Прокуратура Дніпропетровської області

Прокуратура України

Прокуратура Дніпропетровської області

Відділ захисту прав і свобод дітей

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

з питань додержання законодавства щодо соціального

захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування,

а також осіб із їх числа

 

М. Дніпропетровськ

Рік

 

 

Схвалено методичною радою

при прокуратурі Дніпропетровської області

(протокол від 14.12.2012 року № 4)

Методичні рекомендації з питань додержання законодавства щодо соціального

захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування,

а також осіб із їх числа

 

відділ захисту прав і свобод дітей

Автори:

Курінна Олена Олександрівна – начальник відділу захисту прав і свобод дітей прокуратури Дніпропетровської області;

Вороновська Олена Віталіївна – старший прокурор відділу захисту прав і свобод дітей прокуратури Дніпропетровської області.

ЗМІСТ

 

 

1. Вступ 3

 

2. Загальні положення 4-6

 

3. Підготовка до перевірки та порядок її проведення 7-8

 

4. Проведення перевірки

 

4.1 Проведення перевірки в органах опіки та піклування,

службах у справах дітей 9-12

 

4.2 Проведення перевірки в органах праці та соціального

захисту населення 13-19

 

4.3 Проведення перевірки в навчальних закладах 20-21

 

4.4. Проведення перевірки в органах державної виконавчої

служби 22-23

 

5. Оформлення результатів перевірки 24

 

6. Додатки

 

6.1 Орієнтовний список нормативно-правових актів 25-26

 

6.2 Зразки документів прокурорського реагування 27-31

 

 

ВСТУП

Відповідно до ст. 20 Конвенції ООН про права дитини дитина, яка не може жити в своїй сім’ї (тимчасово чи постійно) має право на особливий захист.

Статтею 26 Конвенції передбачено, що соціальне забезпечення – це фінансова підтримка і турбота, яку держава надає тим, хто її потребує. Кожна дитина має право користуватися благами соціального забезпечення.

Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, одяг, житло (ст. 27 Конвенції).

5 березня 2009 року підписано Закон України «Про загальнодержавну програму «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2016 року», яким визначено основні напрями виконання Конвенції в Україні, в тому числі, в частині соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа.

Питань організації та проведення перевірок додержання законодавства щодо соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, при розробленні методичних рекомендацій торкались майже всі прокуратури, оскільки законодавство з питань соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування є доволі великим. Тому охопити в одних методичних рекомендаціях весь комплекс питань, пов’язаних із соціальним захистом дітей зазначеної категорії, практично неможливо і недоцільно.

Враховуючи це, розробники рекомендацій поставили за мету звернути увагу працівників прокуратур на питання нагляду за додержанням законів, спрямованих на соціальний захист дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, у вигляді грошових виплат, які забезпечуються державою, – пенсій, державної допомоги, одноразових та інших грошових виплат.

Водночас не лише на державу покладається обов’язок утримувати дітей, позбавлених батьківського піклування. Згідно з ч. 2 ст. 166 Сімейного Кодексу України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов’язку щодо утримання дитини. Тому у методичних рекомендаціях висвітлено питання забезпечення прав дітей зазначеної категорії на отримання аліментів.

Загальні положення

Діти, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, мають право на особливий захист і допомогу з боку держави. Законодавством таким дітям встановлено низку пільг та різні види допомоги.

Статтею 52 Конституції України на державу покладається обов’язок утримання та виховання таких дітей.

Правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, молоді із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, визначаються Законом України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», який є складовою частиною законодавства про охорону дитинства.

Юридичне визначення соціальних категорій дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, передбачено у статті 1 цього Закону.

Так, дитина-сирота – дитина, в якої померли чи загинули батьки; діти, позбавлені батьківського піклування – діти, які залишилися без піклування батьків: у зв’язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами внутрішніх справ, пов’язаним з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки, а також підкинуті діти, батьки яких невідомі, від яких відмовилися батьки, та безпритульні діти.

Відсутність одного чи обох батьків або батьківського піклування, що підтверджується відповідними документами, визначає юридичний статус дитини і є підставою для одержання такими дітьми матеріального забезпечення і пільг, передбачених законодавством.

Статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування - визначене відповідно до законодавства становище дитини, яке надає їй право на повне державне забезпечення і отримання передбачених законодавством пільг та яке підтверджується комплектом документів, що засвідчують обставини, через які дитина не має батьківського піклування (стаття 1 згаданого Закону).

Крім того, згідно із цією статтею законодавчо визначені терміни:

- державні соціальні стандарти для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа – це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами мінімальні норми і нормативи забезпечення дітей-сиріт, дітей, які залишилися без батьківського піклування, та осіб з їх числа;

- особи із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування – особи віком від 18 до 23 років, у яких у віці до 18 років померли або загинули батьки, та особи, які були віднесені до дітей, позбавлених батьківського піклування;

- державне утримання дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа – повне забезпечення відповідно до державних соціальних стандартів матеріальними та грошовими ресурсами дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа для задоволення їх життєво необхідних потреб та створення умов для нормальної життєдіяльності.

Відповідно до статті 4 вищезазначеного Закону заходи соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, гарантуються, забезпечуються та охороняються державою.

Державні соціальні стандарти для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа встановлюються незалежно від того, де така дитина або особа перебуває на утриманні та вихованні, на рівні, не меншому за встановлений прожитковий мінімум для дітей відповідного віку.

Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються щодо: мінімального матеріального забезпечення, витрат на харчування, одяг та взуття; житлового забезпечення на рівні, не нижчому за встановлені у Житловому кодексі Української РСР нормативи; житлового забезпечення таких дітей після завершення їх виховання в різних формах влаштування після досягнення ними 18-річного віку, якщо вони не мають свого житла відповідно до житлових нормативів або мають житло з характеристиками, нижчими за встановлені житлові нормативи; мінімального стандарту щодо забезпечення гарантованого першого робочого місця, яке не може бути змінено за бажанням роботодавця протягом трьох років з моменту початку такої роботи, а в разі неможливості надання такого робочого місця – встановлення грошової компенсації на цей період, яка виплачується особі з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів; мінімального стандарту разової державної допомоги при закінченні такими дітьми виховного, навчального закладу чи при закінченні перебування таких дітей у різних формах влаштування після досягнення ними 18-річного віку; мінімального стандарту щомісячного утримання таких дітей та осіб із їх числа за умови навчання їх у вищих навчальних закладах до досягнення ними 23-річного віку або до закінчення відповідних навчальних закладів; мінімального стандарту медичного обслуговування; мінімального стандарту забезпечення таких дітей іграшками, що сприяють розвитку, спортивним інвентарем, газетами і журналами відповідно дитячого, юнацького, загально пізнавального та виховного спрямування; мінімального стандарту грошового забезпечення батьків-вихователів, прийомних батьків.

Статтею 8 вищезгаданого Закону передбачено, що держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування а також осіб із їх числа.

Допомога та утримання таких дітей не можуть бути нижчими за встановлені мінімальні стандарти, що забезпечують кожній дитині рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку на рівні, не нижчому за встановлений прожитковий мінімум для таких осіб.

Наказом Генерального прокурора України № 16 від 1 листопада 2012 року «Про організацію діяльності органів прокуратури щодо захисту прав і свобод дітей» визначено, що прокурорам усіх рівнів основним завданням на вказаному напрямі вважати захист особистих та соціально-економічних прав дітей, гарантованих Конституцією, законами України, Конвенцією ООН про права дитини, іншими міжнародно-правовими актами.

З урахуванням важливості вказаного напряму діяльності органів прокуратури відповідальність за організацію роботи з питань захисту прав і свобод дітей покладено особисто на перших керівників прокуратур обласного та районного рівнів.

Крім того зазначено, що безпосереднє виконання обов’язків щодо захисту прав і свобод дітей необхідно доручати досвідченим працівникам, які мають стаж роботи в органах прокуратури, як правило, не менше 3 років. У прокуратурах районного рівня по можливості на цих прокурорів не покладати виконання обов’язків з інших напрямів прокурорської діяльності.

