Кадрові агентства при навчальних закладах

Упровадження ринкових відносин обумовлює необхідність розвинутої системи ефективного ведення справ у сфері освітніх послуг, яка б орієнтувала навчальні заклади на підготовку робітників і фахівців відповідно до попиту ринку освітніх послуг і ринку праці, поєднала процес завершення навчання з процесом включення випускників у трудову діяльність. Тобто виникає потреба створення організаційної структури при навчальних закладах, що виконує функції дослідження ринку освітніх послуг та ринку праці, сприяє працевлаштуванню випускників навчального закладу.

Такими структурами при навчальних закладах мають бути кадрові агентства, організаційна структура яких складається з таких двох підрозділів: підрозділ маркетингу освітніх послуг, підрозділ сприяння працевлаштуванню випускників.

Основою успішної роботи підрозділу маркетингу освітніх послуг є розроблення маркетингової стратегії даного навчального закладу. Сьогодні навчальні заклади орієнтуються насамперед на підготовку кадрів відповідно до попиту населення на освітні послуги. Водночас працевлаштування підготовлених робітників і фахівців лишається гострою невирішеною проблемою та значною мірою поза увагою навчального закладу.

В умовах зростаючої конкуренції на ринку праці і на ринку освітніх послуг вищим та професійно-технічним навчальним закладам необхідні механізми оцінки, вибору й оптимізації стратегії маркетингу навчального закладу. Потрібно знати вимоги окремих сегментів ринку праці до робітників і фахівців конкретного профілю, ураховувати ці вимоги при формуванні навчальних програм, плануванні навчального процесу. Без розробленої маркетингової стратегії навчальний заклад не зможе ефективно використати навіть ті переваги, що в нього уже є.

Головними завданнями підрозділу маркетингу освітніх послуг навчального закладу є:

· маркетингове дослідження ринку освітніх послуг та ринку праці для визначення поточної і перспективної потреб в кадрах;

· вивчення розвитку виробництва та сучасних технологій для встановлення вимог роботодавців до рівня підготовки працівників;

· пошук свого сегменту на ринку освітніх послуг і ринку праці, характеристики якого відповідають профілю підготовки кадрів у даному навчальному закладі;

· організація набору учнів, студентів, слухачів у навчальний заклад;

· визначення джерел фінансування та організація грошових надходжень;

· здійснення зв’язків зі споживачами освітніх послуг, громадськістю та засобами масової інформації;

· підготовка рекламних та інформаційних матеріалів;

· забезпечення післяпродажного обслуговування, включаючи зв’язок з колишніми випускниками навчального закладу тощо.

Маркетингова діяльність навчального закладу створює базу для прийняття управлінських рішень щодо підготовки робітників чи фахівців. Вона у сфері освітніх послуг являє собою комплекс взаємозв’язаних етапів з формування та реалізації маркетингу освітніх послуг (рис. 7.1).

Маркетинг освітніх послуг повинен дати можливість визначити:

загальний обсяг і структуру підготовки кадрів за професіями (спеціальностями);

перспективи розвитку навчального закладу;

потенціал існуючих та майбутніх конкурентів;

потенційні можливості клієнтів щодо споживання освітніх послуг навчального закладу.

Визначення потенційних споживачів освітніх послуг полягає у пошуку інформації про те, де саме на ринку має працювати навчальний заклад і хто є основним споживачем освітніх послуг. Для цього використовується сегментування ринку освітніх послуг. Вивчення потенційних споживачів освітніх послуг дає інформацію про особливості їх поведінки на ринку, реакції на діяльність навчального закладу. Крім того, маркетингові дослідження надають інформацію про можливість організації системи взаємодії, яка забезпечить у перспективі попит ринку праці та потреби споживачів освітніх послуг. Це дає змогу навчальному закладу заздалегідь готуватися до можливих змін з урахуванням факторів, на котрі реагує споживач.

Рис. 7.1. Основні етапи маркетингової діяльності
у навчальному закладі

На основі першого і другого етапів маркетингової діяльності розробляються конкретні заходи щодо вдосконалення процесу підготовки кадрів відповідно до певних сегментів ринку освітніх послуг та ринку праці, а саме:

· визначення потенційних споживачів освітніх послуг;

· формування такого набору професій чи спеціальностей, який відповідає видам професійної діяльності, для яких необхідні працівники вибраного сегмента ринку праці;

· внесення змін у навчальні плани та програми підготовки учнів, студентів чи слухачів, враховуючи вимоги організацій до професійного рівня випускників навчальних закладів.

