Речовини та розчини, які використовуються для спеціальної обробки

Для дегазації хімічним способом використовують спеціальні речовини та розчини, які за принципом дії можуть бути окиснювально-хлоруючої та основної (лужної) дії. Дегазуюча дія речовин першої групи зумовлена наявністю молекул хлору, що діють у водяному середовищі переважно окиснювальним способом у відношенні ОР, а у безводному – хлоруючим. Дегазуючі речовини другої групи нейтралізують (руйнують) ОР на заражених поверхнях об’єктів шляхом розриву хімічних зв’язків.

Основними дегазуючими розчинами є:

- дегазуючі рецептури РД-2, РД-А, дегазуючі розчини №1, №2 ащ (№2 бщ);

- водяні розчини гіпохлоридів кальцію (ГК): ДТС ГК, НГК, КГСщ (слаболужний);

- водяні розчини порошку СФ-2У.

Дегазуюча рецептура РД-А:

склад: 78 % – бензин;

15 % – звичайний бутиловий спирт;

7 % – діетілентриамін (2 % концентрація).

Рідина жовтувато-коричневого кольору, призначена для дегазації озброєння і техніки, заражених VX, зарином, іпритом. Використовується за температур -37 ºС ÷ +40 ºС з нормою витрати 0,4 л/м². Вогненебезпечна. Поставляється в війська в готовому вигляді.

Дегазуючий розчин №1.

Представляє собою 2% розчин (за вагою) дихлораміаку (ДТХ-2, ДТ-2) в дихлоретані. Призначений для дегазації озброєння і техніки, ЗІЗ і окремих ділянок, заражених газом VX, іпритом, за температури від –30 ºС до +40 ºС. Термін використання при зберіганні в технічних засобах – до 7 діб. Норма витрати: 0,5 – 0,6 л/м².

Дегазуючий розчин №2 бщ

Є розчином 10% NaOH та 25% сіоноеталаміна у воді. Призначений для дегазації озброєння та техніки, ЗІЗ та окремих ділянок місцевості, заражених зоманом, за температури –30 ºС – +40ºС. Норма витрати 0,5 – 0,6 л/м². Термін придатності – 1 рік.

Для дезактивації техніки застосовують різноманітні розчинники (кислоту, луг, бензин та ін.).

Вода – дешевий та найбільш розповсюджений засіб для дезактивації. Використовується для обробки заражених об’єктів струменевим методом із гідрантів, пожежних та обмивчо-нейтралізувальних машин за норми витрати 15–25 л/м². Основний недолік – погане змочування оброблювальних поверхонь. Для покращення змочуваності до води додають поверхнево-активні речовини (ПАР).

Як ПАР для дезактивації використовують порошок СФ-2У (літом – 0,15 % ‑ підігрітий до 60 ºС–70 ºС, взимку – 0,07 % – до 10ºС), або розчин порошку в аміачній воді (20–25 % NaOH). Норма витрати – 1,5 – 3 л/м².

Для дезактивації техніки використовують розчини ГК, з тих же технічних засобів, що і при дегазації, з нормою витрати 2,5 – 4 л/м².

Для дезінфекції застосовують спеціальні розчини формаліну за температури більше 10 ºС з нормою витрати 0,3 – 0,5 л/м², гарячий 3–5 % водяний розчин фенолу, 5 % водяний розчин лізолу (крезолу).

Для дезінфекції та дератизації використовуються різноманітні препарати та спеціальні хімічні речовини:

- інсектициди (ДДТ, гексахлоран, лідан, хлорофос, тіофос);

- ратициди (крисід, фосфорад цинку, вуглекислий барій).

Для проведення часткової СО є табельні технічні засоби, такі як індивідуальні протихімічні пакети ІПП-8, ІПП-9, комплекти для дегазації зброї й обмундирування ІДАС, ІДПС-69, негазуючий пакет порошковий ДПП і табельні комплекти спеціальної обробки техніки – ІДК-1, ДК-1, ДК-4.

Пакети ІПП-8 та ІПП-9 призначені для дегазації шкіряних покривів людини, окремих ділянок обмундирування та лицевої чистини протигаза зараженими аерозолями ОР і являють собою запаяні поліетиленові пакети, всередині яких знаходяться:

- скляний флакон із рецептурою РД-2 (180 мл);

- чотири марлевих тампони;

- інструкція з використання.

