Підрахунок лейкоцитарної формули. 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Підрахунок лейкоцитарної формули.



Лейкоцити складаються з гранулоцитів (нейтрофіли, еозинофіли і базофіли) і агранулоцитів (лімфоцити, моноцити). У фарбованих мазках можна підрахувати їх відсоткові співвідношення і отримати так звану лейкоцитарну формулу.

Лейкоцити рахують під імерсіонною системою мікроскопа. Рахувати краще в тих областях мазка, які розташовані ближче до периферії. Підрахунок рекомендується проводити завжди по одній системі: половину клітин рахують у верхній, половину – в нижній частині мазка. Рахують не менш ніж 200 клітин, а потім визначають відсоткове співвідношення окремих видів лейкоцитів.

 

 

Клінічне значення. У фізіологічних умовах лейкоцитарна формула відрізняється відносною постійністю. Коливання відсоткових співвідношень і абсолютної кількості окремих форм лейкоцитів наступні:

 

 

    Базо- філи   Еозіно- філи Нейтрофіли   Лімфоцити   Моноцити
Палочко ядерні Сегменто- ядерні
  У абсол.. цифрах   У відсот.   0-0,065 х109     0-1   0,02-0,3х109     1-5   0,04- 0,03х109     1-6   1-5,5-0,3х109     57-72   1,2-3,0х109   17-35   0,09-0,6х109     3-13  

Аналіз лейкоцитарної формули (лейкограма) є цінним діагностичним методом. Для правильного читання лейкограми необхідно брати до уваги всі її компоненти і розглядати їх в динаміці.

Зміна лейкоцитарної формули в звичайних умовах може залежати від індивідуальних особливостей організму, їжи, часу доби і деяких інших чинників.

При різних патологічних станах нерідко виявляється збільшення або зменшення вмісту будь якого виду лейкоцитів. Збільшення позначають як нейтрофільоз, лімфоцитоз, еозинофілія, базофілія, моноцитоз, а зменшення як нейтропенія, еозинопенія, лімфопенія, моноцитопенія, агранулоцитоз. Підвищення відсотка незрілих нейтрофілів периферійної крові (за рахунок появи мієлоцитів) і збільшення палочкоядерних форм прийнято позначати як зсув лейкоцитарної формули вліво.

 

Нейтрофільоз - збільшення кількості нейтрофілів – відбувається при інфекційно-запальних і гнійно-септичних захворюваннях. Незначний нейтрофільоз з невеликим зсувом вліво наголошується звичайно при легкій формі захворювання, а значний, з вираженим зсувом вліво – при важкій формі. Виражений нейтрофільоз з гіперлейкоцитозом свідчить про достатню відповідь організму на важкий септичний процес; а з невеликим лейкоцитозом частіше свідчить про ослаблення імунної опірності організму. Важкі інфекційно-септичні захворювання часто протікають із значним зсувом вліво і появою дегенеративних змін в ядрах і цитоплазмі лейкоцитів (токсична зернистість); ядерний зсув нейтрофілів вправо при цих захворюваннях звичайно вказує на благополучну течію захворювання.

 

Нейтропенія – зменшення кількості нейтрофілів - спостерігається при черевному тифі, лейшманіозі, при вживанні деяких лікарських препаратів (антибіотиків, цитостатиків, препаратів пірозолонового ряду).

 

Еозинофілія - зустрічається часто при різних алергічних захворюваннях – бронхіальній астмі, кропив'янці, сироватковій хворобі, сінній лихоманці. Значною еозинофілією супроводжуються глистні інвазії, деякі колагенози (вузликовий періартеріїт, склеродермія), неспецифічний виразковий коліт, хронічний мієлолейкоз; еозинофілія може також з'являтися при вживанні пеніциліну, стрептоміцину, препаратів, виготовлених з тканини печінки.

 

Еозинопенія – на фоні лейкоцитозу і ядерного зсуву вліво при інфекційних і запальних процесах свідчить про прогресування процесу. Зникнення еозинофілів спостерігається при черевному тифі, міліарному туберкульозі, в гострому періоді пневмонії, інфаркті міокарду. Поява еозинофілів при черевному тифі і інших інфекційних процесах вказує на початок одужання.