Недоліком існуючої системи підготовки робітників і фахівців є її певна ізоляція від розвитку економіки: навчальні плани та програми підготовки не завжди пов’язані з реальними потребами організацій і населення, які є споживачами освітніх послуг. Тому для вдосконалення змісту, форм та методів професійного навчання працівники підрозділу маркетингу освітніх послуг навчального закладу повинні використовувати картки зворотного зв’язку, в яких працівники служби управління персоналом організації оцінюють якість підготовки випускника. Інформацію щодо вдосконалення професійної підготовки навчальні заклади можуть одержати шляхом проведення регулярних соціологічних обстежень.

У процесі вдосконалення навчальних програм порівнюються вимоги до професійного рівня робітників або фахівців споживачів освітніх послуг з існуючим змістом навчальних програм, в які вносяться такі зміни:

· вводяться додаткові навчальні дисципліни або, навпаки, їх число скорочується;

· визначається реальне співвідношення у міжпредметних зв’язках;

· підтримується використання новітніх інформаційних технологій;

· визначається відповідно до вимог споживача освітніх послуг співвідношення теоретичних і практичних занять тощо.

Результатом діяльності підрозділу маркетингу освітніх послуг має бути розроблення програми розвитку освітніх послуг навчального закладу на перспективу, що вирішує такі завдання:

· моделювання освітніх послуг у прогнозованому періоді;

· прогнозування обсягів підготовки кадрів у розрізі професій чи спеціальностей у навчальному закладі відповідно до попиту ринку праці та ринку освітніх послуг.

Якщо підрозділ маркетингу освітніх послуг у кадровому агентстві навчального закладу є мозковим центром, джерелом інформації для навчальної, науково-технічної, виробничої і фінансової його політики, то підрозділ працевлаштування виконує більш практичну функцію.

Підрозділу працевлаштування випускників навчального закладу доцільно поєднувати роботу зі сприяння працевлаштуванню з консультативною та профорієнтаційною діяльністю. Консультанти цього підрозділу розробляють план з працевлаштування випускників і проводять профорієнтаційну роботу на всіх етапах його здійснення.

Діяльність зі сприяння працевлаштуванню випускників навчального закладу проводиться за такими етапами:

· розроблення банку даних кандидатур випускників, які потребують працевлаштування;

· підготовка банку даних роботодавців—споживачів освітніх послуг;

· визначення форм та методів сприяння працевлаштуванню випускників;

· розроблення картотеки працевлаштування випускників;

· інші заходи, необхідні для працевлаштування випускників [14].

Основні етапи сприяння працевлаштуванню випускників вищих навчальни закладів відображені на рис. 7.2.

Рис. 7.2. Основні етапи сприяння працевлаштуванню
випускників навчальних закладів

Важлива роль у забезпеченні безперервного переходу від навчального процесу до включення випускників навчального закладу у трудову діяльність приділяється формам і методам сприяння працевлаштуванню.

Форми та методи сприяння працевлаштуванню випускників навчальних закладів мають бути різноманітними. Вони передбачають підготовку учнів, студентів чи слухачів до активних форм пошуку роботи і виробничої адаптації на підприємстві. З цією метою у навчальні плани доцільно вводити курси професійної самореалізації випускника навчального закладу.

Велике значення у сприянні працевлаштуванню випускників навчальних закладів має реклама, тобто пропаганда переваг даного навчального закладу у сфері освіти (його статусу, рівня підготовки працівників, рейтингу викладацького складу, міждержавних зв’язків тощо). З цією метою навчальні заклади вміщують оголошення у засобах масової інформації, надають відповідні дані в центри зайнятості або кадрові агентства.

Найбільш важливим напрямом функціонування ефективної системи сприяння працевлаштуванню випускників навчального закладу є розвиток різних форм співпраці з потенційними споживачами освітніх послуг, до яких відносять:

· укладання договорів навчальними закладами з підприємствами, фірмами на підготовку та працевлаштування потрібних їм працівників, що дає змогу заздалегідь зорієнтувати випускників на майбутню роботу;

· практичне стажування на підприємствах, у фірмах потенційних роботодавців для випускників, що дає їм змогу ознайомитися зі специфікою майбутнього робочого місця, набути професійно-значущих умінь та навичок;

· укладання контрактів щодо створення спільних впроваджуючих фірм, забезпечення навчальних закладів новітнім устаткуванням, що дає змогу підняти на вищий ступінь як якість підготовки випускників, так і їх використання на виробництві;

· запрошення представників організацій для знайомства з процесом підготовки робітників чи фахівців;

· виїзд у навчальні заклади споживачів освітніх послуг, проведення днів відкритих дверей, ярмарків професій тощо.

