Основні завдання та функції авторського права

Тема 6. Авторське право та суміжні права

План

1. Поняття авторського права

2. Основні завдання та функції авторського права

3. Принципи та джерела авторського права

4. Суб’єкти та об’єкти авторського права

5. Зміст та умови дії авторського права

6. Строк чинності авторського права

7. Вільне використання творів без виплати винагороди

Літе ратура

1. Бондаренко С. В. Авторське право та суміжні права. – К.: Ін-т інтел. власн. і права, 2008. – 288 с.

2. Закон України „Про авторське право і суміжні права” № 3792-XII від 23 грудня 1993 року

3. Нормативні акти щодо авторського права в телерадіомовлення. – Режим доступу: http://www.nam.org.ua/legalcenter/?type= zakonodavstvo&idr=7

4. Цимбалюк B.C. Інформаційне право (основи теорії і практики): монографія. – К.: Освіта України, 2010 – 388 с.

 

Поняття авторського права

 

Авторське право в цілому, маючи спільні риси з іншими складовими частинами права інтелектуальної власності, має законодавчу автономію на національному рівні та самостійність в рамках міжнародного права, а також володіє науково автономне, оскільки забезпечує принципи та рішення, які необхідні для регулювання різних фундаментальних проблем. Однак низка основоположних постулатів відрізняє це право від права промислової власності:

- об’єктом авторського права визнається результат творчої

діяльності незалежно від можливості його промислового та будь-якого іншого застосування;

- виникнення авторського права пов’язано з фактом створення твору, а невизнання його існування рішенням відповідного державного органу.

В юриспруденції загальновизнаним і практично значимим є поділ права на об’єктивне і суб’єктивне.

Об’єктивне право - це певна система встановлених державою загальнообов’язкових правових норм, реалізація яких забезпечується державним примусом. Тому в об’єктивне авторське право як різновид права інтелектуальної власності є цивільно-правовим інститутом, норми якого регулюють певну зовнішньо і внутрішньо споріднену категорію особистих немайнових та майнових відносин, заснованих на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, пов'язаних зі створенням і використанням літературних, художніх та інших творів, а також з розпоряджанням майновими правами інтелектуальної власності щодо них.

Суб’єктивне авторське право - це сукупність особистих немайнових та майнових прав, які належать конкретному автору відповідно до закону (оголосити себе автором твору, доводити його до відома публіки, відтворювати та розповсюджувати або використовувати твір будь-якими іншими способами і засобами, дозволяти іншим особам використовувати твір певними способами), а також права, які належать спадкоємцям автора чи іншим суб’єктам авторського права у зв’язку з використанням конкретних творів науки, літератури і мистецтва.

Тема 6. Авторське право та суміжні права

План

1. Поняття авторського права

2. Основні завдання та функції авторського права

3. Принципи та джерела авторського права

4. Суб’єкти та об’єкти авторського права

5. Зміст та умови дії авторського права

6. Строк чинності авторського права

7. Вільне використання творів без виплати винагороди

Літе ратура

1. Бондаренко С. В. Авторське право та суміжні права. – К.: Ін-т інтел. власн. і права, 2008. – 288 с.

2. Закон України „Про авторське право і суміжні права” № 3792-XII від 23 грудня 1993 року

3. Нормативні акти щодо авторського права в телерадіомовлення. – Режим доступу: http://www.nam.org.ua/legalcenter/?type= zakonodavstvo&idr=7

4. Цимбалюк B.C. Інформаційне право (основи теорії і практики): монографія. – К.: Освіта України, 2010 – 388 с.

 

Поняття авторського права

 

Авторське право в цілому, маючи спільні риси з іншими складовими частинами права інтелектуальної власності, має законодавчу автономію на національному рівні та самостійність в рамках міжнародного права, а також володіє науково автономне, оскільки забезпечує принципи та рішення, які необхідні для регулювання різних фундаментальних проблем. Однак низка основоположних постулатів відрізняє це право від права промислової власності:

- об’єктом авторського права визнається результат творчої

діяльності незалежно від можливості його промислового та будь-якого іншого застосування;

- виникнення авторського права пов’язано з фактом створення твору, а невизнання його існування рішенням відповідного державного органу.

В юриспруденції загальновизнаним і практично значимим є поділ права на об’єктивне і суб’єктивне.

Об’єктивне право - це певна система встановлених державою загальнообов’язкових правових норм, реалізація яких забезпечується державним примусом. Тому в об’єктивне авторське право як різновид права інтелектуальної власності є цивільно-правовим інститутом, норми якого регулюють певну зовнішньо і внутрішньо споріднену категорію особистих немайнових та майнових відносин, заснованих на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, пов'язаних зі створенням і використанням літературних, художніх та інших творів, а також з розпоряджанням майновими правами інтелектуальної власності щодо них.

