Особливості реформування адміністративно-територіального устрою у регіоні на сучасному етапі

Позачергова сесія Чернігівської обласної ради затвердила проект перспективного плану територіальних громад регіону 19 червня 2015 р. Згідно нього, в області планується створити 81 територіальну громаду (рис. 3.1). Проведений аналіз їх відповідності розрахунковим нормам чисельності населення, площі, кількості поселень свідчать про те, що зазначений проект ще потребує удосконалення. Багато новостворених громад не відповідають розрахунковим нормам за кількістю поселень у зоні впливу центрів, наявністю лікарняних та освітніх закладів, кількістю дітей дошкільного чи шкільного віку тощо.

Як і раніше, між новоствореними громадами існують значні територіальні диспропорції. Найменшу площу має Галицька громада (81,6 км²) Ніжинського району, найбільшу – Бобровицька (1412 км²). Перевищення максимального значення над мінімальним становить 17,2 рази. Значними за площею є переважно громади, які сформувалися навколо районних центрів – Щорська (1283 км²), Ріпкинська (1017,6), Новгород-Сіверська (985,6), Коропська (910 км²). Незначними за розмірами є територіальні громади Срібнянського, Талалаївського, частково Чернігівського та Ніжинського районів. Викликає подив доцільність виділення у складі найменших адміністративних районів області (Срібнянського і Талалаївського) по чотири громади. Не менш значними є диспропорції за кількістю жителів – від 34,5 тис. осіб у Бахмацькій до 1420 осіб у Костобобрівській (Семенівський район) громадах[3].

В області налічується 14 територіальних громад, чисельність населення яких становить менше 2,5 тис. осіб. Виокремлення таких громад викликає великий сумнів. Чим вони власне відрізняються від нині діючих адміністративних одиниць низового рівня, чи спроможні вони при такій кількості населення забезпечити фінансову автономію, надати необхідну кількість послуг.

Рис. 3.1. Поділ Чернігівської області на громади

 

Аналогічна ситуація і з кількістю дітей дошкільного та шкільного віку, із забезпеченістю медичними та освітніми закладами. В окремих громадах уже на даний момент має місце невідповідність існуючим вимогам щодо наявності дітей відповідного віку. У 12 новостворених територіальних громадах відсутні чи то лікарські амбулаторії, чи то лікарні. Відповідно у них немає належних умов для надання жителям громади первинної медичної допомоги.

У процесі аналізу формування громад Чернігівської області було виявлено кілька особливостей цього процесу, які проявляються і в інших регіонах України. По-перше, центри громад досить часто займають окраїнне положення, що ускладнює доступність для населення закладів сфери послуг. По-друге, як це не дивно, найбільші міста області – Чернігів, Ніжин і Прилуки не стали центрами громад для багатьох сільських поселень, які знаходяться дуже близько до них. Сільські громади бояться об’єднання з міськими через ймовірну втрату фінансових надходжень. По-третє, у кількох районах центрами сільських громад стали поселення, які розміщуються дуже близько до міст. Сім з одинадцяти центрів громад Чернігівського району розміщуються фактично поблизу обласного центру. Який сенс мешканцям таких громад звертатися до свого центру за освітніми чи медичними послугами, якщо за 5-7 км знаходиться велике місто, де різноманітність та якість цих послуг будуть значно вищими. По-четверте, у процесі проведення реформи має місце порушення кордонів адміністративних районів, коли територіальну громаду формують сільські ради суміжних територій[3].

3.2. Шляхи удосконалення проектного плану об’єднаних територіальних громад Чернігівської області

Головним шляхом удосконалення проектного плану об’єднаних територіальних громад в Чернігівській області, та і взагалі виділення адміністративно-територіальних одиниць нових рангів є залучення представників суспільної географії та місцевого населення.

М. О. Барановським було розроблено власний варіант проекту адміністративно-територіальної реформи на низовому рівні, відповідно до якого в Чернігівській області обґрунтовано виокремлення 57 територіальних громад. Деякі громади, наприклад Холминська та Понорницька, були сформовані із сільських рад відразу трьох районів.

