Українська загальноосвітня школа і-ііі ступенів №12

УКРАЇНСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ №12

СЕЛИДІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

 

ПРОЕКТ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

МИ – НАДІЯ УКРАЇНИ!

Виконала:

учениця 10 класу

Ковальова Аліса

Куратор:

Ковтун Т.В.,

вчитель музичного мистецтва

 

 

 

ЗМІСТ

ПАСПОРТ ПРОЕКТУ……….………………………………………………….. 3

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА ……………………………………………….. 5

ОПИС ПРОЕКТУ...……………………………………………………………....7

РОЗДІЛ І. НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ.

Аналіз поняття «патріотичне виховання», «патріотичне почуття»,

«патріотизм» у філософії, соціології, психології....................................................10

1.2Змістова структура патріотичного виховання...........................................13

РОЗДІЛ ІІ. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА ПРОЕКТУ.

2.1. Національно-патріотичне виховання в нашій школі................................18

2.3. Сценарії виступів агітбригад, позакласних заходів та

виховних годин......................................................................................................20 ВИСНОВКИ……………………………………………………..……………….45

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………....………………………….46

ДОДАТКИ………………………………………………………………………..47

 

ПАСПОРТ ПРОЕКТУ

Назва: Ми – надія України!

Автор: Ковальова Аліса Віталіївна, учениця 10 класу Української ЗОШ І-ІІІ ступенів №12 Селидівської міської ради Донецької області.

Куратор: Ковтун Т.В., учитель музичного мистецтва Української ЗОШ І-ІІІ ступенів №12 Селидівської міської ради Донецької області.

 

Тип проекту:

· За кінцевим результатом: теоретико-практичний.

· За змістом: міжпредметний.

· За кількістю учасників: індивідуально-колективний.

· За тривалістю: довготривалий.

· За ступенем самостійності: виконується учнями разом із учителем.

· За характером контактів: внутрішній.

Учасники проекту: учні школи, вчитель української мови, вчитель музики, організатор, класні керівники, працівники міської та шкільної бібліотек.

Термін реалізації проекту: 2015 – 2018 роки

 

Очікуваний результат:

- підвищення освітньо-виховних, розвивальних можливостей в школі в контексті забезпечення гармонійного розвитку особистості з високим патріотичним духом;

- сформованість у вихованців високих моральних цінностей, патріотизму, етнічної та національної свідомості, любові до рідної землі, родини, народу, бажання сприяти історико-культурному розвитку України; виховання дисциплінованості, сумлінності та чесності, поваги до Конституції України, Законів України, державної символіки; формування здорового способу життя, прагнення фізичного саморозвитку, сприяння протидії негативним впливам і явищам, які існують у сучасному суспільстві;

- поширення серед дітей та молоді знань про рідний край, сприяння виявам поваги до його історії, турботи про сучасне і майбутнє; використання позашкільного освітньо-виховного простору для духовного, інтелектуального й фізичного розвитку дітей та молоді;

- розроблення презентаційних і просвітницьких заходів для учнів.

- проведення традиційних вечорів афганської пісні, української пісні «Пісня жива душа народу», козацьких забав, сезонних свят «Зустріч зі Св. Миколаєм», Святкування день народження Т.Г.Шевченка, участь в міських заходах: «Як паросток виноградної лози плекайте мову», інсценування військової пісні і т.п.

Ресурси: людські, матеріально-технологічні, інформаційні.

 

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Той, хто не любить своєї країни, нічого любити не може.

Д. Байрон

Патріотичне виховання молоді сьогодні є одним з найголовніших пріоритетів гуманітарної політики в Україні, важливою складовою національної безпеки України. Ставлення владної еліти до виховання молоді на кращих зразках історії рідного народу, його досвіду, традицій, освіти та культури, вищих християнських ідеалів у будівництві соборної самостійної держави національного типу.

В умовах розбудови незалежної держави на перший план виходить проблема відродження національної системи освіти як передумови виховання нового покоління українців.

В умовах економічної кризи, спотвореного переходу до ринкових відносин, відбувається інтенсивний процес соціальної та моральної деградації значної частини учнівської молоді, тому притупляються природні потреби в пізнанні й творчості, втрачається інтерес до чесної праці, знецінюються духовні ідеали. Певна частина сучасної молоді байдуже ставиться до ідеї незалежності України.

