Навчальні модулі дистанційного курсу

„Соціально-педагогічна робота з усвідомленого батьківства”

Модуль1. Тема: „Підготовка молоді до усвідомленого батьківства як основа вирішення демографічної проблеми.”

Розділ 1.1.

Тема: „Демографічні проблеми к. ХХ – поч. ХХІ століття в світі та в Україні”.

 

Зміст.

1. Проблеми депопуляції та перенаселення в світі.

2. Характеристика демографічної ситуації в Україні.

3. Основні напрямки Програми планування сім’ї.

 

Ключові слова:

„репродуктивні права”, „репродуктивне здоров’я”, „депопуляція та деградація в світі”, „перенаселення”, „низький рівень людино збереження”, „руйнування генофонду”, „відповідальна сексуальна поведінка”.

 

Цілі та завдання вивчення розділу.

Успішне вивчення розділу дозволяє:

Мати уяву про проблеми депопуляції та перенаселення в світі, а також про особливості сучасної демографічної ситуації в Україні.

Знати ключові моменти та основні напрямки Національної програми планування сімї.

Володіти ключовими поняттями: „репродуктивні права”, „репродуктивне здоров’я”, „депопуляція та деградація в світі”, „перенаселення”, „низький рівень людинозбереження”, „руйнування генофонду”, „відповідальна сексуальна поведінка”.

 

Методичні рекомендації до вивчення Розділу 1.1.

При вивченні Розділу 1.1. важливо:

Вивчаючи пункт 1, зупинитися на положеннях:

- вимоги демографічного відтворення суспільства;

- дві суперечливі тенденції: перенаселення і недостатній рівень населення;

- репродуктивні права

Вивчаючи пункт 2, зверніть увагу:

- на сучасний рівень народжуваності в Україні,

- на руйнування генофонду та низький рівень людинозбереження;

- на репродуктивно поведінку населення в Україні.

Вивчаючи пункт 3, спробуйте відповісти на питання: „Для чого створена Національна програма планування сім’ї?”, „Які вона має задачі?”, „Яким є найважливіше завдання служби планування сім’ї?”.

Для цього зверніться до наступної літератури:

2. Костів В.І. Народно-педагогічні ідеї минулого у формуванні сучасного сім’янина: Книга для вчителя. - Івано-Франківськ, 1996. - 196 с.

3. Кравець В.П. Психофізіологічні та психолого-педагогічні аспекти формування усвідомленого батьківства. - К.: Видавн. центр “Академія”, 2001. - 244 с.

4. Родинно-сімейна енциклопедія / Блаптіна В.М., Белкіна Н.І. та ін. - К.: Богдана, 1996

5. Тешенко В., Рудницький О., Хопра О., Стефановський А., Демографічні перспективи України до 2026 р. – К.. 1999.

 

Навчальний матеріал.

1. Прочитайте, виділіть основні риси та законспектуйте

 

Демографічне відтворення суспільства вимагає, по-перше, усвідомлення ним цієї проблеми, по-друге, - розробки стратегії виживання, і, по-третє, - реалізації цієї стратегії у формі конкретних заходів.

Протягом тисячоліть природне зростання чисельності людства обмежувалося лише смертністю, в тому числі дитячою. За оцінками фахівців, 1800 р. на Землі проживало близько мільярда людей, до 1925 р. це число подвоїлось. А потім успіхи медицини призвели до того, що вчені назвали «демографічним вибухом» - до різкого зростання населення Землі у другій половини ХХ ст.

Джим Перон у своїй книзі «Міф демографічного вибуху» виданий у США в 1995 році, писав, що «пік демографічного зростання, мабуть, прийшов на 1970 рік, коли загальне населення Землі зростало зі швидкістю 2,09%. До 1980 року ця цифра знизилася до 1, 73%, а до 1990 р. – до 1,7%. За останні п’ять років зниження приросту населення стало ще більш зростаючим. За даними Інституту демографічних досліджень (ІДД), темп приросту населення в даний час знизився до 1,5%».

