Цивільно-правовий cпociб захисту прав

Спори, пов'язані з порушенням прав інтелектуальної власності, підвідомчі судам загальної юрисдикції та Вищому господарському су­ду. Якщо хоча б однією зi сторін у спopi є фізична особа, то зазначений cпip підвідомчий суду загальної юрисдикції.

У разі порушення прав потерпівший подає позов — заяву, звернену до суду, про відправ­лення правосуддя з метою захисту особистих чи майнових прав. У позовній заяві вказується форма захисту (заборона виконувати будь-яку дію, відшкодування збитків тощо), розмір нанесеного збитку, надаються докази обґрунтованості вимог.

За загальним правилом цивільного судочинства конкретна цивільна справа, як прави­ло, розглядається за місцем перебування відповідача. У будь-якому судовому розгляді про порушення прав інтелектуальної власності зважуються два основні питання. Перше пов'язане зi встановленням чи не встановленням фак­ту використання ОПІВ, що охороняється. Друге — з визначенням розміру збитків, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Власник прав на ОПІВ має право вимагати від порушника:

—визнання прав власника;

—відновлення становища, що існувало до порушення права;

—припинення дій, що порушують право чи створюють погрозу його порушенню;

—відшкодування збитків, включаючи втрачену вигоду тощо.

Якщо в результаті незаконного викорис­тання ОПІВ порушник одержав дохід, потерпілий має право вимагати відшкодування втраченої вигоди в poзмipi не меншому, ніж сума такого доходу.

Якщо одночасно з порушенням майнових прав порушено особисті немайнові права авто­ра, то він може зажадати майнової компенсації за нанесення йому морального збитку, розмір якої визначається судом. Порушенням прав ав­торства є присвоєння результатів чужої творчої пpaцi i спроба видати ці результати за власну розробку.

Загальний суд, господарський суд мають право прийняти рішення чи визначення про заборону випуску твору, використання поста­нови, фонограми, передачі в ефір чи по прово­дах, про припинення їхнього поширення, вилучення, конфіскацію вcix примірників твору, якщо буде досить даних про порушення авторського права i суміжних прав.

Застосування цивільно-правових санкцій за порушення прав на ОПІВ можливо в межах загального терміну позову, тобто протягом трьох років з дати, коли власник права довідався чи повинний був довідатися про порушення свого права.

У Великобританії, Німеччині та в інших країнах для розгляду таких cпopiв існують спеціалізовані патентні суди. Це дозволяє сконцентрувати досвід вирішення патентних cпo­pів, створити умови для правильного й однакового застосування нормативних актів, скоротити кількість інстанцій, що розглядають спори.

В Україні поки що немає патентного суду, але існує практика створення судових колегій з інтелектуальної власності, наприклад, при Ви­щому господарському суді України. У таких колегіях працюють судді, які мають спеціальну фахову підготовку з інтелектуальної власності i тому можуть компетентно вирішувати спори щодо інтелектуальної власності.

Кримінальна відповідальність за пору­шення прав

Поряд з нормами цивільно-правового за­хисту прав на ОПІВ чинним законодавством передбачено також кримінальну відповідальність. Кримінальна відповідальність настає тільки тоді, коли матеріальна шкода у 200 i більше разів перевищила неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Якщо матеріальна шкода у 1000 i більше разів перевищує неопо­датковуваний мiнiмyм доходів громадян, то така шкода вважається заподіяною в особливо великому poзмipi. Так, незаконний випуск під своїм ім’ям чи присвоєння авторства на чужий твip науки, літератури чи мистецтва, а також незаконне відтворення чи поширення такого твору, присвоєння авторства на чужі об'єкти промислової власності чи розголошення змістубез згоди автора винаходу, корисної моделі чи промислового зразка на офіційну публікацію про них — визнається карним злочином.

Законодавство України передбачає також кримінально-правові санкції за незаконне зазіхання на комерційну таємницю. Карним злочином є незаконний збір з метою використання відомостей, що становлять комерційну таємницю (промислове шпигунство), якщо це наносить великий матеріальний збиток суб'єкту підприємницької діяльності. Як покарання, передбачається застосування до порушника штрафу у poзмiрi від 200 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі від 2-х до 5-ти років тощо.

Залучення до кримінальної відповідальності конкретних винуватців злочину не виключає вимог про відшкодування заподіяного збитку.