Впровадження національної системи виховання в нашій школі реалізовується єдиним комплексом цілеспрямованої дії родини, школи, позашкільних установ. Успіх виховного процесу залежить від того, наскільки самі вихователі, батьки, вчителі глибоко усвідомлюють «національну істоту свою», збагнули суть народних методів виховання, закарбували в пам’яті попередній досвід своїх предків, збагатилися найновішими дослідженнями.

Глибокий та системний аналіз філософської, психолого-педагогічної літератури доводить, що сучасне виховання, зокрема патріотичне, має здійснюватися в умовах національного виховання. Патріотичне виховання вчені розуміють як «формування гармонійної, розвиненої, високоосвіченої, соціально активної й національно свідомої людини, наділеної глибокою громадянською відповідальністю, здоровими інтелектуально-творчими й духовними якостями, родинними й патріотичними почуттями, працьовитістю, господарською кмітливістю, підприємливістю й ініціативністю»

Мета проекту: виховання справжнього громадянина, патріота своєї Батьківщини, формування ціннісного ставлення до держави; формування в учнів незалежно від національності національної свідомісті, історичної пам’яті, національного характеру, світогляду, гуманістичних ідей; прищеплення учням поваги до прав і свобод людини і забезпечення знаннями та виконанням законів України учнями.

Загальні завдання проекту:

- формування національної свідомості і відповідальності за долю України;

- виховання любові до рідної землі, її історії, відновлення і збереження історичної пам’яті;

- виховання громадянського обов’язку перед країною, суспільством;

- виховання бережливого ставлення до національного багатства країни, мови, культури, традицій;

- прищеплення поваги до прав і свобод людини та громадянина;

- виховання поваги до Конституції, законів України, державних символів;

- формування правової та політичної культури учнів;

- попередження адиктивної, асоціальної, аморальної поведінки школярів.

Практична значимість проектуполягає в тому, що будь-яка людина може удосконалити свої знання про побут і традиції України, національний одяг, історію, використовувати готові розробки виступів агітбригад, виховних заходів.

ОПИС ПРОЕКТУ

Проект складається із шести етапів, кожен має свій зміст та алгоритм реалізації.

Перший етап – пошуковий. На цьому етапі вчитель знайомить учнів з участю в проекті, оголошує тему проекту, проводить анкетування для виявлення рівня зацікавленості учнів для поділу на групи. Вчитель зазначає, що протягом роботи кожен учасник групи має слідкувати за рівнем своєї роботи, зазначати те, що не зрозуміло, що викликало труднощі в таблицю самоаналізу. Протягом всієї роботи учень слідкує за власним зростанням, самостійно оцінює власну діяльність та роботу інших.

На другому – інформативному етапі вчитель разом з утвореними групами розробляє план роботи над реалізацією проекту. Для цього учні 7-11 класів об’єднуються в групи: 1) група «Дослідники-відкривачі» – створення кутка цікавих історій ветеранів «Знай і перемагай!»; 2) група «Письменники-поети» – складання віршів, статей, написання сценаріїв; 3) група «Художники-декоратори» – естетичне оформлення кабінетів, актової зали під час виступів; 4) група «Митці» – робота над творчими завданнями з теми. Причому кожна з груп учнів може бути розподілена за ролями, за виконуваними завданнями. Наприклад, хтось збирає теоретичну інформацію та працює з додатковими джерелами, інші учні відповідають за музичний супровід, інші – за декорації, іще інші – за написання сценарію тощо.

Вчитель визначає строк, протягом якого кожна група має виконати певну частину роботи. Незважаючи на те, що кожна група працює самостійно, учасники обов’язково мають обмінюватися результатами зібраної інформації, оскільки кожна група працює для того, щоб реалізувати поставлену мету проекту. Працюючи в групах, кожен учасник має змогу проявити свої здібності, поділ на групи сприяє тому, що учень має змогу вибрати та продемонструвати свої вміння там, де він може, а не там, де цього хоче та вимагає вчитель. Крім цього кожен учасник вчиться відповідати за свою діяльність, оцінює роботу інших, а також прагне не підвести команду. Робота кожної групи має супроводжуватися допомогою та контролем учителя-предметника.

