глибина врізу долин місцями досягає 120 м.

Рослинний та тваринний світ

Одеської області різноманітна і представлена 1500 видами безхребетних та більше 400 видами хребетних тварин.

Серед лісової фауни найчисельнішими є зайці-русаки, а степової – хом’як, ховрашок, тушканчик. Водяться також лосі, косулі, дикі кабани і кози, лисиці, борсуки, куниці, видри, єнотоподібні собаки та багато видів лісових птахів. На незамерзаючих ділянках Південного Бугу зимують лебеді, дикі гуси та качки, озерна крачка.

Найпоширенішими видами дерев є дуб, липа, клен, ясен, акація, вишня, черешня, верба, сосна та інші. Є лісова рослинність і на півдні, в плавнях дельти Дунаю, хоч і не займає там значних площ. В її складі переважають різні види верб. Серед них найбільш поширені верба біла та верба ламка.

З просуванням на південь з’являється більше степових видів, серед яких переважають трав’янисті види (більше 90%), що пристосовані до умов середнього зволоження та посухи. Спектр провідних родин складають айстрові, злакові, бобові, осокові, хрестоцвітні, лободові, гвоздичні, губоцвітні, гречкові, зонтичні, жовтецеві, шорстколисті тощо.