Даними про працевлаштування випускників навчальних закладів оцінюється не тільки ефективність самої функціональної структури кадрового агентства, а й самого навчального закладу. Ефективність роботи навчального закладу доцільно оцінювати насамперед на основі даних про рівень працевлаштування випускників відповідно до одержаної професії або спеціальності, розміру їх заробітної плати після закінчення навчання.

7.3. Механізм формування
державного замовлення
на підготовку фахівців і робітників

В умовах сталого економічного зростання особливого значення набуває вдосконалення механізму державного регулювання процесів відтворення робітників і фахівців, який би, з одного боку, дав можливість поєднувати світові надбання в цьому напрямі з національними особливостями, а з іншого — регулювати обсяги підготовки робітників та фахівців відповідно до попиту ринку праці і ринку освітніх послуг.

Вагомим ланцюгом цього механізму є формування державного замовлення на підготовку фахівців. Його кількісні параметри визначаються цільовими установками держави. Останнім часом у державних вищих навчальних закладах відбувалось скорочення обсягів приймання студентів за рахунок державних коштів і збільшення частки студентів за умов оплати навчання (табл. 7.1).

Таблиця 7.1

ПРИЙмання СТУДЕНТІВ ДО ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ
ЗА ДЖЕРЕЛАМИ ФІНАНСУВАННЯ (1995—2001 рр.)*

Вищі навчальні заклади				2001 до 1995, %
І—ІІ рівні акредитації
Усього прийнято, тис. осіб	188,8	190,1	201,2	106,6
У тому числі:
за рахунок державного бюджету	135,4	76,3	74,6	55,1
% до загальної чисельності прийнятих	71,7	40,1	37,1	—
ІІІ—ІV рівні акредитації
Усього прийнято, тис. осіб	206,8	346,4	387,1	187,2
У тому числі:
за рахунок державного бюджету	152,4	134,2	137,4	90,2
% до загальної чисельності прийнятих	73,7	38,7	35,5	—

* Основні показники діяльності вищих навчальних закладів України на початок 2000/2001 навчального року: Стат. бюлетень. — К., 2001; Основні показники діяльності вищих навчальних закладів України на початок 2001/2002 навчального року: Стат. бюлетень. — К., 2002.

 

З метою збереження ролі державного замовлення як механізму підготовки фахівців, Законом України «Про вищу освіту» визначено, що у вищих навчальних закладах державної і комунальної форм власності кількість студентів, прийнятих на перший курс на навчання за державним замовленням, має становити не менш 51 % від загальної кількості студентів, зарахованих на навчання на перший курс [3].

Державне замовлення — це потреба суспільства в робітниках і фахівцях, що визначається органами виконавчої влади відповідно до основних напрямів розвитку національної економіки та її стратегічних пріоритетів і завдань, котрі обґрунтовані в Програмі економічного і соціального розвитку України на короткострокову, середньострокову та довгострокову перспективу, у державних, міждержавних і цільових програмах. Воно є основною формою регулювання соціально-економічних відносин між державою, навчальними закладами та організаціями, громадянами.

На обсяги державного замовлення впливають такі фактори:

· темпи розвитку економіки на кожному конкретному етапі, що обумовлюють обсяги поточної і перспективної потреби в персоналі;

· стратегічні цілі та завдання країни, орієнтація органів виконавчої влади на підготовку працівників відповідного профілю;

· накопичення технічних, наукових та інтелектуальних знань з метою виведення країни на передові рубежі світового розвитку;

· доступність навчання для обдарованої молоді через систему державної підтримки, що сприяє забезпеченню країни висококваліфікованим персоналом;

· цільова підтримка окремих верств населення у здобутті професійно-технічної та вищої освіти, які в соціальному плані потребують захисту;

· досягнення збалансованості між підготовкою і потребою в персоналі у відповідності з попитом ринку праці.

