Що належить до поняття «інвестиції» у системі національ-них рахунків.

а) покупка облігації;

б) будь-яка кількість накопиченого доходу, не спрямована на заощадження;

в) покупка акції;

г) немає правильної відповіді.

Запитання і навчальні завдання

 

1. Поясніть значення приватних інвестицій для розвитку еконо-міки, схарактеризуйте різницю між валовими і чистими інвестиціями.

2. Поясніть, яку залежність показує:

а) крива попиту на інвестиції;

б) графік інвестицій.

3. В економіці України є можливість використовувати сім інвестиційних проектів (табл. 8.5).

 

Таблиця 8.5

 

Проект	Обсяг інвестицій в проекти, млн грн	Щорічний дохід на 1000 інвестиційних гривень
А
В
C
D
E
H
G

 

Необхідно розрахувати доцільний обсяг інвестицій:

а) якщо ринкова відсоткова ставка дорівнює 20% на рік в умовах відсутності інфляції;

б) за ринкової відсоткової ставки 20% на рік, рівні інфляції – 5 і податку – 25% щорічного доходу.

4. Припустимо, що в економіці немає інвестиційних об’єктів, які мали б очікувану норму чистого прибутку 25% і більше. Але є інвес-тиційні об’єкти на 10 млрд грн, які мають очікувану норму чистого прибутку між 20 і 25%, ще на 10 млрд грн – між 15 і 20% і т. д. Вам потрібно підсумувати ці дані та зобразити їх графічно, при цьому очікувана норма чистого прибутку буде по вертикальній осі (орди-наті), а величина інвестицій – по горизонтальній (абсцисі). Яким буде рівень рівноваги сукупних інвестицій, якщо реальна відсоткова став-ка становить: а) 15, б) 10, в) 5%?

Поясніть, чи є отримана крива кривою попиту на інвестиції.

5. Яке твердження є правильним?

а) на обсяг і динаміку заощаджень та інвестицій впливають ті самі чинники;

б) недоліком банківсько зорієнтованого інвестиційного процесу є обмежений доступ малого бізнесу до фінансових ресурсів;

в) відтворювальна структура інвестицій відбиває співвідношення витрат на будівельно-монтажні роботи (пасивна частина інвестицій) та на придбання машин, інструментів, устаткування (активна частина);

г) зі зростанням реальної відсоткової ставки стимули фірм до інвестування збільшуються.

Запитання і завдання для самоконтролю

 

1. Поясніть, як вплинуть на графік інвестицій такі чинники:

а) зниження фактичної відсоткової ставки;

б) розробка дешевшого способу виготовлення чавуну.

2. Які є основні чинники інвестицій? Поясніть взаємозв’язок між реальною відсотковою ставкою і рівнем інвестицій. Чому графік інвес-тицій нестабільний, порівняно з графіками споживання і заощаджень?

3. Що таке «парадокс заощадження»? За яких умов зростання заощаджень є благом для суспільства і за яких – антиблагом?

4. Дайте визначення автономних інвестицій, наведіть 2-3 приклади.

5. Дайте визначення мультиплікатора інвестицій. Схарактери-зуйте його економічний механізм.

 

Лiтература

[ 1, с. 164-211; 3, с. 121-127; 10, с. 8-112, 219-254;

13, с. 88-92; 16, с. 406-416]

Змістовий модуль 9. Сукупні витрати і ВВП

 

9.1. Сукупні витрати: зміст і структура. На товарному ринку зустрічаються два типи контрагентів: 1) покупці й 2) продавці. Між ними виникають товарні відносини, в основі яких індивідуальний по-пит на окремий товар. Сукупність індивідуальних витрат доходу на певні товари утворює ринковий попит на них. Саме попит (сукупні витрати) є головним стимулом для виробників товарів і послуг.

Макрорівень передбачає розгляд попиту та пропозиції як агре-гованих показників у межах національного рахунку. Агрегування – збільшення, синтезування, підсумовування в одному узагальнюючо-му показнику багатьох індивідуальних; їх об’єднання в одну групу. За цих умов обсяг пропонованих товарів – це сукупна пропозиція, що набуває обсягу річного ВВП (річного обсягу національного вироб-ництва), який може визначатись поточними (ВВП н.) або зіставними (ВВП р.) цінами. У формулах, на графіку сукупна пропозиція позна-чається символом AS.

