Кафедра економічної та соціальної географії

Кафедра економічної та соціальної географії

 

 

ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СОЦІАЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ

(КУРСОВА РОБОТА)

Виконав: студент групи Гео-44

Токарчук Дмитро Вікторович

 

 

Науковий керівник:

к. г. н., ст. викл. Голуб Г.С.

 

 

ЛУЦЬК – 2016

ЗМІСТ

Стор.

ВСТУП ………………………..………………………………..………...………. 3

РОЗДІЛ 1. Сутність та особливості формування соціального

комплексу України ………………………………………...………. 6

1.1. Чинники формування соціального комплексу ………………...... 6

1.2. Сутність поняття соціального комплексу та його роль

у суспільному розвитку України ………………………………… 7

1.3. Галузева структура соціального комплексу ………….………..... 8

РОЗДІЛ 2. Сучасний стан та регіональні особливості територіальної

організації соціального комплексу України …………………….... 9

2.1. Розвиток та розміщення галузей соціальної сфери ……………... 9

2.1.1. Соціально-культурний підкомплекс ………………………...... 9

2.1.2. Матеріально-побутовий підкомплекс ……………………….. 20

2.2. Принципи розміщення та розвиток основних галузей

легкої промисловості ……………………………………………. 23

РОЗДІЛ 3. Проблеми та перспективи розвитку соціального

комплексу України.…………………...………………………….. 25

3.1. Проблеми розвитку соціального комплексу і шляхи їх

розв’язання ……………………………………………………….. 25

3.2. Перспективи розвитку соціального комплексу ………………... 31

ВИСНОВКИ …………………..……………………………….………..……….. 33

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………..………………… 36

ДОДАТКИ ……………………………………………………………………….. 39

 

 

ВСТУП

Актуальність теми. У зростанні добробуту народу, підвищенні рівня його життя одне з центральних місць належить соціальному комплексу. Його вивчення та наукове осмислення в рамках регіональної економіки та економічної і соціальної географії в різні роки здійснювали Я.Б. Олійник, В.І. Куценко, A.B. Степаненко, І.Т. Твердохлєбов, Т.І. Шпарага та ін [5]. У суспільстві соціальний комплекс виконує соціальні та економічні функції.

Актуальність теми дослідження насамперед полягає у охарактеризуванні соціального комплексу, як однієї з галузей регіональної економіки України. Дослідження окремих складових соціального комплексу, дозволяє визначити сучасний рівень розвитку країни, та окремих регіонів в галузі освіти, науки, культури, охорони здоров’я тощо.

При дослідженні встановлюється певні чинники, які впливають на неоднорідність та диференціацію отриманих показників соціального розвитку регіонів країни.

Отримані при дослідженнях дані становища соціального комплексу по регіонам країни дозволяють здійснювати порівняльну характеристику рівнів життєдіяльність, розвитку населення, а також рівнів якості, доступності отримання різноманітних послуг на різних територіях країни, зокрема в економічних районах.

Крім того, актуальність дослідження розвитку галузей, що складають соціальний комплекс, полягає у стеженні за загальним становищем економіки країни, та його контролюванні. Адже, економічні функції соціального комплексу впливають на продуктивність праці людей, зайнятих у виробництві, тобто людей, які створюють ВВП і національне багатство країни.

Щорічні дані по показникам рівнів розвитку галузей соціального комплексу являють собою статистичну інформацію, яку в основному використовують для здійснення порівнянь становища соціального комплексу в різні періоди часу.

Все це є важливою складовою для прогнозування подальшого розвитку галузей соціального комплексу, а також передумовою для прийняття ефективно правильних управлінських рішень та складання програм реформування у відповідних галузях, якщо це є необхідним, або фінансово можливим через незадовільні, погіршені показники розвитку галузей соціального комплексу.

Проведення відповідних реформ у соціальному комплексі забезпечить підвищення рівня життя населення, сприятиме гармонійному розвитку особистості, а також покращить загальні економічні показники країни.

Об’єкт дослідження – соціальний комплекс України.

Предмет дослідження – економіко-географічна характеристика соціального комплексу України.

Мета дослідження: здійснення комплексної економіко-географічної характеристики соціального комплексу України, дослідження сучасного стану галузей соціального комплексу, та регіональних особливостей територіальної організації соціального комплексу.

