Децентралізація як механізм реформування територіальної організації влади в Україні 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Децентралізація як механізм реформування територіальної організації влади в Україні



Децентралізація - процес перерозподілу або диспергування функцій, повноважень, людей або речей від центрального управління. Децентралізація влади включає як політичну так і адміністративну сторони.

Децентралізація може бути територіальною - переміщення влади від центрального міста на інші території, і може бути функціональною - шляхом передання повноважень на прийняття рішень з головного органу будь-якої галузі уряду до чиновників нижчих рівнів.

За тлумаченням Великого тлумачного словника сучасної української мови децентралізація - це система управління, за якої частина функцій центральної влади переходить до місцевих органів самоуправління, скасування або послаблення централізації.

В Україні вперше децентралізація згадується в Конституції Української Народної Республіки від 29 квітня 1918 року, у якій зазначалося, що: «не порушуючи єдиної своєї влади, УНР надає своїм землям, волостям і громадам права широкого самоврядування, дотримуючись принципу децентралізації».

П'ять кроків, необхідних для реформи децентралізації влади:

1. Визначити територіальну основу органів місцевого самоврядування та виконавчої влади

2. Розмежувати повноваження між органами місцевого самоврядування різних рівнів

3. Розмежувати повноваження між органами місцевого самоврядування та виконавчої влади

4. Визначити, скільки ресурсів треба на кожному рівні

5. Зробити органи місцевого самоврядування підзвітними перед виборцями і державою[1].

Механізми децентралізації

Уряд планує змінити модель міжбюджетних відносин з регіонами.

Відповідний документ — проект закону «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України (щодо бюджетної децентралізації)» (реєстраційний № 4435а) зареєстровано в парламенті 8 серпня 2014 р.

Серед основних напрямів реформування — забезпечення бюджетної автономії та фінансової самостійності місцевих бюджетів; стимулювання до об’єднання та формування платоспроможних територіальних громад; закріплення за місцевими бюджетами стабільних джерел доходів і розширення дохідної бази місцевих бюджетів; децентралізація видаткових повноважень та чіткий розподіл компетенцій, сформований за принципом субсидіарності; нові види трансфертів і посилення відповідальності профільних міністерств за реалізацію державної політики у відповідних галузях; визначення нового механізму бюджетного регулювання та вирівнювання.

Бюджетна автономія. Розширення дохідних джерел за рахунок баз адміністрування та надання права органам місцевого самоврядування регулювати ставки місцевих податків і зборів у рамках, визначених Податковим кодексом.

Ще одна урядова новація: надати бюджетним установам право вибору де обслуговуватися — у казначействі чи комерційному банку. На такий експеримент урядовці вирішили піти, зважаючи на серйозну дискусію з приводу переваг і недоліків обох форм обслуговування.

Стимулювання громад до об’єднання. Система міжбюджетних відносин у розрізі регіонів буде дворівневою: перший рівень — це області, другий — міста обласного значення, райони та об’єднані громади.

 

Громади, які об’єднаються між собою і матимуть чисельність населення не менш як 5 тис. осіб, отримають такі самі повноваження, як і міста обласного значення, зможуть вступати у прямі міжбюджетні відносини з центром.

Децентралізація видаткових повноважень. Під контроль місцевої влади планується передати близько 900 об’єктів. Йдеться, зокрема, про заклади освіти І — ІІ рівнів акредитації, а також спеціальні школи, заклади, пов’язані з медициною, фізкультурою, спортом.

Нові види міжбюджетних трансферів. Окрім базової дотації, запровадиться низка таких субвенцій: освітня, субвенція на підготовку робітничих кадрів, медична, субвенція на забезпечення медичних заходів окремих державних програм. Ці кошти передаватимуться місцевим бюджетам за спеціальними формулами, які розраховуватимуться у профільних міністерствах і відомствах. [1].

Ключові принципи децентралізації

§ Левова частка повноважень делегується на рівень громад;

§ Центральна влада поступається не тільки повноваженнями і відповідальністю, а й фінансовими ресурсами.

§ Інститут голів облдержадміністрацій скасовується. Оперативне управління переходить до обласних та районних виконкомам, які підзвітні тільки радам місцевого рівня і нікому більше.

§ Створення інституту префектів. Префекти будуть призначатися і звільнятися указом президента за поданням Кабміну, але у них буде менший обсяг повноважень. Префекти зможуть відхиляти невідповідні Конституції рішення місцевої влади з одночасною подачею до суду.

§ Право розпуску органів місцевого самоврядування органами центральної влади залишиться. Верховна Рада, Конституційний суд і президент будуть стежити за законністю рішень на місцях. [1].

 

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-12-30; просмотров: 291; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 52.90.50.252 (0.006 с.)