Платоспроможний попит на макрорівні набуває форми сукуп-них витрат (усіх покупців: домогосподарств, підприємств, держави та за кордон) на запропонований ринку вироблений національний про-дукт. На графіку обсяг сукупного попиту позначається символом AD.

Залежність між сукупним попитом і рів-нем цін (Р_Ц) зворотна, а між сукупною пропозицією і рівнем цін – пряма (як і в залежностях попиту і пропозиції та ціни на окремий товар). За умов узгодженості сукупного попиту і сукупної пропозиції встановлюється рівновага на національ-ному ринку (рис. 9.1).

У закритій економіці сукупний по-пит визначається як загальна вартість товарів і послуг, на які вияв-ляють попит вітчизняні резиденти за певного рівня цін. Цей показник дорівнює сумі споживчого попиту домогосподарств (С), інвестицій-ного попиту підприємницького сектору (І) та попиту держави (G). Взаємозв’язок складових сукупного попиту закритої економіки пере-дає тотожність

. (9.1)

 

У відкритій економіці сукупний попит визначається як загаль-ний обсяг вітчизняних товарів, попит на які за певного рівня цін ви-являть як вітчизняні, так і зарубіжні покупці. Структура сукупного попиту у відкритій економіці передає рівняння

 

(9.2)

 

де NE – чистий експорт, який визначається як різниця між експортом (E;X) та імпортом (Z;M),

 

тобто або (9.3)

 

Складність визначення сукупного попиту у відкритій економіці полягає в тому, що на цей показник впливають:

· система обмінних курсів (плаваючі або фіксовані);

· ступінь взаємозамінності у споживанні вітчизняних та зару-біжних товарів;

· ступінь відкритості економіки міжнародному руху капіталу тощо.

9.2. Складові сукупного попиту та його чинники. Сукупний попит складається:

1) зі споживчого (витрати домогосподарств на свої потреби);

2) інвестиційного (витрати підприємств на розвиток свого бізнесу);

3) попиту держави (витрати з Державного бюджету);

4) попиту зарубіжжя (витрати іноземних споживачів україн-ських товарів і послуг).

Споживчий попит домогосподарств є платоспроможним попи-том домогосподарств на товари споживчого призначення. Залежність споживчого попиту (С) від рівня цін (Р) обернена. Це означає, що зі зростанням рівня цін (за інших однакових умов) споживчий попит зменшиться, і навпаки.

Графічно ця залежність зображена на рис. 9.2. На осі абсцис від-кладається значення реального обсягу споживання, а на осі ординат – рівень цін (дефлятор, індекс цін). Будь-яка точка кривої С вказує на значення номінального обсягу споживчого попиту (млрд грн) за пев-ного рівня цін на товари і послуги.

Рух по кривій від точки М до точки N означає збільшення спо-живчого попиту на величину обумовлену зменшенням рівня цін від P_M до P_N.

Якщо ж ціни зростатимуть від точки N до точки M,то споживчий попит зміститься ліворуч (від точки Q_CN доточки Q_CM) і означатиме зменшення його обсягу на величину ΔQ_{C .} Причиною зменшення спо-живчого попиту буде скорочення реальної грошової маси на руках у до-могосподарств (реальних грошових залишків). Це означає, що вони зможуть при вищому рівні цін придбати менше товарів споживчого призначення. Зниження рівня купівельної спроможності населення внаслідок зменшення реальних грошових залишків називається ефек-том реальних залишків, або ефектом багатства. Цей ефект пояснює від’ємний нахил кривої споживчого попиту.

Споживчий попит зазнає впливу також нецінових факторів (детер-мінантів): 1) чисельності населення; 2) рівня поточних факторних дохо-дів; 3) рівня податків і трансфертних платежів; 4) рівня добробуту, який визначається наявністю фінансових активів (акцій, облігацій та інших цінних паперів) і нерухомості (землі, будівель тощо) та доходами від них; 5) наявності або відсутності заборгованості у споживачів; 6) опти-містичних та песимістичних очікувань покупців.

 

 

 

 

Рис. 9.2. Залежність споживчого попиту

домогосподарств від рівня цін

 

Графічно зміна споживчого попиту, зумовлена неціновими детер-мінантами, зображена на рис. 9.3.