Для досягнення поставленої мети вирішувалися наступні завдання:

Ø Охарактеризувати суть поняття та чинники формування соціального комплексу України; визначити його роль у суспільному розвитку країни;

Ø Визначити та зазначити галузі, що складають соціальний комплекс;

Ø Дослідити сучасний стан, особливості розміщення галузей соціальної сфери та основних галузей легкої промисловості;

Ø Здійснити огляд існуючих проблем в соціальному комплексі на території України, та проаналізувати можливі шляхи їх вирішення;

Ø Охарактеризувати перспективи розвитку соціального комплексу.

Методи дослідження. При написанні даної курсової роботи були використані такі теоретико-емпіричні методи дослідження – аналіз літературних джерел, статистичний, описовий, порівняння, аналіз та синтез опрацьованої інформації, факторний аналіз, історичний метод, обробка статистичної інформації, а також графічний метод за допомого функцій програми Microsoft Office Excel.

Структура роботи. Курсова робота включає вступ, три розділи, висновки, список використаних джерел (27) та додатки.

Розділ 1 дає загальні теоретичні відомості про сутність, значення, роль соціального комплексу у суспільному розвитку України, та чинники, що визначають його формування. Також, представлений загальний огляд галузевої структури соціального комплексу.

Розділ 2 є найголовнішою частиною економіко-географічної характеристики соціального комплексу України. Розділ містить результати дослідження складових компонентів соціального комплексу, зокрема їх сучасний стан, рівень розвитку та особливості розміщення окремих галузей.

У розділі 4 зроблено огляд існуючих проблем в розвитку соціального комплексу, можливих шляхів їх вирішення, а також перспектив розвитку.

У висновках зроблено узагальнення досліджуваного матеріалу; вказуються особливості здійснення економіко-географічної характеристики соціального комплексу України.

Культура та мистецтво.

Культура як самостійна соціально-культурна галузь включає широке коло закладів. До цієї галузі належать: театральне, музичне, хореографічне, образотворче, декоративно-прикладне, естрадне і циркове мистецтво; концертні організації, музеї, бібліотеки, будинки культури та ін.; кінематографія; телебачення і радіомовлення; видавнича справа, поліграфія і торгівля книгами.

Найбільш поширеними установами культури в Україні є бібліотеки, кількість яких у 2014 році склала 16,9 тис. Однак кількість бібліотек не дає цілісного уявлення про рівень бібліотечного обслуговування населення.

Центрами культурного відпочинку населення вважаються клубні установи, яких на кінець 2014 р налічувалося 16,8 тис. Однак вони відсутні майже в кожному другому селі. Звичайно, їх діяльність залежить не стільки від наявної ємності, скільки від кількості та якості заходів, які в них проводяться.

Кінообслуговування в Україні представлено 1,3 тис. кіноустановками з платним показом, а кількість відвідувань кіносеансів за рік близько 11 млн. Найвищий показник кіновідвідувань в містах, великих містах, курортних центрах. У цих поселеннях в останні роки намітилася тенденція до пожвавлення інтересу до кіно після різкого скорочення середнього рівня відвідування кінотеатрів в 90-х роках минулого століття. Детальніші показники функціонування зазначених установ культури наведені у табл. 2.5.

Таблиця 2.5.

Показники функціонування окремих установ культури (бібліотек, клубів, кіноустанов) в Україні у 1990–2014 рр.

	Кількість бібліотек, тис.	Кількість демонстраторів фільмів, тис.	Кількість глядачів на сеансах за рік, млн.	Кількість клубних закладів, тис.
	25,6	27,2		25,1
	23,8	16,1		23,0
	20,7	6,9		20,4
	19,8	3,3		19,1
	19,5	2,2		18,6
	19,1	1,6		18,5
	16,9	1,3		16,8

 

Якщо мережа закладів культури (клуби, бібліотеки, кіноустановки) в Україні зменшується, то кількість театрів та музеїв незначно зростала. До 2010 діяло 140 професійних театрів; музеїв – 608 у 2013 р. У 2014 році діє лише 113 театрів та 543 музеї. Кількість відвідувань театрів також мала тенденцію до зростання (табл. 2.6.) [3]. Найбільше театрів функціонує у Києві, Львові, Одесі, Дніпропетровську, Донецьку, Миколаєві, а музеїв – у Києві, Львові, Одесі, Полтаві, Харкові, Чернігові, Донецьку.

Таблиця 2.6.