Основними законодавчими документами, що регламентують процеси відтворення освітнього потенціалу суспільства за кошти Державного бюджету є Закони України «Про освіту», «Про професійно-технічну освіту», «Про вищу освіту», «Про закупівлю товарів і послуг за державні кошти» [1]. Важливим етапом реформування державного замовлення на якісно новій основі став Указ Президента України «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів [4]. Стосовно підготовки фахівців за державним замовленням Указ передбачав упровадження відповідних механізмів формування обсягів державного замовлення та працевлаштування випускників.

Показники державного замовлення на підготовку кадрів формуються центральним органом виконавчої влади у галузі економіки на підставі узгодженого подання спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти й науки (іншого центрального органу виконавчої влади, який має у своєму підпорядкуванні навчальні заклади) та спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі праці та соціальної політики.

Міністерства, інші центральні та місцеві органи державної виконавчої влади подають заявки на включення до проекту державних замовлень на підготовку кадрів. Заявки подаються з пропозиціями до проектів Програми економічного і соціального розвитку України та Державного бюджету.

Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України опрацьовує подані державними замовниками заявки і визначає обсяги підготовки робітників і фахівців, необхідні для державних потреб у наступному році та загальну суму коштів для їх навчання і подає їх Міністерству фінансів України для попередньої оцінки, визначення можливих обсягів фінансування з Державного бюджету України.

Міністерство фінансів повідомляє Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції України про показники проекту Державного бюджету на наступний фінансовий рік для збалансування кількісних показників проекту державних замовлень з коштами на підготовку кадрів. Кошти для фінансування державних замовлень передбачаються у проекті Державного бюджету окремим рядком.

Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України разом з замовниками збалансовує показники їхніх заявок з проектними обсягами підготовки, передбаченими на це бюджетними коштами та визначеними Кабінетом Міністрів України позабюджетними джерелами фінансування і направляє до Міністерства освіти і науки України.

Міністерство освіти і науки України формує проект державних замовлень на підготовку фахівців та подає в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України. Після розгляду і схвалення Кабінетом Міністрів України проекту державних замовлень Міністерство освіти і науки України проводить попередню роботу щодо розміщення державних замовлень на підготовку робітників та фахівців та направляє результати цієї роботи до Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України.

Останнє після затвердження Верховною радою України Державного бюджету виходячи з його показників вносить до проекту державних замовлень на підготовку робітників і фахівців необхідні зміни й уточнення з метою збалансування обсягів цієї підготовки з передбаченими фінансовими ресурсами та подає його на затвердження кабінету Міністрів України. Після затвердження Кабінетом Міністрів України обсягів державних замовлень на підготовку кадрів Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції доводить їх до Міністерства освіти і науки України для розміщення державних замовлень та укладення державних контрактів.

Практика розміщення державних замовлень і укладання державних контрактів у ринкових умовах потребує суттєвого вдосконалення. Міністерству освіти і науки України виходячи із затверджених обсягів державних замовлень та виділення на їх виконання коштів доцільно самостійно розміщувати замовлення на підготовку робітників і фахівців для суспільних потреб не тільки серед державних, а й приватних навчальних закладів. Корисним було б розміщення державних замовлень на конкурсних засадах.

Розміщення державних замовлень на підготовку робітників та фахівців оформлюється контрактом, що укладається між Міністерством освіти і науки України та навчальним закладом. У десятиденний термін після укладення контрактів на підготовку робітників чи фахівців для державних потреб Міністерство освіти і науки повідомляє про це Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції і Державний комітет статистики України за встановленими ними формами.

Контроль за виконанням державних замовлень покладається на Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції, Міністерство освіти і науки України. Водночас Міністерство фінансів України контролює використання бюджетних коштів, передбачених на оплату державного замовлення. Державний комітет статистики узагальнює звіти Міністерства освіти і науки та до 20-го числа наступного за звітним місяця подає зведену інформацію Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції, Міністерству фінансів України.

У сучасних умовах склався неефективний розподіл коштів для підготовки робітників та фахівців за державним замовленням. Незважаючи на дію існуючих законодавчих і нормативно-правових актів, має місце така ситуація, коли у багатьох випадках підготовка відбувається без відповідної координації між навчальними закладами та роботодавцями. Заявки на розміщення державного замовлення здебільшого мають формальний характер. Досі не розроблено механізм відстежування потреб ринку праці в окремих спеціальностях та професіях.