Зміщення кривої споживчого попиту завжди зумовлене неціновими факторами. Як видно з рис. 9.3, точки , та відбивають одна-ковий рівень цін, але різний споживчий попит (точки , і ).

Зміщення кривої споживчого попиту вгору праворуч означає підвищення його, а ліворуч вниз – зниження сукупного попиту.

Розглянемо докладніше вплив кожного із нецінових факторів на споживчий попит домогосподарств. Чисельність населення, рівень факторних доходів і рівень соціальних трансфертів прямо пропор-ційно впливають на споживчий попит. Збільшення цих показників зміщує криву споживчого попиту праворуч, незалежно від рівня цін.

Чим більше податки, тим менша купівельна спроможність домо-господарств, і навпаки, чим менші податки, тим більший споживчий попит. Отже, зменшення оподаткування зміщує криву споживчого попиту праворуч, а збільшення – ліворуч.

Вплив добробуту на споживчий попит проявляється через різку зміну цін на фінансові активи та нерухомість. Різке зниження цін на нерухомість та цінні папери підвищує попит на них, що обумовлює зниження попиту на споживчі товари і послуги (крива зміститься ліворуч), і навпаки.

 

Рис. 9.3. Зміна споживчого попиту домогосподарств, зумовлена неціновими факторами

 

Глибока диференціація доходів у суспільстві означає, що частка осіб із високими доходами незначна, а частка з низькими доходами – велика. У міру стрімкого зростання доходів схильність до споживання зменшується (це стосується найбагатших), а можливості бідних розши-рювати споживання обмежені їхніми низькими доходами. Тому по-глиблення диференціації доходів зменшує обсяг споживчих витрат і змі-щує криву AD ліворуч.

Наявність заборгованості та її обсяг щодо старих зобов’язань зменшує поточний споживчий попит, зміщує криву ліворуч. Зменшен-ня боргу або його відсутність зміщує її праворуч.

Очікування споживачів впливають на їх поведінку залежно від того, які вони: оптимістичні чи песимістичні. Якщо споживачі очікують падіння рівня реальних доходів, то їх попит буде зменшуватись, і нав-паки. Отже оптимістичні очікування зміщують криву споживчого попи-ту праворуч, а песимістичні – ліворуч.

Розглянемо другий структурний елемент сукупного попиту – інвестиційний попит (D_i). Інвестиційні витрати пов’язані зі збіль-шенням реального капіталу (засобів виробництва). Отже, інвестиційний попит залежить від рівня цін на засоби виробництва.

Крім того, на інвестиційний попит впливають і нецінові фактори: 1) обсяг виробництва, 2) величина відсоткової ставки, 3) рівень подат-кової ставки, 4) технологічні зміни, 5) наявність надлишкових вироб-ничих потужностей, 6) коливання ділової активності, 7) очікування інвесторів:

Інвестиційний попит пе-ребуває в прямій залежності від обсягу виробництва, оскільки нарощування обся-гів як споживчих, так і інвес-тиційних товарів потребує збільшення закупівель засо-бів виробництва як для пер-шого, так і для другого під-розділів суспільного вироб-ництва. Цей чинник зміщує криву інвестиційного попи-ту праворуч при збільшенні обсягів виробництва, і навпаки.

Ставка відсотка (r) може виступати і як ціновий фактор (за умови незмінної пропозиції грошей), і як неціновий – при зміні пропозиції грошей. Зміна величини відсотко вої ставки в другому випадку пов’язана не зі зміною рівня цін, а зі зміною пропозиції грошей. Підвищення позикової ставки означає подо-рожчання грошей, як наслідок – обмеження кредиту, що зменшує інвестиційний попит і зміщує криву ліворуч; і навпаки: зниження відсоткової ставки – зміщує криву пра-воруч.

Аналогічно на інвестиційний попит впливають податки. Збіль-шення податків зменшує інвестиційний попит і зміщує криву ліворуч, та навпаки.

Технологічні зміни впливають, як правило, на інвестиційний по-пит у бік його зростання (зміщення кривої праворуч).

Наявність надлишкових виробничих потужностей стримує фір-ми від здійснення інвестицій. Зменшення або відсутність їх збільшує інвестиційний попит (лінія зміщується праворуч).

