Проба Зімницького у хворого на хронічний гломерулонефрит

В стадії декомпенсації

(абсолютна ниркова недостатність)

Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: Археология Биология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Техника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ? Влияние общества на человека Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления

Главная Избранные Случайная статья Познавательные Новые добавления Обратная связь FAQ Проба Зімницького у хворого на хронічний гломерулонефрит ⇐ ПредыдущаяСтр 9 из 14Следующая ⇒ У стадії компенсації (відносна ниркова недостатність)   Години Кількість сечі (мл) густина 6,00 – 9,00 480 1007 9,00 – 12,00 520 1011 12,00 – 15,00 510 1009 15,00 – 18,00 390 1010   Денний діурез (ДД) = 1900 мл.   18,00 - 21,00 520 1008 21,00 – 24,00 410 1009 24,00 – 3,00 480 1010 3,00 – 6,00 450 1007   Нічний діурез (НД) = 1860 мл.     Функція виділення: добовий діурез (1900+1860)=3760 мл. співвідношення денного і нічного діурезу 1:1; співвідношення кількості виділеної сечі (3760 мл) до кількості прийнятої рідини (1850 мл) – 200%.   Концентраційна функція: коливання густини (Мin1007 – Мaх1011) – 4 од.   Висновок: показники проби Зімницького свідчать про посилення функції виділення нирок (компенсаторна поліурія), що поєднується з помірно пониженою концентраційною функцією нирок (гіпостенурія).

 

Години

Кількість сечі (мл)

Густина

6,00 – 9,00 40 1007

9,00 – 12,00 20 1006

12,00 – 15,00 20 1008

15,00 – 18,00 60 1006

 

Денний діурез (ДД) = 140 мл.

 

18,00 – 21,00 50 1008

21,00 – 24,00 40 1006

24,00 – 3,00

3,00 – 6,00 60 1007

 

Нічний діурез (НД) = 150 мл.

 

Функція виділення:

добовий діурез (140 + 150) = 290 мл.

співвідношення денного і нічного діурезу 1:1:

співвідношення кількості виділеної сечі (290 мл) до кількості прийнятої рідини (580 мл) – 50%.

 

Концентраційна функція:

коливання густини – (Ми1006-Мх1008) – 2 од.

Висновок: показники проби Зімницького свідчать про значне зниження функції виділення нирок (олігурія), що поєднується з вираженим пригнобленням концентраційної функції (гіпоізостенурія).

II. Хімічне дослідження

1. Реакція: Визначається універсальним індикаторним папірцем, а також за допомогою синього або червоного лакмусових папірців. При кислій реакції синій папірець червоніє, при лужній – червоний синіє. В нормі при змішаній дієті реакція сечі слабкокисла. Зміна реакції сечі в кислу або лужну сторону можуть визначатися при фізіологічних і патологічних станах організму.

В звичайних умовах виділення сечі кислої реакції відбувається при вживанні великої кількості м'ясної їжі; при рясній овочевій дієті сеча набуває лужну реакцію. Зміна реакції сечі в кислу сторону спостерігається при цукровому діабеті, гострому нефриті, важкій нирковій недостатності; в лужну сторону – при запальних процесах в сечовивідних шляхах (цистити, пієліти), при блювоті, в період зменшення набряків. Зсув реакції сечі в кислу або лужну сторону є несприятливим чинником. При слабкокислій реакції випадають урати, сечова кислота, що може привести до утворення уратного або сечокислого каміння. При постійній лужній реакції сечі може утворитися фосфатне каміння.

 

2. Визначення білка. В нормі сеча практично не містить білка. Незначна кількість білка, яка проникла через непошкоджений нирковий фільтр, не уловлюється існуючими якісними пробами. Виділення білка з сечею – протеїнурія – може визначатися якісно і кількісно.

Методика визначення. Обов'язковою умовою дослідження сечі на зміст білка є її прозорість. Для усунення каламутності сечу фільтрують або застосовують інші засоби усунення каламутності (центрифугування, нагрівання, додавання кислоти або луги, залежно від характеру солей). Якщо сеча лужна, до неї додають декілька крапель 10% оцетової кислоти.

