Філософськф погляди Авгусина Арелія

Був патристом. Релігійний світогляд теоцентричний. основні темами роздумів: проблеми буття і часу, руху історії,особистість людини,її воля і розум. Намагався вирішити питання: співвідношення віри і розуму. можливість гармонії віри і розуму;проте у віри – авторитет вищий. Відстоював теологічну формулу про перевагу віри над розумом. Бог абсолютно істинне і найвище буття; будує драбину істот, виділяє людину із царства природи. Основні характеристики людин6 душа (Бог в людині) і свобода волі.Функції душі: розум (здібність відображати думки Бога), пам’ять (здібність зберігати події), воля (що надає людині активність).

Філософське вчення Томи Аквінського

його вчення - томізм. Сьогодні томізм є основою католицизму, сучасний напрям-неотомізм. абсолютною істиною й абсолютним джерелом знання є Бог. Бога можна пізнавати апріорі (через причину) чи апостеріорі (через наслідки); і наука, і філософія, і теологія мають один предмет вчення – Бог; душа людини – є формуючий принцип, у всіх її життєвих проявах. Душа людини безтілесна, нематеріальна, незалежна субстанція, безсмертна, чиста форма; розрізняє вегетативну душу, сенситивну,людську. надає пріорітет розуму над волею. Сенс життя людини – щастя, яке є любов до Бога.

Полеміка реалізму і номіналізму

Крайні реалісти вважали, що загальні поняття існують до речей, розглядали їх як думки Бога перед актом творення Номіналісти стверджують, що загальні поняття – це продукти людського мислення, вони є лише назвами предметів

почалася, із теологічного питання про сутність «реальності» Святої Трійці та її «іпостасей». Реалізм настоював на реальності саме «єдності» Триєдиного Бога.Номіналізм справді реальними вважав «лики» (іпостасі) Трійці (Отця, Сина, Святого Духа). Згодом полеміка набула суто філософського характеру — про статус реальності категорій загального і одиничного.

Особливості епохи Відродження

Характерними ознаками цього періоду були:

- рух до звільнення від панування релігії та церкви в усіх сферах суспільного життя. Так звана «секуляризація»;

- повернення до античної культурної спадщини, яка була майже повністю забута в середні віки. Звідси і назва – Відродження;

- у центрі уваги проблема людини

в епоху Відродження в центрі стає людина. Тому, філософське мислення цієї епохи характеризується як антропоцентричне.

для ренесансу характерний насамперед новий погляд на людину. Гуманісти сповідували нову віру у людину та людську цінність, а це суперечило однобокому розумінню гріховності людської натури епохи середньовіччя. Людину трактували як щось величне та вартісне.

Натурфілософія

Вчення про природу. Пантеїзм Натурфія (XVI–поч. XVII) – спираються на наукові і астрологічні відкриття, робиться спроба змінити уявлення про будову Всесвіту і основи світобудови

Микола Кузанський рієнтувався на традицію неоплатонізму. Основною ідеєю філософії Кузанського є вчення про тотожність абсолютного максимуму й абсолютного мінімуму. Це вчення стало передумовою обґрунтування нескінченності світу і створення геліоцентричної системи, а також сприяло діалектичному методу пізнання. Людина у Кузанського виступає як боголюдина, вона є творчий початок, її відмінна риса – здатність до пізнання

Микола Коперник створює свою геліоцентричну систему. 1) Земля не знаходиться нерухомою в центрі Всесвіту, а обертається навколо своєї осі. 2) Земля обертається навколо Сонця, яке є центром Всесвіту

Дж. Бруно: нескінченним є не тільки Бог, але й природний світ. висуває ідею нескінченної множинності світів, відмовляючись від геліоцентричної доктрини. Праосновою всього у Бруно постає Єдине, матерія, яка є не розгорненою причиною всього існуючогоМатерія має реальне буття Душа світу – це всезагальна форма світобудови, Світова Душа не тільки притаманна матерії, але й панує над нею, Всезагальна натхненність матерії отримала назву гілозоїзм

Найважливішим здобутком Галілея було відкриття так званого закону інерції започатковує деїстичне розуміння світу. Бог, на його думку, створив природу, наділив її певним порядком і закономірностями. Однак після цього він не втручається в природу, яка живе і розвивається самостійно. підтвердження правильності геліоцентричного підходу Коперника до пояснення світу.

Реформаційно-релігійні ідеї

- догмат про виправдання єдиною вірою. Ні добрі справи, ні заслуги перед Церквою не можуть гарантувати людині спасіння душі. На цьому шляху людині може допомогти лише релігійна віра в спокутну жертву Христа;

- догмат про милосердя Боже. Господь, будучи турботливим і милосердним, готовий зрозуміти і простити кожного, незважаючи на ступінь гріховності;

- визнання абсолютного авторитету Біблії як єдиного джерела віри у Бога.