Функції управління податками

 

Очевидно, що управління в сфері оподаткування починається з законотворчої діяльності ор­ганів законодавчої та виконавчої влади. В процесі цієї діяльностівизначаються принципи оподаткування, встановлюються види по­датків і обов'язкових платежів та їх елементи (об'єкти, ставки, пільги тощо), розробляється механізм розрахунків з бюджетом.

Функцію розробки та прийняття правових актів з оподаткуван­ня покладено на органи законодавчої та виконавчої влади.

Встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових пла­тежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними і міськими радами не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, сільські, селищні і міські ради встановлюють механізм справляння та порядок сплати місцевих податків відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, встановлених законами України про оподаткуван­ня. Вони можуть встановлювати додаткові пільги щодо оподатку­вання у межах сум, що надходять до їх бюджетів.

Якщо ратифікованими міжнародними договорами встановлені інші норми, ніж ті, що містяться у внутрішніх законах про оподат­кування, застосовуються положення міжнародних угод.

Кабінет Міністрів та Міністерство фінансів беруть участь у роз­робці напрямків бюджетно-податкової політики, плануванні по­датків, здійс­нюють керівництво виконанням бюджету, приймають нормативно-правові документи з питань оподаткування.

Державна податкова адміністрація України видає порядки, інструкції у випадках, передбачених податковим законодавством, вносить пропозиції щодо його удосконалення.

Органи державної податкової служби також оприлюднюють податкові роз'яснення – офіційні розуміння окремих положень по­даткового законо­давства. Найбільш пріоритетними з них є роз'яс­нення Державної податкової адміністрації України, які є обов'язко­вими до виконання нижчими ланками податкової служби. Але по­даткові роз'яснення не мають сили нормативно-правового акта.

Наступною функцією є плануванняподатків. Цей вид діяльності тісно пов'язаний з бюджетним ме­неджментом і передбачає визначення сум податків та обов'язкових платежів, які мають бути сплачені до бюджетів різного рівня.

Планування служить двом цілям, а саме:

розраховує майбутній вплив поточних рішень, програм і політики (аналіз впливу);

визначає можливості збалансування доходів та видатків (ана­ліз дефіциту).

Фінансове планування (й особливо прогнозування) є важливим інструментом управління і дає реальні переваги, а саме:

– поліпшує якість прийняття фінансових рішень, пов'язує політику і бюджет для досягнення довгострокових планів;

– окреслює фінансове майбутнє і залишає час для запобігання неспри­ятливим подіям, дозволяє визначити альтернативні шляхи і вирішення зазначених проблем;

– сприяє відкритості управління і прозорості прийняття рішень.

Загальнодержавні податки та збори

 

Податком є обов’язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно Кодексу.

Збором (платою, внеском) є обов’язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому Кодексом порядку, становить податкову систему України.

Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів згідно з Кодексом.

Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.

Платник податків зобов’язаний:

1. стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України;

2. вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів;

3. подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків та зборів;

4. сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи;

5. подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов’язаних із визначенням об’єктів оподаткування (податкових зобов’язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов’язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов’язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання;

6. подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету в зв’язку з отриманням податкових пільг (суми отриманих пільг) та напрями їх використання (щодо умовних податкових пільг - пільг, що надаються за умови використання коштів, вивільнених у суб’єкта господарювання внаслідок надання пільги, у визначеному державою порядку);

7. подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством;

8. виконувати законні вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів з питань оподаткування та митної справи і підписувати акти (довідки) про проведення перевірки;

9. не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов’язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи;

10. повідомляти контролюючим органам за місцем обліку такого платника про його ліквідацію або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім випадків, коли обов’язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації);

11. повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи - підприємця;

12. забезпечувати збереження документів, пов’язаних з виконанням податкового обов’язку, протягом строків, установлених цим Кодексом;

13. допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов’язані з утриманням об’єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом.

 

Платник податків має право:

1. безоплатно отримувати в органах державної податкової служби та в органах митної служби, у тому числі і через мережу Інтернет, інформацію про податки та збори і нормативно-правові акти, що їх регулюють, порядок обліку та сплати податків та зборів, права та обов’язки платників податків, повноваження контролюючих органів та їх посадових осіб щодо здійснення податкового контролю;

2. представляти свої інтереси в контролюючих органах самостійно, через податкового агента або уповноваженого представника;

3. обирати самостійно, якщо інше не встановлено цим Кодексом, метод ведення обліку доходів і витрат;

4. користуватися податковими пільгами за наявності підстав у порядку, встановленому цим Кодексом;

5. одержувати відстрочення, розстрочення сплати податків або податковий кредит в порядку і на умовах, встановлених цим Кодексом;

6. бути присутнім під час проведення перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом;

7. оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), надані контролюючими органами роз’яснення;

8. вимагати від контролюючих органів проведення перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь платника податків;

9.на нерозголошення контролюючим органом (посадовими особами) відомостей про такого платника без його письмової згоди та відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю та стали відомі під час виконання посадовими особами службових обов’язків, крім випадків, коли це прямо передбачено законами;

10. на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом;

11. на повне відшкодування збитків (шкоди), заподіяних незаконними діями (бездіяльністю) контролюючих органів (їх посадових осіб), у встановленому законом порядку;

12. за методикою, затвердженою Міністерством фінансів України, вести облік тимчасових та постійних податкових різниць, та використовувати дані такого обліку для складання декларації з податку на прибуток.

Структура податків ( згідно Податкового кодексу 2011р .)

1. До загальнодержавних належать такі податки та збори:

1.1. податок на прибуток підприємств;

1.2. податок на доходи фізичних осіб;

1.3. податок на додану вартість;

1.4. акцизний податок;

1.5. збір за першу реєстрацію транспортного засобу;

1.6. екологічний податок;

1.7. рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;

1.8. рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні;

1.9. плата за користування надрами;

1.10. плата за землю;

1.11. збір за користування радіочастотним ресурсом України;

1.12. збір за спеціальне використання води;

1.13. збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

1.14. фіксований сільськогосподарський податок;

1.15. збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

1.16. мито;

1.17. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

1.18. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

2. Відносини, пов’язані з установленням та справлянням мита, регулюються митним законодавством, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

3. Зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

4. Установлення загальнодержавних податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.

До введення Податкового кодексу

1. До загальнодержавних належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):

 

1) податок на додану вартість;

 

2) акцизний збір;

 

3) податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами;

 

4) податок на доходи фізичних осіб;

 

5) мито;

 

6) державне мито;

 

7) податок на нерухоме майно (нерухомість);

 

8) плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності);

 

9) рентні платежі;

 

10) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

 

11) податок на промисел;

 

12) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

 

13) збір за спеціальне використання природних ресурсів;

 

14) збір за забруднення навколишнього природного середовища;

 

15) збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

 

16) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

 

17) збір до Державного інноваційного фонду;

 

18) плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;

 

19) фіксований сільськогосподарський податок;

 

20) збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

 

21) гербовий збір (застосовується до 1 січня 2000 року);

 

22) єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України;

 

23) збір за використання радіочастотного ресурсу України;

 

24) збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (початковий, регулярний, спеціальний);

 

25) збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

 

26) збір за проведення гастрольних заходів;

 

27) судовий збір;

 

28) збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.