Показники функціонування окремих установ культури (театрів, концертних організацій, музеїв) в Україні у 1990-2014 рр.

	Кількість театрів	Кількість відвідувань театрів за рік, млн.	Кількість концертних організацій	Кількість слухачів на концертах за рік, млн.	Кількість музеїв	Кількість відвідувань музеїв за рік, млн.
		17,6		15,0		31,8
		5,7		3,8		16,0
		6,2		4,4		18,9
		6,6		4,2		21,7
		6,9		4,6		22,3
		5,4		2,4		14,2

 

Найдоступнішим популяризаторами культури є ЗМІ: газети, журнали, радіомовлення, телебачення та мережу Інтернет (табл. 2.7.).

Таблиця 2.7.

Охорону здоров’я.

Система включає лікувальні, лікувально-профілактичні, санітарно-протиепідемічні та інші медичні установи, відпочинку і фізичної культури, а також освітні заклади. Матеріальні умови функціонування комплексу забезпечують медична промисловість, матеріально-технічне постачання і збут.

Лікарняні установи в свою чергу поділяються на спеціалізовані – туберкульозні, інфекційні, для інвалідів Великої Вітчизняної війни – і територіально-дільничні – районні, міські, обласні, республіканські [16].

Основна лікувально-діагностична робота здійснюється в поліклініках – до 80% хворих; також тут працює більше половини лікарів системи охорони здоров’я. На 2014 р. в Україні налічується 1,8 тис. лікарняних установ на 336 тис. ліжок та 9,8 тис. лікарських амбулаторно-поліклінічних закладів, місткість яких становить 1 млн відвідувань за зміну (табл. 2.9.) [3].

 

Таблиця 2.9.

У 1990-2014 рр.

	Весь житловий фонд, загальної площі, млн.м2	У середньому на одного жителя, м2	Кількість квартир, усього, тис.	Кількість сімей та одинаків, які перебували на квартирному обліку на кінець року, тис.	Кількість сімей та одинаків, які одержали житло протягом року, тис.
	922,1	17,8
	1015,0	20,7
	1079,54	23,3
	1086,04	23,5
	1094,24	23,7
	1096,64	23,8
	966,14	…

¹ Без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м.Севастополя та частини зони проведення антитерористичної операції у Донецькій та Луганській областях.

² До загальної площі житлового фонду та кількості квартир, включено дані підприємств-банкрутів та тих, що повністю припинили діяльність.

 

На сучасному етапі розвитку житлового будівництва визначилась тенденція до комплексної забудови житлових районів. Зростає частка житла, побудованого за індивідуальними проектами, що враховують потреби різних верств населення. Для сільської місцевості розроблено плани типових впорядкованих (переважно цегляних) одноповерхових та двоповерхових будинків присадибного типу з господарськими будівлями, більш повним набором комунальних послуг.

За рівнем благоустрою житлові приміщення в міських поселеннях та сільській місцевості істотно відрізняються. Сільські житла гірше забезпечені газом, центральним опаленням, водопроводом, каналізацією, гарячим водопостачанням, ваннами. Найкращий рівень благоустрою житлового фонду мають нові міста і санаторно-курортні центри [16, С. 447–466].

Комплекс торгівлі та громадського харчування задовольняє передусім особисті потреби населення. Роздрібний товарний оборот визначається обсягом продажу споживчих товарів населенню через роздрібну торгову мережу громадського харчування усіма діючими підприємствами незалежно від форм власності, а також промисловими, транспортними та іншими неторговими підприємствами безпосередньо населенню через касу підприємств. Загальний обсяг роздрібного товарного обороту державної та кооперативної торгівлі (включаючи громадське харчування) становив у 2010 р. 376 855,4 млн грн. Товарний оборот громадського харчування в загальному обсязі роздрібного товарного обороту становив 17 435,1 млн грн.

Наприкінці 2010 р, в Україні налічувалося понад 75 тис підприємств роздрібної торгівлі. У загальному обсязі роздрібного товарного обороту продовольчі товари становили 38 %, непродовольчі – 62 %.

