Радянська педагогічна наука, скована догмами марксистко-ленінської ідеології, Так і не змогла виробити єдиного підходу до розуміння суті патріотичного виховання.

Серед класиків педагогічної науки до проблем патріотичного виховання зверталися Г.Ващенко, О.Духнович, А. Макаренко, О. Огієнко, С.Русова, Г.Сковорода, В. Сухомлинський, К.Ушинський, Я.Чепіга та інші видатні вчені. У своїх працях і наукових розробках вони висвітлювали актуальні для свого часу проблеми розвитку патріотичних почуттів як складової частини національної системи виховання, висували ідею виховання «свідомого» громадянина, патріота своєї Батьківщини.

 

 

1.2 Змістова структура патріотичного виховання

Сучасні умови життя в Україні висувають перед народною освітою якісно нові завдання у сфері виховання молоді, розв’язання яких допоможе подолати існуючий формалізм у змісті роботи школи. Виховання громадян України носить національний характер, базується на національних традиціях українського народу, є ідейною силою національної свідомості., засобом збереження національної ідентичності. Сучасна модель виховання враховує особливості сьогодення, оскільки цього вимагають соціально-економічне становище країни, моральний і духовний стан українського народу, подальший розвиток культури, науки.

Становлення свідомого патріота з відповідними почуттями, переконаннями та діями залежатиме від накладених на національну свідомість певних відбитків. Національна свідомість - основа патріотичного виховання, це глибинне усвідомлення своєї етнічної належності та своєрідності історичної долі, невід’ємним атрибутом кожної нації. Вона свідчить про зрілість народу як самочинного суб’єкта історичного процесу, є показником морального здоров’я, духовного та інтелектуального потенціалу особистості.

Національна свідомість включає:

-любов до України, історичного й самобутнього образу свого народу;

-віру в духовну силу народу та його призначення;

-силу волі й відповідальність за те, щоб народ України посів почесне місце в цивілізованому світі;

-уміння осмислювати історію, культуру, мистецтво, цінності, мораль, звичаї, обряди, символіку свого народу, нації, рідного краю;

-систему вчинків, що є наслідком любові до Батьківщини, віри, відповідальності, осмислення;

-готовність свідомо служити інтересам України.

Вирішувати проблему формування істинної національної самосвідомості можливо лише у зв’язку з духовним розумінням Батьківщини. Тому що «Вітчизна – це дух народу в усіх його виявах і творіннях, а національність означає своєрідність цього духу»,– пише К.Чорна.

Головна функція патріотичних почуттів полягає у позитивному ставленні до свого народу, Батьківщини, як зазначає В.Вугрич, суб’єктом патріотизму є людина як суспільна істота, а об’єктом – народ, Батьківщина.

Структуру патріотичних почуттів можна представити через відношення до:

-себе: національна самосвідомість, честь, гідність, щирість, доброта, терплячість, чесність, порядність;

-людей: толерантність, національний такт, милосердя, благородство, справедливість, гостинність, відкритість, щедрість, готовність допомогти, усвідомлення своєї належності до українського народу як його представника, відповідальність перед своєю нацією;

-Батьківщини: віра,надія, любов, громадянська відповідальність, вірність, готовність стати на захист, бажання працювати для розвитку країни, підносити міжнародний авторитет, повага до Конституції та законів держави; гордість за успіхи держави, біль за невдачі, суспільна активність та ініціативність.

-Національних цінностей: володіння українською мовою, бажання і потреба в накопиченні, збереженні та передачі родинних і національних звичаїв, традицій, обрядів, дбайливе ставлення до національних багатств, до рідної природи, сприяння розвиткові духовного життя українського народу; шанобливе ставлення до національних та державних символів; почуття дбайливого господаря своєї землі.

Необхідно, щоб дитина не тільки розуміла й осмислювала те, про що їй розповідають, що пропонують виконати, але й виявляла при цьому почуття. Пояснюючи важливість добра, чуйності, порядності, дитина має відчути жаль, співчуття, бажання допомагати, піклуватися.

У патріотичних почуттях відбивається ставлення особистості до своєї держави, її минулого, майбутнього та сьогодення. Складовими патріотичних почуттів є:

- почуття належності до своєї держави та її народу;

- почуття гордості за успіхи держави, біль за невдачі;

- повага до історії, культури, традицій, вірувань, менталітету;

- захоплення героїчними подвигами минулого та сучасності;

- любов до рідної природи;

- шанування рідної мови, традицій, звичаїв, обрядів рідної країни;

- ностальгія при розлуці з Батьківщиною;

- почуття національної гідності.

Патріотичні почуття не повинні бути споглядальними, обмежуватися пасивними реакціями милування й уподобання. В ідеалі, як зазначають П.Ігнатенко, В.Поплужний, Н.Косарєва, Л.Крицька, «вони спрямовуються на виконання надзавдання – піднести Україну до рівня високо розвинутих світових держав, що вимагає активної творчості всього українського народу. В нинішніх умовах емоційне начало патріотизму виявляється, насамперед, у мужності, рішучості, готовності українських громадян відстоювати незалежність своєї молодої держави всіма можливими засобами».

