Суб’єкти та об’єкти авторського прав

Авторсько-правові відносини - це форма, завдяки якій норми авторського права реалізуються в житті. Елементами авторсько-правових відносин є:

- суб’єкти та об’єкти авторського права;

- суб’єктивне авторське право та суб’єктивний авторський

- обов’язок.

Відповідно до статті 435 Цивільного кодексу України та статті 7 Закону України «Про авторське право і суміжні права» суб'єктами авторського права є автори творів, їх спадкоємці та інші фізичні та юридичні особи, які набули авторських прав відповідно до договору або закону.

Враховуючи норми статті 7 та пункту 1 статті 15 Закону України

«Про авторське право і суміжні права» фізичні та юридичні особи

стають суб’єктами авторського права після передачі (відчуження) авторами або спадкоємцями на основі відповідного договору майнових прав на користь цих осіб. Отже, поняття «автор твору» і «суб'єкт авторського права» нетотожні як за змістом, так і за значенням. Статтею 435 Цивільного кодексу України встановлено, що автор твору є первинним суб’єктом авторського права. Інші фізичні та юридичні особи є похідними суб’єктами

авторського права. У автора твору авторське право виникає як сукупність

немайнових (особистих) та майнових прав, що надаються йому законом. Інші фізичні і юридичні особи можуть набути лише майнових авторських прав відповідно до договору або до закону. Автор - це фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір (стаття 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

Отже, автором твору може бути лише людина, яка як учасник цивільно-правових відносин є фізичною особою (стаття 24 Цивільного кодексу України).

Юридична особа - організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку (стаття 80 Цивільного кодексу України), не може бути автором твору. Автором може бути громадянин України, іноземець або особа

без громадянства.

Порядок реалізації авторського права залежить від цивільної

правосуб’єктності фізичної особи.

Здатність мати цивільні права і обов’язки (цивільну

правоздатність) мають усі фізичні особи (стаття 25 Цивільного

кодексу України). Вона є необхідною умовою правоволодіння у

правовідносинах. Тому автором твору потенційно може бути будь-яка людина.

Обсяг цивільних прав і обов’язків залежить від цивільної дієздатності фізичної особи, тобто здатності своїми діями набувати

для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також

здатність -своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки,

самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх

невиконання (стаття 30 Цивільного кодексу України).

Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла

вісімнадцяти років; у встановлених випадках повна цивільна

дієздатність може надаватися з шістнадцяти років органами опіки й піклування (статті 34, 35 Цивільного кодексу України).

Неповну цивільну дієздатність має особа у віці від чотирнадцяти

до вісімнадцяти років. Вона має право самостійно здійснювати

права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що

охороняються законом (стаття 32 Цивільного кодексу України).

Часткову цивільну дієздатність має особа у віці до чотирнадцяти

років. Вона має право самостійно здійснювати особисті немайнові

права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що

охороняються законом (стаття 31 Цивільного кодексу України).

Цивільна дієздатність особи може бути обмежена судом.

 

Твори науки, літератури і мистецтва можуть бути результатом

творчої праці як однієї особи, так і кількох осіб – співавторів, які

беруть участь у творчому процесі. Співавторство можливе при

створенні будь-яких творів. При цьому, спільний твір має бути

створено спільною творчою працею співавторів.

Статтею 13 Закону України «Про авторське право і суміжні

права» визначено, що співавторами є особи, спільною творчою

працею яких створено твір.

Твір, створений у співавторстві, може мати як одну, так і

декілька різних форм втілення творчих задумів: письмова, звукова,

зображувальна тощо. При застосуванні однієї форми творча праця

співавторів має однорідний характер, а при застосуванні різних

форм кожен співавтор виконує свою специфічну творчу функцію.

Коли неможливо виокремити працю кожного співавтора у

створеному творі, таке співавторство називається нероздільним.

У випадку, коли складові частини твору чітко визначені, і відомо,

хто зі співавторів створив ту чи іншу частину, таке співавторство

називається роздільним. При роздільному співавторстві кожен із

співавторів зберігає авторське право на свою частину твору,

водночас він є співавтором твору в цілому.

Авторське право на твір, створений у співавторстві, належить

всім співавторам спільно незалежно від того, чи утворює такий твір одне нерозривне ціле або складається із частин, кожна з яких має самостійне значення.

Право опублікування та іншого використання твору в цілому

належить всім співавторам. Якщо твір, створений у співавторстві,

утворює одне нерозривне ціле, то жоден із співавторів не може без

достатніх підстав відмовити іншим співавторам у дозволі на

опублікування, інше використання або зміну твору.