Суттєвою вадою теперішнього стану щодо формування державного замовлення є відсутність обґрунтованої програми розвитку країни і відповідно потреби в кадрах, часті зміни пріоритетів розвитку галузей економіки та основних виробництв. Міністерства, відомства, підприємства, організації через відсутність програмних орієнтирів стосовно розвитку виробництва змушені прогнозувати потребу в робітниках та фахівцях виходячи із досягнутого рівня. Як наслідок, заявки на підготовку працівників мають формальний характер, часто зорієнтовані на застаріли професії і спеціальності.

До недавнього часу при формуванні державного замовлення у Міністерства праці та соціальної політики України, на яке значною мірою покладена відповідальність за працевлаштування випускників навчальних закладів, були відсутні достатні повноваження. Тому, Законом України «Про вищу освіту» суттєво посилена роль Міністерства праці та соціальної політики України у формуванні державного замовлення на підготовку фахівців. Під час формування державного замовлення необхідно враховувати рівень працевлаштування та безробіття серед випускників навчальних закладів.

Підвищення ефективності формування державного замовлення на підготовку робітників і фахівців, передбачає встановлення критерію й показників, що визначають доцільність розміщення державного замовлення серед навчальних закладів. Такими показниками мають стати:

· розміщення державних замовлень серед навчальних закладів на конкурсній основі;

· виділення державних замовлень тим навчальним закладам, де має місце високий відсоток працевлаштування випускників за обраною професією чи спеціальністю;

· забезпечення розміщення державних замовлень на підготовку кадрів переважно тим навчальним закладам, випускники яких по закінченні навчання одержуватимуть заробітну плату відповідно до рівня їх кваліфікації, сприятимуть реалізації галузевих пріоритетів розвитку економіки [14].

Водночас за навчальними програмами навчальних закладів, за якими спостерігається зростання рівня безробіття серед випускників, фінансування за рахунок коштів Державного бюджету повинне зменшуватися, а у ряді випадків припинятися.

7.4. Податкова, кредитна та фінансова політика
щодо надання освітніх послуг

Стимулюючий характер державного впливу передбачає вдосконалення податкової, кредитної і фінансової політики стосовно регулювання процесами підготовки та працевлаштування випускників професійно-технічних і вищих навчальних закладів.

Фінансування державних вищих закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей економіки, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Кошти навчальних закладів та установ освіти й науки, що повністю або частково фінансуються з бюджету, одержані від здійснення чи на здійснення діяльності, передбаченої їх статутними документами, не вважаються прибутком і не оподатковуються.

Важливим напрямом реалізації молодіжної політики є вдосконалення кредитної політики щодо регулювання процесами підготовки та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів. На виконання ст. 11 Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» Кабінет Міністрів України затвердив Порядок надання молодим громадянам пільгових довгострокових кредитів для здобуття освіти у вищих навчальних закладах за різними формами навчання незалежно від форм власності [2, 6].

Кредит для здобуття освіти за денною, вечірньою та заочною формами навчання у вищих навчальних закладах незалежно від форм власності можуть одержати молоді громадяни України віком до 28 років, які успішно склали вступні іспити. Кредит надається на кожний рік навчання і тільки один раз за однією і тією ж спеціальністю для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста, бакалавра, спеціаліста, магістра зі сплатою 3 % річних протягом 15 років починаючи з 12-го місяця після закінчення навчання у вищому навчальному закладі, що функціонує на території України.

Кошти на кредити передбачаються у Державному бюджеті Міністерству освіти і науки України для фінансування навчання у вищих навчальних закладах усіх форм власності, крім комунальної, в місцевих бюджетах для фінансування навчання у вищих навчальних закладах комунальної та інших форм власності.

Розмір кредиту визначається щороку Міністерством освіти і науки за погодженням з Міністерством фінансів України виходячи із вартості навчання студента (за винятком стипендії) у державному вищому навчальному закладі для І—ІІ та ІІІ—ІV рівнів акредитації відповідно до форми навчання, а в комунальних вищих навчальних закладах — Міністерством освіти Автономної Республіки Крим, управліннями освіти обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій за погодженнями з відповідними фінансовими органами.

Міністерство освіти і науки України розподіляє кількість одержувачів кредиту для центральних органів виконавчої влади, у підпорядкуванні яких є державні вищі навчальні заклади; державних вищих навчальних закладів, підпорядкованих Міністерству освіти і науки України; акредитованих вищих навчальних закладів інших форм власності, крім комунальної.