 

Відносний лімфоцитоз – з'являється при інфекціях,, що супроводжуються нейтропенією (черевний тиф, бруцельоз, грип). Як правило, абсолютне збільшення лімфоцитів спостерігається при туберкульозі, інфекційному мононуклеозі, хронічному лімфолейкозі,кори, краснусі, кашлюку, вітряній віспі.

 

Лімфоцитопенія – розвивається при лімфогрануломатозі, при променевій хворобі, важких формах туберкульозу.

 

Моноцитоз необхідно оцінювати в комплексі з іншими компонентами лейкоцитарної формули. Збільшення моноцитів в крові в більшості випадків свідчить про активацію імунних процесів. При запальних захворюваннях, що протікають з нейропенією і еозинопенією, моноцитоз є лише відносним. Абсолютний моноцитоз з'являється при інфекційному мононуклеозі, малярії, затяжному септичному ендокардиті.

 

Моноцитопенія вказує на пригноблення імунітету, при важких гіпертоксичних формах інфекційних захворювань.

 

 

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Назвіть правила узяття крові для загальноклінічного дослідження. Техніка узяття крові.

2. Визначте єство колориметричного методу визначення гемоглобіну. Діагностичне значення визначення концентрації гемоглобіну.

3. Метод підрахунку кількості гемоглобіну.

4. Поясніть принцип заповнення рахункової камери, будови сітки Горяєва і підрахунку формених елементів крові в ній.

5. Визначте, що таке кольоровий показник. Виведіть формулу кольорового показника, виходячи з його визначення.

6. Методика підрахунку кількості лейкоцитів.

7. Принцип і методика визначення ШОЕ.

8. Що таке лейкоцитарна формула? Як вона визначається? Як готується мазок крові для підрахунку лейкоцитарної формули? В чому полягає зсув лейкоцитарної формули вліво?

9. Які морфологічні особливості виявляються в еритроцитах при анеміях?

10. Напишить (у вигляді таблиці) середні величини морфологічних показників крові здорової людини.

11. Поясніть відхилення від гематологічної норми показників, що вивчаються вами і згрупуйте їх в синдроми.

 

 

Клініко-лабораторні задачі

Задача № 1

Еритроцити – 2,5х1012 /л, гемоглобін – 96 г/л, кольоровий показник - 0,9, тромбоцити – 190х109 /л, мієлобласти – 50%, паличкоядерні – 1%, сегментоядерні – 25%, лімфоцити –16%, моноцити – 6%, ШОЕ – 30 мм/г.

 

ПИТАННЯ:

1. Які показники є відхиленнями від норми?

2 Дайте клінічну оцінку кожному з показників і аналізу в цілому. Для якого захворювання характерний такий аналіз?

Задача № 2

Еритроцити – 4,45х1012 /л, гемоглобін – 126 г/л, кольоровий показник - 0,9, лейкоцити – 1,5х109/л, паличкоядерні – 1%, сегментоядерні – 10%, моноцити – 29%, лімфоцити –60%, ШОЕ – 35 мм/г.

 

ПИТАННЯ:

1. Які показники є відхиленнями від норми?

2. Дайте клінічну оцінку кожному з показників і аналізу в цілому. Для якого захворювання характерний такий аналіз?

Задача № 3

Еритроцити – 4,2х1012 /л, гемоглобін – 140 г/л, кольоровий показник – 1,0, лейкоцити – 6,5х109/л, еозинофіли – 2%, базофіли– 0%, паличкоядерні – 3%, сегментоядерні – 63%, моноцити – 10%, лімфоцити –22%, ШОЕ – 8 мм/г.

 

ПИТАННЯ:

1. Які показники є відхиленнями від норми?

2. Дайте клінічну оцінку кожному з показників і аналізу в цілому. Для якого захворювання характерний такий аналіз?