На інвестиційний попит впливає ступінь ділової активності. Пож-вавлення активності суб’єктів господарювання стимулює і збільшує інвестиційний попит, зміщуючи криву праворуч, і навпаки.

Очікування інвесторів від економічної кон’юнктури впливають на підвищення (зміщення праворуч) інвестиційного попиту, якщо вони оптимістичні, і ведуть до зниження (зміщення ліворуч), якщо вони песимістичні:

Попит держави. Урядові витрати (G) виступають як екзоген-на, наперед задана вели-чина, визначена Держав-ним бюджетом. Попит держави (D_q) має такі складові:

· витрати держави на закупівлю товарів та по-слуг, пов’язаних зі ство-ренням суспільних благ (національна безпека, транспорт, зв’язок, судо-чинство, охорона здоров’я, освіта, житлове будівництво тощо);

· витрати держави, пов’язані з формуванням державних резервів;

· витрати, пов’язані з наданням соціальних трансфертів (пенсії, стипендії, субсидії, виплати у зв’язку з безробіттям тощо). Збільшення вищеозначених витрат держави зміщують криву праворуч, а витрати на оплату відсоткових платежів, пов’язаних із обслуговуванням держав-ного боргу – ліворуч.

Dq

Величина сукупного попиту перебуває у прямо пропорційній залежності від перших чотирьох елементів державних витрат та у зворотній залежності від платежів, пов’язаних з обслуговуванням зов-нішнього боргу.

Попит зарубіжжя (D_xn) ви-являється як витрати на чистий експорт за умови, що попит на імпорт входить у попередні компоненти сукупного попиту: споживчий, інвестиційний та попит держави.

Попит зарубіжжя на товари і послуги України залежить від реальних умов обміну (θ), тобто від співвідношення цін на вітчизняні та зарубіжні товари й обмінного курсу національної валюти. Цей зв’язок виражається формулою

 

(9.4)

 

де θ – реальні умови обміну;

P – рівень цін на національному ринку товарів;

P_Z – рівень цін на товарному ринку за кордоном;

q – обмінний курс вітчизняної валюти.

Чим більший показник θ, тим сприятливіші умови обміну для України, оскільки за одиницю вітчизняних благ стає можливим отри-мання більшої кількості валюти й імпортних благ. Але для країн-імпортерів українських товарів це означає відносне їх подорожчання, що зумовлює зменшення експорту України.

 

9.3. Крива сукупного попиту AD. Характер змін структурних елементів сукупного попиту та їх складових різний: одні відносно ста-більні (споживчі витрати); інші – динамічніші (інвестиційні витрати).

Крива сукупного попиту (АD –від англ. aggregate demand) пока-зує, яку кількість товарів і послуг всі споживачі готові купити за певно-го рівня цін. Вона становить геометричне місце точок, які показують різну комбінацію обсягів ВВП, на який пред’явлено попит за даного загального рівня цін (рис. 9.4).

На осі абсцис відкладають значення реального обсягу закупівель (ВВП_р), яке на графіку позначено символом Q. На осі ординат – рівень цін (дефлятор, індекс цін). Будь-яка точка кривої АD відбиває значення номінального ВВП.

 

Рис. 9.4. Крива сукупного попиту АD

Рух по кривій АD відбиває зміни обсягу сукупного попиту за-лежно від зміни загального рівня цін. Як видно на рис. 9.4, ця залеж-ність зворотна, ґрунтується на рівнянні кількісної теорії грошей:

 

,

 

де M – кількість грошей в обігу (пропозиція грошей);

V – швидкість обороту грошей;

P – рівень цін в економіці (індекс цін);

Q_ВВП – реальний обсяг виробництва, на який виникає попит.

З наведеної формули

Крива АD будується на основі припущення, що пропозиція гро-шей (М) та швидкість їх обороту (V) залишаються незмінними, а ве-личина AD залежить від P. Від’ємний нахил кривої AD математично пояснюється тим, що при вищому рівні цін (Р) менші реальні залиш-ки грошових коштів . Це означає, що населення зможе вияви-ти менший попит на товари та послуги (Q).