На аналітичному етапі роботи над проектом, коли вже групи мають зібраний матеріал, слід обговорити труднощі в підготовці проекту. Учасники обмінюються враженнями, говорять про те, що змогли зробити, що не виходить, над чим планують працювати надалі. Всі зміни в роботі кожен учень позначає в таблиці самоаналізу, за ефективністю роботи групи слідкує, користуючись таблицею форм оцінювання. На цьому етапі роботи над проектом слід повідомити про результативність адміністрацію школи.

Четвертий етап роботи – практичний. Він є передостаннім перед результативним етапом, коли учні мають завершити свою роботу та показати досягнуті результати. Тому для того, що проект був повним та правильним, насиченим та цікавим, учасники груп співпрацюють із шкільними та міськими бібліотекарями, які надають їм методичну та наукову допомогу, а також потребують допомоги вчителя інформатики, який має допомогти з інтернет-ресурсами. По завершенню роботи певні завдання та елементи проекту доцільно апробувати на уроках та виховних годинах, щоб побачити недоліки або, навпаки, відчути плюси від виконаної роботи. Це робиться для того, щоб на презентаційному етапі уникнути негараздів.

Презентаційний етап – вирішальний, оскільки саме тут учні та вчитель звітують перед адміністрацією та колегами школи про виконану роботу, демонструють результати роботи – фотозвіти, виступи агітбригад. Кінцевий результат говорить про те, що навчально-виховний процес повинен спрямовувати учнів на усвідомлення необхідності знати історію свого міста, країни, співпереживати зі своїми громадянами, відстоювати свої права, знати конституцію України, традиції свого народу. Даний проект сприяє фор­муванню особистості, яка розуміє життя як най­вищу цінність, може свідомо оцінити й розв’язати проблеми, що постають перед конкретною люди­ною й людством у цілому.

На рефлексивному етапі варто провести аналіз виконаної роботи, де учень зможе, користуючись заповненими таблицями, може зробити самоаналіз та взаємоаналіз роботи учасників проекту. Разом із вчителем необхідно визначити те, що вдалося реалізувати, а що потребує корекції. По закінченню необхідно визначити перспективи роботи.

Проект цікавий для всіх, бо для його реалізації кожен може обрати те, що йому до душі.

Проект дає учням можливіть самореалізуватися, продемонструвати свої творчі здібності, комунікабельність, артистичність, виробити навички критичного мислення, а найголовніше – виховує справжнього громадянина, патріота своєї Батьківщини.

Проблема патріотичного виховання завжди займала одне з провідних місць у вітчизняній педагогічній та філософській думці. У сучасній літературі патріотичне виховання трактується як виховання, що формує усвідомлення своєї причетності до історії, традицій,культури свого народу, любов до своєї Батьківщини, вболівання за долю свого народу,його майбутнє.

Як результат ефективного патріотичного виховання у дітей чітко формується патріотизм. Патріотизм виявляється в практичній діяльності, спрямованій на всебічний розвиток своєї країни, захист її інтересів. Патріотизм – соціально-історичне явище. Елементи його виникли як усвідомлення родових зв’язків, обрядів, звичаїв. Слово «патріотизм» (від «patris») – грецького походження, в перекладі означає «батьківщина, вітчизна». Уперше воно з’явилося в період Великої Французької революції (1789-1793р.). Патріотами називали себе борці за народ, захисники республіки.

У філософському словнику патріотичне виховання розглядається як виховання, змістом якого є любов до Вітчизни, відданість, гордість за її минуле й сучасне прагнення захищати інтереси Батьківщини. Це визначення актуалізує роль патріотичного виховання, оскільки саме через активну діяльність людини на користь суспільства виявляються її справжні почуття.

У «Великій радянській енциклопедії» подається таке тлумачення: «Патріотичне виховання – це виховання любові до вітчизни, відданості, прагнення своїми справами служити її інтересам». Основою цього тлумачення є емоційно-чуттєва сторона поняття, що виявляється через ставлення людини до навколишнього світу. Життя людини в суспільстві завжди пов’язане з діяльністю, нормами поведінки, взаємовідносинами між людьми.

Першооснови патріотичного виховання були закладені в народній педагогіці, значення якої висвітлюється в роботах О.Любара,В.Мацюка, В.Пугача, М.Стельмаховича, Д.Федоренка. Вони висвітлювали ідеал давньо-руської епохи, складовою частиною якого виступає патріотичне виховання.

Цей патріотизм зумовлений природою як відчуття видової ознаки народу, є природженим і розвивається повноцінно, якщо дитина зростає у національно зорієнтованій сім’ї, навчається в українському дитячому садку, а потім в українській школі. При цьому великого значення надається вивченню історії українського народу, рідної мови та літератури, українського мистецтва, народних звичаїв, традицій.