 

Задача № 4

 

Еритроцити – 1,3х1012 /л, гемоглобін – 60 г/л, кольоровий показник – 1,4, лейкоцити – 3,5х109/л, еозинофіли – 0%, паличкоядерні – 10%, сегментоядерні – 46%, лімфоцити – 38%, моноцити – 6%, нормобласти, мегалобласти, ретикулоцити – 0,1%, тромбоцити – 100х109 /л, ШОЕ – 10 мм/г. Різкий анізоцитоз, пойкілоцитоз, шизоцитоз, еритроцити з тільцями Жолі і кільцями Кебота, базофільною пунктацією.

 

ПИТАННЯ:

1. Які показники є відхиленнями від норми?

2. Дайте клінічну оцінку кожному з показників і аналізу в цілому. Для якого захворювання характерний такий аналіз?

 

Задача № 5

Еритроцити – 4,0х1012 /л, гемоглобін – 120 г/л, кольоровий показник – 0,9, лейкоцити – 5,2х109 /л, еозинофіли – 1%, паличкоядерні – 1%, сегментоядерні – 24%, моноцити – 2%, лімфоцити – 72%, пролімфоцити – 1,5%, тромбоцити – 21х109 /л, тіні Боткина – Гумпрехта, ШОЕ – 17 мм/г

ПИТАННЯ:

1. Які показники є відхиленнями від норми?

2. Дайте клінічну оцінку кожному з показників і аналізу в цілому. Для якого захворювання характерний такий аналіз?

 

Задача № 6

Еритроцити – 2,5х1012 /л, гемоглобін – 90 г/л, кольоровий показник – 1,0, тромбоцити – 150х109 /л, лейкоцити – 100х109 /л, мієлобласти– 25%, паличкоядерні – 1%, сегментоядерні – 25%, лімфоцити – 16%, моноцити – 6%, ШОЕ – 30 мм/г.

 

ПИТАННЯ:

1. Які показники є відхиленнями від норми?

2. Дайте клінічну оцінку кожному з показників і аналізу в цілому. Для якого захворювання характерний такий аналіз?

Задача № 7

Еритроцити – 2,6х1012 /л, гемоглобін – 66 г/л, кольоровий показник - 0,7, лейкоцити – 4,5х109/л, паличкоядерні – 5%, сегментоядерні – 52%, лімфоцити –5%, ретикулоцити– 3%, тромбоцити – 189х109 /л, ШОЕ – 15 мм/г.

 

ПИТАННЯ:

1. Які показники є відхиленнями від норми?

2. Дайте клінічну оцінку кожному з показників і аналізу в цілому. Для якого захворювання характерний такий аналіз?

 

Задача № 8

 

Еритроцити – 3,5х1012 /л, гемоглобін – 148 г/л, кольоровий показник - 0,9, лейкоцити – 25х109/л, еозинофіли – 6%, юні – 2%, паличкоядерні– 19%, сегментоядерні– 52%, моноцити – 5%, лімфоцити –16%, ШОЕ – 20 мм/г.

Токсична зернистість нейтрофілів.

 

ПИТАННЯ:

1. Які показники є відхиленнями від норми?

2. Дайте клінічну оцінку кожному з показників і аналізу в цілому. Для якого захворювання характерний такий аналіз?

 

РОЗДІЛ ІІ

БІОХІМІЧНИЙ АНАЛІЗ КРОВІ

БІЛКОВИЙ ОБМІН

Білки — високомолекулярні азотовмісні органічні речовини. Амінокислоти, що надходять в кров з тканин та кишок внаслідок всмоктування продуктів гідроліза білків їжі, використовуються для синтеза специфічних білків тканин, ферментів, гормонів, біогенних імінів, азотистих сполучень і інших біологічно активних сполучень. Всі процеси синтеза та перетворення білків, амінокислот та інших сполучень, які пов`язані з ними, називається білковим обміном. Вони займають центральне місце в метаболізмі організму людини. Вони виконують важливу структурну функцію в організмі. Найбільшу кількість білків містять паренхіматозні органи- — селезінка (84%), легені (82 %), м`язи (80'%.), нирки (72 %), сердце (60 %), печінка (57 %) та ін. Білки приймають участь в утворенні структурної основи клітин та їх органел- — мембран, мітохондрій, рибосом, ядер, цитоплазми, а також стінок капілярів і інших судин.