До цінових факторів, які впливають на сукупний попит, зарахо-вують також зміну ціни позики – ефект відсоткової ставки (зворотний зв’язок) та зміну обсягу і структури імпорту – ефект імпортних заку-півель. Ефект відсоткової ставки проявляється у зв’язку з тим, що рі-вень цін зростає за незмінної пропозиції грошей. Відбувається підви-щення ставки відсотка, яке впливає не тільки на інвестиційний, а й на споживчий попит, оскільки товари споживчого призначення довгостро-кового користування часто купують в кредит. Подорожчання кредиту зумовлює зменшення сукупного попиту.

Ефект імпортних закупівель проявляється в тому, що підвищення цін на товари національного виробництва за незмінних цін на імпортні товари зменшує попит на вітчизняні товари з боку як резидентів, так і нерезидентів, скорочує експорт і збільшує попит на імпорт, що призво-дить до зменшення чистого експорту (NE) і до зменшення в цілому сукупного попиту в економіці.

Ще два нецінових чинника впливають на обсяг сукупного попиту: пропозиція грошей (М) та швидкість їх обороту (V). Загальний вплив ці-нових та нецінових чинників на сукупний попит (AD) графічно зобра-жено на рис. 9.5. Зміну цінових чинників відбиває рух по кривій сукуп-ного попиту (від точки А до точки В). А зміна нецінових чинників – зміщенням кривої AD ліворуч: якщо сукупний попит зменшується або праворуч: якщо AD збільшується.

Найчастіше на сукупний попит впливає не один, а відразу багато факторів; діють вони інколи в різних напрямках і тому оцінити інте-гральний їх вплив нелегко. Так, збільшення державних витрат (G) у ціло-му діє на користь збільшення сукупного попиту. Але залежно від того, за рахунок чого здійснюється бюджетне фінансування, можуть бути вияв-лені фактори, які діють у зворотному напрямку на сукупний попит. На-приклад, фінансуючи державні витрати з метою стимулювання еконо-міки шляхом продажу облігацій державної позики, держава вилучає частину грошей із грошового ринку, роблячи їх дорожчими (відсот-кова ставка підвищується), що зменшує обсяг споживчого та інвести-ційного попиту, які є складовими сукупного попиту (AD).

 

 

Рис. 9.5. Вплив цінових та нецінових чинників на

сукупний попит

 

Підсумуємо сказане:

a) сукупний попит – складна категорія, що визначається формулою

 

 

б) кожний елемент AD відчуває на собі вплив як цінових, так і нецінових факторів, які можуть впливати на сукупний попит як у бік його збільшення, так і в бік зменшення. Цей вплив може бути пря-мим, і опосередкованим;

в) зміни в сукупному попиті, спричинені ціновими факторами (ефект багатства, відсоткової ставки та імпортних закупівель), відби-ває рух точки по кривій AD;

г) зміни в сукупному попиті, спричинені неціновими фактора-ми, зміщують криву AD праворуч, якщо сукупний попит збільшується, і ліворуч – у випадку його зменшення.

9.4. Сукупна пропозиція: зміст і крива. Сукупна пропозиція (AS) (від англ. aggregate supply) – це обсяг товарів та послуг, які фірми готові виробляти й пропонувати на ринку за певного рівня цін (за інших однакових умов).

Підвищення рівня цін стимулює підприємства виробляти і про-понувати більший обсяг товарів та послуг. Зниження рівня цін зумов-лює зменшення обсягів виробництва:

Це означає, що між обсягом національного виробництва (ВВП), який набув форми сукупної пропо-зиції, та рівнем цін є пряма залеж-ність, а крива сукупної пропозиції (AS) має додатковий нахил.

Як теоретичне, так і прак-тичне дослідження явища сукуп-ної пропозиції – це складна справа. В Україні підвищення рівня цін протягом 90-х років ХХ ст. не привело до відчутного збільшення виробництва. В теоретичному осмис-ленні природи сукупної пропозиції та конфігурації кривої AS різними школами є відмінності. Істотна відмінність полягає у сукупній пропози-ції в короткостроковому та довгостроковому періодах.

Короткостроковим періодом макроекономічна теорія вважає та-кий термін, протягом якого ціни на фактори виробництва (і насамперед номінальна заробітна плата) залишаються незмінними навіть за умови зміни загального рівня цін. Така ситуація в економіці пояснюється:

а) тим, що наймані працівники не можуть відразу усвідомити під-вищення рівня цін, а тому і змін їх реальної заробітної плати. Це усві-домлення відбувається тільки згодом;

б) значна частка найманих працівників на умовах контракту отри-мують фіксовану заробітну плату.

