Ураження периферичної нервової системи.

Парез лицевого нерва спостерігається у разі пологів з накладанням щипців, за умови вузького тазу і сильного здавлювання привушної ділянки. Характерні ознаки його — це згладження складки носо-губного трикутника, опущення кута рота і звуження повікової щілини на хворому боці. Коли дитина плаче, губи перетягуються на здоровий бік. Загальний стан і акт ссання не порушені.

Лікування. Вітамінотерапія (вітаміни групи В, аскорбінова кислота), легкий масаж; з 2-го тижня хвороби — дибазол (0,0005 г — разова доза).

Прогноз периферичного паралічу лицевого нерва сприятливий. Він зникає через 1‑2 міс.

Ураження плечового сплетення може настати як у разі патологічних, так і нормальних пологів. Найчастіше пологовий параліч виникає в результаті акушерських втручань (вакуум-екстракція, накладання щипців, повертання за ногу, виведення руки). Залежно від того, які гілки сплетення ушкоджені, розрізняють верхній і нижній типи паралічу. Ураження всіх гілок призводить до тотального паралічу.

За умови верхнього типу паралічу (Дюшенна — Ерба — ураження V і VI шийних сегментів) основними симптомами є приведення до тулуба ротованої руки, яка звисає, не згинається у лікті і не піднімається. Рухливість кисті і пальців зберігається.

За умови нижнього типу паралічу (Дежеріна-Клюмпке — ураження VII і VIII шийних і І грудного сегмента) рухи в ліктьовому і плечовому суглобах збережені. Проте немає рухливості кисті і пальців, немає хватального рефлексу. Спостерігається набряк кисті.

Тотальний параліч плечового сплетення, як і двобічний параліч, зустрічається дуже рідко. Якщо є така патологія, то треба думати про ураження спинного мозку. У разі тотального паралічу рука звисає, немає сухожилкових рефлексів, спостерігається виражена атрофія м'язів.

Лікування. Щоб запобігти ускладненням, ураженій кінцівці надають такого положення, яке б забезпечувало спокій і сприятливіші умови для регенерації та відновлення провідності в ураженому нерві. Для цього використовують картонно-дротяні, гіпсові і пластикові шини. До комплексного лікування також входить прозерин, дибазол, вітаміни групи В, фізіотерапевтичні процедури (УВЧ, електрофорез, фарадизація). У важких випадках лікування триває близько року.

АСФІКСІЯ НОВОНАРОДЖЕНИХ

Асфіксія (задушення) — це термінальний стан, що виникає у зв'язку з порушенням газового обміну плода і новонародженого. У такому разі спостерігаються нестача кисню у крові (гіпоксія) і надлишок вуглекислоти (гіперкапнія). Одночасно в організмі нагромаджуються недоокислені продукти клітинного обміну (ацидоз).

Тривала асфіксія супроводжується значними змінами водно-сольової рівноваги і порушеннями ферментативних процесів. Це зумовлює незворотні зміни у життєво важливих органах, передусім у корі великого мозку. Асфіксія є не самостійною хворобою, а наслідком патології вагітних і пологів (токсикози вагітних, несвоєчасне відходження навколоплідних вод, слабка пологова діяльність, обвиття пуповини навколо шиї, справжній вузол пуповини тощо), захворювань матері (цукровий діабет, серцево-судинна патологія, інфекційні хвороби). Асфіксія буває первинною (внутрішньоутробною) і вторинною (набутою).

Найчастішою причиною вторинної асфіксії є патологія легеневої тканини, так звані пневмопатії (ателектаз і набряк легень, гіалінові мембрани, крововиливи у легеневу тканину). Це супроводиться розвитком синдрому дихальних розладів. Клінічно у разі асфіксії новонароджених спостерігається порушення дихання (судомне, нерівномірне, поверхневе) або його цілковита відсутність за наявності серцебиття.

Стан немовлят, народжених в асфіксії, оцінюють за шкалою Апгар, яка у 1965 р. була рекомендована ВООЗ для всіх країн світу. Шкала Апгар передбачає оцінку стану новонародженого на основі 5 найважливіших клінічних ознак: частоти скорочень серця, глибини дихання, забарвлення шкіри, м'язового тонусу, рефлекторної збудливості. Кожна ознака оцінюється за трибальною системою (0, 1, 2 бали).

Початкову оцінку стану новонародженого треба дати протягом перших 60 с після народження, другу — через 5 хв. Під час оцінки слід дотримувати суворої об'єктивності. Здорові діти за шкалою Апгар дістають 8‑10 балів, а ті, які народилися в асфіксії, 7 і менше балів (див. табл.).