Білки виконують каталітичні функції. Всі ферменти, які забезпечують реакції метаболізма в організмі людини є речовинами білкового походження.

Білки в організмі виконують також регуляторну функцію. Це пов`язано з білкової природою гормонів (інсулін, пролактін, тироксин та інш.)

Білки виконують важливі транспортні функції. Транспорт ліпідів та жиророзчинених вітамінів здійснюється ліпопротеідами, транспорт кисня та СО2 — гемоглобіном, транспорт амінокислот — альбуміном.

Захисну функцію в організмі виконують імуноглобуліни та білки системи згортання.

Білки актин, міозин, тропоміозин в складі м`язів серця, легень, шлунка та інших органів забезпечують різні форми механічного руху.

Ми перелічили лише головні функції білків. Слід відмітити, що при патології внутрішніх органів перші порушення можна відзначити в білковому обміні.

Важливішими умовами нормальної життєдіяльності організму є забезпечення його необхідною кількістю засвоюємого азоту. Йього джерелом є білки. При загальному голодуванні, недостатньому білковому харчуванні або при порушенні системи білкового обміну в організмі виникає стан негативного азотистого балансу. При цьому кількість азота, який виводиться з калом і сечею перевищує кількість азота, що надходить з їжею. Негативний азотистий баланс свідчить про підвищення інтенсивності процесу розпаду білка тканин над їх синтезом.

Для сбалансованого харчування необхідно не тільки достатнє вживання білку (100г на 2500 ккал), але й необхідна кількість незамінних амінокислот.

Переварювання білків здійснюється за допомогою ферментів шлунку (пепсин, гастриксин), соку підшлункової залози (трипсин, хемотрипсин, еластаза) і ферментами кишок (аміно- та дипептидази). Продукты розщеплення білків (низкомолекулярні пептиди, амінокислоти, нуклеотиди и нуклеозиди) всмоктуються в кровь.

Амінокислоти та білки, що не розщипилися і не всмокталися, попадають в товсту кишку, де за участю мікроорганизмів перетворюються в токсичні для організму продукти: аміни, спирти, феноли, індол, скатол, кадаверин.

Деякі токсичні продукти знешкоджуються в печінці (індол, скатол, крезол та фенол) в сполученні з глюкуроновой та сірчаною кислотами. Продукти обміну – індикан визначається в сечі та служить показником інтенсивності процесів гниття в кишечнику.

Причиною розладів білкового обміну може бути порушення регуляції метаболізму білкових структур. Так, посилення розпаду білкових тканин сприяє нестача гормонів анаболічної дії (інсулін, статеві гормони, соматотропний гормон гіпофіза), пошкодження тканин інфекційного походження.

Порушення процесів біосинтеза білків приводе до білкової нестачі, яке супроводжується перевагою процесів розпаду білків над їх синтезом – негативному азотистому балансу.

 

Загальна кількість білків сироватки крові від 65 до 85 г/л, в плазмі крові їх на 2—4 г/л більше завдяки фібриногену.

Основна маса білків сироватки крові синтезується в печінці. В гепатоцитах синтезуються альбуміни, фібриноген, α-глобуліни, β-глобуліни, багато компонентів системи згортання крові.

Альбуміни підтримують колоідно-осмотичний (онкотичний) тиск крові, визначають в`язкість крові, підтримують рН, з`єднуються з деякими речовинами (вітаміни, гормони, холестерин) – виконують транспортну функцію. Дуже важлива захистна функція білків плазми, яка пов`язана з функцією імуноглобулінів.

При різних патологічних станах вміст загального білка в плазмі крові коливається як в сторону збільшення (гіперпротеінемія), так і зменьшення (гіпопротеінемія).

Відносна гіпопротеінемія визначається при фізіологічній гідремії (підвищення вмісту води в крові після підвищеної кількості випитої рідини). Абсолютна гіпопротеінемія розвивається при білковій недостатності, яка супроводжується порушенням синтезу білка, при посиленні процесів розпаду білків, при втраті білка організмом внаслідок кровотечі чи альбумінурії.