 

а). Якісне визначення Проба з сульфосалициловою кислотою. До 4-5 мл сечі додають 8-10 крапель 20% розчину сульфосалицилової кислоти. При позитивній реакції з'являється каламутність, ступінь вираженості якої прямо пропорційний кількісному вмісту білка в сечі.

Проба з азотною кислотою (проба Геллера). В пробірку наливають по стінці профільтровану сечу, тримаючи пробірку похило. За наявності білка на межі двох рідин з'являється біле кільце.

 

б). Кількісне визначення (метод Робертс-Стольникова). Принцип методу заснований на якісній реакції визначення білка за допомогою азотної кислоти. Якщо при пробі Геллера поява тонкого білого кільця наступає між 2 і 3 хвилинами, то це вказує на наявність в сечі 0,033% білка(33мг білка в 1 л сечі). Якщо кільце з'явилося раніше, ніж через 2 хвилини, то сечу розводять дистилюючою водою. підбираючи таке розведення, при якому після напластовування її на азотну кислоту кільце з'являється між 2 і 3 хвилинами. Концентрацію білка обчислюють. помноживши 0,033 на ступінь розведення сечі.

 

Білок може з'являтися в сечі за деяких фізіологічних і патологічних умов. Поява білка в сечі в нормі (функціональна протеїнурія) може бути пов'язаний із збільшенням розмірів пір ниркового фільтру, що може наступити при аномаліях постави, після інтенсивного фізичного навантаження. Транзиторна функціональна протеїнурія може з'явитися в ортостатичному положенні (ортостатична протеїнурія), а також після різкого і тривалого охолоджування тіла.

Патологічна протеїнурія може мати ниркове (ренальне) і позаниркове (екстраренальне) походження.

Ниркова протеїнурія виникає у результаті органічного ураження нирок (нефротичний синдром при гломерулонефриті, амілоїдозі, нефропатії вагітних, діабетичному нефроангіосклерозі, ураженні нирок при колагенозах).

Невелика протеїнурія може бути обумовлена різними ексраренальними причинами (підвищення температури тіла, серцево-судинна недостатність). Позаниркова протеїнурія може з'являтися також при захворюваннях сечостатевих шляхів і статевих органів. Позаниркова протеїнурія звичайно не перевищує 1 Г/л.

 

3. Визначення цукру. В нормальній сечі міститься незначна кількість цукру, яку не можна виявити звичайними якісними реакціями. Виділення цукру (глюкози) з сечею (глюкозурія) можна виявляти якісними і кількісними пробами.

 

а) якісна реакція (проба Гайнеса). Реакція заснована на властивостях глюкози відновлювати гідрат окислу міді. За наявності в сечі глюкози відбувається зміна забарвлення – перехід синього кольору в жовтий або червоний.

б) кількісний метод (поляриметричний). Поляриметричний метод заснований на властивості глюкози, що знаходиться в розчині, обертати площину поляризації світла вправо, причому кут обертання площини поляризації пропорційний концентрації глюкози в розчині (кут відхилення на 1 градус відповідає 1% розчину глюкози).

Останнім часом для визначення кількості цукру в сечі застосовуються більш точні ферментативні методи з використанням глюкотеста.

 

Клінічне значення. Глюкозурія у фізіологічних умовах може з'являтися при вживанні з їжею великої кількості вуглеводів. Коли концентрація глюкози в крові перевищуватиме нирковий поріг для глюкози (понад 9,44 ммоль/л в системі СІ). Така глюкозурія носить назву аліментарної. Тимчасова глюкозурія може наступити при переляці, сильному хвилюванні, після введення адреналіну.

Патологічна глюкозурія, як правило, супроводжується підвищеною концентрацією глюкози в крові (гіперглікемія) і зустрічається при цукровому діабеті, при тривалому прийомі глюкокортикоїдів, адреналіну, порушення секреції деяких гормонів (тироксина, АКТГ).

Постійна глюкозурія може з'явитися і без гіперглікемії, наприклад при так званому нирковому діабеті, коли знижується здатність канальцевого епітелію реабсорбірувати глюкозу. Разом з тим, у хворих із зморщеними нирками, коли порушується фільтрація глюкози через склеротично змінені судини клубочків, глюкозурія може не з'являтися, не дивлячись на гиперклікемію.