Диференціація товарного обороту, що припадає на одну людину, пояснюється передусім функціональною роллю поселень, особливим економіко-географічним положенням окремих міст, густотою населення тощо. Найвищі показники роздрібного товарного обороту на одну людину характерні для м. Києва, АР Крим, Донецької, Харківської, Запорізької, Одеської і Львівської областей. На цей показник значною мірою впливають неоднакові доходи населення в різних областях та містах, нерівномірний розподіл торгової мережі, неоднакове споживання продовольчих товарів тощо. У селах, наприклад, реалізується значно менше продуктів харчування внаслідок наявності підсобних присадибних господарств.

Розміщення об’єктів громадського харчування часто не збігається з розміщенням об’єктів торгівлі. Останнім часом різко розширилась мережа кафе, ресторанів, буфетів, закусочних, розміщених уздовж головних вулиць міст і сіл, у місцях їх перетину, на автостанціях і вокзалах, у центральних частинах населених пунктів, в районі функціонування ринків та біля трас.

Розвивається мережа не тільки спеціалізованих магазинів (фірмових, магазинів-складів, комісійних), а й підприємств громадського харчування, особливо швидкого обслуговування.

У загальному обсязі побутових послуг найбільша частка припадає на транспортні послуги, ремонт і технічне обслуговування транспортних засобів, ремонт і будівництво житла (квартир), ремонт та індивідуальне пошиття одягу, ремонт радіотелевізійної апаратури, побутових приладів.

За останні роки намітилася тенденція до розширення сфери таких послуг, як ремонт побутової техніки, ремонт і технічне обслуговування індивідуальних транспортних засобів. Найвищий показник наданих послуг на одного жителя припадає на Дніпропетровську, Запорізьку, Харківську, Київську та південні області України [16, С. 447–466].

 

Проблеми в галузі культури:

Постановка проблеми: 1. Найдоступнішим популяризаторами культури є засоби масової інформації: газети, журнали, радіомовлення, телебачення та мережу Інтернет. Збереження культурної спадщини для наступних поколінь – завдання, яка повинна вирішуватися на державному рівні, оскільки ринок не може цього зробити.

Вирішення проблеми: Необхідне вибіркове бюджетне фінансування механізмів забезпечення збереження найбільш цінних об’єктів і досягнень вітчизняної культури та історії, які отримали світове визнання.

ВИСНОВКИ

Проводячи наукове дослідження було досягнуто основної мети даної курсової роботи – здійснено комплексну економіко-географічну характеристику соціального комплексу України.

Науково-дослідна робота ґрунтувалася на виконанні певного ряду завдань у ході якої ці запитання було охарактеризовано суть поняття та чинники формування соціального комплексу України; визначено його роль у суспільному розвитку країни; визначені галузі, що складають соціальний комплекс; також, було досліджено сучасний стан, особливості розміщення галузей соціальної сфери та основних галузей легкої промисловості; здійснено огляд існуючих проблем в соціальному комплексі на території України, проаналізовано можливі шляхи їх вирішення; а також, охарактеризовані перспективи розвитку соціального комплексу.

Загальні результати здійсненого дослідження наведені нижче.

Соціальний комплекс - це сукупність галузей та видів діяльності, спрямованих на задоволення потреб людини і суспільства в цілому у формуванні й удосконаленні фізичних, культурних, духовних, інтелектуальних якостей, створенні належних матеріально-побутових умов життєдіяльності.

До складу соціального комплексу входять: соціальна сфера (сфера послуг) та виробництво товарів народного споживання (насамперед легка промисловість). Соціальна сфера складається з двох підкомплексів: соціально-культурного (освіта, культура, охорона здоров’я) та матеріально-побутового підкомплексу (житлово-комунальне господарство, громадське харчування, торгівля). Серед галузей промисловості, які забезпечують виробництво товарів народного споживання, провідне місце займає легка промисловість яка охоплює текстильну, трикотажну, швейну, шкіряну, взуттєву, хутрову та інші галузі.

Україна має високий рівень освіченості населення, на кінець 2014 року охоплення населення вищою освітою становило 70%. Наприкінці 2014 р. в Україні налічувалось 15 тис. постійних дошкільних закладів, у яких перебувало майже 1,3 млн. дітей, а це 56% від загальної кількості дітей відповідного віку. Вищий рівень забезпеченості дітей дошкільними закладами спостерігається у південних областях України, нижчий – у західних.

На період 2013/14 р., в Україні біло 19,3 тис. загальноосвітніх навчальних закладів. Значно зменшилась їх кількість у 2014/2015 років (17,6 тис.), через перебіг політичних подій в країні.

