Йдемо далі. Тато і дядя Саша шукають воду, - не знайшли, пішли далі шукати.

Обідаємо. На обід у нас знову гуцульська страва Банош. Ми з дівчатами(Настя, Соня, я) граємо в «3 літрову банку». Легенький дощ. Піднімаємося…

Піднялися, розклали палатки.

Дядя Саша з татом пішли по воду, а ми з Настею, Сонею і Вадимом пішли по гілки для вогнища. Вадим перевернув каструлю з їжею.

В поході я зрозуміла «золоте» правило: «Швидко підняте – впавшим не рахується.»

На вечерю у нас «гуцульська» страва «Гуцул-сИре(із 3 видів сиру)»

Чесно кажучи, без тушонки і м´яса смачніше.

Лягаємо спати.

Ніч… Дощ…

ДЕНЬ 3

Зранку туман, дощ. На сніданок у нас звісно ж «гуцульська» страва «Му-му ризюм».Вийшли в 9:30.

Наш командир завів нас трохи туди, куди не потрібно, хоча всі переконані, що це Соня взяла карту і показала «вірний шлях».

Ми пограли в «крокодила», в тей час, як тато шукав правильну дорогу. Вернулися назад, спустилися в ліс.

Обід. На обід у нас «Барме-верме».

Соня сидить в палатці і молиться, щоб ніхто не згадав, що вона повинна мити посуд, за те що у неї багато попереджень. Ніхто не згадав, але я всім сказала, що вона буде мені допомагати мити посуд. Дядя Саша сказав на це так:

«Представляю как она будет мыть посуду: тарелки жирные, всё в грязи и нам с Толиком ещё нужно будет по воду подниматься», «Соня у нас вчера была «чемоданом без ручки»: тяжело нести и жалко выбросить, а сегодня у нас она – «талисман».

Я, Вадим, Настя і Соня сидимо в палатці і граємо в карти і тут дядя Саша каже:

«Так, сьогодні діти сплять окремо від дорослих, тому Вадим переїжджає до вас, дівчата!»

Всі дівчата повірили(і я також), і почали ми просити, щоб Вадим не ночував із нами.

Потім ми з Настею пішли пити чай, а Соня залишилася в палатці і не хотіла виходити із неї. А Вадим вирішив пожартувати і взяв свій спальний мішок і пішов до нас в палатку, а там перед входом лежить Соня, Вадим каже їй:

«Дай я зайду!»

Соня відповідає:

«Ні! Пішов звідси!»

Вже коли ми пили чай, то нам з Настею розказали, що це був жарт. А ми повірили і вже були готові до приходу Вадима.

Як ми готувалися?

Просто поперекладали спальні мішки. По нашій версії ми б спали так:

Вадим-Настя-я-Соня. Ніхто не був проти, окрім Вадима, бо він не знав нашу версію. Всі полягали спати, а я бачила, що хтось ходив біля нашої палатки і світив ліхтарем.

ДЕНЬ 4

Ранок почався із криків Вадима:

«Хто поклав мені камінь в ботінки?»

Всі сказали, що не клали його. А Маша сказала нам:

«Так дівчата, якщо не признаєтесь хто це зробив, то ми проводимо розслідування»

Потім я збираюся взуватися, засовую руку в ботінок і виймаю звідти камінь. Всі перевірили своє взуття, у всіх були камні. Здогадатися було вже не тяжко хто підклав камні, і тому зібрали ці камні і поклали дяді Саші в взуття і в рюкзак. В той час його не було, він пішов по воду. Коли повернувся дядя Саша, то спитав у нас чи є в нашому взутті «подарунки», а ми між собою домовилися, що у нас в взутті нічого немає і не було. Дядя Саша сказав:

«Тут в Карпатах водяться духи, які вночі камні можуть покласти в ботінки, в рюкзак. Ви не знаходили?»

Ми всі сказали:

«Ні, нічого такого немає.»

Така відповідь нашого «духа» під ім`ям Сан Шай, напевно, здивувала, це було видно по його обличчю, всі тримались впевнено та робили вигляд начебто нічого не трапилось, і через деякий час дядя Саша не витримав і зізнався в скоєному коли почав одягати свої ботінки.

Після веселого сніданку збираємося на спуск до залізничної платформи. Спуск пологий та приємний, в лісі дуже гарно.

За пару переходів до платформи ми зупинились біля потіку на помивку та обід.

https://vk.com/video161196709_456239033

Разом з закінченням походу народилась ще одна із мрій, як найчастіше поєднуватись, з природою та ходити, з хорошими людьми в ГОРИ…