Державний патріотизм ґрунтується на остаточній меті нації – побудові власної держави, державному самовизначенні, державницькому світогляді та державницькому почутті; це вищий патріотизм, який базується на державній ідеології та пов'язаний з почуттям громадянськості.

Таким чином, патріотичні почуття українського народу є емоційним аспектом національного державницького світогляду, що включає почуття належності до України, її історії, віру в майбутнє своєї держави. Найвищою формою патріотизму виступає почуття любові до Батьківщини, готовність терпіти муки й навіть іти на смерть заради неї.

Вивчивши велику кількість філософської, психолого-педагогічної та соціологічної літератури сформулюємо власне узагальнене визначення поняття патріотизм. Патріотизм – це духовно-моральний принцип життєдіяльності особистості, який характеризується відповідальним ставленням людини до рідного краю, до Батьківщини, до народу, це активна праця на благо Вітчизни, примноження її багатств, розбудова науки та культури, захист свободи та честі своєї держави. Патріотичне виховання - це виховання, яке передбачає виховання патріотичних почуттів, означає вироблення високого ідеалу служіння народові,готовності у будь-який час стати на захист Батьківщини, вивчати бойові традиції та героїчні сторінки українського народу, його Збройних Сил.

Серед класиків педагогічної науки до проблем патріотичного виховання зверталися Г.Ващенко, О.Духнович, А. Макаренко, О. Огієнко, С.Русова, Г.Сковорода, В. Сухомлинський, К.Ушинський, Я.Чепіга та інші видатні вчені. У своїх працях і наукових розробках вони висвітлювали актуальні для свого часу проблеми розвитку патріотичних почуттів як складової частини національної системи виховання, висували ідею виховання «свідомого» громадянина, патріота своєї Батьківщини.

 

 

1.2 Змістова структура патріотичного виховання

Сучасні умови життя в Україні висувають перед народною освітою якісно нові завдання у сфері виховання молоді, розв’язання яких допоможе подолати існуючий формалізм у змісті роботи школи. Виховання громадян України носить національний характер, базується на національних традиціях українського народу, є ідейною силою національної свідомості., засобом збереження національної ідентичності. Сучасна модель виховання враховує особливості сьогодення, оскільки цього вимагають соціально-економічне становище країни, моральний і духовний стан українського народу, подальший розвиток культури, науки.

Становлення свідомого патріота з відповідними почуттями, переконаннями та діями залежатиме від накладених на національну свідомість певних відбитків. Національна свідомість - основа патріотичного виховання, це глибинне усвідомлення своєї етнічної належності та своєрідності історичної долі, невід’ємним атрибутом кожної нації. Вона свідчить про зрілість народу як самочинного суб’єкта історичного процесу, є показником морального здоров’я, духовного та інтелектуального потенціалу особистості.

Національна свідомість включає:

-любов до України, історичного й самобутнього образу свого народу;

-віру в духовну силу народу та його призначення;

-силу волі й відповідальність за те, щоб народ України посів почесне місце в цивілізованому світі;

-уміння осмислювати історію, культуру, мистецтво, цінності, мораль, звичаї, обряди, символіку свого народу, нації, рідного краю;

-систему вчинків, що є наслідком любові до Батьківщини, віри, відповідальності, осмислення;

-готовність свідомо служити інтересам України.

Вирішувати проблему формування істинної національної самосвідомості можливо лише у зв’язку з духовним розумінням Батьківщини. Тому що «Вітчизна – це дух народу в усіх його виявах і творіннях, а національність означає своєрідність цього духу»,– пише К.Чорна.

Головна функція патріотичних почуттів полягає у позитивному ставленні до свого народу, Батьківщини, як зазначає В.Вугрич, суб’єктом патріотизму є людина як суспільна істота, а об’єктом – народ, Батьківщина.

Структуру патріотичних почуттів можна представити через відношення до:

-себе: національна самосвідомість, честь, гідність, щирість, доброта, терплячість, чесність, порядність;

-людей: толерантність, національний такт, милосердя, благородство, справедливість, гостинність, відкритість, щедрість, готовність допомогти, усвідомлення своєї належності до українського народу як його представника, відповідальність перед своєю нацією;

-Батьківщини: віра,надія, любов, громадянська відповідальність, вірність, готовність стати на захист, бажання працювати для розвитку країни, підносити міжнародний авторитет, повага до Конституції та законів держави; гордість за успіхи держави, біль за невдачі, суспільна активність та ініціативність.