Тому зміна рівня цін не веде автоматично до зміни номінальної заробітної плати.

Довгостроковий період – це такий період, коли ціни на фактори виробництва відчутно реагують на зміни рівня цін. Пояснюється це тим, що, по-перше, з часом наймані працівники отримують повну ін-формацію про зміни рівня цін і усвідомлюють зміну рівня своєї реаль-ної заробітної плати. По-друге, короткострокові трудові контракти закінчуються, а нові укладаються на нових умовах, які відбуваються у змінах рівня номінальної заробітної плати, посадових окладів тощо.

Побудова короткострокової кривої сукупної пропозиції (рис. 9.6) ґрунтується на таких засадах:

· початковий рівень цін знаходиться на рівні P₀;

· номінальна заробітна плата встановлюється на основі очіку-вання незмінного рівня цін.

 

Рис. 9.6. Короткострокова крива AS за незмінного рівня цін

 

Тоді короткострокова крива сукупної пропозиції горизонтальна і позначається SRAS (від англ. short run aggregate supply curve). Це означає, що за цінами, які відповідають P₀, фірми готові запропону-вати стільки товарів та послуг, скільки споживачі готові купити за даного рівня цін.

Інша ситуація, буде коли рівень цін на товари змінюється, а ціни на ресурси (у т. ч. номінальна заробітна плата) залишаються незмін-ними (рис. 9.7). Нехай спочатку економіка функціонує за потенцій-ного обсягу виробництва (Q₀^*) та рівня цін P₀^*, який забезпечує повне та ефективне використання всіх видів ресурсів. Цій ситуації відпові-дає природний рівень безробіття.

Припустімо, що через непередбачені обставини рівень цін під-вищився від P₀^* до P₁. Якщо ціни на ресурси залишилися незмінни-ми, то вищі ціни на товари забезпечать підприємцям більші при-бутки, що вплине на їхню поведінку, стимулюючи збільшення обсягу виробництва від Q₀^* до Q₁. Відповідно збільшиться сукупна пропози-ція. Але в ситуації Q₁ економіка знаходитиметься, коли рівень безро-біття буде нижчим від природного, а обсяг виробництва вищим за потенційний. Домогтися такого підвищення можна шляхом понад-нормової зайнятості, залучення до складу робочої сили дітей, пенсіо-нерів, структурно безробітних тощо.

 

Рис. 9.7. Короткострокова крива AS за умови зміни загального рівня цін, але незмінності цін на ресурси

 

Якщо рівень цін в економіці буде знижуватись від P₀^* до Р₂, за інших незмінних умов прибутки підприємців зменшаться або їх не буде. Тому виробники зменшать виробництво і зайнятість. Реальний обсяг виробництва скоротиться від Q₀^* до Q₂, що супроводжува-тиметься підвищенням рівня безробіття. Таким чином, крива сукуп-ної пропозиції в короткостроковому періоді є горизонтальною або має висхідний нахил.

У довгостроковому періоді обсяг випуску визначається не рів-нем цін, а обсягом капіталу, праці та наявними технологіями. Крива довгострокової сукупності пропозиції LRAS (від англ. long run aggre-gate supply curve) вертикальна, вона фіксована на рівні потенційного обсягу випуску за повної зайнятості (природного рівня безробіття) (рис. 9.8). Це пояснюється тим, що у довгостроковому періоді ціни ресурсів, зокрема номінальна заробітна плата, чутливі до зміни рівня цін товарів.

Нехай економіка перебуває в точці Е₀ за рівня цін P₀ та потен-ційного обсягу національного виробництва Q_ПЗ^*. Підвищення рівня цін від P₀ до Р₁ у короткостроковому періоді призведе до зміщення пропозиції від точки Е₀ до точки Е₁ по кривій AS(P₀).

Але в короткостроковому періоді зміна рівня цін стане відчут-ною не відразу, її усвідомлять пізніше. У довгостроковому періоді наймані працівники будуть вимагати підвищення номінальної заро-бітної плати, щоб зберегти попередній рівень реальної заробітної пла-ти. Тоді крива короткострокової сукупної пропозиції зміститься ліво-руч до AS(P₁). Ця крива відбиває вищий рівень цін та очікувань зни-ження його (рівня цін) у майбутньому. За цих умов пропозиція зміс-титься від точки Е₁ до точки D. Реальне (а не номінальне) вироб-ництво знизиться до свого потенційного рівня, а рівень безробіття – до природного.

