Світогляд: його зміст, історичні типи. Філософія і світогляд, роль філософії у вирішенні світоглядних проблем.

 

Саме світогляд включає в себе той світ, в якому живе людина і який ми можемо назвати світом людини. У загальному плані світогляд можна означити, як „форму самовизначення” людини в світі. Світогляд − це сукупність узагальнених уявлень людини про себе, світ. Свої взаємини із світом, своє місце у світі та своє життєве призначення, яке регулює форми поведінки людини. Це − інтегральне духовне утворення

Предмет світогляду − відношення „ людина − світ”. Світогляд синтезує цілу низку інтелектуальних утворень таких як: знання, бажання, мета та інше. Світогляд прийнято класифікувати на основі різних спільних ознак:

1) за носієм − інтелектуальний, індивідуальний, колективний,груповий, релігійний та інші;

2) За рівнем світобачення − усвідомлений, неусвідомлений, філософський та інший;

3) За історичними епохами − архаїчний, античний, середньовічний, сучасний;

4) За морально-цінностними вимірами − егоїстичний, альтруїстичний, гуманістичний, націоналістичні.

Можна пропанувати інші класифікації. За своїми функціями світогляд постає такою формою володіння світом, яка викликана необхідністю;

Інтегрувати людину в світ, подати їй життєві орієнтації, подати дійсність у її людських вимірах, зорієнтувати людину, або суспільство на ті, чи інші духовні та речові цінності.

Філософія виступає як теоретичне ядро світогляду. Тут треба детальніше ознайомитися з такими формами світогляду як: міфологія, релігія, філософія, наука. В сенсі філософського тлумачення цих форм ми повинні міркувати їх не відокремлюючи одна від одного. Бачити і порозуміти те, що світогляд сучасної людини − є синтетична, єдина соціально-істотна форма.

 

Джерела та рушійні сили розвитку. Єдність і боротьба протилежностей як діалектична закономірність.

 

Філософи завжди намагалися дати відповідь на питання− чи існує причина розвитку? Які рушійні джерела цього явища?

У 18 столітті ця проблема була надзвичайно важливою. Гегель один із перших філософів міркував розв’язати цю проблему. На ідеалістичній основі він сформулював закони, які прояснювали це питання. Одним з таких законів і є закон про єдність та боротьбу протилежностей, який розкриває внутрішні джерела і рушійні сили розвитку. Цей закон відповідає саме на те, чому виникає розвиток. Розвиток виникає із внутрішніх протилежностей, закладених у самих речах і процесах. Для розкриття дії цього закону треба розглянути такі поняття як: „єдність”, „протиріччя”, боротьба, головні і неголовні протиріччя та інше.

 

Білет № 5.

Філософія як світоглядна галузь знання. Її роль у духовному житті суспільства. Про філософську культуру людини.

 

Філософія постає самоусвідомленою, ре флексійною думкою, яка утримує себе у стані актуальної дії. Отже саме пізнання вимагає до себе міркувань. Істинна філософія − це не розкриття нових якостей, не пізнання конкретних речей, а це − пошук та приєднання до вічних цінностей. За ознаками цього, філософію не можна віднести до науки. А до чого тоді її можна віднести? Її можна віднести до світоглядних дисциплін. На сьогодні − це розвинена система знань спрямованих на виконання людського світоорієнтування, вона повинна включати у свій зміст комплекс наук про основні сфери людського життя та пізнання.

На мій погляд, джерелами філософії є міфологія, релігія, саме філософія в її історичному сенсі та наука. Отже, незвичайно при аналізі проблем виникнення філософії є такі точки зору, як міфогенна та гносеогенна концепції виникнення філософії. Як особлива сфера духовної культури вона використовує різні стилі мислення, але не зводиться цілком до них.

Філософське пізнання розкриває реальний та духовний світ людини в їхньому взаємозв’язку, має вільний, критичний, проблемний і творчий характер.