-Національних цінностей: володіння українською мовою, бажання і потреба в накопиченні, збереженні та передачі родинних і національних звичаїв, традицій, обрядів, дбайливе ставлення до національних багатств, до рідної природи, сприяння розвиткові духовного життя українського народу; шанобливе ставлення до національних та державних символів; почуття дбайливого господаря своєї землі.

Необхідно, щоб дитина не тільки розуміла й осмислювала те, про що їй розповідають, що пропонують виконати, але й виявляла при цьому почуття. Пояснюючи важливість добра, чуйності, порядності, дитина має відчути жаль, співчуття, бажання допомагати, піклуватися.

У патріотичних почуттях відбивається ставлення особистості до своєї держави, її минулого, майбутнього та сьогодення. Складовими патріотичних почуттів є:

- почуття належності до своєї держави та її народу;

- почуття гордості за успіхи держави, біль за невдачі;

- повага до історії, культури, традицій, вірувань, менталітету;

- захоплення героїчними подвигами минулого та сучасності;

- любов до рідної природи;

- шанування рідної мови, традицій, звичаїв, обрядів рідної країни;

- ностальгія при розлуці з Батьківщиною;

- почуття національної гідності.

Патріотичні почуття не повинні бути споглядальними, обмежуватися пасивними реакціями милування й уподобання. В ідеалі, як зазначають П.Ігнатенко, В.Поплужний, Н.Косарєва, Л.Крицька, «вони спрямовуються на виконання надзавдання – піднести Україну до рівня високо розвинутих світових держав, що вимагає активної творчості всього українського народу. В нинішніх умовах емоційне начало патріотизму виявляється, насамперед, у мужності, рішучості, готовності українських громадян відстоювати незалежність своєї молодої держави всіма можливими засобами».

Патріотичні переконання містять у собі знання, поєднані зі щирою впевненістю в їхній істинності. До патріотичних переконань належать:

- визнання визначальної ролі народу й Батьківщини в житті людини;

- визнання здатності українського народу побудувати власну державу й навести в ній порядок;

- віра в майбутнє України та українського народу;

-віра в невичерпні сили, талант, неповторність, працьовитість українського народу;

- віра в незламність, силу, стійкість, міць та справедливість держави.

Справжній патріот не може жити повноцінним життям, бути щасливим без праці на благо своєї країни, без боротьби за краще життя українського народу та України. Польський письменник Ц.Норвіда зазначає: людина,щоб бути щасливою, має знати, навіщо жити, для чого жити, за що вмерти. Тому крім почуттів і переконань, важливим є діяльність - аспект патріотичного виховання.

Патріотична діяльність включає:

- усвідомлення глибокого зв’язку з народом, участь у його справах, турбота про його благо;

- збереження та примноження культури, традицій, звичаїв, обрядів рідної країни;

- дотримання вироблених народом моральних норм і правил, законів держави;

- знання символів своєї Батьківщини;

- діяльність, спрямовану на утвердження державності свого народу, зміцнення належності своєї держави та готовність її відстоювати;

- знання історії свого роду, народу, прихильність до рідних місць;

- сумлінне виконання своїх обов’язків у навчанні, вміння творчо працювати.

Зміст патріотичного виховання розкривають такі розділи: державний, соціальний, родинний.

Державний розділ складають: уявлення про українську державу, Прапор, Герб, Гімн; про рідний край (село, селище, місто), про рідні місця, рідну мову; розуміння сутності обов’язку перед Батьківщиною, громадської активності, поняття про захист честі й гідності Батьківщини, гордість за свою країну, розуміння моральної суті основних громадянських прав та обов’язків, визначених у державних документах України; високий рівень національної самосвідомості; шанобливе ставлення до Збройних Сил України, бажання стати до їх лав, розуміння величі українського народу, як основи непорушності держави.