Станом на 1 вересня 2015 року всіма формами освіти було охоплено 98,3 % дітей віком від 6 до 18 років.

На 2015 р. вища освіта України представлена ​​501 навчальним закладом І-II рівнів акредитації, в яких навчається близько 251,3 тис. студентів; 277 вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, в яких навчається 1438 тис. студентів. Найбільше цих закладів сконцентровано у Харкові, Києві, Одесі, Дніпропетровську, Львові, Донецьку.

У найбільшому в історії світовому рейтингу загальноосвітніх шкіл України посіла 38 місце, серед топ-40 країн за навичками у точних науках.

Найбільш поширеними установами культури в Україні є бібліотеки, кількість яких у 2014 році склала 16,9 тис. Центрами культурного відпочинку населення вважаються клубні установи, яких на кінець 2014 р налічувалося 16,8 тис. Кінообслуговування в Україні представлено 1,3 тис. кіноустановками з платним показом, а кількість відвідувань кіносеансів за рік близько 11 млн. Найвищий показник в містах, великих містах, курортних центрах.

Якщо мережа закладів культури (клуби, бібліотеки, кіноустановки) в Україні зменшується, то кількість театрів та музеїв незначно зростала.

На 2014 р. в Україні налічується 1,8 тис. лікарняних установ на 336 тис. ліжок та 9,8 тис. лікарських амбулаторно-поліклінічних закладів, місткість яких становить 1 млн. відвідувань за зміну. Найбільш активний розвиток мережі закладів спостерігається в таких областях: Київська (60 новостворених установ), Тернопільська (32) та Полтавська (21).

Житлово-комунальне господарство задовольняє потреби людей у житлі та його обслуговуванні. Весь житловий фонд в Україні становить 966,1 млн. загальної площі житла. Із загальної кількості сімей і одиноких 657 тис. знаходяться на обліку в державному фонді. Краща забезпеченість населення житлом у міських поселеннях Луганської, Донецької, Дніпропетровської, Київської і Черкаської областей, а в сільській місцевості – у Вінницькій, Київській, Черкаській, Хмельницькій, Кіровоградській, Чернігівській, Житомирській, Полтавській, Сумській і Дніпропетровській областях.

Комплекс торгівлі та громадського харчування задовольняє передусім особисті потреби населення. Найвищі показники роздрібного товарного обороту на одну людину характерні для м. Києва, АР Крим, Донецької, Харківської, Запорізької, Одеської і Львівської областей.

Легка промисловість є важливою галуззю народного господарства, яка включає в себе 17 різних підгалузей. У галузі станом на 2014 р. працювало 3022 підприємств, із них: у текстильній промисловості – 639, виробництві готового одягу та хутра – 1964, виробництві шкіри та шкіряного взуття – 419.

Аналіз статистичних даних дає можливість побачити, частка легкої промисловості у валовому суспільному продукті впала з 12 до 2%. Нині легка промисловість продовжує перебувати у незадовільному стані, глибокій кризі.

Попри сприятливі показники розвитку соціального комплексу, та його значну роль в економіці країни, тут нагромаджено багато проблем, які потребують швидкого ефективного їх вирішення. Перспективи соціального комплексу України мають бути пов’язані зі зростанням життєвого рівня населення, збільшенням вільного часу працівників, підвищенням освітнього і культурного рівня населення та посиленням почуття захищеності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Боротися з контрабандою потрібно не на Одеській митниці, а в Кабміні [Електронний ресурс]: – Режим доступу: http://www.slovoidilo.ua

2. Годунко М.М., Аналіз сучасного стану надання послуг вищої освіти в Україні. // [Електронний ресурс]: – Режим доступу: http://www.tet.onaft.edu.ua/pdf/godunko.pdf

3. Державна служба статистики України, 2015. // [Електронний ресурс]: – Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua

4. «Європейський Китай»: які реформи можна запозичити в КНР. І що заважає Україні досягти успіху по-китайськи. // [Електронний ресурс]: Український Медіа Холдинг» Forbes.ua. – Режим доступу: http://forbes.net.ua/ua/opinions/1403457-evropejskij-kitaj-yaki-reformi-mozhna-zapozichiti-v-knr

5. Іщук С.І. Регіональна економіка: Теорія. Методи. Практика: [Електронний ресурс]: Підручник / С.І. Іщук, О.В. Гладкий; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К.: Знання, 2013. — 447 с. – Режим доступу: http://pidruchniki.com/1480100755805/rps/sotsialniy_kompleks

6. Легка промисловість. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/

7. Максименко І. О. Легка промисловість України: сучасний стан та перспективи розвитку / І.О. Максименко, В.І. Бокій // Вісник Хмельницького національного університету. – 2009. - № 3. – Т. 2. – с. 77-80.