Сьогодні у проблемі народонаселення можна спостерігати дві суперечливі тенденції: перенаселення (Африка, Азія) і недостатній рівень населення (Європа, Північна Америка). В Африці в середньому жінка за своє життя народжує 5,7 разів, у Секторі Газа – 8, 8 разів. В Італії та Іспанії жінки народжують в середньому лише 1,2 рази в житті, В Росії і Німеччині цей показник трохи вищий – 1,3. В результаті є небезпідставні думки, що європейці повільно вимирають. У 1995 році населення Європи становило 728 млн. осіб. За оцінками ООН, 2150 р. воно скоротиться до 595 млн. осіб. Разом з тим, деяким країнам у другій половині ХХ століття(наприклад Китаю, Індії) довелося боротися з перенаселенням істинно драконівськими заходами аж до добровільно-примусової стерилізації своїх громадян. Якщо ж оглянутися в історію цивілізації, то можна констатувати, що суспільство постійно побоювалось загрози перенаселення і практично не переймалось проблемами депопуляції.

У ХХ ст. пошук нових форм боротьби із можливим перенаселенням тривав. Ще у 1925 р. фонд Рокфеллера почав спонсорувати Американську Лігу контролю над народжуваністю. У 1934 р. відома американська феміністка Маргарет Зінгер опублікувала проект закону, спрямованого на «при зупинку перевиробництва дітей».

М. Загнер вважала, що шлюб має бути тимчасовою взаємною домовленістю до того часу, дока чоловік і жінка вважають один одного привабливими. Такий шлюб називається «кампаніатом» і діти в нього ніяк не вписувались. Виникає природна альтернатива материнству – безпечний секс з пропагандою абортів і контрацептивних засобів. З 1917 р. М. Зінгер видавала «Трактат з контролю народжуваності», який редагувала до 1938 р.

М. Зангер твердила: «Контроль народжуваності – це не більше, ніж прополювання людських бур’янів методом попередження народження дефективних людей чи тих, хто може стати дефективними». По суті вона офіційно задекларувала ідею євгенічної стерилізації. З огляду на те, що М. Зінгер під «дефективними» розуміла не лише розумово відсталих чи генетично приречених, але й небіле населення чи просто бідних, сприйняти її тезу нормальна людина не може. Але в попередженні народження неповноцінних дітей логіка є, лише методи тут мають бути з гуманізовані. І передовсім, на нашу думку, мова йде про усвідомлене батьківство, про демографічну та репродуктивну освіченість майбутніх батьків.

У 1994 р. у столиці Єгипту – Каїрі відбулась міжнародна конференція з народонаселення і розвитку. Каїрська конференція показала пріоритет прав людини у розв’язанні проблем народонаселення. Вона збагатила концепцію прав людини новим поняттям – поняттям репродуктивних прав. Право жінок на підтримання високого рівня здоров'я і на репродуктивну свободу, в тому числі свободу на регулювання народжуваності, є однією з фундаментальних умов досягнення істинно соціального рівноправ’я чоловіків і жінок.

В останні 20 років демографи значно просунулися в розумінні механізму впливу соціально-економічних умов на народжуваність та причин її зниження до надто низького рівня, як високий рівень безробіття в Азії та Африці (В’єтнам, Індонезія, Ангола, тощо) і досить низький – у високо розвинутих багатих країнах (Італія, Німеччина, Бельгія тощо). Важливим досягненням стало усвідомлення того, що соціально-економічні умови впливають на народжуваність не безпосередньо, а через репродуктивну поведінку, через зміну у структурі потреб, цінностей норм. І тоді як найважливіше методологічне завдання постала необхідність емпіричного дослідження репродуктивних установок.

Народжуваність у будь-якій країні значною мірою залежить від допуску жінок до освіти і тих можливостей, які їм надає цивілізація: ліберальне законодавство, контрацепція, репродуктивні технології, суспільна мораль, тобто можливість самореалізації. Жінка отримала можливість на вибір власної долі і право самій вирішувати, коли і від кого їй народжувати. Варто, разом з тим, відзначити, що, чим вищий рівень дотримання прав кожної конкретної людини, тим нижчий коефіцієнт народжуваності.

До унікальних особливостей останніх десятиліть ХХ ст. відноситься те, що народження людини, зачаття, безплідність, материнство, батьківство стали не лише об’єктом експериментальних досліджень біології і медицини, але й метою технологічних виробництв і навіть предметом репродуктивного бізнесу. Внаслідок цього в суспільстві з'явились нові поняття і види практичної діяльності: терапія безпліддя, технологія зачаття, штучне запліднення, сурогатне материнство, анонімне донорство статевих клітин тощо.

З першого погляду донорство яйцеклітини і сперматозоїдів – справа потрібна. Проте комерціалізація донорства статевих клітин створює прецедент і для створення ринку донорських органів. А це вже не просто неетично, але й значною мірою аморально. Ось чому має бути створено серйозне правове забезпечення ЕКЗ. Якщо ці технології використовуються лише в умовах передачі спадкових захворювань у сім'ї (зокрема пов’язаних зі статтю), то серйозних сумнівів не виникає. Якщо подружжя за допомогою медицини хочуть народити на замовлення хлопчики чи дівчинку – це вже своєрідна «статева дискримінація» і близька до відомої євгенічної теорії.