Комплект ІДПС (ІДПС-69) складається з 8 (10) індивідуальних дегазаційних пакетів ІДП-1 і двох дегазаційних пакетів ДПС (ДПС-1), поміщених в картонну коробку.

Для дегазації обмундирування, спорядження і взуття на особовому складі призначений ДПП (дегазаційний пакет порошковий). Він складається з поліетиленового пакета – щітки з отворами, двох упаковок із полідегазуючою порошковою рецептурою, гумової стрічки і пакувального пакета з пам’яткою з використання. Пакетом можна обробити два комплекти обмундирування.

Індивідуальний комплект для спеціальної обробки автотракторної техніки ІДК-1 призначений для дегазації, дезактивації і дезінфекції автотракторної техніки (або іншого озброєння і військової техніки) з використанням автомобільного насоса для накачування шин або стисненого повітря від компресора автомобіля. В якості резервуара для дезактивуючого або дегазуючого розчину при використанні ІДК-1 служить 20-літрова каністра, до якої за допомогою спеціальної кришки приєднується рукав із брандспойтом. При роботі з ежекторною насадкою може бути використана інша ємність. При використанні стисненого повітря від компресора автомобіля необхідно запустити двигун, провірити за манометром тиск повітря в системі (він повинен бути не менше 3 кгс/см²) і відкрити кран відбору повітря і краник брандспойта. З початком подачі розчину поверхню, що обробляється, слід протирати щіткою.

Автомобільний комплект для спеціальної обробки військової техніки ДК-4 призначений для дезактивації, дегазації і дезінфекції автомобілів і бронетранспортерів. Його можна використовувати також для обробки гармат, мінометів і іншого озброєння та військової техніки. Основною частиною комплекту ДК-4 є газорідинний прилад, за допомогою якого проводять обробку заражених поверхонь газорідинним методом і дезактивацію сухих поверхонь техніки методом відсмоктування пилу. Для одержання гарячого газорідинного струменя і створення розрідження, необхідного для відсмоктування радіоактивного пилу, використовують випускні гази двигунів автомобіля.

Дезактивацію, дегазацію і дезінфекцію автомобіля (бронетранспортера) проводять наступним чином. Знімають тент, видаляють вантажів з кузова автомобіля, змінне обладнання, встановлюють автомобіль на робоче місце радіатором проти вітру і очищають ходову частину від бруду струменем води або механічним способом. Після цього обробляють розчинами за допомогою ІДК-1 або ДК-4 зовнішні поверхні, а потім ганчіркою, змоченою розчином, протирають обладнання кабіни. Знятий тент у разі зараження радіоактивними речовинами дезактивують вичищанням, обмітанням, витрушуванням або обмиванням дезактивуючими розчинами з одночасним протиранням щітками; при зараженні тенту ОР або біологічними засобами його відправляють на дегазаційний пункт.

Всі роботи з дегазації, дезінфекції і дезактивації (ДДД) повинні виконуватись в ЗІЗ.

Під час проведення робіт по ДДД особовий склад повинен:

‑ надівати і знімати ЗІЗ у спеціально відведених місцях;

‑ постійно слідкувати за робочим станом ЗІЗ і негайно доповідати командиру про їх пошкодження;

‑ виключати можливість попадання дегазуючих розчинів і розчинників під ЗІЗ, а також на сумку для протигаза;

‑ брати в руки заражені предмети тільки після попередньої обробки тих місць, за які необхідно тримати предмет;

‑ ганчірки, використані при дегазації і дезактивації, закопувати, а використану при дезінфекції – спалювати; знаходитись у ЗІЗ до закінчення виконання робіт;

‑ по закінченню проведення робіт обробити ЗІЗ дегазуючим розчином і зняти їх з дозволу командира у відведеному місці.

При проведенні ДДД забороняється:

‑ лягати і сідати на заражені предмети;

‑ знімати або розстібати ЗІЗ без дозволу командира;

‑ приймати їжу, палити, відпочивати на робочих майданчиках.

