Бактерії, знайдені у воді, що омиває ядерний реактор у лос-анджелесі, при дозі 10 тис. Зв не тільки не гинуть, А продовжують розмножуватися, живлячись смолою іонообмінних фільтрів.

8. Ефект опромінення залежить не тільки від дози випромінювання, але й від часу, протягом якого одержано цю дозу. Виявлено, що для біологічних клітин, які містять О₂, тривале опромінення малими дозами є більш небезпечними, ніж короткочасне великими дозами (до певного рівня).

Значення напівлетальної дози ЛД₅₀, від якої протягом 30 діб гине 50% людей, що зазнали одноразового опромінення, складає близько 3–5 Зв.

Встановлено, що вплив радіації відбувається на атомному або молекулярному рівні незалежно від того, отримуємо ми зовнішнє опромінення або внутрішнє – через воду та їжу.

Основну частину маси живого організму становить вода (у людини – 70–75 %). Тому при опроміненні живої тканини значна частина енергії ІВ поглинається, відбувається її радіоліз, при якому молекули розщеплюються на пару іонів: Н₂О —> Н₂О⁺ + е • Позитивний іон води відразу ж розпадається з утворенням вільного радикала ОН°:

 

Н₂0⁺→H⁺ + OH°,

 

а вибитий електрон е захоплюється іншою молекулою води, у результаті утворюється негативний іон води, який розпадається з утворенням радикала Н°:

 

Н₂О +e→Н₂О ^--→ОН ^-- + Н°.

 

Якщо іони Н⁺ i ОН^--, рекомбінуючи утворюють воду, то вільні радикали Н° (сильний відновник) і ОН°(сильний окислювач) мають високу хімічну активність. За наявності кисню утворюються також вільні радикали гідроперекису ОН₂ ° і перекису водню Н₂О₂°, які є сильними окислювачами.

Вільні радикали води Н°, ОН°, НО₂°, Н₂О₂°,що утворюються в процесі радіолізу води, маючи високу хімічну активність, вступають у хімічні реакції з молекулами білка, ферментів та інших структурних елементів біологічної тканини, що призводить до зміни біохімічних процесів в організмі. У результаті порушуються обмінні процеси, пригнічується активність ферментних систем, сповільнюється і припиняється ріст тканин, виникають нові хімічні сполуки, не властиві організму – токсини. Порушується життєдіяльність окремих функцій або систем і організму в цілому. Це призводить до незворотних процесів в організмі людини. Змінюється склад найважливіших тканин живого організму (зокрема крові, кісткового і спинного мозку). Починається переродження клітин.

У здорової людини налічується близько 10¹⁴ червоних кров’яних тілець, при щоденному відтворенні 10¹²; у хворого на променеву хворобу таке співвідношення порушується, внаслідок чого організм гине.

Специфіка впливу ІВ на біологічні організми полягає в тому, що ефект, викликаний ними, зумовлений не стільки кількістю поглинутої енергії, скільки формою передавання цієї енергії. Жодний інший вид енергії (теплової, електричної та ін.), поглиненої організмом у тій самій кількості, не призводить до таких змін, як ІВ. Наприклад, смертельна доза ІВ, яка для ссавців дорівнює 5 Гр, відповідає поглинутій енергії випромінювання 5 Дж/кг. Якщо цю енергію перетворити у теплову, то вона нагріла б тіло на 0,001°С. Це теплова енергія склянки гарячого чаю. Саме іонізація і збудження атомів і молекул середовища зумовлює специфіку дії ІВ.

Кожна клітина містить молекулу ДНК, яка несе інформацію, потрібну для правильного утворення нових клітин. Радіаційне опромінення може вбити клітини або змінити інформацію в ДНК так, що з часом в організмі почнуть з’являтися дефектні клітини. Зміна генетичного коду клітини організму називається мутацією. Мутація може призвести до значних змін, у тому числі й розвитку раку. Найбільш небезпечним є те, що дитина з такими клітинами може досягти зрілого віку, а потім передати змінений генетичний код своїм дітям. Тому радіаційні ураження прийнято ділити на соматичні та генетичні.

До соматичних уражень відносяться гостра і хронічна променеві хвороби (ПХ), локальні променеві ураження організму.

Установлено, що при одноразовому рівномірному гамма-опроміненні всього тіла (доза до 0,25 Зв) не можна виявити якихось змін у стані здоров’я людини. При еквівалентній дозі 0,25–0,5 Зв також відсутні зовнішні ознаки променевого ураження. В інтервалі доз 0,5–1,0 Зв виникає відчуття втоми без втрати працездатності. Менше ніж у 10 % опромінених можуть з’явитися блювання, зміни крові. Різні форми променевої хвороби розвиваються при дозах одноразового опромінення вище 1 Зв.