Шкала Апгар

Ознака	Бали
Скорочення серця	Відсутнє	Менше ніж 100 ударів за 1 хв	Більше ніж 100 ударів за 1 хв
Дихання	Відсутнє	Рідкі нерегулярні вдихання, слабкий крик	Сильний крик
М'язовий тонус	Атонія	Знижений, зігнуті кінцівки	Нормальний, активні рухи кінцівок
Рефлекторна збудливість — реакція на подразнення слизової оболонки рота і горла катетером	Відсутня	Гримаси	Крик, випльовує катетер, смоктальні рухи
Колір шкіри	Блідий	Кінцівки ціанотичні	Рожевий

За важкістю розрізняють дві форми асфіксії — легку, або синю, і важку, або білу.

Синя асфіксія, в свою чергу, буває також легкого ступеня (7‑5 балів) і важкого (4‑1 бал).

За умови легкого ступеня синьої асфіксії спостерігаються ціаноз шкіри, уповільнені скорочення серця, поверхневе нерівномірне дихання і дещо знижений тонус м'язів. У разі важкого ступеня синьої асфіксії різко виражений загальний ціаноз. Рефлекси знижені або їх немає. Пульс сповільнений, тони серця ослаблені. Дихання немає через пригнічення дихального центру або закриття дихальних шляхів навколоплідними водами і слизом, які дитина аспірувала під час першого вдиху. Отже, провідними ознаками асфіксії є порушення дихальної функції.

Біла асфіксія загрожує життю немовляти. За її наявності шкіра має восково-блідий відтінок, слизові оболонки різко ціанотичні, тонус м'язів знижений, рефлексів немає. Серцева діяльність майже цілком пригнічена.

Комплексний метод реанімації. Від своєчасності і якості реанімаційних заходів у пологовому залі залежить рівень смертності та інвалідизації новонароджених, які народилися в асфіксії. У проведенні реанімаційних заходів необхідна участь двох, а в деяких випадках трьох фахівців одночасно. Дії персоналу повинні бути продуманими і обережними, щоб запобігти травматизації, інфікуванню і охолодженню новонародженого. Запізнілі і надмірні дії так само небезпечні для дитини.

Реанімація новонародженого складається з таких методів і моментів:

1. Очищення дихальних шляхів. Як тільки під час пологів з'являється голова, слід негайно відсмоктати вміст з носової частини горла. У цей час у вузькій частині пологових шляхів знаходиться грудна клітка. У результаті її здавлювання аспіровані маси механічно витискаються до горла, звідти їх легко можна усунути. Після народження дитини продовжують відсмоктування слизу.

2. Штучна вентиляція легень через маску або інтубаційну трубку. Постачання кисню у разі легкої асфіксії може здійснюватися за допомогою маски. У разі важкої асфіксії обов'язковою є інтубація, яку роблять під контролем спеціального ларингоскопа.

Перші штучні вдихи відбуваються за умови тиску 39‑49 кПа (400‑500 мм вод.ст.). Далі тиск знижують до 19,6‑29,4 кПа (200‑300 мм вод.ст.). Для штучної вентиляції легень можна використовувати суміш повітря з киснем у співвідношенні 1:1. Якщо самостійне дихання не з'явиться, слід провести тактильну стимуляцію: подразнення підошви легкими ударами по п'ятці, подразнення шкіри вздовж хребта. Забороняється: обливати дитину холодною або гарячою водою, подавати струмінь кисню на обличчя, стискувати грудну клітку, бити по сідницях.

Ефективність вентиляції слід контролювати за аускультацією грудної клітки. Якщо немає дихального апарата, штучну вентиляцію можна виконувати, вдуваючи повітря у легені дитини способом рот до рота. Але у цьому разі треба пам'ятати про можливість занесення інфекції і небезпеку надмірного вдування повітря. Щоб запобігти інфікуванню, повітря вдувають через маску, яку зшивають з 4‑5 шарів марлі.

У пологовому залі застосовуються такі медикаменти:

1. Адреналін (після 30 с вентиляції легень, готують 0,1 мл 0,1% адреналіну і 0,9 мл ізотонічного розчину натрію хлориду).

2. Засоби, що нормалізують ОЦК (5% розчин альбуміну, 0,9% розчин натрію хлориду — фізіологічного розчину).

3. 4% розчин натрію гідрокарбонату.

4. Антагоністи наркозних засобів (бемегрид, памаксон).

Після оживлення новонародженого переводять до палати, де продовжують оксигенотерапію, краплинні введення рідини, а за показаннями вводять серцеві та гормональні препарати. З наростанням ацидозу або з появою клінічної картини вторинної асфіксії повторно вводять розчини натрію гідрокарбонату, кокарбоксилази, глюкози.