Дії, що визнаються порушенням права інтелектуальної власності

Перераховані нижче дії, вчинені без дозволу власника патенту на винахід або корисну модель, визнаються порушенням його прав:

—виготовлення продукту із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), застосування такого продукту, пропонування для продажу, у тому числі через Інтернет, про­даж, iмпopт (ввезення) та iншe введення його в цивільний оборот або зберігання такого про­дукту в зазначених цілях;

—застосування процесу, що охороняється патентом, або пропонування його для застосу­вання в Україні, якщо особа, яка пропонує цей процес, знає про те, що його застосування забороняється без згоди власника патенту або, з огляду на обставини, це й так очевидно.

Порушенням прав визнається виготовлен­ня виробу iз застосуванням запатентованого промислового зразка, застосування такого ви­робу, пропонування для продажу, у тому чисти через Інтернет, продаж, iмпopт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого виробу в зазначених цілях. Bиpiб визнається виготовленим iз застосуван­ням запатентованого промислового зразка, як­що при цьому використати вci суттеві ознаки промислового зразка.

Щодо географічного зазначення походження товару, то порушенням прав визнається:

— нанесення його на товар або на етикетку;

— нанесення його на упаковку товару, застосування у рекламі;

— запис на бланках, рахунках та інших документах, що супроводжують товар.

Крім того, порушенням прав власника свідоцтва на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару є:

— використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару осо­бою, яка не має свідоцтва про право на його використання;

— використання зареєстрованого зазначення географічного походження товару, якщо цейтовар не походить iз зареєстрованого для цього зазначення географічного місця, навіть якщо справжнє місце походження товару або географічне зазначення його походження використовується у перекладі або супроводжується словами: “вид”, “тип”, “стиль”, “марка”, “імітація” тощо;

—використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару або подібного до нього позначення для відмінних від описаних у Реєcтpi однорідних товарів, як­що таке використання вводить в оману споживачів щодо походження товару та його особливих властивостей або інших характеристик, а також для неоднорідних товарів, якщо таке ви­користання завдає шкоди репутації зареєстро­ваного зазначення або є неправомірним використанням його репутації;

—використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару як видової назви.

Порушенням прав власника свідоцтва на торговельну марку визнаються дії, вчинені без його дозволу, а саме:

—нанесення знака на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого това­ру iз зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування йо­го для продажу, продаж, iмпopт (ввезення) та експорт (вивезення);

—застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак за­реєстровано;

—застосування його в діловій документації чи рекламі та в Інтернеті, у тому числі в доменних iмeнax.

Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстро­ваного знака лише окремими елементами, як­що це не змінює в цілому відмітності знака.

Неправомірне (без дозволу автора) використання творів є порушенням прав автора. Посилання користувача твору на його низький художній чи науковий рівень, на мету вико­ристання твору, невеликий обсяг використан­ня твору тощо не можуть братися до уваги при вирішенні питання про відповідальність ко­ристувача.

Вважається порушенням особистих немайнових прав автора оприлюднення твору без зазначення iмeнi автора, ілюстрування твору, спотворення твору, зміна твору тощо.

Будь-яке відтворення чи використання твору без дозволу автора, без виплати йому винагороди, є порушенням його виключних майнових прав.

Використання виконань творів шляхом публічного повідомлення виконань, фіксації їх на нociєвi та розповсюдження зафіксованих виконань без дозволу виконавця є порушенням його прав.

Суб’єкт, права якого порушені, може вимагати:

—визнання цього права;

—визнання правочину недійсним;

—припинення дії, яка порушує право;

—відновлення становища, яке існувало до порушення;

—примусове виконання обов'язку;

—зміна правовідношення;

—припинення правовідношення;

—,відшкодування збитків та iнші способи відшкодування майнової шкоди;

—відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

—визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади або орга­ну місцевого самоврядування, їxнix посадових i службових ociб. Суд також може захистити право інтелектуальної власності та охоронювані законом інтереси іншим цивільно-правовим способом, що встановлений договором чи за­коном.

Спори щодо інтелектуальної власності поділяються на дві групи. До першої відносяться спори про визнання (чи невизнання) результа­ту інтелектуальної діяльності об’єктом права інтелектуальної власності. Стосовно об’єктів промислової власності це спори:

—пов'язані з відмовою у видачі патенту;

—за запереченнями третіх ociб проти видачі патенту;

—про визнання патенту недійсним.

До другої групи відносяться спори, що стосуються порушення прав:

—про заборону дій, що порушують права на патент;

—про відшкодування шкоди, заподіяної порушником патентних прав;

—про визнання дій, що не порушують па­тент;

—про післякористування винаходів, пов'язане з укладанням чи використанням ліцензійних угод;

—про надання примусової ліцензії;

—про виплату винагороди автору роботодавцем;

—про компенсацію за використання винаходу державою тощо.

Форми, порядки та способи захисту пра­ва інтелектуальної власності

Існує дві форми захисту прав інтелектуальної власності: юрисдикційна i неюрисдикційна (рис. 4.1). Неюрисдикційна форма передбачає захист права інтелектуальної власності своїми силами, без звернення за допомогою до державних або інших компетентних органів, тобто самозахист. Наприклад, це може бути відмова здійснити певні дії, передбачені укладеним до­говором про передачу (уступку) майнових прав інтелектуальної власності або ліцензійним до­говором; відмова від виконання недійсного до­говору тощо. Обрані засоби самозахисту не повинні бути забороненими законодавством та не повинні суперечити моральним засадам суспільства.

Юридичні форми застосовують два поряд­ки захисту: загальний (судовий) та спеціальний (адміністративний). Загальний порядок захис­ту здійснюється в судах.

Спеціальний порядок захисту прав здійснюється в органах державного управління або в органах Антимонопольного комітету України, або в органах державної митної служби України.