Міністерство освіти Автономної Республіки Крим, управління освіти обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій визначають кількість одержувачів кредиту для навчання у вищих навчальних закладах комунальної форми власності.

Після визначення квоти Міністерство освіти і науки України укладає з центральними органами виконавчої влади, у підпорядкуванні яких є державні вищі навчальні заклади, керівниками вищих навчальних закладів інших форм власності, крім комунальних, угоди стосовно перерахування їм коштів у межах визначеної для них квоти. Центральні органи виконавчої влади, в підпорядкуванні яких є державні вищі навчальні заклади, доводять квоту до кожного навчального закладу.

За результатами складання вступних іспитів відповідно до встановленої квоти приймальна комісія вищого навчального закладу приймає щодо кожного одержувача кредиту рішення про зарахування абітурієнта до вищого навчального закладу з оплатою його навчання за рахунок кредиту. Зазначене рішення затверджується керівником вищого навчального закладу.

Абітурієнти, які мають направлення на навчання, і які успішно склали вступні іспити, зараховуються до вищих навчальних закладів понад установлену квоту.

Абітурієнти, які мають направлення, але за результатами складання вступних іспитів не зараховані до вищого навчального закладу, повертають такі направлення органу, який їх видав. За рішеннями цього органу кредит надається іншому абітурієнтові, а якщо вступні іспити до вищих навчальних закладів уже закінчилися, кредит надається студентам незалежно від курсу навчання.

Якщо абітурієнти, які претендують на здобуття вищої освіти в межах установленої для вищого навчального закладу квоти, мають однакові результати складання вступних іспитів, перевага у зарахуванні надається абітурієнтам з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, інвалідів 1-ої та 2-ої груп, малозабезпечених і багатодітних сімей, а також з числа переможців учнівських олімпіад.

Кредит надається на підставі угоди між одержувачем кредиту, вищим навчальним закладом та банком, уповноваженим обслуговувати касове виконання відповідно державного чи місцевого бюджету. Якщо одержувач кредиту є неповнолітнім, зазначена угода укладається батьками або особами, які їх замінюють. По досягненні повноліття одержувач кредиту переукладає угоду з вищим навчальним закладом.

Для укладання угоди одержувач кредиту (а якщо він є неповнолітнім, то його батьки або особи, які їх замінюють) подають до уповноваженого банку витяг з наказу вищого навчального закладу про його зарахування на навчання, завірений підписом ректора і печаткою, паспорт та довідку про присвоєння Державною податковою адміністрацією ідентифікаційного номера платника податків.

Угода укладається в чотирьох примірниках — по одному примірнику кожній зі сторін, що її уклали, один примірник угоди передається вищим навчальним закладом переказувачеві коштів.

Кошти, передбачені на надання кредиту, на підставі копій угод рівними частинами щокварталу перераховуються Міністерством освіти і науки України, Міністерством освіти Автономної Республіки Крим, управліннями освіти обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

У разі відрахування одержувача кредиту з вищого навчального закладу або надання йому академічної відпустки навчальний заклад у десятиденний термін оголошує конкурс з одержання кредиту на навчання серед студентів, що навчаються на платній основі. Рішення про надання такого кредиту приймається вченою (педагогічною) радою на вищезазначених умовах.

Одержувач кредиту через уповноважений банк повертає протягом 15-ти років суму кредиту до відповідного бюджету, щороку виплачуючи 1/15 частину загальної суми одержаного кредиту та відсотки за користування ним. У разі відрахування одержувача кредиту з вищого навчального закладу повернення кредиту розпочинається з третього місяця після відрахування. У випадку ухилення від повернення кредит стягується в примусовому порядку згідно із законодавством.

Одержувач кредиту може повернути кредит раніше встановленого у договорі терміну. В установленому законодавством порядку він може укласти угоду про переведення боргу з повернення кредиту з третіми особами.

Кредит та відсотки за користування кредитом не повертаються, якщо його одержувач помер або йому встановлена інвалідність 1-ї групи. Термін повернення кредиту подовжується на період: строкової військової служби одержувача кредиту; перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Вирішити проблему пільгового кредитування молодих громадян для здобуття ними освіти у вищих навчальних закладах тільки за рахунок Державного і місцевих бюджетів не можна. Тому потребує свого вирішення питання про залучення додаткових кредитних ресурсів для надання абітурієнтам пільгових довгострокових кредитів для здобуття освіти у вищих навчальних закладах.