Невипадково в одній зі статей Конвенції Ради Європи «Про права людини і біомедицину» (1997 р.) чітко зафіксовано: «заборонити створення ембріонів людини з дослідницькою метою».

 

2. Прочитайте та законспектуйте основні положення, складіть свою точку зору щодо процесу депопуляції в Україні.

 

У демографії є показник, що називається коефіцієнтом сумарної народжуваності. Це та кількість дітей, яку слід народити за своє життя пересічній жінці, якщо народжуваність у даній країні постійна. Давно підраховано: для простого відтворення вже існуючого населення будь-якої країни потрібно, щоб коефіцієнт цей складав принаймні 2,10 – на кожні 100 жительок має народжуватися 210 дітей. Якщо цей коефіцієнт нижчий від 2,10, корінне населення країни буде скорочуватися, тобто почне вимирати.

Якщо ж врахувати всіх безшлюбних і бездітних, то для того, щоб населення будь-якої країни не скорочувалось, у кожному фактичному репродуктивно спроможному шлюбі має народжуватися в середньому по 2,6 дитини. Це означає, що 60% таких сімей матиме по 3 дітей, а 40% - по 2.

У разі розширеного відтворення вищою є частка молодих людей, у разі звуженого – домінують люди старшого віку, але таке переважання настає не відразу після того, як критична точка вже пройдена. Демографія вчить, що критична точка між розширеним і звуженим відтворенням – це коли на кожну сім'ю припадає трохи більше двох дітей: тобі в наступному поколінні місце матері може зайняти одна дочка. Цю точку, як стверджують демографи, Україна давно пройшла. Але неминучий у таких обставинах спад населення почався пізніше. За даними перепису населення 1989 р., однодітні родини в Україні становили 52,1%, з 2-ма дітьми – 39,5%, а з 3-ма – 6,4%, з 4-ма – 1,3%, з 5-ма 0,7%. Згідно з даними центру досліджень дитинства Українського інституту соціальних досліджень, у 1998 році на кожну молоду подружню пару (до 30 років) припадало по 0,79 дитини.

Сьогодні в Україні набирають сили тенденції, що раніше мали місце лише у відносно нетривалі періоди суспільно-політичних катаклізмів, світових чи громадянських воєн: депопуляція і деградація якості населення. Рівень народжуваності в Україні найнижчий за весь післявоєнний період. Загальна чисельність народжених в Україні зменшилась з 691 тис. осіб у 1989 р. до 419 тис. осіб у 1998 р., а сумарний показник народжуваності (кількість дітей народжених жінкою протягом життя) – з 1,94 у 1989 р. до 1,25 дитини у 1997 р. Збереження цієї тенденції означає, що кожні 25-30 років населення України буде зменшуватися удвоє. У 1996 році смертність в Україні перевищила народжуваність на 300 тис. осіб. За 10 років незалежності населення України зменшилось з 52 млн. до 48,2 млн. осіб.

Сьогодні чисельність 17 річних громадян удвоє перевищує чисельність однорічних. Середній вік населення України дорівнює 37 рокам, що ставить її в ряд 15-ти найстаріших країн світу. Згідно даних 1993 року, 22,4% населення було молодшим 16 років, а 55,6% працездатного віку і 22% - пенсійного. Середня тривалість життя – 69 років. Україні посідає 26 місце з народжуваності серед промислово розвинених країн, але найнижче серед республік колишнього Радянського Союзу. Скорочення рівнів народжуваності відбулося практично в усіх вікових групах, на кожні 100 пологів у нас припадає 218 абортів.

Не додають оптимізму прогнози медиків і соціологів. Вони говорять про руйнування генофонду, можливо, незворотнє. До 2015 року частка здорових малюків серед новонароджених скоротиться до 20%. Сьогодні абсолютно здорових школярів лише15%, а дітей з функціональними відхиленнями – 67%. До 25% підлітків мають психологічні проблеми і психічні захворювання. За останні 10 років кількість суїцидів у дітей 15-17 років зросла на 36%. Погіршується якість «нащадків»: зростання кількості спадкових захворювань, несприятлива екологія і значне зростання стресових ситуацій призводять до суттєвого погіршення генофонду.