Патріотичні переконання містять у собі знання, поєднані зі щирою впевненістю в їхній істинності. До патріотичних переконань належать:

- визнання визначальної ролі народу й Батьківщини в житті людини;

- визнання здатності українського народу побудувати власну державу й навести в ній порядок;

- віра в майбутнє України та українського народу;

-віра в невичерпні сили, талант, неповторність, працьовитість українського народу;

- віра в незламність, силу, стійкість, міць та справедливість держави.

Справжній патріот не може жити повноцінним життям, бути щасливим без праці на благо своєї країни, без боротьби за краще життя українського народу та України. Польський письменник Ц.Норвіда зазначає: людина,щоб бути щасливою, має знати, навіщо жити, для чого жити, за що вмерти. Тому крім почуттів і переконань, важливим є діяльність - аспект патріотичного виховання.

Патріотична діяльність включає:

- усвідомлення глибокого зв’язку з народом, участь у його справах, турбота про його благо;

- збереження та примноження культури, традицій, звичаїв, обрядів рідної країни;

- дотримання вироблених народом моральних норм і правил, законів держави;

- знання символів своєї Батьківщини;

- діяльність, спрямовану на утвердження державності свого народу, зміцнення належності своєї держави та готовність її відстоювати;

- знання історії свого роду, народу, прихильність до рідних місць;

- сумлінне виконання своїх обов’язків у навчанні, вміння творчо працювати.

Зміст патріотичного виховання розкривають такі розділи: державний, соціальний, родинний.

Державний розділ складають: уявлення про українську державу, Прапор, Герб, Гімн; про рідний край (село, селище, місто), про рідні місця, рідну мову; розуміння сутності обов’язку перед Батьківщиною, громадської активності, поняття про захист честі й гідності Батьківщини, гордість за свою країну, розуміння моральної суті основних громадянських прав та обов’язків, визначених у державних документах України; високий рівень національної самосвідомості; шанобливе ставлення до Збройних Сил України, бажання стати до їх лав, розуміння величі українського народу, як основи непорушності держави.

Соціальний розділ патріотичного виховання передбачає: розвиток інтересу до історії рідного краю, героїчного минулого країни, життя прославлених земляків; знайомство з діяльністю дитячих громадських організацій; виявлення потреби охороняти історичні пам’ятки, зберігати матеріальні цінності Вітчизни; вміння виявляти волю, доброзичливість, правдивість, наполегливість, самостійність, творчу активність, відповідальність у навчанні та праці; нетерпиме ставлення до порушників закону, до аморальних вчинків; дбайливе ставлення до національних багатств, рідної природи; розуміння значення праці батьків та українського народу, готовність виконувати громадські обов’язки; нетерпиме ставлення до анти патріотизму, фашизму, шовінізму, до вандалізму; толерантне відношення до людей, уміння жити поруч.

Родинний розділ спрямований на виховання любові до батьків, чемного ставлення до старших у сім’ї, вчителів, ветеранів, пошану до пращурів, до героїв Батьківщини, знання місць знаходження могил та пам’ятників, догляд за ними; знання переказів, легенд, повір’їв, народних пісень, знайомство з народним мистецтвом; пошана до народних і релігійних традицій, звичаїв, національних і родинних свят та дотримання них.

Зазначимо, що у практиці всі розділи знаходяться у тісному взаємозв’язку, залежать один від одного. І за цієї умови утворюють систематичність, цілісність, національну спрямованість патріотичного виховання.

Таким чином, можна зробити висновок, що патріотичне виховання - це суспільна категорія, яка формує ставлення людини до себе, до свого народу й Батьківщини. Це ставлення виявляється у відповідних почуттях, переконаннях, ідеях. Лише переймаючись інтересами, прагненнями, потребами, ідеалами свого народу, усвідомлюючи свою національну неповторність і самобутність, людина стає зрілою, громадсько свідомою особистістю, справжнім патріотом, діяльним творцем своєї долі та долі Батьківщини.

Український патріотизм повинен стати провідною виховною ідеєю сучасної школи, що реалізується в урочній та позаурочній діяльності.

РОЗДІЛ ІІ. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА ПРОЕКТУ

2.1. Національно-патріотичне виховання в нашій школі

Згідно розроблених заходів спрямованих на розвиток патріотичного виховання учнівської молоді активізувалася виховна діяльність щодо проведення екскурсій і походів по місцях бойової і трудової слави; вивчаються, досліджуються і втілюються в життя кращі традиції й звичаї українського народу; оновлено зміст традиційного декадника Шевченкознавства, складовими якого є літературно-музичні композиції, Шевченківські читання, літературні вікторини та конкурси; оптимізовано діяльність краєзнавчо-історичного гуртка, основний зміст діяльності якого – збір матеріалів з історії рідного краю.