Соціальний розділ патріотичного виховання передбачає: розвиток інтересу до історії рідного краю, героїчного минулого країни, життя прославлених земляків; знайомство з діяльністю дитячих громадських організацій; виявлення потреби охороняти історичні пам’ятки, зберігати матеріальні цінності Вітчизни; вміння виявляти волю, доброзичливість, правдивість, наполегливість, самостійність, творчу активність, відповідальність у навчанні та праці; нетерпиме ставлення до порушників закону, до аморальних вчинків; дбайливе ставлення до національних багатств, рідної природи; розуміння значення праці батьків та українського народу, готовність виконувати громадські обов’язки; нетерпиме ставлення до анти патріотизму, фашизму, шовінізму, до вандалізму; толерантне відношення до людей, уміння жити поруч.

Родинний розділ спрямований на виховання любові до батьків, чемного ставлення до старших у сім’ї, вчителів, ветеранів, пошану до пращурів, до героїв Батьківщини, знання місць знаходження могил та пам’ятників, догляд за ними; знання переказів, легенд, повір’їв, народних пісень, знайомство з народним мистецтвом; пошана до народних і релігійних традицій, звичаїв, національних і родинних свят та дотримання них.

Зазначимо, що у практиці всі розділи знаходяться у тісному взаємозв’язку, залежать один від одного. І за цієї умови утворюють систематичність, цілісність, національну спрямованість патріотичного виховання.

Таким чином, можна зробити висновок, що патріотичне виховання - це суспільна категорія, яка формує ставлення людини до себе, до свого народу й Батьківщини. Це ставлення виявляється у відповідних почуттях, переконаннях, ідеях. Лише переймаючись інтересами, прагненнями, потребами, ідеалами свого народу, усвідомлюючи свою національну неповторність і самобутність, людина стає зрілою, громадсько свідомою особистістю, справжнім патріотом, діяльним творцем своєї долі та долі Батьківщини.

Український патріотизм повинен стати провідною виховною ідеєю сучасної школи, що реалізується в урочній та позаурочній діяльності.

РОЗДІЛ ІІ. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА ПРОЕКТУ

2.1. Національно-патріотичне виховання в нашій школі

Згідно розроблених заходів спрямованих на розвиток патріотичного виховання учнівської молоді активізувалася виховна діяльність щодо проведення екскурсій і походів по місцях бойової і трудової слави; вивчаються, досліджуються і втілюються в життя кращі традиції й звичаї українського народу; оновлено зміст традиційного декадника Шевченкознавства, складовими якого є літературно-музичні композиції, Шевченківські читання, літературні вікторини та конкурси; оптимізовано діяльність краєзнавчо-історичного гуртка, основний зміст діяльності якого – збір матеріалів з історії рідного краю.

Традиційним у школі є свято «Джура», в ході якого учні 5-11 класів приймають участь у спортивних змаганнях. Вони вивчають звичаї та традиції українського козацтва та життя його гетьманів, а в районній грі-випробуванні «Джура» вони дуже багато разів посідали призові місця.

Учнівський парламент школи також активно діє і отримує свої нагороди.

Так в цьому навчальному році вони вже прийняли участь в фестивалі учнівської молоді «Як парость виноградної лози - плекайте мову», «Розстріляна молодість», де зайняли 2 місце, в концерті присвяченому Т.Г.Шевченко.

У центрі виховної системи школи лежить виховання засобами історії, тобто реальними подіями, фактами про виникнення, становлення і розвиток свого народу, нації. Аналіз таких явищ, як козацтво, релігійні багатства, стан і рівень освіти, науки відповідних періодів поглиблюють духовність, сприяють розвитку самосвідомості учнів. Знання з історії рідного краю містять високий виховний потенціал і формують національний світогляд, свідомість, самосвідомість і духовність.

У школі з 1.09.2015р. почав знову працювати історико-краєзнавчий гурток, яким керує вчитель з ГПД Рижакова О.В. Гуртківці помірно збирають, шукають матеріал. Є історія школи, міста. Наступного року керівник гуртка хоче створити музей історії школи, міста та розповіді ветеранів.

Свята, фольклорно-календарні традиції, звичаї українців вказують на їх високий культурний рівень, ступінь талановитості, глибокий гуманістичний потенціал. Все це – складова частина національного виховання. У процесі підготовки до свят та під час їх проведення у дітей пробуджуються, поглиблюються, закріплюються найкращі якості: творче ставлення до дійсності, кмітливість, працьовитість, ініціативність, діловитість, підприємливість, а головне – любов до рідного краю, людей, усього живого на землі.