Загальновідомо, що здоров'я дітей залежить від здоров'я батьків, протікання та наслідків вагітності й пологів. У 48-60% жінок фертильного віку реєструються гінекологічні захворювання, перш за все через перенесені раніше аборти. Висока розповсюдженість гінекологічної патології у жінок, ускладнене протікання вагітності, пологів, післяродового періоду створюють замкнене коло захворювань: аборт – хворий плід – хвора дитина – хворий підліток – хворі батьки. За даними ембріології і фетології, здоров'я людини формується не з моменту народження, а протягом усього внутрішньоутробного життя з моменту зачаття. Саме тому внутрішньоутробна дитина має бути повноправним пацієнтом лікаря. І про це молодь, котра готується до вступу в шлюб, повинна знати.

Інша демографічна проблема України – низький рівень людино збереження. З другої половини 1960-х рр. має місце неухильне збільшення смертності і зниження тривалості життя. Загальний коефіцієнт смертності (кількість смертей на 1000 осіб населення) за роки незалежності зріс в Україні більш як на 2,8 (1990р. – 12,2; у 1999 р. – 15.). за показником середньої тривалості життя Україні перебуває сьогодні десь на 115 місці зі 198 країн. У 2026 р., на думку фахівців, середня тривалість життя буде становити 65-68 років – у чоловіків і 74-76,5 років – у жінок.

Суспільство, яке живе в режимі депопуляції, швидко старіє. Відповідно, швидко зростає економічне навантаження на молодих і працездатних, чия трудова ефективність і визначає в кінцевому рахунку рівень пенсійного забезпечення. Процес старіння нації викличе певні труднощі в питаннях фінансування системи охорони здоров'я – люди похилого віку частіше хворіють. Державний бюджет вже сьогодні не справляється з таким навантаженням навіть по мінімуму. Таким чином, зі старінням населення соціально-економічні проблеми будуть становитися все складнішими, що сприятиме де дальшому поглибленню демографічної кризи.

Аналізуючи ситуацію в галузі репродуктивного здоров'я і репродуктивних прав жінок в Україні, варто відзначити, що з року в рік скорочується кількість ліжок для вагітних жінок та породіль, зачиняються медичні установи, особливо у сільській місцевості. У ряді лікувальних установ медичні послуги – платні, а отже й недоступні для багатьох жінок. Зменшується кількість вагітних жінок. Більше, ніж утричі зросла кількість вагітних, які страждають на анемію. Більш як у 1,5 рази зросла кількість ускладнених пологів. Усе більше жінок мають лягати до гінекологічних клінік на збереження вагітності. Росте материнська і дитяча смертність.

Репродуктивна поведінка населення характеризується загалом стихійністю, відсутністю репродуктивної мотивації, усвідомленого контролю за народжуваністю і недопустимістю випадкової вагітності. За такої ситуації не дивно, що в Україні з 10 запліднень 8 трапляються випадково. Зауважимо, що половина дітей народжується через 5-6 місяців після реєстрації батьками шлюбу (до уваги бралися лише доношені діти), у кожної 10-ї жінки нова вагітність наставала до досягнення дитиною року життя, а планувалася лише кожна 15-та дитина. Основним засобом регуляції репродукції сім'ї залишається штучний аборт, медичні, моральні та соціальні наслідки якого добре відомі.

За кількістю абортів Україні входить до числа найвідсталіших країн Європи. Велика кількість абортів свідчить про відсутність ефективних служб планування сім'ї та відповідних засобів. Однак діюче законодавство і особливо деякі нормативні документи спрямовані на те, щоб знизити кількість абортів за рахунок обмеження прав жінок, суттєво ускладнюючи доступ жінок до безплатного аборту, не надаючи їй засобів для регулювання фертильності.

У країні не вистачає кваліфікованих фахівців, суттєво обізнаних у теорії і практиці сучасної безпечної для здоров'я контрацепції, які були б спроможні вести широку просвітницьку та консультативну роботу щодо індивідуального планування сім'ї з урахуванням медико-біологічних, психологічних, соціально-економічних, культурних і релігійних особливостей кожної подружньої пари.

3. Запишіть основні положення Національної програми планування сімї, складіть таблицю з основними напрямками Програми планування сім’ї.