Критеріями оцінки ефективності роботи органів прокуратури щодо захисту прав та інтересів дітей визначити своєчасність і повноту вжитих заходів до усунення порушень законності, реальне поновлення прав і свобод дітей, відшкодування заподіяної їм шкоди, притягнення винних до встановленої законом відповідальності.

 

Службах у справах дітей

Органами опіки та піклування є районні, районні у містах Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, які відповідно до законодавства провадять діяльність з надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових та житлових прав дітей.

Безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на служби у справах дітей.

Право на повне державне забезпечення і отримання передбачених законодавством пільг мають діти, яким надано статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, який підтверджується комплектом документів, що засвідчують обставини, через які дитина не має батьківського піклування.

Рішення про надання статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, приймається районною, районною у містах Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської чи районної у місті ради за місцем походження такої дитини за поданням служби у справах дітей.

З урахуванням визначених законодавством заходів соціального захисту дітей вищезазначеної категорії, а також осіб із їх числа, встановлених для них державних соціальних стандартів і нормативів, перевірці підлягають наступні питання:

- своєчасність надання дитині статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування таких дітей з дотриманням вимог щодо пріоритетів форм влаштування (усиновлення, під опіку або піклування, у прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування);

- вжиття заходів щодо тимчасового влаштування дітей, які залишились без батьківського піклування. Звернути увагу, що лікарня, не є місцем, куди дитина може бути тимчасово влаштована. У лікарню дитина може бути влаштована лише для надання необхідної медичної допомоги, медичного обстеження та лікування;

- порядок ведення особових справ дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, наявність в них всіх необхідних документів;

- чи всі діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які перебувають на обліку у службі у справах дітей, та можуть бути усиновлені, внесені до місцевого обліку з усиновлення із занесенням даних про них до Книги обліку дітей, які можуть бути усиновлені;

- чи своєчасно направлено анкети дітей, яких протягом місяця після взяття на місцевий облік ніхто не виявив бажання усиновити або взяти під опіку чи піклування, до служби у справах дітей обласної державної адміністрації для взяття дитини на регіональний облік;

- чи мали місце факти повернення анкет, причини, вжиття заходів для усунення порушень;

- законність рішень про встановлення опіки (піклування), з’ясування у опікунів (піклувальників) питання про надання згоди на усиновлення підопічних, оскільки усиновлення є більш пріоритетною формою влаштування. Частинами 2, 3 статті 221 Сімейного кодексу України передбачено, що якщо опікун (піклувальник) не дав згоди на усиновлення дитини, така згода може бути дана органом опіки та піклування. Усиновлення може бути проведене без згоди опікуна, піклувальника або органу опіки та піклування, якщо суд встановить, що усиновлення дитини відповідає її інтересам.

Але щоб дитина мала можливість бути усиновленою вона повинна перебувати на обліку з усиновлення;

- ведення обліку нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, наявність у реєстрах (обліках) усіх відомостей, передбачених додатком № 8 до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 866 від 24.09.2008 року, збереження за ними жилих приміщень протягом усього часу перебування їх у опікунів (піклувальників), у прийомних сім’ях, дитячих будинках сімейного типу, закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також повернення цього житла;

Звернути увагу на збереження за дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, права користування житлом, яке належить до державного житлового фонду.

При перевірці слід врахувати, що з моменту закріплення за дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, права користування вищезазначеним житлом, минув певний час, підприємства з експлуатації житлового фонду у багатьох містах та районах області реорганізовано, внаслідок чого у новостворених підприємствах з експлуатації житлового фонду може бути відсутня інформація про збереження житла за дітьми вищезазначеної категорії, осіб, яких призначено відповідальними за збереження житла, звільнено з посад тощо, а також можливі випадки приватизації квартир без участі дітей. З урахуванням цього провести зустрічні перевірки з цих питань на підприємствах з експлуатації житлового фонду, в органах приватизації державного житлового фонду. Перевірити, чи приватизовано квартири державного житлового фонду, право користування якими закріплено за дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, згідно з обліком нерухомого майна дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Якщо приватизовано, то чи включено у свідоцтво про право власності на житло зазначених дітей.