У разі порушення авторського права на твір, який створено у

співавторстві, кожен співавтор може доводити своє право в

судовому порядку.

Винагорода за використання твору належить співавторам у

рівних частках, якщо в договорі між ними не передбачено інше.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про авторське право і

суміжні права» відносини між співавторами визначаються угодою,

яку вони укладають між собою. Пункт 3 статті 436 Цивільного

кодексу України встановлює, що відносини між співавторами можуть бути визначені договором. У разі відсутності такого договору

авторське право на твір здійснюється всіма співавторами спільно.

таття 13 Закону України «Про авторське право і суміжні права»

виділяє окремий вид спільної творчої діяльності, віднесеної до

співавторства. Так співавторством є авторське право на інтерв'ю.

Співавторами інтерв'ю є особа, яка дала інтерв'ю, та особа, яка його взяла. Опублікування запису інтерв'ю допускається лише за згодою особи, яка дала інтерв'ю.

Не визнається співавторством надання авторові певної

допомоги (технічної, матеріальної, організаційної). Якщо одна особа створює сюжет, висловлює свої погляди, а інша лише записує їх, то йдеться про надання авторові технічної допомоги при створенні твору, і це не є співавторством.

Про співавторство не йдеться, коли новий твір додають до

раніше створеного твору: наприклад, музику - до віршованого

тексту. Тому наявність декількох авторів не завжди є

співавторством.

Дискусійним можна назвати питання щодо віднесення до творів,

створених у співавторстві, так званих колективних творів, які також є результатом праці двох і більше авторів. Колективний твір – це твір, який створюється за ініціативою та під керівництвом фізичної або юридичної особи, яка опубліковує його під своїм іменем або назвою, використовуючи матеріали, підготовлені для авторами. У результаті укладання ці матеріали утворюють єдиний самостійний твір. Прикладами таких творів є енциклопедії, словники, журнали, газети, бази даних, складні комп’ютерні програми, аудіовізуальні твори. Основною проблемою при віднесенні цих творів до таких, що створюються у співавторстві, є визначення питання щодо наявності

або відсутності спільної творчої праці при створенні таких творів.

Крім автора твору за законом, набути авторські майнові права на

твір можуть спадкоємці автора; наймач (роботодавець) автора

твору; упорядник збірників або інших складених творів.

Авторське право може перейти від автора чи іншої особи, яка

має авторське право, до фізичних чи юридичних осіб та інших

учасників цивільних відносин у порядку спадкування за заповітом

або за законом (стаття 29 Закону України «Про авторське право і

суміжні права»). До спадкоємців не переходять особисті немайнові

права авторів. Спадкоємці мають лише право протидіяти посяганню на твір, яке може завдати шкоди честі та репутації автора.

Іншими суб’єктами авторського права, які набувають майнових

прав за законом, є:

роботодавець (наймач) автора твору, створеного у зв’язку з

виконанням трудового договору (службового твору) згідно зі статтею

16 Закону України «Про авторське право і суміжні права» та статтею

429 Цивільного кодексу України;

особа, яка видавцем періодичних видань (газет, журналів) та

збірників (енциклопедій, енциклопедичних словників, періодичних

збірників, збірників наукових праць),за статтею 19 Закону України

«Про авторське право і суміжні права».

Юридична особа може стати суб’єктом авторського права в

порядку правонаступництва (злиття, приєднання, поділу,

перетворення) згідно зі статтею 104 Цивільного кодексу України.

Суб'єктом авторського права за договором може стати будь-яка

фізична чи юридична особа. Види, зміст, порядок укладання

договорів щодо розпоряджання правами інтелектуальної власності

на твір визначено цивільним законодавством України статтями 31-34 Закону України «Про авторське право і суміжні права» та главою 75 Книги V Цивільного кодексу України.

Об'єктом авторського права є твір.

В авторському праві під твором розуміють результат

інтелектуальної творчої діяльності людини, який відзначається

оригінальністю, втілено у будь-якій об’єктивній, доступній для

сприйняття та використання формі, може бути відтворено,

доведено до загального відома, перероблено.

Твір – це сукупність ідей, думок, міркувань, образів, наукових

положень, оцінок, висновків, пропозицій тощо, які виникли у процесі творчої діяльності автора і знайшли своє відображення у певній об’єктивній формі.

Ознаками твору, який визнається об’єктом авторського права, є

творчий характер твору, оригінальність твору та об’єктивна форма

вираження твору.

Відповідно до статті 433 Цивільного кодексу України та статті 8

Закону України «Про авторське право і суміжні права» авторським

правом охороняються твори як оприлюднені, так і не оприлюднені,

як завершені, так і не завершені, незалежно від їх призначення,

жанру, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда,

розваги тощо), цінності і достоїнства, а також способу чи форми їх

об’єктивного вираження.