 

 

Рис. 9.8. Побудова довгострокової кривої AS

 

Якщо навпаки, то рівень ціни зменшиться від Р₀ до Р₂, крива AS(P₀), то рівновага спочатку переміститься від точки Е₀ до точки Е₂, де спостерігається скорочення (або відсутність) прибутку, оскільки ціни знизились, а заробітна плата залишилась на тому самому рівні у короткостроковому періоді. У довгостроковому періоді низький рі-вень цін виявиться у підвищенні реальної заробітної плати і збільшенні безробіття, спричиненого зменшенням обсягу національного вироб-ництва, що призведе до зменшення номінальної заробітної плати, яке змістить короткострокову криву сукупної пропозиції AS(P₀) право-руч до AS(P₂). Реальний обсяг виробництва повернеться до потенцій-ного (Q^*), а пропозиція переміститься в точку С. З’єднавши точки довгострокової рівноваги С, Е₀ та D, отримаємо криву довгострокової сукупної пропозиції LRAS.

Отже, лінія довгострокоої сукупної пропозиції (LRAS) буде вер-тикальною (рис. 9.9). Вона не залежить від рівня цін на товарному ринку.

 

Рис. 9.9. Крива AS у довгостроковому періоді

 

Але на сукупну пропозицію у довгостроковому періоді впливає величина відсоткової ставки. Зростання її обумовлює подорожчання і тому обмеження кредитних ресурсів, зменшуючи можливості розвит-ку виробництва і, відповідно, сукупну пропозицію.

На сукупну пропозицію впливають й інші нецінові фактори:

· зміна цін на ресурси;

· продуктивності праці;

· правових норм.

Розглянемо їх докладно. Для дослідження впливу зміни цін на ресурси на сукупну пропозицію та положення кривої AS важливо враховувати такі обставини:

а) наявність (відсутність) і достатність (недостатність) власних ресурсів для національної економіки;

б) співвідношення на ринку обсягів українських та імпортних ресурсів;

в) ціни на імпортні ресурси.

Для внутрішніх (власних) ресурсів зв’язок між рівнем цін на них і обсягом сукупної пропозиції зворотний, тобто зростання цін на ре-сурси зменшує обсяг сукупної пропозиції, і навпаки.

Співвідношення на ринку українських та імпортних ресурсів важ-ливе для визначення впливу світового ринку (цін, відсоткової ставки, курсу валют) на стан національного ринку. Наприклад, панівне стано-вище країн ОПЕК на ринку нафти істотно впливає на рівень світових цін. Для країн, які залежать від імпорту нафти, коливання світових цін відчутно впливає на стан національної економіки.

Підвищення цін на імпортні ресурси (P_ip) призводить до зростання витрат на виробництво товарів і, як наслідок, до зменшення сукупної пропозиції (лінія AS зміщується ліворуч), і навпаки.

Навіть за незмінного рівня світових цін на ринку ресурсів зміна курсу національної валюти впливає на ціни імпорту. Так, падіння курсу гривні фактично означає, що імпорт став дорожчим, і навпаки.

Зміна у рівні продуктивності являє собою зміну співвідношення між реальним обсягом виробництва і витратами. Зростання продук-тивності праці (за незмінного рівня цін) озна-чає збільшення обсягів національного вироб-ництва. Оскільки зростання продуктивності забезпечується науково-технічним прогресом (НТП), то це означає зменшення капітало-, матеріало- та енергомісткості виробленої про-дукції, шо зменшує сукупні витрати на виробництво. А цей стимул збільшує обсяг сукупної пропозиції (лінія AS зміщується праворуч):

На положенні кривої AS відбиваю-ться також зміни характеру державного регулювання та змін у податковій полі-тиці, системі субсидій бізнесу. Так, зрос-тання непрямих податків (ПДВ, акциз, нарахування на соціальне страхування тощо) зумовлює зростання витрат під-приємців на одиницю продукції та веде до скорочення сукупної пропозиції. Кри-ва AS зміститься ліворуч:

Збільшення державних субсидій бізнесу та зменшення податко-вого тиску обумовлює зменшення витрат виробництва фірмами, що спричиняє підвищення сукупного попиту.

