Лекція 2. Методи економічного аналізу

1. Поняття методу та методики економічного аналізу.

2. Статистичні методи.

3. Методи порівняння.

4. Методи деталізації, узагальнення і групування.

5. Балансовий метод.

6. Методи елімінування (факторного аналізу).

 

-1-

Метод економічного аналізу — спосіб системного ком­плексного взаємозалежного вивчення фінансової діяль­ності господарюючого суб'єкта.

Метод економічного аналізу визначається змістом та особливостями предмета, зумовлюється конкретними цілями, вимогами та завданнями. Основним методом цього курсу є аналітичний, за допомогою якого таке складне явище, як господарська діяльність підприємства уявно розкладається на окремі, більш прості складові елементи, а потім вивчаються їхні кількісні та якісні сторони, зв'язки й взаємодії.

Особливості методів економічного аналізу:

- використання системи економічних показників для характеристики параметрів досліджуваного об”єкта в статиці та динаміці;

- вивчення причин зміни відповідних економічних показників;

- виявлення та дослідження взаємозв”язку між показниками з метою підвищення ефективності керування досліджуваним об”єктом.

Сукупність прийомів і засобів виконання конкретної аналітичної роботи це методика аналізу. У межах методу є безліч методик, які застосовуються відповідно до видів аналізу.

 

-2-

Серед статистичних методів, що використовуються в аналізі, провідне місце займає табличний метод. Таблиці використовуються для накопичення, опрацювання і зберігання цифрової інформації. Таблиця повинна мати основну і додаткову інформацію і колонки для визначення відхилень.

З метою забезпечення компактності таблиць, вихідну інформацію:

спрощують чи закруглюють,

скорочують або частково відкидають другорядні дані,

об’єднують в групи,

комбіновано показують частину показників в деталізованому вигляді, а інші розміщуються в одному рядку,

поділяють на кілька самостійних сукупностей із наступним складанням кількох простих таблиць.

Крім табличного методу до статистичних методів належить графічний. Найбільш поширеними є стовпчикові діаграми; лінійні та секторні діаграми; графіки.

-3-

Порівняння – це спосіб пізнання, в процесі якого невідомі явища і предмети порівнюються з відомими, раніше вивченими, для того щоб виявити загальні риси або відмінності між ними.

Розрізняють види порівняння:

- порівняння даних звітного періоду з даними інших років для визначення тенденцій розвитку аналізованого об’єкта;

- порівняння звітних даних з даними плану для оцінки виконання планових завдань;

- порівняння звітних даних з даними нормативів для пошуку внутрішніх резервів виробництва;

- порівняння результатів діяльності даного підприємства з іншими підприємствами галузі для пошуку резервів;

- порівняння різноманітних варіантів управлінських рішень з метою вибору оптимального.

Порівняння можна проводити тоді, коли показники будуть порівнюваними. Для цього:

- проводимо нейтралізацію цінового чинника;

- нейтралізацію можливих кількісних відмінностей (різні обсяги виробництва);

- використання однакових періодів часу при порівнянні;

- перерахунок показників, що порівнюють відповідно до єдиної методики.

-4-

Деталізація дозволяє всебічно розглядати зміст економічних явищ, визначати і вимірювати ступінь впливу основних факторів на узагальнюючий, результуючий показник.

Розрізняють деталізацію:

- за часом;

- за місцем виникнення.

Узагальнення – прийом зворотної деталізації. Етапи узагальнення:

- ознайомлення з об’єктом аналізу;

- деталізація, розкладання об’єкта аналізу на окремі частини;

- аналіз частин;

- узагальнення, воз’єднання частин на новій основі з урахуванням мобілізації виявлених резервів.

Групування – це розподіл маси аналізованої сукупності об’єктів на однорідні групи за певними ознаками.

Цей метод використовується з метою визначення структури, складу і динаміки досліджуваного об’єкта.

-5-

В основі балансового методу лежить складання планових і звітних балансів, що являють собою аналітичну формулу рівності підсумків його правої і лівої сторін.

Метод використовується:

- для визначення забезпеченості підприємства ресурсами;

- для перевірки правильності аналітичних розрахунків;

- для розрахунку обсягу реалізованої продукції;

- для виявлення невикористаних резервів виробництва.

-6-

Сутність факторного аналізу полягає у тому, що послідовно розглядається вплив кожного фактора на результативний показник за незмінності інших факторів. Існує три найбільш поширених методи факторного аналізу.

Ланцюгові підстановки. З метою визначення факторів буду­ють таблицю, в якій зверху перелічують усі необхідні фактори, починаючи з кількісних і завершуючи якісним. Потім наводиться результативний показник і гра­фа для розрахунку величини впливу факторів. В перший рядок таблиці (нульова підстановка) записують планові по­казники. Для розрахунку впливу першого фактора проводять зміну його величини з планової на фактичну, а інші дані залишають незмінними. Різниця між одержаним розрахун­ковим показником (Д_х) і плановим Д_п становить ве­личину впливу першого фактора. Аналогічно здійснюють і інші підстановки.

Схема виявлення впливу факторів способом ланцюгових підстановок

Номер підстановки та назва фактора	Фактори, які впливають на показник	Добуток факторів	Величина впливу фактора
	1-й	2-й	3-й	4-й
Нульова підстановка	П	П	П	П	Дп	-
Перша підстановка, перший фактор	Ф	П	П	П	Д1	Д1-Дп
Друга підстановка, другий фактор	Ф	Ф	П	П	Д2	Д2-Д1
Третя підстановка, третій фактор	Ф	Ф	Ф	П	Д3	Дз-Д2
Четверта підстановка, четвертий фактор	Ф	Ф	Ф	Ф	Дф	Дф-Дз

Примітки: 1. Умовні позначення: П — планові; Ф — фактичні..

Отже, за умови дії чотирьох факторів здійснюються чотири підстановки (не враховуючи нульову), величина кожного фак­тора визначається як різниця між новим розрахунковим по­казником і попереднім.

Метод абсолютних різниць. Розрахунки, які проводяться в таблиці ланцюгових підстановок, можуть бути спрощені, якщо в кожній підстановці змінити абсолютне значення фактора, що розраховується відхиленням його фактичної величини від ба­зової (планової).

Метод відносних різниць. Цей спосіб ґрунтується на обчисленні різниць у відсотках. Величина впливу кожного фактора визначається множенням різниці в суміжних індексах (відсотках) на плановий обсяг узагальнюючого показника. Розрахунок бажано вести табличним способом.