Об’єктом авторського права можуть бути тільки твори, які мають

оригінальний характер, відзначаються індивідуальністю, яка несе в

собі відображення особистості автора. Оригінальність твору в

авторському праві є достатньою умовою надання правової охорони.

Оригінальність твору можна визначити лише за фактом його

створення. Твір може бути новим, але новизна в авторському праві

не є необхідною умовою охорони. Ідеї, використані при створенні

твору, не обов’язково мають бути новими, оскільки авторське право

допускає інтелектуальну творчість на основі існуючих елементів.

Головне, щоб твір відрізнявся від своїх попередників, не був копією

або наслідуванням інших творів, був індивідуалізованим

вираженням творчого задуму автора. Оцінка оригінальності є різною

по відношенню до творів літератури, музики, художнього мистецтва,

науки або коли мова йде про первинні чи похідні твори.

Оригінальний характер твору визначається в кожному окремому

випадку.

Загальновизнаним є положення, що авторське право

поширюється на твори, що існують в будь-якій об'єктивній формі.

Авторське право охороняє форму твору, що надає змогу сприймати

та використовувати твір шляхом відтворення, виконання або

використання іншим способом.

Задум письменника чи композитора, який у свідомості автора

вже склався у закінчену форму, образ, певне сполучення звуків, але

не виражений зовні у будь-якій об’єктивній формі, не визнається

об'єктом авторського права. Думки та фантазії автора, що існують

лише у формі творчого задуму, не можуть бути сприйняті іншими

людьми, і тому практично не існує потреби в їх правовій охороні. Твір повинен існувати в формі, яка відокремлена від особистості

автора і набула самостійного буття.

Основним моментом виникнення авторського права та

одночасно юридичним фактом, через який воно виникає, є надання

твору будь-якої об’єктивної форми. Стаття 11 Закону України «Про

авторське право і суміжні права» встановлює, що авторське право

на твір виникає внаслідок факту його створення. Для надання

авторсько-правової охорони головним є сам факт існування твору у

будь-якій об’єктивній формі, незалежно від того, оприлюднений він

чи ні.

Ідеї не є творами, навіть якщо вони є новими, тому вони не

охороняються авторським правом. До однієї й тієї ж ідеї, теми,

емоції автори можуть звертатися до нескінченності, створюючи

твори, які відображають їх особистість та індивідуальність.

Відповідно до чинного законодавства України авторське право

поширюється тільки на форму вираження твору і не поширюється

на будь-які ідеї, методи, процеси, способи, концепції, принципи,

відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені,

проілюстровані у творі.

Твори науки, літератури та мистецтва можуть бути втілені в

таких об’єктивних формах: усна форма (виступи, лекції, промови,

проповіді), письмова форма (книги, брошури, статті), форма звуко-

або відеозапису (механічний, магнітний), об'ємно-просторова

форма (скульптура, макет, модель), зображувальна форма

(малюнок, ескіз, картина, план, креслення), цифрова форма (по суті

будь-який твір може існувати у цифровій формі).

Твори, які є об’єктами авторського права, не повинні відповідати

критеріям винахідливості, фантазії тощо. Твір охороняється

незалежно від його культурної або художньої цінності, уявлення про які є суб'єктивним. Цінність є відносна категорія смаку. Твір

оцінюється публікою та критикою, а не правом.

Всі твори можна розділити на дві групи в залежності від того, чи

твір є новим, чи у процесі створення твору використовувалися інші

твори: оригінальні або первинні, твори (різноманітні літературні,

музичні, драматичні, художні, аудіовізуальні тощо) та похідні твори (переклади, обробки, реферати, анотації, аранжування та інші види переробок).

Наприклад, в процесі створення літературного твору

розрізняють три основні етапи: у автора визріває авторський задум

щодо створення твору, розробляє план розвитку та втілення задуму,

тобто композицію твору, і на завершення автор втілює задум в

об’єктивній формі. Тому первинним є твір, чий спосіб вираження та

композиція є оригінальними. Похідним є твір, створений на основі

іншого твору. У ньому обов'язково повинно міститися посилання на оригінал.

В статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права»

похідний твір визначено як твір, що є творчою переробкою іншого

існуючого твору без завдавання шкоди його охороні (анотація,

адаптація, аранжування, обробка фольклору, інша переробка

твору) чи його творчим перекладом на іншу мову. До похідних творів

не належать аудіовізуальні твори, одержані шляхом дублювання,

озвучення, субтитрування українською чи іншими мовами інших

аудіовізуальних творів.