Аналізуючи праці вітчизняних та російських соціологів, окремих демографів і особливо теологів, спрямовані протидіяльності служб планування сім'ї, можна побачити, як разом з водою з купелі «викидається» дитя, а саме — ідея планування сім'ї. При цьому в більшості публікацій відсутній серйозний аналіз та наукова аргументація таких заяв, домінують емоції, перекручення фактів і цифр, війна слів тощо. Без сумніву, можна засуджувати методи планування сім'ї, що пропагуються окремих документах МФПС, але ми ніколи не погодимося з тим, щоб відкинути поняття «планування сім'ї», опанувати яким, на нашу думку, людина повинна змалку. Ми твердо переконані, що діти мають бути бажаними (а отже — запланованими), а не випадковими.

Не сприймаємо ми й нападок на служби планування сім'ї з приводу пропаганди ними протизаплідних засобів, оскільки вважаємо, що контрацептивна культура молодої людини має стати невід'ємним атрибутом загальної культури. Не можна допустити зростання абортів. Противники планування сімї виходять з того, що основна сутність його — обмеження народжуваності. Але це далеко не так. Інакше не було б місця інституціям, що займаються цією проблемою в розвинутих європейських державах, яким, навпаки, треба збільшувати народжуваність. Противники планування сім'ї заявляють: «Вся друковано-пропагандистська кампанія асоціації планування сім'ї будується не па тезі «Аборт — є дітовбивство», а на лозинці «Контрацепція — альтернатива аборту», протиставляючи ці речі. На наш погляд, ці тези слід поєднати приблизно так: «Аборт дійсно є дітовбивство, його не варто допускати, з ним треба боротись і одним із засобів боротьби, альтернативою аборту є контрацепція». Це більш діалектичний, зважений підхід.

Опонентам програм планування сім'ї в Україні необхідно пам'ятати, що в демократичних країнах поважають і гарантують репродуктивні права населення. Громадяни мають право вирішувати питання про те, коли мати дітей, скільки і з яким інтервалом, а також мають право па доступ до інформації, освіти і засобів, які дають можливість реалізувати це право.

Метою програми, на нашу думку, має стати:

1). охорона репродуктивного здоров'я населення, створення умов для народження бажаних і здорових дітей, зниження кількості абортів і материнської смертності від них;

2). розвиток і зміцнення служби планування сім'ї;

3). удосконалення інформаційної системи для населення з питань охорони репродуктивного здоров'я, сексуальної поведінки, використання сучасних засобів контрацепції;

4). запровадження технологій безпечного аборту;

5). забезпечення населення засобами контрацепції, вдосконалення медичних технологій планування сім'ї, лікування безпліддя;

6). запровадження сучасної системи підготовки дітей,підлітків і молоді до сімейного життя, сексуального виховання, консультування з питань профілактики захворювань, що передаються статевим шляхом;

. формування сексуальної культури в суспільстві у єдиній системі санітарно-гігієнічного та психосексуального виховання населення;

. створення ефективної системи підготовки спеціалістів у галузі планування сім'ї;

. розробка методичних посібників і рекомендацій, апробація і запровадження сучасної системи статевої освіти і виховання школярів;

підготовка і проведення теле- і радіопрограм з проблем планування сім'ї, підготовка і розповсюдження відеофільмів, відеокліпів для різних груп населення, видання і розповсюдження поліграфічної продукції з планування сім'ї (буклети, брошури, плакати тощо);

проведення всеукраїнських та регіональних науково-практичних конференцій з проблем планування сім'ї.

Серед державних заходів вирішення демографічних проблем в Україні необхідно відзначити:

. кардинальний перегляд нинішнього соціально-економічного курсу, в результаті якого мільйони людей опинились за межею бідності;

. скорочення до мінімуму кількості гуртожитків. Мільйони людей в гуртожитках — одна з причин наступної бездітності і малодітності сімей, пияцтва чоловіків, розлучень і багатьох інших негативних явищ;

. вирішення житлової проблеми, принаймні так, як вона сьогодні вирішується в Києві та Дніпропетровську, коли молодим надають кредити для будівництва житла;

. розробка економічно-правового механізму стабілізації життєвого рівня сім'ї в міру народження дітей — зокрема, надаванні сім'ям безпроцентних позик, що гасяться частково або повністю з народженням дітей;

. проведення політики обмеження урбанізації і розукрупнення мегаполісів, розробка і реалізація програми розвитку і підтримки малих міст;

. перегляд нинішнього сімейного законодавства;

1). антиалкогольна пропаганда, бо ні здорової сім'ї, ні здорових дітей, ні здорової економіки за нинішнього рівня масового пияцтва у нас не буде. Треба провести ретельний аналіз попередніх спроб боротьби з пияцтвом;

2). демографічний всеобуч населення;

3). зниження надмірної смертності населення, поліпшення його здоров'я, підтримання життєстійкості дітей і дорослих, підвищення тривалості життя населення;

10). створення належної системи соціального захисту матері і дитини;

11). поліпшення екологічної ситуації в Україні;

12). декриміналізація суспільства;

13). підвищення якості національного генофонду;

14). розвиток законодавства, що гарантує реалізацію права жінки на репродуктивний вибір і охорону репродуктивного здоров'я;

15). належне фінансування державної програми у галузі планування сім'ї і безпечного материнства.