 

Гіпопротеінемія виявляється при аліментарном голодуванні внаслідок захворювань системи травлення (виразкова хвороба, гастрит, захворювання печінки). Але, найбільшого рівня гіпопротеінемія визначається при захворюваннях нирок внаслідок протеінурії.

 

Гіперпротеінемія може бути відносною (внаслідок порушення гемодінамики) і абсолютною. Відносна гіперпротеінемія визначається внаслідок втрати води організмом при поносі, нецукровому діабеті, опіках. Абсолютна гіперпротеінемія визначається при гепатиті в стадії одужання, при токсоплазмозі, малярії, мієломній хворобі (внаслідок появи патологічних білков — парапротеінів). Причиною гіперпротеінемії в цих випадках є підвищення рівня глобулінів в плазмі крові. Може підвищуватися рівень γ –глобулінів в початкових стадіях пневмонії, при хронічних інфекціях

Вміст білкових фракцій досліджують в сироватці крові методом електрофореза. При електрофорезі на папері у здорової людини виявляється 5 білкових фракцій (альбуміни, α1, α2, β, γ-глобуліни).

Кількість альбумінів в сироватці крові складає 35— 45 г/л (55,5%±4,5%). Гіпоальбумінемія визначається при аліментарній білковій нестачі, захворюваннях печінки, нирок з нефротичним синдромом, серцевій недостатності.

Глобуліни (α1, α2, β, γ), як і альбуміни, відносяться до простих білків.

В сироватці крові існує співвідношення кількості альбумінів до глобулінів- альбуміно-глобуліновий коефіцієнт.

 

Кількість α1-глобулінів складає 1-4 г/л (3—6,6 %), α2-глобулінів — 4—12 г/л (7—13 %).

Зменьшення кількості α-глобулінів наблюдається рідко: при тяжких дистрофічних процесах в печінці, при лімфолейкозі, мієломі.

 

Збільшення α1 и α2-глобулінів характерно для всіх гострих запальних процесів, загострення хронічних гепатитів, пухлин печінки, гострої атаки ревматизму, захворювань сполученої тканини. Концентрація α2-глобуліна підвищується в перші часи інфаркта міокарда.

 

Вміст β-глобулінів складає 5—11 г/л (8—14%). Цей показник самостійного значення не має. Він підвищується одразу з α2- чи γ-глобулінами при хронічних інфекціях, цирозі печінки, хворобах сполученої тканини, злоякісних пухлинах.

 

Концентрація γ-глобулінів складає 5—16 г/л (15—22 %) від загальної кількості глобулінів. Ця фракція містить основну масу антитіл — імуноглобулінів (Ig), IgG, IgM, IgA, IgЕ.

 

Зниження рівня γ-глобулінів в плазмі крові може бути фізиологічним — в 2—5 міс. Патологічна гіпогамаглобулінемія може бути природженою та набутою. Вона свідчить про імунну недостатність. Гіпогамаглобулінемія виникає внаслідок виснажування імунної системи при захворюваннях: тривалих хронічних інфекціях, лімфолейкозі, лімфогранулематозі, мієломі, ентериті, дистрофії печінки, хворобах нирок, хронічних кровотечах та інш. Гіпогамаглобулінемія може бути наслідком лікування цитостатиками, глюкокортикоідами, рентгенотерапії. При відсутності або різкому зниженні рівня глобулінів існує термін «агамаглобулінемія».

 

Гіпергамаглобулінемія супроводжує практично всі бактеріальні інфекції, деякі вірусні (інфекційний мононуклеоз), паразитарні захворювання та хронічні інфекції, аутоімунні захворювання.

 

С —реактивний білок (СРБ), або білок гострої фази запалення, є продуктом розпаду тканнин при різних запальних і некротичних процесах, особливо з вираженим ексудативним компонентом

У здорової людини реакція негативна. Позитивна реакція на СРБ визначається при ревматизмі, септичному ендокардиті, інфаркті міокарда, колагенозах, туберкульозі, ракових пухлинах, перитоніті.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-01-19; просмотров: 178; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.167.199.134 (0.049 с.)