- забезпечення права дітей на спадкування майна після померлих батьків, родичів, своєчасне оформлення спадщини. Це має суттєве значення, оскільки у разі не оформлення у встановленому порядку спадщини діти не набувають права власності на майно;

- здійснення контролю за використанням житла та майна дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, виконання опікунами обов’язків по утриманню майна, що належить підопічним;

- законність рішень щодо передачі в оренду житла, закріпленого за неповнолітніми (або його частки), забезпечення права дітей на отримання орендної плати, стан контролю за виконання договірних зобов’язань;

- додержання вимог законодавства щодо своєчасного взяття дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, після досягнення 16-річного віку на позачерговий квартирний облік;

- забезпечення права дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на отримання одноразової допомоги після досягнення ними 18-річного віку, своєчасність складання списків дітей зазначеної категорії, яким у поточному році виповнюється 18 років та подання їх до відділів (управлінь освіти), направлення повідомлень із зазначенням строку, протягом якого можна отримати одноразову допомогу;

Доцільно провести зустрічну перевірку у відділі (управлінні) освіти, в ході якої перевіритидотримання вимог Порядку надання одноразової допомоги дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, після досягнення 18 річного віку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2005 року № 823, а саме:щодо розміру допомоги, яка виплачується; наявності заяв отримувачів, на підставі яких виплачується вказана допомога.Звірити дані щодо осіб, які отримали допомогу, зі списками дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, яким у поточному році виповнюється 18 років, наданими службою у справах дітей до відділів освіти. З’ясувати причини неотримання окремими дітьми вищевказаної категорії одноразової допомоги, яким чином службами у справах дітей повідомляються діти про належну їм одноразову допомогу.

- забезпечення права дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб з їх числа, на отримання пенсії у зв’язку з втратою годувальника (ст.ст. 36-38 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»);

- забезпечення права дітей на отримання аліментів від батьків

В ході перевірки Особливу увагу звернути на вжиття керівниками закладів, де перебувають та виховуються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, прийомними батьками, батьками-вихователями, опікунами (піклувальниками) достатніх заходів для вирішення питання про стягнення аліментів з батьків, позбавлених батьківських прав, батьків, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі, реального виконання судових рішень з цих питань, а також на здійснення належного контролю за їх діяльністю з цих питань з боку органів опіки та піклування, зокрема, служб у справах дітей.

По кожній дитині, позбавленій батьківського піклування, яка має право на утримання від батьків, з’ясувати наявність рішення суду про стягнення з батьків, позбавлених батьківських прав, та батьків, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі, аліментів на її утримання, отримання виконавчого листа та пред’явлення його для виконання до органів державної виконавчої служби.

Ознайомитися в органах державної виконавчої служби з матеріалами виконавчих проваджень, відкритих за заявами керівників закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, прийомних батьків, батьків-вихователів, опікунів (піклувальників).

У випадку не стягнення на дітей, які мають право на утримання від батьків, аліментів, вирішити питання про представництво інтересів дітей у суді шляхом звернення до суду з позовом.

- вжиття заходів щодо забезпечення доступу дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, безпритульних дітей, дітей, які можуть стати або стали жертвами насильства в сім’ї доступу до безоплатної правової допомоги на підставах та в порядку, встановлених законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги (ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», абзац 14 статті 3 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» - зміна набирає чинності поетапно після початку діяльності центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги).

 

 

Додатки

6.1. Орієнтовний список нормативно-правових актів

1. Конституція України;

2. Конвенція ООН про права дитини (1989);

3. Сімейний кодекс України;

4. Цивільний кодекс України;

5. Житловий кодекс УРСР;

6. Кримінальний кодекс України;

7. Закон України «Про прокуратуру» № 1789-ХП від 05.11.1991 року, в

редакції Закону № 5288-V1 від 18.09.2012 року;

8. Закон України «Про Загальнодержавну програму «Національний план дій

щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2016

року» № 1065 від 05.03.2009 року;

9. Закон України «Про охорону дитинства» № 2402-Ш від 26.04.2001 року із

змінами;

10. Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального

захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від

13.01.2005 року № 2342 із змінами;

11. Закон України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні

установи для дітей» № 20/95-ВР від 24.01.1995 року із змінами;

12. Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» № 2811-ХП від

21.11.1992 року із змінами;

13. Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»

№ 1058 від 09.07.2003 року;

14. Закон України «Про виконавче провадження» № 606-Х1V від 21.04.1999

року із змінами;

15. Закон України «Про безоплатну правову допомогу» № 3460 від 02.06.2011

року;

16. Постанова Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866 «Питання

діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини»;

17. Постанова Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 року № 905 «Про

затвердження Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення

нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей»;

18. Постанова Кабінету Міністрів України № 1068 від 30.08.2007 року «Про

затвердження типових положень про службу у справах дітей»;

19. Постанова Кабінету Міністрів України № 565 від 26.04.2002 року «Про

затвердження Положення про прийомну сім’ю» із змінами;

21. Постанова Кабінету Міністрів України № 564 від 26.04.02 «Про

затвердження Положення про дитячий будинок сімейного типу» із

змінами;

22. Постанова Кабінету Міністрів України № 81 від 31.01.2007 року «Про

затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної

допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування,

грошового забезпечення батькам-вихователям і прийомним батькам за

надання соціальних послуг у дитячих будинках сімейного типу та

прийомних сім’ях за принципом “гроші ходять за дитиною»;

23. Постанова Кабінету Міністрів України № 226 від 05.04.1994 року «Про

поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального

забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»

із змінами;

24. Постанова Кабінету Міністрів України № 1751 від 27.12.2001 року «Про

затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям

з дітьми» із змінами;

25. Постанова Кабінету Міністрів України № 823 від 25.08.2005 року «Про

затвердження Порядку надання одноразової допомоги дітям-сиротам і

дітям, позбавленим батьківського піклування, після досягнення 18-річного

віку»;

26. Постанова Кабінету Міністрів України № 882 від 12.07.2004 року “Питання

стипендіального забезпечення;

27. Постанова Кабінету Міністрів України № 852 від 12.09 2012 року «Про

розмір щомісячної державної соціальної допомоги ВІЛ-інфікованим дітям і

дітям, які страждають на хворобу, зумовлену ВІЛ»

28. Наказ Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства

фінансів України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства

освіти і науки України, Міністерства України у справах сім’ї, молоді та

спорту від 19.05.2008 року № 254/704/260/427/2012 «Про затвердження

Порядку виплати державної допомоги при народженні дитини в разі її

влаштування до дитячого закладу (будинку дитини) на повне державне

утримання»;

29. Наказ Міністерства освіти і науки України № 763 від 17.11.2003 року “Про

затвердження норм матеріального та нормативів фінансового забезпечення

дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також

вихованців шкіл-інтернатів”, зареєстровано в Міністерстві юстиції України

12.01.2004 року за № 27/8626;

30. Наказ Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту,

Міністерства освіти та науки, Міністерства охорони здоров’я № 302\80\49

від 02.02.2007 року «Про затвердження порядку вибуття дітей із закладів

для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, соціального

захисту дітей до сімейних форм виховання, зареєстровано в Міністерстві

юстиції України 05.03.2007 року за № 1861/3453;

31. Наказ Генерального прокурора України № 16 від 01.11.2012 року «Про

організацію діяльності органів прокуратури щодо захисту прав і свобод

дітей»;

32. Наказ Генерального прокурора України № 6 від 28.11.2012 року «Про

організацію роботи органів прокуратури щодо представництва інтересів

громадянина або держави в суді та їх захисту при виконанні судових

рішень»;

33. Положення про порядок проведення органами прокуратури перевірок при

здійсненні нагляду за додержанням і застосуванням законів, затверджене

наказом Генерального прокурора України № 111 від 12.11.2012 року.

Демчику О.І.

 

 

ПОДАННЯ

Ректору

Кобцю А.С.

ПОДАННЯ

Заступник прокурора області

Прокурорам міст та районів,

Заступник прокурора

Дніпропетровської області

Прокуратура України

Прокуратура Дніпропетровської області