Одним з важливих завдань служби планування сім'ї с охорона репродуктивного здоров'я підлітків і молоді. Суспільство повинно визвати наявність сексуальної активності підлітків і усвідомити, що потреби підлітків у сфері сексуального здоров'я специфічні. Пріоритетними напрямками сучасної стратегії повинні стати масова сексуальна просвіта, розробка програм, орієнтованих на реальні потреби молоді, з врахуванням соціальних, культурних і емоційних особливостей підлітків. Кінцевого метою таких програм має стати формування у молоді відповідальної сексуальної поведінки. У 1996 р. між Всесвітньою організацією охорони здоров'я та ЮНЕСКО була підписана декларація «Альянс для розвитку», метою котрої було запровадження в школи нової ініціативи — «репродуктивне здоров'я в освітній процес». Одним з нових підходів є міжпредметний принцип, тобто демографічне виховання, формування майбутнього сім'янина через усі освітні дисципліни: біологію та історію, валеологію та літературу тощо.

Кожна людина з дитинства повинна засвоїти правильну репродуктивну установку — необхідну умову існування її народу. Це вона має і розуміти, і відчувати на рівні несвідомого, точно так само, як ми і відчуваємо, і усвідомлюємо необхідність у їжі, світлі і теплі. Кожен українець повинен засвоїти, що репродуктивна поведінка і мотиви народження нової людини — не стільки біологічне, скільки соціальне явище.

 

Питання для самоконтролю

1. Чого вимагає демографічне відтворення суспільства в Україні?

2. Які суперечливі тенденції сьогодні можна спостерігати у проблемі народонаселення?

3. Які основні ідеї та положення викладала М. Зангер в своєму труді „Трактат з контролю народжуваності”? До якого року він редагувався?

4. У якому році відбулася Каїрська конференція? Які основні питання на ній розгляділися?

5. В чому полягає сутність розширеного та звуженого відтворення населення?

6. Розкрийте сутність проблеми депопуляції і деградації якості населення в Україні.

7. Дайте визначення поняттю – „низький рівень людинозбереження”.

8. Що є метою Національної програми планування сімї?

9. Перелічіть державні заходи вирішення демографічних проблем в Україні.

10. Що Вам відомо про одне з важливих завдань служби планування сімї – охорону репродуктивного здоровя підлітків та молоді?

 

Висновки (стисле резюме)

1. Демографія відтворення суспільства потребує:

- усвідомлення суспільством цієї проблеми;

- розробки стратегії виживання;

- реалізація цієї стратегії в формі комунікативних заходів.

2. Демографічна ситуація в Україні має критичний характер:

- набирає сили депопуляція та деградація якості населення;

- відбувається руйнація генофонду нації;

- спостерігається низький рівень людинозбереження;

- ріст старіння суспільства;

- репродуктивна поведінка населення характеризується в цілому стихійністю;

- спостерігаються серйозні відхилення в репродуктивному здоров’ї молоді;

- втрачені посилки для благополучної демографічної перспективи.

3. Демографічна політика в Україні повинна бути орієнтована на підтримку розширеного відтворення населення. Однією з найважливіших завдань служби планування сімї є охорона репродуктивного здоров'я підлітків та молоді. Приоритетним напрямком демографічної політики повинна стати розробка програм по формуванню у молоді відповідальної сексуальної поведінки та підготовки молоді до сімейного життя.

 

Розділ 1.2.

Тема: „Демографічне виховання молоді, збереження та зміцнення репродуктивного здоров’я дітей та молоді”.

 

Зміст.

1. Завдання формування позитивного ставлення молоді до репродуктивного здоров'я.

2. Психолого-педагогічні умови і основні напрямки формування у молоді усвідомленого батьківства.

3. Формування репродуктивної установки.

Ключові слова:

„батьківство”, „усвідомлене батьківство”, „репродуктивна установка”, „репродуктивне здоров'я”,, „материнство”, „батьківство”, „амбівалентність”, „материнська сфера”.