 

4.Определение ацетонових тел. Ацетонові (кетонові) тіла це ацетон, ацетоуксусна і β-оксимасляна кислоти, що є проміжними продуктами жирового обміну. В нормі з сечею виділяється мінімальна кількість ацетонових тіл, які не виявляються звичайними якісними пробами.

 

Виділення з сечею ацетонових тіл свідчить про накопичення їх у великій кількості в крові, що може наступити при кахексії, неприборкній блювоті, тривалому голодуванні. Проте, найбільше значення ацетонурія має при цукровому діабеті, тому що вказує на глибокі зміни обмінних процесів в організмі (жирового, вуглеводного обміну).

 

5. Визначення жовчних пігментів. З жовчних пігментів в сечі визначають білірубін і уробілін.

Білірубін в сечі здорових людей звичайними якісними реакціями не виявляється. Поява білірубіну в сечі (білірубінурія) явище патологічне. В сечу виходить тільки прямий білірубін, оскільки непрямий не може пройти через непошкоджений нирковий фільтр. Білірубінурія з'являється в результаті утруднення надходження жовчних пігментів в дванадцятипалу кишку, наприклад, при паренхиматозній і обтураційній жовтяницях. При гемолітичній жовтяниці білірубінурії не буває, оскільки непрямий білірубін не проходить через нирковий фільтр.

Уробілінові (уробіліногенові) тіла є похідними білірубіну. Уробіліноген утворюється з білірубіну в кишечнику під дією кишкових бактерій. Частково уробіліноген всмоктується стінкою кишечника і через ворітну вену потрапляє в печінку, де повністю розщеплюється. Уробіліноген, що не всмоктався, перетворюється в стеркобіліноген, основна частина якого у вигляді стеркобіліна виводиться з каловими масами. Невелика частина стеркобіліну через систему гемороїдальних вен поступає в загальний кровотік і виділяється нирками.

 

Сеча здорової людину завжди містить невелику кількість уробіліногену (уробіліну), який не виявляється звичайними якісними пробами (0-4 мг/сут).

 

Підвищене виділення із сечею уробілінових тіл – уробілінурія зустрічається при різних патологічних станах організму:

1) паренхіматозні пошкодждення печінкової паренхіми (вірусний гепатит, гострі і хронічні гепатити іншої етиології), при яких стеркобілінові тіла, що поступили в портальну систему, через функціональну неповноцінність печінки не захоплюються і виводяться із сечею у вигляді уробилиногена;

 

2) гемолітичні анемії, при яких в кишечнику відбувається посилене утворення уробіліногенових і стеркобілінових тіл. що поступили через систему гемороїдальних вен в загальний потік крові, а потім виводяться із сечею.

 

 

III. Мікроскопічне дослідження

 

 

Мікроскопічне дослідження сечі проводять за допомогою двох основних методів – орієнтовного і кількісного аналізу сечового осаду. Звичайно досліджують ранкову сечу. 10 мл сечі, узятою піпеткою з дна посуду, поміщають в пробірку і центрифугирують протягом 10 –15 хвилин при 1000 об/мин. Зливають рідину над осадом, а осад розмішують і поміщають краплю на наочне скло, покривають покривним склом і розглядають під мікроскопом – спочатку під малим, а потім під великим збільшенням. Результат виражають числом найдених в полі зору формених елементів крові.

 

Клінічне значення. Елементи сечового осаду діляться на неорганізовані (солі, слиз) і організовані (клітинні елементи і циліндри).

 

 

Організовані елементи

 

1. Лейкоцити. В нормальній сечі присутні лейкоцити в невеликій кількості (0-2 в полі зору), Щоб правильно оцінити кількість лейкоцитів в осаді, необхідно збирати сечу після ретельного туалету статевих органів, особливо у жінок.

Підвищене виділення лейкоцитів із сечею – лейкоцитурія і піурія – зустрічається при запальних і гнійних процесах в нирках і сечовивідних шляхах (пієлонефрити, цистити, уретрити).