Слід визнати, що у запропонованій автором схемі територіальних громад є такі, які не відповідають визначеним вимогам. Йдеться про Хоробицьку, Перелюбську, Чайкинську та Грем’яцьку громади, які мають незначну кількість населення. Їх можна назвати “соціальними” громадами, виокремлення яких зумовлене не економічними вимогами, а потребою забезпечення жителів дуже віддалених територій, на яких немає більш потужних центрів розселення, хоча б мінімальними соціальними стандартами.

Визначення переліку територіальних громад та їх ймовірних центрів є лише першим кроком на шляху реалізації завдань адміністративно-територіальної реформи. Наступні кроки є більш складними, оскільки йдеться про оптимізацію мережі інфраструктурних об’єктів, створення установ із надання адміністративних послуг, формування нових органів місцевого самоврядування, реорганізацію маршрутів руху громадського транспорту тощо [3].

 

 

Висновки

Головними формами децентралізації в Україні є: фінансова децентралізація яка відображає фінансові повноваження органів регіонального рівня і є однією з фундаментальних умов незалежності та життєздатності органів місцевої влади, а також адміністративна – поділ території України на громади, повіти та регіони.

Громада – найменша адміністративно-територіальна одиниця, яка об’єднує декілька сіл. Наступний за розміром та адміністративним значенням йде повіт – об’єднання декількох громад. Наступним йтиме регіон який корінним чином територіально не відрізнятиметься від області.

У процесі аналізу формування громад Чернігівської області було виявлено кілька особливостей цього процесу, які проявляються і в інших регіонах України. По-перше, центри громад досить часто займають окраїнне положення, що ускладнює доступність для населення закладів сфери послуг. По-друге, як це не дивно, найбільші міста області – Чернігів, Ніжин і Прилуки не стали центрами громад для багатьох сільських поселень, які знаходяться дуже близько до них. По-третє, у кількох районах центрами сільських громад стали поселення, які розміщуються дуже близько до міст. По-четверте, у процесі проведення реформи має місце порушення кордонів адміністративних районів, коли територіальну громаду формують сільські ради суміжних територій.

Головним шляхом удосконалення проектного плану об’єднаних територіальних громад в Чернігівській області, та і взагалі виділення адміністративно-територіальних одиниць нових рангів є залучення представників суспільної географії та місцевого населення.

 

 

Список використаних джерел

1. Адміністративний устрій в Україні [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://https://uk.wikipedia.org/wiki/Адміністративний_устрій_України.

2. Адміністративно-територіальна реформа [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://http://www.mynizhyn.com/news/misto-i-region/2224-administrativno-teritorialna-reforma-na-chernigivshini.html.

3. Барановський М. О. Адміністративно-територіальна реформа в Україні: особливості та проблеми реалізації, вплив на розвиток сільських територій (на прикладі Чернігівської області) / М.О. Барановський // Регіональні проблеми України: географічні проблеми та пошук шляхів вирішення. – Збірн. наук. праць за матеріал. VI Міжнарод. наук.-практ. конф. (8-9 жовтня 2015 р., м. Херсон)/ [За ред. І.О. Пилипенка та Д.С. Мальчикової]. – Херсон: ПП Вишемирський, 2015. –С. 20-24.

4. Ганущак Ю. І. Реформа територіальної організації влади: монографія / Ю. І. Ганущак. – Київ: «Софія-А», 2013. – 159 с.

5. Децентралізація [Електронний ресурс]: Режим доступу: http: // https://uk.wikipedia.org/wiki/Децентралізація.

6. Децентралізація влади [Електронний ресурс]: Режим доступу: http: // http://decentralization.gov.ua/.

7. Закон «Про добровільне об’єднання територіальних громад [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/157-19.

8. Закон «Про схвалення Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні»[Електронний ресурс]: Режим доступу: http://http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/333-2014.