Цілі та завдання вивчення розділу.

Успішне вивчення розділу дозволяє:

Мати уяву про завдання соціальної роботи з формування вірного ставлення до репродуктивного здоров'я та психолого-педагогічні умови і основні напрямки формування у молоді усвідомленого батьківства.

Знати ключові моменти та основні напрямки формування репродуктивної установки.

Володіти ключовими поняттями: „батьківство”, „усвідомлене батьківство”, „репродуктивна установка”, „репродуктивне здоров'я”, „материнство”, „батьківство”, „амбівалентність”, „материнська сфера”.

 

Методичні рекомендації до вивчення Розділу 1.2.

При вивченні Розділу 1.2. важливо:

Вивчаючи пункт 1, зупинитися на положеннях:

- завдання формування вірного ставлення молоді до репродуктивного здоров'я;

- причини змін у репродуктивному здорові юних жінок.

Вивчаючи пункт 2, зверніть увагу:

- структуру репродуктивної мотивації матерів;

- наявність материнського інстинкту, як необхідної умови догляду за дитиною;

- психологічні бар’єри під час засвоєння батьками своєї ролі;

- 4 етапи онтогенезу материнської сфери.

Вивчаючи пункт 3, спробуйте відповісти на питання:

– Що означає репродуктивна установка?

– Якими є причини обмеження репродуктивної сфери сім'ї?

– Яка модель репродуктивної установки сформувалася в Україні в кінці ХХ ст.?

Для цього зверніться до наступної літератури:

59. Бадитер Э. Женская сущность. – М., 1995.

60. Бебель А. Женщина и социум. – М, 1957.

61. Кравець В.П. Соціальні служби для молоді та демографічне виховання. Соціальна робота в Україні: теорія та практика: посібник для підвищення кваліфікації працівників центрів соціальних служб для молоді. – 30я частина/За ред. А.Я. Ходорчук. – К., 2002.

62. Кудрявцева И., Марченко М. Последствия косметического голодания// Семейный доктор. – 2000. - №3.

63. Филиппова Г. Психология материнства и ранний онтогенез. – М., 1999.

 

Навчальний матеріал.

1. Прочитайте, виділіть основні риси та законспектуйте

Демографічне виховання має передбачати формування правильного ставлення молоді до материнства і батьківства. Підготовка батьків — головне завдання суспільства, якщо воно хоче, щоб його культура відтворювалась знову і знову. Батьками молодь стає саме у своїй сім'ї, інші суспільні інституціїнавряд чи зможуть вирішувати це завдання так як це є у сім'ї. Фундаментом істинного материнства чи батьківства є формування у дитини переконання про те, що вона в майбутньому не стільки лікар, вчитель, шофер чи ще хтось, скільки передовсім батько чи матір.

Але перш за все в молоді слід формувати формування правильного ставлення до свого репродуктивного здоров'я.

Найголовнішою проблемою в збереженні репродуктивного здоров'я молоді для України є стан здоров'я дівчат-підлітків – майже кожна восьма з них віком 15-17 років має хронічні захворювання статевої системи, розлади менструального циклу або залізодефіцитну анемію. Причому, на цьому фоні лише 1 з 10 хворих самостійно звертається до дитячого або підліткового геніколога.

Поширення андрологічних захворювань (хвороби чоловічих статевих органів) досягає, за різними даними, від 15 до 56%, а в 22% випадків потрібне оперативне лікування. Близько 60% захворювань в юнаків у віці 14-17 років можуть являють в майбутньому реальну загрозу безплідності.

Суттєвий вплив на стан репродуктивного здоров'я майбутньої жінки мають вагітність, аборти та їх наслідки у дівчат-підлітків.

Майже кожна третя дівчинка у віці 15-18 років, яка живе статевим життям, вагітніє.

Проблема ранньої вагітності зросла через зміну сексуальної та репродуктивної поведінки сучасних підлітків, поширення небезпечних форм сексуальної поведінки: зниження середнього віку першого статевого контакту, збільшення кількості статевих партнерів.

Починаючи з 1995 року, в Україні спостерігається швидкий зріст захворюваності ВІЛ/СНІДом. За 1995-1998 рр. кількість ВІЛ-інфінованих збільшилося майже в 17 раз.

Відсутність статевої культури серед більшості підлітків та молоді – ще один фактор, який призводить до високого рівня захворюваності репродуктивної системи.