Традиційним у школі є свято «Джура», в ході якого учні 5-11 класів приймають участь у спортивних змаганнях. Вони вивчають звичаї та традиції українського козацтва та життя його гетьманів, а в районній грі-випробуванні «Джура» вони дуже багато разів посідали призові місця.

Учнівський парламент школи також активно діє і отримує свої нагороди.

Так в цьому навчальному році вони вже прийняли участь в фестивалі учнівської молоді «Як парость виноградної лози - плекайте мову», «Розстріляна молодість», де зайняли 2 місце, в концерті присвяченому Т.Г.Шевченко.

У центрі виховної системи школи лежить виховання засобами історії, тобто реальними подіями, фактами про виникнення, становлення і розвиток свого народу, нації. Аналіз таких явищ, як козацтво, релігійні багатства, стан і рівень освіти, науки відповідних періодів поглиблюють духовність, сприяють розвитку самосвідомості учнів. Знання з історії рідного краю містять високий виховний потенціал і формують національний світогляд, свідомість, самосвідомість і духовність.

У школі з 1.09.2015р. почав знову працювати історико-краєзнавчий гурток, яким керує вчитель з ГПД Рижакова О.В. Гуртківці помірно збирають, шукають матеріал. Є історія школи, міста. Наступного року керівник гуртка хоче створити музей історії школи, міста та розповіді ветеранів.

Свята, фольклорно-календарні традиції, звичаї українців вказують на їх високий культурний рівень, ступінь талановитості, глибокий гуманістичний потенціал. Все це – складова частина національного виховання. У процесі підготовки до свят та під час їх проведення у дітей пробуджуються, поглиблюються, закріплюються найкращі якості: творче ставлення до дійсності, кмітливість, працьовитість, ініціативність, діловитість, підприємливість, а головне – любов до рідного краю, людей, усього живого на землі.

Комплексна, всебічна краєзнавча робота в школі дає змогу вивчати і цілісно сприймати національний колорит рідного краю: оригінальний спосіб життя українців, їхній стиль поведінки, самобутній спосіб мислення, творчий мистецький почерк, національну психологію, світоглядні засади тощо.

Краєзнавча діяльність в школі створює умови для глибокого засвоєння учнями регіональних особливостей національного життя, для формування їх як типових представників даної місцевості. Завдяки цьому учні глибоко усвідомлюють себе як частину народу, в них виховується синівська любов до рідного села, краю.

Вчителі зуміли переосмислити сутність патріотичного виховання.

Актуальність проблеми розкривають і вирішують плани виховної роботи школи та класних керівників. Зміст освітніх дисциплін більш глибше покликаний сприяти розвиткові патріотизму. Уроки шевченкознавства, Шевченківські березини, національно-культурні свята, військово-патріотична робота, спортивно-оздоровча система, краєзнавча робота – ось перелік того, чому ми приділили значну увагу в своїй роботі.

Будуть змінюватися часи, школа вирішуватиме нові завдання, проте актуальною є і буде одна проблема – виховання громадянина України, який знає і пам‘ятає свій рід, мову материнську, цінує минуле і буде гідно творити майбутнє.

Особлива увага приділяється розкриттю теми великого подвигу наших прабатьків у часи Великої Вітчизняної війни (виховні години «Це треба не мертвим, це треба живим!», «Роки, обпалені війною», «День пам’яті жертв фашистських концтаборів», «У свято Перемоги!»).

Систематично проводяться «Тижні права» («Наші права – щасливе дитинство», «Підлітки повинні знати свої права», «Правопорушення», «Що треба знати про право і закон», участь учнів у правових брейнрингах). Багато нового в характерах школярів зазвичай відкривається під час проведення уроку-суду «Шляхами права».

Цікаво проводяться виховні години, присвячені любові до Батьківщини («Я - громадянин і патріот держави», «Сім чудес України», «Видатні люди мого краю», «Культурна спадщина українського народу», «Україна – наш спільний дім»).

Майже кожного року проводяться свята «Вечір Афганської пісні». Надається волонтерська допомога учасникам та дітям війни.

2.2. Сценарії виступів агітбригад, позакласних заходів та виховних годин

«ЯК ПАРОСТЬ ВИНОГРАДНОЇ ЛОЗИ, ПЛЕКАЙМО МОВУ!»

Мета: Розширити і поглибити знання дітей про мову. Показати її багатство, мелодійність, красу. Розвивати виразне мовлення, уяву, мислення, образну пам'ять. Збагачувати словниковий запас. Виховувати любов до рідної мови, рідної землі, художнього слова, пісні, повагу до батьків. Формувати розуміння того, що українська мова - наш скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава.

Обладнання: слайди на проекторі, українські костюми, музичний програвач.

Хід заходу

(Під пісню Рідна мова виходить команда,