Комплексна, всебічна краєзнавча робота в школі дає змогу вивчати і цілісно сприймати національний колорит рідного краю: оригінальний спосіб життя українців, їхній стиль поведінки, самобутній спосіб мислення, творчий мистецький почерк, національну психологію, світоглядні засади тощо.

Краєзнавча діяльність в школі створює умови для глибокого засвоєння учнями регіональних особливостей національного життя, для формування їх як типових представників даної місцевості. Завдяки цьому учні глибоко усвідомлюють себе як частину народу, в них виховується синівська любов до рідного села, краю.

Вчителі зуміли переосмислити сутність патріотичного виховання.

Актуальність проблеми розкривають і вирішують плани виховної роботи школи та класних керівників. Зміст освітніх дисциплін більш глибше покликаний сприяти розвиткові патріотизму. Уроки шевченкознавства, Шевченківські березини, національно-культурні свята, військово-патріотична робота, спортивно-оздоровча система, краєзнавча робота – ось перелік того, чому ми приділили значну увагу в своїй роботі.

Будуть змінюватися часи, школа вирішуватиме нові завдання, проте актуальною є і буде одна проблема – виховання громадянина України, який знає і пам‘ятає свій рід, мову материнську, цінує минуле і буде гідно творити майбутнє.

Особлива увага приділяється розкриттю теми великого подвигу наших прабатьків у часи Великої Вітчизняної війни (виховні години «Це треба не мертвим, це треба живим!», «Роки, обпалені війною», «День пам’яті жертв фашистських концтаборів», «У свято Перемоги!»).

Систематично проводяться «Тижні права» («Наші права – щасливе дитинство», «Підлітки повинні знати свої права», «Правопорушення», «Що треба знати про право і закон», участь учнів у правових брейнрингах). Багато нового в характерах школярів зазвичай відкривається під час проведення уроку-суду «Шляхами права».

Цікаво проводяться виховні години, присвячені любові до Батьківщини («Я - громадянин і патріот держави», «Сім чудес України», «Видатні люди мого краю», «Культурна спадщина українського народу», «Україна – наш спільний дім»).

Майже кожного року проводяться свята «Вечір Афганської пісні». Надається волонтерська допомога учасникам та дітям війни.

2.2. Сценарії виступів агітбригад, позакласних заходів та виховних годин

«ЯК ПАРОСТЬ ВИНОГРАДНОЇ ЛОЗИ, ПЛЕКАЙМО МОВУ!»

Мета: Розширити і поглибити знання дітей про мову. Показати її багатство, мелодійність, красу. Розвивати виразне мовлення, уяву, мислення, образну пам'ять. Збагачувати словниковий запас. Виховувати любов до рідної мови, рідної землі, художнього слова, пісні, повагу до батьків. Формувати розуміння того, що українська мова - наш скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава.

Обладнання: слайди на проекторі, українські костюми, музичний програвач.

Хід заходу

(Під пісню Рідна мова виходить команда,

Ход мероприятия

- Добрый день всем в этом зале.

- Сегодня наше выступление будет необычным.

- Вы нас видите таких каких из нас делают наши руководители.

- И в итоге мы становимся такими, какими должны быть.

- Но вы не задумываетесь какого труда им это стоит.

- А учат как раз таки они, показывая на своем примере.

- Поэтому мы с гордостью хотим сказать.

- Что сегодня вместе с нами выступят Ковтун Татьяна Владимировна и Муращенко Екатерина Борисовна.

- В итоге именно от воспитания зависит то кем вы станете.

- И как раз сегодняшняя тематика это доказывает.

- Ну а мы начинаем.

(выстраиваются дети и рассказывают стихи под музыку)

· Все также солнце ярко светит,
Плывут над миром облака.

· И вновь в войну играют дети,
Течет спокойная река…

· Закон жестокий у пустыни
И смертью веет от песков,

· Что было там - кровь в жилах стынет,
И многих нет в живых бойцов.

· Жара и зной деньков суровых,
Афганистан, Афганистан.

· Ребят молоденьких, но мертвых,
Несет "тюльпан", несет "тюльпан".

· И снова солнце ярко светит,
Все также тают облака,

· В войну играют шумно дети,
Течет спокойная река.

· Надежда! Вот, что у нас есть, была и будет. Надежда в то, что война прекратится.

· Надежда в то, что все солдаты вернутся к своим родным.

· Надежда в то, что солнце будет не просто светить, а освящать добром тех, в сердцах которых торжествует злоба и ненависть.