 

2. Еритроцити. В нормі зустрічаються поодинокі в препараті. Знаходження їх в кожному полі зору свідчить про патологію. Поява еритроцитів в сечі називається гематурією (еритроцитурія). За наявності в сечі крові, що знаходиться візуально, говорять про макрогематурію, тільки при мікроскопічному дослідженні – про мікрогематурію. Розрізняють гематурію ниркового (при гострому гломерулонефриті, пієлонефриті, амілоїдозі, сечовому діатезі, нирково-кам'яній хворобі) і позаниркового походження (травми сечової системи, ракова пухлина, що розпадається, гіпертрофія простати). Залежно від особливостей патологічного процесу, в сечі можуть з'являтися свіжі і змінені еритроцити. Гематурія із переважанням змінених еритроцитів, характерна для наступних захворювань: гострий і хронічний гломерунефрит, інфаркт нирки, гіпернефрома, туберкульоз нирки, застійна нирка. Свіжі еритроцити в сечі з'являються частіше за все при пошкодженні ендотелію сечових шляхів і нирок (нирково-кам'яна хвороба, гострий цистит, злоякісні новоутворення, полікистоз, туберкульоз сечового міхура, травматичні пошкодження сечостатевих органів).

 

3. Епітеліальні клітини. Їх поява в сечі у великій кількості свідчить про порушення цілісності слизової оболонки сечовивідних шляхів унаслідок запальних процесів або травм.

 

4. Циліндри. Це білкові або клітинні зліпки канальців нирки, що містяться в нормальній сечі в невеликій кількості. Поява циліндрів в сечі в значній кількості – ціліндурія – явище патологічне. Циліндурія є достовірним показником органічного ураження нирок.

Розрізняють зернисті, воскоподібні і гіалинові циліндри Якщо поверхня циліндра вкрита форменими елементами крові, то такі циліндри залежно від вигляду називаються відповідно еритроцитарними, лейкоцитарними, эпітеліальними, Якщо налиплі на циліндр клітини піддалися розпаду, то такі циліндри називаються зернистими. Поодинокі в препараті гіалинові циліндри виявляються і у здорових людей, кількість їх збільшується при фізичному навантаженні. В значній кількості гіалинові циліндри виявляються практично при всіх захворюваннях нирок, що супроводжується протеїнурією (нефрит, пієлонефрит, нефротичний синдром).

Кількісне дослідження сечового осаду. В останній час все ширше застосовуються методи кількісного дослідження елементів сечового осаду – лейкоцитів, еритроцитів, циліндрів. Ці методи мають значну перевагу перед звичайними, оскільки дозволяють більш точно визначити початкові прояви ураження нирок і сечовивідних шляхів.

 

Методи кількісного дослідження елементів сечового осаду засновані на кількісній оцінці і визначенні співвідношення між окремими елементами (еритроцитами, лейкоцитами, циліндрами) в добовій кількості сечі (проба Каковського-Аддіса), в 1 мл сечі (проба Нечипоренко), або ж в кількості сечі, виділеною ниркою за 1 хвилину (проба Амбурже).

 

1.У здорової людини за добу може виділятися із сечею 2х10⁶ лейкоцитів, 1х10⁶ еритроцитів і до 2х10⁴ циліндрів. За даними Ж.Амбурже, в нормальних умовах нирка здорової людини виділяє протягом 1 хвилини до 1000 еритроцитів, 2000 лейкоцитів і до 1-3 гіалинових циліндрів. В 1 мл сечі здорової людини міститься до 4000 лейкоцитів, до 1000 еритроцитів, циліндри, як правило, не виявляються.

 

Неорганізовані елементи

 

1. Слиз. В нормальних умовах сеча не містить слизу. Слиз з'являється при захворюваннях сечовивідних шляхів і нирок (уретрити, простатиты, цистити, нирковокам'яна хвороба). При значній кількості слиз може набувати вигляд циліндроїдів – утворень, схожих на гіалинові циліндри.

2. Солі. Випадання в осад різних солей тісно пов'язано з реакцією сечі. В "кислій сечі" в осаді зустрічаються урати (під мікроскопом мають вид зерняток), сечова кислота (вид призм), оксалати (форма поштового конверта). При лужній реакції сечі в осад випадають аморфні урати (під мікроскопом мають вид маленьких аморфних зерняток із білим або сірувато білим забарвленням), трипельфосфати (форма "гробових кришок"), сечокислий амоній (у вигляді окремих або подвійних куль бурого кольору). неорганізований сольовий осад не має великого діагностичного значення, хоча по характеру осаду у ряді випадків можна визначити особливість сольового діатезу.