Наведемо деякі причини змін у репродуктивному здоров'ї юних жінок:

Медичні:

• черепно - мозкові травми та інфекційні запалення мозкових оболонок (менінгіт);

• вірусні інфекції (грип, краснуха);

• стійкі порушення у ритмі менструацій, безпліддя;

• ожиріння;

• несвоєчасне спорожнення кишечнику (зміщення матки або її неправильний розвиток).

Соціально-педагогічні:

• ранній початок статевого життя;

• захворювання, що передаються статевим шляхом;

• хронічна інтоксикація організму дівчини (нікотинова, алкогольна, наркотична;

• прагнення схуднути.

Дівчину треба змалку готувати до усвідомленого материнства. Виховання потреби материнства повинно стати турботою про фізичний (особливо статевий) розвиток дочки.

Турботу про репродуктивне здоров'я треба починати з дитинства, а саме:

• постійний огляд дівчинки не тільки всіма лікарями, але і передусім дитячого гінеколога;

• оздоровлення (загартування, повноцінне харчування, оптимальні фізичні навантаження, правильний режим дня і своєчасні щеплення, гімнастика, повітряні, сонячні ванни тощо);

• загальна гігієна і гігієна зовнішніх статевих органів.

На сьогодні формування навичок збереження і зміцнення репродуктивного здоров'я підлітків є одним з приоритетних напрямків соціальної роботи, але вона поки що не дуже ефективна.

Більшість учнів загальноосвітньої школи, особливо старшокласників (від 80 до 97%), не мають достатніх знань з таких гострих проблем, як негативні наслідки недбалого ставлення до свого репродуктивного здоров'я, раннього початку статевого життя; запобігання небажаній вагітності; ВІЛ; СНІДу тощо. У зв’язку з відсутністю підготовлених кадрів (лише 12-15% вчителів у міській місцевості та 6-8% - у сільській) інформування молоді про шляхи збереження і зміцнення репродуктивного здоров'я в навчальних закладах України здійснюється здебільшого формально, епізодично, без урахування об’єктивних тенденцій у підлітковому середовищі (погіршення життєвих умов послаблення мотивації до здорового способу життя, низький рівень превентивних знань, навичок і вмінь тощо).

На теперішній час в загальноосвітніх школах педагоги недостатньо володіють спеціальними методами роботи з формування знань, умінь та навичок збереження та зміцнення репродуктивного здоров'я підлітків, мало використовують у цій роботі сучасні, інтерактивні підходи.

Такий стан у значній мірі утворився від того, що до недавнього часу формуванню репродуктивного здоров'я підлітків приділяли мало уваги. За цією загальною причиною криється не мало конкретних. Одна з них – непідготовленість молоді до збереження здоров'я репродуктивної системи, здорового зачаття, народження та виховання здорових дітей.

Наведені дані свідчать про зниження рівня репродуктивного здоров'я населення, насамперед дітей та молоді, і зумовлює не тільки зменшення репродуктивного потенціалу суспільства в найближчі роки, але і вірогідне зниження якості здоров'я майбутніх поколінь, якщо не підвищити ефективність профілактичної роботи.

Для цього перед соціальним працівником постають наступні завдання:

1. Ознайомлення підлітків та молоді з демографічною ситуацією у країні.

2. Формування у школярів всіх компонентів правильної репродуктивної установки – когнітивної, емоційної та мотиваційної.

3. Визначення місця дітей в структурі потреб особистості, сім'ї і формування прокреативної та репродуктивної потреби в дітях.

4. Формування правильного ставлення до репродуктивного здоров'я, усунення соціально-педагогічних причин змін у репродуктивному здоров’ї молоді (ранній початок статевого життя; захворювання, які передаються статевим шляхом; хронічна інтоксикація організму; бажання схуднути та ін).

5. Ознайомлення підлітків з феноменом материнства та батьківства, формування відповідного ставлення до майбутніх батьківських функцій, допомога в перетворенні інстинкту материнства (батьківства) в материнські (батьківські) почуття.

6. Інформування молоді про оптимальний вік народження дітей та інтервалами між пологами.

Отже, роблячи висновок, можна сказати, що сучасний стан репродуктивного здоров’я вимагає нових ефективних шляхів подолання проблем його збереження і поліпшення. Стратегія охорони репродуктивного здоров'я підлітків та молоді значною мірою залежить від формування пріоритету здоров'я, здорового способу життя, відповідального ставлення молоді до свого репродуктивного здоров'я як до однієї з головних складових здоров'я нації.

2. Прочитайте та законспектуйте основні положення, складіть свою точку зору щодо ефективності напрямків формування у молоді усвідомленого батьківства.