· Письмо солдата.

(выходит Е.Б. и читает стихотворение)

Помолитесь за нас, родные,
даже если не верите в Бога,
чтобы мы возвратились живые,
чтобы нас не скрутила дорога.

Сколько нам предстоит быть в разлуке –
мы не знаем, гадать не умеем.
Вы ж гадалкам подставите руки,
суевернее став и сильнее.

Если что – отпевать не спешите.
Может быть, ошибутся пророки.
И вы нас обязательно ждите,
даже если на всё выйдут сроки.

(Песня «Жди меня и я вернусь» Т.В.)

· Я вернулся, мама, птицей перелетной,
и, расправив крылья, сяду на крыльцо.
И спою, родная, о стране далекой,
посмотрев украдкой в милое лицо.

· Я вернулся, мама, соловьиной трелью,
ласковым закатом и грибным дождем.
А коль пожелаешь, я приду капелью –
тем, что мы в надежде
даже вечность ждем.

· Я вернулся, мама. Не уйду. Останусь.
Уходить – не страшно. Больно – не прийти.
И пусть всех ушедших не сомнет усталость
на тернистом долгом, жизненном пути.

· Я вернулся, мама…

· Сколько посвящено песен, стихов, фильмов, повестей, романов героям Афганистана.

· Тем кто пал в бою, и тем кто выжил и вернулся домой.

· Вальс

(песня «Белый танец» Т.В. танцует 5ый класс)

· Сколько написано писем солдатами.

· И как горько их читать.

· Но это правда, правда солдат.

(Стих рассказывает Е.Б.)

А знаешь ли ты, как быть трудно Солдатом?
Нести эту ношу, а попросту - крест?...
Получен приказ и идешь с автоматом,
Топча сапогом чьи-то жизни окрест...

Там мирные жители кров обживая,
Растили детей, продолжая свой род.
За нами осталась земля неживая...
Поди, разберись,- где тут враг, где народ.

Пред нами отцам нет нужды объясняться,
Оправдана жизнью войны той цена...
Нам выпала доля друг с другом сражаться,
Но в этом, поверьте, не наша вина.

У гребня войны слишком частые зубья...
Где пуля ошиблась, - скосил пулемет...
А в сердце нарыв, а на совести струпья,
И вряд ли со временем это пройдет...

Все думаю:-Может и лишний был выстрел?!
Узнать бы, кому эти войны нужны!...
Вдруг жизни невинной погашена искра?!

А мука моя... И детей... И жены...

· Но мы хотим сказать, что гордимся вами, герои. Помним и знаем.

· И закончить хотелось бы наше выступление такими строчками.

· Шумят деревья, солнце светит,

· Цветут тюльпаны, резеда.

· Но не всегда на свете дети

· Живут счастливо. Не всегда.

· И чтоб земля благоухала,

· Смеялись дети и росли,

· Одних желаний наших мало,

· Нам нужно мир сберечь сначала.

· Для всех людей, Для всей Земли!

(кланяются все выступающие)

(Додаток 2)

Хід заходу

На задньому плані сцени вогні великого міста, збоку росте ялинка, вечір.

1 Ангел:
Ніч розкрила чорні крила,
Землю в темряву сповила.

2 Ангел:
Сніг засипав всі дороги,
І поля, і перелоги.

3 Ангел:
Ані сліду не видати,
Ні стежиночки до хати.

1 Ангел:
Як же Миколай святий
Знайде стежку до дітей?

Вітер (вбігаєз метлою):
Не турбуйтесь, слуги Божі!
Вітер радо вам поможе.
Гляньте, ось метлу я маю,
Всі шляхи позамітаю,
Брами всі повідчиняю
Я святому Миколаю.
(Замітає шляхи, ангели присвічують).

2 Ангел:
О, спасибі, Вітер-брате!
Гарно вмієшь замітати.
Може б, ти ще допоміг,
Щоб світити місяць міг?
В темну ніч їзда тривожна,
Заблудити легко можна....

Вітер:
Добре! Я під небо злину,
Сіру плаху з нього скину.
Вийде місяць з-поза хмар,
Ясний витягне ліхтар,
І усі шляхи осяє
Пресвятому Миколаю!

Замітаючи сніг, виходить залаштунки, за хвилю сцена стає освітленою.

3 Ангел:
Гляньте, місяць в небі світить!