Для залучення додаткових джерел фінансування слід сприяти створенню спеціалізованих банків, інтегрованих у галузеву економічну інфраструктуру освіти. Це дало б можливість залучити у комерційний оборот кошти, що перебувають на рахунках навчальних закладів. Саме ці банки могли б стати організаціями з упровадження в Україні світового досвіду пільгового кредитування населення з метою одержання вищої освіти. Це значно розширить можливості отримання вищої освіти громадянами різного рівня матеріального забезпечення і спрямите на цій основі розвитку трудового потенціалу держави.

У наданні можливостей соціально незахищеним категоріям населення в здобутті вищої освіти важливу роль повинні відігравати різноманітні програми фінансової допомоги. Вони повинні передбачати надання цільових стипендій та спеціальних грантів. У цьому зв’язку для України буде корисним запозичення позитивного досвіду у цій сфері держав з розвинутою ринковою економікою.

Наприклад, Міністерство освіти США здійснює такі головні програми фінансової допомоги студентам: федеральні гранти Пелла, федеральні гранти додаткових освітніх можливостей та ін. Федеральні гранти Пелла надаються переважно студентам з родин, які мають низькі рівні доходів.

Водночас федеральні гранти додаткових освітніх можливостей являють собою додаткові джерела фінансування навчання надзвичайно бідних студентів. Зазначені гранти нерідко використовуються у комбінації з іншими типами грантів, позичками та заробленими грошима для покриття витрат на вищу освіту, що перевищують можливості сім’ї. Пріоритет в отриманні цього гранту мають студенти, які одержали федеральний грант Пелла. Частка федеральних коштів у кожному гранті не може перевищувати 75 %, а 25 % коштів гранту виділяється вищим навчальним закладом, що бере участь у програмі, — федеральні гранти додаткових освітніх можливостей [11].

В Україні найближчим часом доцільно запровадити програми надання фінансової допомоги студентам з бідних сімей, сиротам, інвалідам І та ІІ груп. Разом з тим надавати гранти на одержання вищої освіти необхідно здібній молоді, переможцям учнівських олімпіад з тих спеціальностей, що користуються попитом на ринку праці, забезпечуватимуть працевлаштування зазначених категорій населення після закінчення ними навчального закладу.

7.5. Державні гарантії надання молоді
першого робочого місця

Регулюючий вплив держави на процеси працевлаштування випускників шкіл, професійно-технічних та вищих навчальних закладів має різноманітний характер. При цьому особлива роль відводиться захисному характеру державного впливу на процеси працевлаштування випускників. Він здійснюється передусім для підтримки соціального становлення і розвитку молоді, особливо на етапі включення її у трудову діяльність.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні», держава забезпечує працездатній молоді надання першого робочого місця на строк не менше двох років після закінчення або припинення навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, завершення професійної підготовки та перепідготовки, а також після звільнення зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби [2].

Відповідно до цього закону, перше робоче місце — це місце роботи молодих громадян після закінчення будь-якого навчального закладу або припинення навчання в ньому, завершення професійної підготовки і перепідготовки, а також після звільнення з дійсної строкової служби або альтернативної (невійськової) служби. Держава гарантує надання роботи за фахом на період не менш трьох років молодим спеціалістам — випускникам державних вищих навчальних закладів, потреба в яких була визначена державним замовленням.

Законом України «Про професійно-технічну освіту» передбачено, що випускникам професійно-технічного навчального закладу, які навчались за державним замовленням, держава гарантує надання першого робочого місця відповідно до одержаної професії згідно з законодавством. Цим же законом установлений особливий соціальний захист дітей-сиріт і дітей, які залишилися без опікування батьків. Так, держава гарантує випускникам, професійно-технічних навчальних закладів — дітям-сиротам і дітям, які залишилися без опікування батьків, працевлаштування за набутою професією та забезпечення житлом згідно з законодавством.

Держава забезпечує додаткові гарантії працездатним громадянам у працездатному віці, які потребують соціального захисту і нездатні на рівних конкурувати на ринку праці у вигляді квотування робочих місць. Для цього місцеві Ради народних депутатів бронюють в організаціях до 5 % загальної кількості робочих місць, але тільки за робітничими професіями. Випускники вищих навчальних закладів не підпадають під цю квоту на робочі місця. Гарантією зайнятості для випускників вищих навчальних закладів є отримання направлення на роботу, що визначається державним замовленням.