Потяг затримали на 25 хв. Всі дуже раді.

Потяг затримали на 25 хв. Всі дуже раді.

-«Вадим, ти кажеш, що тобі жарко. От кому жарко.» - сказав тато, показуючи на дядька в зимовій курточці

-«Пушок» - сказав Вадим

-«Це він до нас із зими прийшов» - сказав дядя Коля.

Через 10 хв. Прибуває наш потяг.

Наша подорож починається!

Ми з Вадимом лежимо поряд на верхніх полицях. Щоб «не вмерти» з нудьги ми граємо в карти через стінку. Якась тітка сміється з нас.

В потязі ну дууже спекотно.

Отже, починається наша ніч «духового концерту», бо сусіди у нас «тихі», особливо тітка з Харькова.

ДЕНЬ 1

Підйом о 5:00. Всі сонні складають свої спальні мішки. Вийшли в 5:55. Cтанція Воловець.

Перший привал – 6:20. Йшли 20 хв.

Вадим почав фотографувати. Тато пояснює Вадиму, що найкрасивіші місця ще попереду.

-«Он дивіться ще Місяць є, сонце є, травичка, мурашки є, і даже какашки є» - сказав дядя Саша.

В 6:35 вийшли, ідемо по маршруту, о 7:00- другий привал. Розгружаємо Соню.

Вийшли в 7:16, о 7:45 – привал.

Знайшли хороше місце для сніданку, поснідали.

-«После вкусного обеда, по закону Архимеда вытри руки об соседа» - сказав дядя Саша

Вийшли в 9:00, о 9:35 – привал.

Вийшли о 9:50. Йти трохи важко, тому коли ми побачили чорниці зкористалися цією нагодою, зупинилися, відпочили і поїли.

Сходження на вершину гори «Цицька»

За сходження на вершину нас чекав сюрприз – шоколадка.

Дуже багато людей йшло на «Цицьку», серед яких були іноземці переважно люди поважного віку.

Зупинка біля Темнатика. Настю укусила якась комаха, Маша(медик) обробила місце укусу.

Наша друга вершина – Темнатик. Ночівля у нас під горою Плай.

Чергові(дядя Саша, Настя і Соня) приготували смачну кашу «Супер-джугібуг».Під час приготування вечері ми милувалися заходом Сонця в горах. Ми (Вадим - ватровий, Маша - медик, Я- літописець)домовилися з комарами і мошками, що вони не будуть нас кусати, а ми не будемо їх чіпати. Вони не дотрималися свого слова. Але ввечері, коли ми вітали тата, вони (комарі та мошки) зробили подарунок: полетіли і не заважали нам.

Чергові – молодці. Приготували дуже смачну святкову вечерю.

Радісні та втомлені від першого дня в горах ми лягли спати та набиратися сил перед новим ходовим днем.

ДЕНЬ 2

Ранок почався добре для чергових(не всіх). Соня і Настя спали, а дядя Саша – чергував.

Вночі йшов дощ.

Дядя Саша приготував нам на сніданок «гуцульську» страву «Му-му греча». Каша смачна.

Соня розлила чай на каремат.

Вийшли в 8:30, перший привал о 9:23.

Туман, сонця немає. Ми всі йдемо, як «їжаки в тумані».

СХОДЖЕННЯ НА НАЙВИЩУ ВЕРШИНУ НА НАШОМУ МАРШРУТІ

Дядя Саша з татом пішли по воду, а ми з Настею, Сонею і Вадимом пішли по гілки для вогнища. Вадим перевернув каструлю з їжею.

В поході я зрозуміла «золоте» правило: «Швидко підняте – впавшим не рахується.»

Лягаємо спати.

Ніч… Дощ…

ДЕНЬ 3

Як ми готувалися?

Просто поперекладали спальні мішки. По нашій версії ми б спали так:

ДЕНЬ 4

Ранок почався із криків Вадима:

«Хто поклав мені камінь в ботінки?»

Всі сказали, що не клали його. А Маша сказала нам:

«Так дівчата, якщо не признаєтесь хто це зробив, то ми проводимо розслідування»

Потім я збираюся взуватися, засовую руку в ботінок і виймаю звідти камінь. Всі перевірили своє взуття, у всіх були камні. Здогадатися було вже не тяжко хто підклав камні, і тому зібрали ці камні і поклали дяді Саші в взуття і в рюкзак. В той час його не було, він пішов по воду. Коли повернувся дядя Саша, то спитав у нас чи є в нашому взутті «подарунки», а ми між собою домовилися, що у нас в взутті нічого немає і не було. Дядя Саша сказав:

«Тут в Карпатах водяться духи, які вночі камні можуть покласти в ботінки, в рюкзак. Ви не знаходили?»

Ми всі сказали:

«Ні, нічого такого немає.»

Така відповідь нашого «духа» під ім`ям Сан Шай, напевно, здивувала, це було видно по його обличчю, всі тримались впевнено та робили вигляд начебто нічого не трапилось, і через деякий час дядя Саша не витримав і зізнався в скоєному коли почав одягати свої ботінки.

Після веселого сніданку збираємося на спуск до залізничної платформи. Спуск пологий та приємний, в лісі дуже гарно.

За пару переходів до платформи ми зупинились біля потіку на помивку та обід.

https://vk.com/video161196709_456239033

Разом з закінченням походу народилась ще одна із мрій, як найчастіше поєднуватись, з природою та ходити, з хорошими людьми в ГОРИ…

Потяг затримали на 25 хв. Всі дуже раді.

-«Вадим, ти кажеш, що тобі жарко. От кому жарко.» - сказав тато, показуючи на дядька в зимовій курточці

-«Пушок» - сказав Вадим

-«Це він до нас із зими прийшов» - сказав дядя Коля.

Через 10 хв. Прибуває наш потяг.

Наша подорож починається!