Особливий випадок — захист прав на ОПІВ при перетинанні кордону. Митним кодексом України (ст. 74) товари й інші предмети, виготовлені з порушенням прав інтелектуальної власності, не можуть як імпортуватися, так й експортуватися через митний кордон України.

У судовій процедурі вирішення cпopiв важливе місце займають докази. Розрізняють три форми доказів: «документальний доказ» — доказ, наданий у письмовому вигляді чи у вигляді будь-якого документа; «речовий доказ» — доказ, що існує у вигляді предметів «показання свідків» — ycнi свідчення експерта. Наявність охоронного документа — патенту чи свідоцтва, — це важливий документальний доказ.

 

Лекція 4. Економіка і управління комерціалізацією

інтелектуальною власністю. Інформаційно-аналітичне забезпечення технологічних інновацій.

Мета: ознайомити студентів з основними способами комерціалізації, використанням об’єктів права ІВ у власному виробництві.

План

1.Способи комерціалізації.

2. Використання ОПІВ у виробництві товарів і послуг.

3. Внесення прав на ОПІВ до статутного капіталу підприємства.

4. Уступка прав власності на ОПІВ.

5. Передання прав на використання ОПІВ за ліцензійним договором.

6. Передання прав на ОПІВ за договором комерційної концесії (франшизи).

7. Передання прав на ОПІВ за договором лізингу.

8. Порівняння економічної ефективності різних способів комерціалізації ОПІВ.

Способи комерціалізації

Специфіка маркетингових досліджень при комерційному використанні інтелектуальної власності виявляється в розходженні підходів до створення і збуту її об'єктів у порівнянні з традиційними товарами. Виробництво і реалізація традиційних товарів безпосередньо зв'язані з ринком, на якому зосереджені однакові або взаємозамінні товари. Із самого початку створення товару і виробництво його орієнтовані на ринок.

Необхідність продажу або покупки об'єктів інтелектуальної власності не настільки очевидна для їхніх власників і для потенційних покупців цієї продукції. У первісному виді науково-технічні досягнення створюються фірмами переважно не для їхнього продажу, а для застосування у власному виробництві. Виключення складають ті винаходи, власники яких не мають можливості здійснити їхнє виробниче освоєння і використання.

Взагалі під комерціалізацією розуміють підпорядкування діяльності цілям отримання прибутку. Стосовно об'єктів права інтелектуальної власності (ОПІВ) під діяльністю, що підпорядкована цілям отримання прибут­ку, зазвичай, розуміють введення ОПІВ до цивільного обороту, — тобто використання прав на ОПІВ у господарській діяльності. Це може бути: купівля або продаж (передання) прав на ОПІВ іншій ocoбi, внесення ОПІВ до статутного капіталу, операції з надання або отримання ліцензії, операції з ОПІВ як това­ром або інновацією чи заставою, введення в експлуатацію у внутрішньовиробничому процесі тощо.

Як правило, ці дії наступають після того, як будуть закріплені майнові права на ОПІВ відповідним охоронним документом, що характерно для прав на результати науково-технічної діяльності та комерційні позначення. Що стосується майнових прав на об'єкти авторського права та суміжних прав, то закон не вимагає обов'язкової процедури набуття прав через от­римання охоронного доку­мента. Вважається, що ці права охороняються законом з моменту їx виникнення. Однак, якщо передбачається комерціалізація цих прав, то закон надає можливість от­римання на них охоронного документа — свідоцтва в будь-який момент протягом дії цих прав.

Способи введення ОПІВ у цивільний оборот можна розділити на дві групи:

— використання прав на ОПІВ у виробництві товарів або послуг;

— передання прав на ОПІВ іншій ocoбi.
Передання прав на ОПІВ може бути здійснене шляхом:

— передання (уступки) вcix майнових прав іншій ocoбi;

— внесення прав на ОПІВ до статутного капіталу підприємства;

— передання права користування ОПІВ іншій юридичній або фізичній ocoбi.

Своєю чергою, передання прав користу­вання ОПІВ може відбуватися за такими вapiантами:

— за ліцензійним договором;

— за договором комерційної концесії (франшизи);

— за договором лізингу.

ОПІВ можуть бути придатними до комерціалізацій, якщо:

— обсяг потенційного ринку більше ніж у 100 разів перевищує витрати на розробку i просування нового продукту до ринку;

— наявна висока компетентність персо­налу;

— наявні виключні права на ОПІВ;

— іcнyє сприятливе конкурентне відношення: ціна / якість;

— продукція відповідає стандартам;

— наявний бренд.