У міжнародних договорах та національному законодавстві різних

держав, в тому числі й України, визначено перелік творів, які

охороняються авторським правом. Такий перелік є невичерпним у

ньому зазначено найважливіші об’єкти авторського права для

інформування потенційних суб’єктів про можливість охорони їх

інтересів в межах авторського права.

Відповідно до статті 433 Цивільного кодексу України та статті 8

Закону України «Про авторське право і суміжні права» об’єктами

авторського права визнано такі твори:

- виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори;

літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного,

наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури,

статті тощо) та їх сценічні обробки, придатні для сценічного

показу;

- музичні твори з текстом і без тексту;

- драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми,

хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу, та

їх постановки;

- аудіовізуальні твори;

- твори образотворчого мистецтва;

- твори архітектури, містобудування і садово-паркового

мистецтва;

- фотографічні твори, у тому числі твори, виконані способами,

подібними до фотографії;

- твори ужиткового мистецтва, у тому числі твори декоративного

ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, з художнього скла,

ювелірні вироби тощо, якщо вони не охороняються законами

України про правову охорону об'єктів промислової власності;

- ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори,

що стосуються географії, геології, топографії, техніки,

архітектури та інших сфер діяльності;

- сценічні обробки фольклору, придатні для сценічного показу;

- похідні твори;

- збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та

антології, збірники звичайних даних, інші складені твори за

умови, що вони є результатом творчої праці за добором,

координацією або упорядкуванням змісту без порушення

авторських прав на твори, що входять до них як складові

частини;

- тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування

українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних

творів;

комп'ютерні програми;

- компіляції даних (бази даних), якщо вони за добором або

упорядкуванням їх складових частин є результатом

інтелектуальної діяльності;

- інші твори.

Слід відзначити складність охорони усних творів (промови,

лекції, доповіді, виступи). Особа, яка претендує на охорону своїх

авторських прав, повинна довести факт їх порушення. Це дуже

важко зробити автору, який публічно виголосив або виконав свій

твір, але не потурбувався про будь-яку матеріальну форму його

втілення.

Законодавством визначено перелік творів, що не є об’єктами

авторського права та не охороняються авторським правом.

Відповідно до статті 434 Цивільного кодексу України та статті 10

Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено

об’єкти, які не охороняються авторським правом.

Повідомлення про новини дня або поточні події, що мають

характер звичайної прес-інформації.

Новини і факти як такі не охороняються, не охороняється також

простий виклад цих новин і фактів. Це положення є підтвердженням

загального принципу: для того щоб твір охоронявся, він повинен

бути результатом творчої діяльності.

Зазначений виняток в авторсько-правовій охороні зроблено для

спрощення розповсюдження інформації в суспільстві. Інформація як така не охороняється авторським правом, оскільки вона є точним

відображенням події і не створюється творчою діяльністю автора.

З іншого боку, тексти, проголошувані репортерами і

журналістами, які повідомляють або коментують новини, можуть

охоронятися, оскільки вони є результатом творчих зусиль і можуть

вважатися літературним або художнім твором. В кожному

конкретному випадку лише суд вирішує чи є зазначений текст

розповіддю, викладеною достатньою мірою оригінально, або є

простим переказом новин і різних фактів.

Твори народної творчості (фольклор).

Не охороняються твори народної творчості: народні казки, пісні,

музика, танці, обряди та інші творіння, які не мають конкретних

авторів або автори яких невідомі і які складаються з характерних

елементів традиційної художньої спадщини народу.

Причиною вилучення творів народної творчості зі сфери

охорони є те, що авторство на них не може бути об’єктивно

індивідуалізовано, бо їх автором є народ. Такі твори слід відрізняти

від творів, що безсумнівно мають конкретних авторів, імена яких

невідомі з тих або інших причин, наприклад, при анонімному

опублікуванні твору.

Видані органами державної влади у межах їх повноважень

офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного

характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні

стандарти тощо) та їх офіційні переклади.

Державні символи України, державні нагороди; символи і знаки

органів державної влади, Збройних Сил України та інших військових

формувань; символіка територіальних громад; символи та знаки

підприємств, установ та організацій.

Грошові знаки.

Проекти офіційних державних символів України, державних

нагород, символів і знаків органів державної влади, Збройних Сил

України та інших військових формувань, символіки територіальних

громад, символів та знаків підприємств, установ та організацій, а

також грошових знаків до їх офіційного затвердження визнаються

об’єктами авторського права і охороняються відповідно до

законодавства про авторське право.

Розклади руху транспортних засобів, розклади

телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази

даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які

поширюється право sui-generis (своєрідне право, право особливого

роду).