При роботі в захисній одежі ізолюючого типу в літніх умовах необхідно дотримуватися допустимих строків безперервного перебування в ній, а зимою вживати заходів для попередження обморожування.

Контрольні питання до розділу 3

1. Що таке радіоактивність?

2. Які є види іонізуючого випромінювання?

3. Які існують основні стадії процесу розподілу ядра ²³⁵U?

4. Що таке період піврозпаду радіоактивній речовині Т _½.?

5. Що таке поняття «активність»?

6. Що таке поняття «поглинута доза» та «потужність дози»?

7. Що таке еквівалентна та ефективна еквівалентна дози (ЕЕД)?

8. Які бувають види ядерних вибухів та що таке тротиловий еквівалент ядерного боєприпаси?

9. Які бувають вражаючи фактори ядерного вибуху?

10. Які є основні принципи радіаційного захисту?

11. Зі чого складається стрижневий ТВЕЛ?

12. В чому різниця між одноконтурними та двоконтурними ядерними енергетичними установками (ЯЕУ)?

13. Які є захисні бар'єри на шляху можливого виходу радіоактивні речовини при експлуатації АЕС?

14. В чому особливості процесу будівництва конфайнменту (Укриття-2)?

15. Які існують заходи безпеки при радіаційної аварії?

16. в чому виражається вплив іонізуючого випромінювання на живі організми?

17. Що таке явище радіолізу?

18. Які існують ступені гострої променевої хвороби?

19. Які є шляхи проникнення радіонуклідів в організм?

20. Які існують основні заходи для захисту населення і територій на ранній фазі аварії на АЕС?

21. Як визначити гранично допустиму концентрацію хімічної речовини у повітрі робочої зони?

22. Зі чого складається застережна табличка небезпечного вантажу (табличка небезпеки)?

23. Як використовуються різні сигнальні кольорі та знаки безпеки?

24. Який склад та якості напалму, пірогелів та термітів?

25. Які Ви знаєте основні заходи щодо захисту від запальної зброї?

26. Які існують вражаючі фактори запальної зброї?

27. Які заходи проводяться при спеціальної обробки?

28. Які є правила мір безпеки при проведені спеціальної обробки?

Література

1. Руководство по подрывным роботам. –М.: Воениздат. 1980.

2. Учебник сержанта инженерных войск. – М.: Воениздат, 1990.

3. Руководство по проведению подрывных работ. – М.: Воениздат, 1989.

4. Довідник офіцера сил цивільного захисту. Під загальною ред.. О.В. Ховранюка. – Кам’янець – Подільський; Самовидав., 2006.

5. Говорухин А.М. Справочник по военной топографии. - М. - Воениздат, 1980.

6. Псарев А.А., Коваленко А.Н. Топографическая подготовка командира. - М.: Воениздат, 1989.

7. Бызов Б.Е. Военная топография. М., Воениздат, 1990.

8. Військова топографія: Підручник. – Киів: МО України, 1998.

9. Ратушняк Г.С. Топографія з основами картографії. – Київ: Центр навчальної літератури, 2003.

10. Барбашин В.В., Вальченко О.І., Ігнатьєв О.М., Ромін А.В. Радіаційний, хімічний та біологічний захист. Курс лекцій. Для спеціальностей: «цивільний захист», «пожежна безпека». – Харків: НУЦЗУ, 2012. – 80 с.

11. Депутат О.П., Коваленко І.В., Мужик І.С. Цивільна оборона. Навчальний посібник/ За ред. полковника В.С.Франчука.- 2-ге вид., доп. – Львів, Афіша, 2001. – 336с.

12. Константінов М.П., Журбенко О.А. Радіаційна безпека: Навчальний посібник.- Суми: ”Університетська книга”, 2003. – 151 с.

13. Чернявський І.Ю., Єременко В.Г., Петров С.І. Аналітичні засоби радіаційної розвідки і контролю: Навчальний посібник. – Харків: ХІТВ, 2005. – 232 с.

14. Шоботов В.М. Цивільна оборона: Навчальний посібник. – Київ, 2004. – 438 с.

15. Шмаль С.Г. Військова топографія. - К.Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2003.

16. Руководство по подрывным роботам. –М.: Воениздат. 1969 г.

17. Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97). Київ, 1997 р.

Додаток А