Суб’єктивне авторське право - це сукупність особистих немайнових та майнових прав, які належать конкретному автору відповідно до закону (оголосити себе автором твору, доводити його до відома публіки, відтворювати та розповсюджувати або використовувати твір будь-якими іншими способами і засобами, дозволяти іншим особам використовувати твір певними способами), а також права, які належать спадкоємцям автора чи іншим суб’єктам авторського права у зв’язку з використанням конкретних творів науки, літератури і мистецтва.

Основні завдання та функції авторського права

Специфіка авторського права полягає в тому, що, з одного боку, його завданням є підтримка творчості окремої людини-громадянина, забезпечення його особистих немайнових та майнових інтересів.

Виступаючи передумовою суспільного прогресу, право інтелектуальної власності на результат творчої діяльності, має індивідуальний (особистий) характер і є невід’ємним правом людини. У статті 27 Загальної декларації прав людини, що проголошена Організацією Об’єднаних Націй 10 грудня 1948 року та стала основою міжнародного співробітництва у галузі захисту прав людини, зазначено, що «кожна людина має право на захист її моральних і матеріальних інтересів, що є результатом наукових, літературних або художніх праць, автором яких вона є».

У розвиток положень Загальної декларації прав людини в Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права, прийнятому 16 грудня 1966 року Генеральною Асамблеєю

Організації об’єднаних націй зазначається, що «держави, які беруть участь у цьому пакті, визнають право кожної людини на: участь у культурному житті; користування результатами наукового прогресу та їх практичне застосування; користування захистом моральних іматеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з будь-яким науковими, літературними чи художніми працями, авторами яких вони є»

(стаття 15). Зазначений пакт ратифіковано Указом Президії Верховної Ради УРСР № 2148-VIII від 19 жовтня 1973 року. Маючи основним пріоритетом забезпечення основних прав і свобод людини, як основи побудови громадянського суспільства та демократичної держави, Конституція України (Основний закон України) проголошує:

«Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися

своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності,

їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності» (стаття 41).

«Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності, ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом» (стаття 54).

З іншого боку, авторське право сприяє збагаченню національної культурної спадщини, розповсюдженню результатів творчої діяльності, забезпечення їх доступності для всього суспільства як необхідної передумови прогресу, культурного, економічного та соціального розвитку країни.

Для досягнення зазначених завдань за автором твору законодавчо закріплено виключні права особистого немайнового та майнового характеру, що має забезпечити його суспільне визнання та дозволяють контролювати використання своїх творів іншими особами, отримуючи з цього матеріальну вигоду. Одним з основних завдань результативного правозастосування

норм авторського права є забезпечення отримання авторами справедливої винагороди за їх працю; таке право за автором закріплено у статтях 445 Цивільного кодексу України та 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права». При цьому, розмір винагороди автора визначається не часом, витраченим на створення цього твору, і навіть не його якістю і цінністю, а попитом на твір в процесі його використання. Таким чином, йдеться про винагороду, яка ближче до торговельного прибутку, ніж до заробітної плати.

Однак, на відміну від права власності на матеріальні об'єкти, що має фактично необмежений або абсолютний характер, авторське право на нематеріальні об'єкти, якими є твори науки, літератури і мистецтва, зазнає певних обмежень, що стосуються обсягу прав та їх існування у часі. Так, виключні майнові права автора на твір обмежено у часі (після закінчення сімдесятирічного строку після смерті автора його твори стають суспільним надбанням), а також закон визначає випадки, коли використання творів може здійснюватися без дозволу автора (так зване вільне використання творів, що

охороняються). Такий підхід до авторського права на твори дає змогу встановити в законодавчому порядку справедливий баланс між індивідуальними інтересами авторів, зацікавлених в отриманні матеріальної вигоди у разі використання їхніх творів, і інтересами суспільства в цілому, зацікавленого у вільному доступі до створених творів.

Основні завдання, які стоять перед авторським правом, визначають його функції. Під функціями права розуміють спрямування правового впливу, що виражає роль права в організації (впорядкуванні) суспільних відносин.

Функції авторського права можна – це відповідні напрями впливу норм авторського права на врегульовані ними особисті немайнові та майнові відносини, спрямовані на досягнення поставлених перед авторським правом завдань.

Авторське право як цивільно-правовий інститут права виконує

регулятивні, охоронні та превентивні функції.

Регулятивна функція авторського права полягає у врегулюванні

відносин, пов’язаних зі створенням та використанням творів науки,

літератури і мистецтва, насамперед, у їх нормальному, бажаному

для їх учасників стані збалансованості інтересів авторів творів і

суспільства.

Охоронна функція авторського права покликана оберігати

суб’єктивні особисті немайнові та майнові права автора від посягань усіх інших осіб та забезпечувати примусовий захист при їх порушенні.

Превентивна (виховна, попереджувально-виховна) функція авторського права має стимулювати позитивні відносини і не допускати виникнення негативних відносин, які б призводили до порушення авторських особистих немайнових та майнових прав.