Матеріально-побутовий підкомплекс

Матерально-побутовий підкомплекс включає: житлово-комунальне господарство, торгівлю та заклади громадського харчування.

Житлово-комунальне господарство задовольняє потреби людей у житлі та його обслуговуванні. Весь житловий фондв Україні становить 966,1 млн. загальної площі житла (табл. 2.10). Із загальної кількості сімей і одиноких 657 тис. знаходяться на обліку в державному фонді [3].

Краща забезпеченість населення житлом у міських поселеннях Луганської, Донецької, Дніпропетровської, Київської і Черкаської областей, а в сільській місцевості — у Вінницькій, Київській, Черкаській, Хмельницькій, Кіровоградській, Чернігівській, Житомирській, Полтавській, Сумській і Дніпропетровській областях (див. Додаток Ж).

Таблиця 2.10.

Показники житлово-комунального господарства в Україні

У 1990-2014 рр.

	Весь житловий фонд, загальної площі, млн.м2	У середньому на одного жителя, м2	Кількість квартир, усього, тис.	Кількість сімей та одинаків, які перебували на квартирному обліку на кінець року, тис.	Кількість сімей та одинаків, які одержали житло протягом року, тис.
	922,1	17,8
	1015,0	20,7
	1079,54	23,3
	1086,04	23,5
	1094,24	23,7
	1096,64	23,8
	966,14	…

¹ Без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м.Севастополя та частини зони проведення антитерористичної операції у Донецькій та Луганській областях.

² До загальної площі житлового фонду та кількості квартир, включено дані підприємств-банкрутів та тих, що повністю припинили діяльність.

 

На сучасному етапі розвитку житлового будівництва визначилась тенденція до комплексної забудови житлових районів. Зростає частка житла, побудованого за індивідуальними проектами, що враховують потреби різних верств населення. Для сільської місцевості розроблено плани типових впорядкованих (переважно цегляних) одноповерхових та двоповерхових будинків присадибного типу з господарськими будівлями, більш повним набором комунальних послуг.

За рівнем благоустрою житлові приміщення в міських поселеннях та сільській місцевості істотно відрізняються. Сільські житла гірше забезпечені газом, центральним опаленням, водопроводом, каналізацією, гарячим водопостачанням, ваннами. Найкращий рівень благоустрою житлового фонду мають нові міста і санаторно-курортні центри [16, С. 447–466].

Комплекс торгівлі та громадського харчування задовольняє передусім особисті потреби населення. Роздрібний товарний оборот визначається обсягом продажу споживчих товарів населенню через роздрібну торгову мережу громадського харчування усіма діючими підприємствами незалежно від форм власності, а також промисловими, транспортними та іншими неторговими підприємствами безпосередньо населенню через касу підприємств. Загальний обсяг роздрібного товарного обороту державної та кооперативної торгівлі (включаючи громадське харчування) становив у 2010 р. 376 855,4 млн грн. Товарний оборот громадського харчування в загальному обсязі роздрібного товарного обороту становив 17 435,1 млн грн.

Наприкінці 2010 р, в Україні налічувалося понад 75 тис підприємств роздрібної торгівлі. У загальному обсязі роздрібного товарного обороту продовольчі товари становили 38 %, непродовольчі – 62 %.

Диференціація товарного обороту, що припадає на одну людину, пояснюється передусім функціональною роллю поселень, особливим економіко-географічним положенням окремих міст, густотою населення тощо. Найвищі показники роздрібного товарного обороту на одну людину характерні для м. Києва, АР Крим, Донецької, Харківської, Запорізької, Одеської і Львівської областей. На цей показник значною мірою впливають неоднакові доходи населення в різних областях та містах, нерівномірний розподіл торгової мережі, неоднакове споживання продовольчих товарів тощо. У селах, наприклад, реалізується значно менше продуктів харчування внаслідок наявності підсобних присадибних господарств.

Розміщення об’єктів громадського харчування часто не збігається з розміщенням об’єктів торгівлі. Останнім часом різко розширилась мережа кафе, ресторанів, буфетів, закусочних, розміщених уздовж головних вулиць міст і сіл, у місцях їх перетину, на автостанціях і вокзалах, у центральних частинах населених пунктів, в районі функціонування ринків та біля трас.

Розвивається мережа не тільки спеціалізованих магазинів (фірмових, магазинів-складів, комісійних), а й підприємств громадського харчування, особливо швидкого обслуговування.

У загальному обсязі побутових послуг найбільша частка припадає на транспортні послуги, ремонт і технічне обслуговування транспортних засобів, ремонт і будівництво житла (квартир), ремонт та індивідуальне пошиття одягу, ремонт радіотелевізійної апаратури, побутових приладів.

За останні роки намітилася тенденція до розширення сфери таких послуг, як ремонт побутової техніки, ремонт і технічне обслуговування індивідуальних транспортних засобів. Найвищий показник наданих послуг на одного жителя припадає на Дніпропетровську, Запорізьку, Харківську, Київську та південні області України [16, С. 447–466].