8. Масляк П.О. Географія. Програма і відповіді на всі запитання. / Масляк П.О., Олійник Я.Б., Степаненко А.В., Шищенко П.Г. [Електронний ресурс]. – К.: Товариство «Знання», КОО, 1998. – 825 с. Режим доступу: http://westudents.com.ua/glavy/9355-58-sotsalniy-kompleks.html − (Навчальний посібник для старшокласників та абітурієнтів).

9. Особливості розвитку та розміщення соціального комплексу. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://studbook.com.ua/book_zagalni-pitannya-z-kursu-regionalna-ekonomika_823/40_38.-osoblivosti-rozvitku-ta-rozmishhennya-socialnogo-kompleksu

10. Панченко Ю. Нелегка євроінтеграція легкої промисловості, 2015 р, // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.eurointegration.com.ua

11. Підсумки роботи легкої промисловості України за 2014 рік // Офіційний сайт Асоціації «Укрлегпром» // Мінстат: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukrlegprom.org.ua

12. Петренко О.О. Система охорони здоровя України: реалії та перспективи. // [Електронний ресурс]: Підручник – К: 2011 – 11 с. – Режим доступу: http://www.mediaschool.org.ua/uploads/content/Alumni/8a.-Petrenko.pdf

13. Посторонко В. М. Тенденції розвитку підприємств легкої промисловості України / В. М. Посторонко // Вісник ЖДТУ. – 2012. - № 1 (59) – с. 188.

14. Проект Концепции развития образования. // [Електронний ресурс]: Osvita.ua. Издательство «Плеяды». – Режим доступу: http://ru.osvita.ua/news/43501/

15. Проблеми і перспективи розвитку соціального комплексу України. // [Електронний ресурс]: // Агроновини України. – Режим доступу: http://agrolife.info/problemy-2 Agro.life.info

16. Регіональна економіка [Текст]: підручник / за ред. Є. П. Качана. – Тернопіль: ТНЕУ, 2008. – 800 с.

17. Регіональна економіка: Теорія. Методи. Практика: Підручник / С.І. Іщук, О.В. Гладкий; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К.: Знання, 2013. – 447 с. – (Університетський підручник).

18. Розміщення галузей соціальної сфери. // [Електронний ресурс]: Інтернет-видання Агроновини. – Режим доступу: http://agrolife.info/rozmischennya-5

19. Розміщення продуктивних сил України: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / С. І. Дорогунцов, Ю. І. Пітюренко, Я. Б. Олійник та ін. – К.: КНЕУ, 2000. – 364 с.

20. Світовий рейтинг освіти: Україна стала 38-ю // [Електронний ресурс]: ВВС. Україна, − 2015. – Режим доступу: http://www.bbc.com/ukrainian/science/2015/05/150513_vj_education_rankings_it

21. Соціальний комплекс // [Електронний ресурс]: Навчальні матеріали онлайн. – Режим доступу: http://pidruchniki.com/10160520/geografiya/sotsialniy_kompleks

22. Соціальний комплекс України, його суть, галузева структура та регіональні особливості територіальної організації. //[Електронний ресурс]: Библиотека «Источник знаний». – Режим доступу: http://freebooks.site/natsionalnaya-ekonomika-uchebnik/sotsialniy-kompleks-ukrajini-yogo-sut-galuzeva.html

23. Україна у цифрах у 2014 році / Статистичний збірник за редакцією Жук І. М. // Державна служба статистики України – Київ–2015р. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua

24. Українці стали жити гірше // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.radiosvoboda.org

25. Украинцы одевают Европу, самим же по карману только Турция и Китай // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ua-fashion.net

26. Фаріон Н.О. Сучасний стан легкої промисловості України: проблеми та шляхи їх вирішення // [Електронний ресурс]: Електронне наукове фахове видання «Ефективна економіка». №10, 2015. – Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=4423

27. Що найбільше цікавить та відлякує американців в Україні // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://expres.ua/news/2015

Кафедра економічної та соціальної географії