Крива AS зміщується праворуч:

Вплив характеру державного регу-лювання на сукупний попит передбачає необхідність зіставлення витрат на регулю-вання та ефекту від такого втручання. Якщо витрати держави, зумовлені її втручанням в економіку, перевищують ефект від цього втручання, то крива сукупної пропозиції змі-щується ліворуч і означає зменшення про-позиції, і навпаки.

Як вже зазначалось, різні школи мають свій підхід до визначення економічної при-роди сукупної пропозиції та форми кривої AS. Розглянемо кейнсіанський та класичний під-ходи до цієї проблеми.

Кейнсіанська модель сукупної пропо-зиції розглядає функціонування економіки в порівняно коротких часових межах. Аналіз сукупної пропозиції базується у цій моделі на таких засадах:

· економіка функціонує в умовах неповної зайнятості та наявності значного обсягу невикористовуваних виробничих потужностей;

· ціни, відсоток, заробітна плата та інші номінальні величини від-носно жорсткі й слабко реагують на ринкові коливання (нееластичні);

· реальні величини (обсяг випуску, зайнятість, заробітна плата, відсоток тощо) значно швидше реагують на кон’юнктурні коливання економіки.

У зв’язку з названими передумовами, крива сукупної пропозиції (AS) або горизонтальна (за жорстких цін тa заробітної плати), або вис-хідна з додатним нахилом (за незмінних цін на ресурси та незмінної за-робітної плати, але змінного рівня цін) (рис. 9.10).

Класична модель сукупної пропозиції розглядає економіку в довго-строковому періоді. Ця модель ґрунтується на таких передумовах:

· економіка працює на повну потужність за повної зайнятості ресурсів;

· обсяг фактичного виробництва дорівнює потенційному (Q^*);

· ціни та номінальна заробітна плата гнучкі, їх зміна підтримує ринкову рівновагу;

· обсяг випуску залежить тільки від обсягів праці, капіталу та технології, але не залежить від рівня цін;

· зміни у факторах виробництва і технологіях відбуваються повільно.

 

 

 

Рис. 9.10. Різні положення лінії сукупної пропозиції

 

За цих умов лінія сукупної пропозиції (AS) вертикальна і відпо-відає потенційному рівню виробництва, якому властива ситуація пов-ної зайнятості.

Сучасна економічна теорія сукупної пропозиції об’єднує три відрізки в одній кривій AS.

Такий підхід пояснюється тим, що кожному із відрізків відповідає реальна ситуація в економіці. Горизонтальний кейнсіанський відрізок відбиває ситуацію депресії в економічній системі (неповна зайнятість і незмінні ціни). Проміжному відрізку відповідає ситуація, яка наближа-ється до умов повної зайнятості, коли збільшення реального обсягу націо-нального виробництва супроводжується зростанням рівня цін, що пояс-нюється нерівномірним розвитком окремих галузей економіки. Верти-кальний класичний відрізок вказує ситуацію в економіці, коли наявна повна зайнятість і повне та раціональне використання всіх видів ресур-сів. За цих умов окремі фірми можуть розширити своє виробництво, пропонуючи вищі ціни за ресурси, але тим самим вони обмежують мож-ливості збільшувати обсяги виробництва іншими фірмами. Збільшення конкуренції на ринках ресурсів зумовлює інфляційне підвищення цін на товари та послуги, оскільки в короткостроковому періоді неможливо домогтися зростання обсягу випуску.

9.5. Рівновага сукупного попиту та сукупної пропозиції, ефект храповика. Рівновага економічної системи передбачає урівно-важення обсягів сукупного попиту (витрат) і сукупної пропозиції (ви-робництва). Така ситуація властива точці перетину кривих сукупного попиту (AD) і сукупної пропозиції (AS). Їй відповідає рівноважний рівень цін (P₀) та рівноважний рівень виробництва ВВП (Q₀). Оскільки крива сукупної пропозиції має складну конфігурацію, то в економіці виникають різні ситуації. Розглянемо варіанти перетину кривою сукуп-ного попиту (AD) різних відрізків кривої сукупної пропозиції (AS).