Загальні вказівки по виконанню кваліфікаційних робіт

ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ ТЕКСТОВИХ ДОКУМЕНТІВ

Загальні вимоги

Текстові документи поділяють на документи, що містять в основному, суцільний текст (пояснювальні записки, розрахунки, технічні умови, паспорти, інструкції і тому подібне), і документи, що містять текст, розбитий на графи (специфікації, відомості, таблиці і тому подібне) і виконують по ГОСТ 2.105-95.

Текстові документи виконують на одній стороні аркуша білого щільного паперу формату А4 (210х297 мм) по ГОСТ 2.301-68, акуратно, розбірливо і без помилок.

Оригінали текстових документів виконують одним з наступних способів:

– рукописним – з розміром шрифту не менше 2,5 мм. Цифри і букви необхідно писати чітко чорними тушшю, чорнилом або пастою;

– із застосуванням друкуючих і графічних пристроїв виведення ПК (ГОСТ 2.004-88). Рекомендується застосовувати шрифт Times New Roman звичайного зображення з розміром кегля 14 пунктів і полуторним міжрядковим інтервалом. Допускається застосовувати в окремих випадках шрифт меншого розміру, але висотою не менш ніж 1,8 мм.

Вписувати в текстові документи, виготовлені машинописним способом, окремі слова, формули, умовні знаки (рукописним способом), а також виконувати ілюстрації слід чорнилом, пастою або тушшю.

При виконанні документа на формах, відстань від рамки форми до меж тексту на початку не менше 5 мм, в кінці рядків – не менше 3 мм. Відстань від верхньої або нижньої рамки повинна бути не менше 10 мм.

Абзаци в тексті починають відступом (15...17 мм), який повинен бути однаковим впродовж усього тексту.

Букви, цифри і знаки, в документах, що отримуються на графічних пристроях, повинні відповідати ГОСТ 2.304. Шрифт повинен бути чітким, щільність всіх сторінок повинна бути однаковою.

Друкарські помилки, описки і графічні неточності, виявлені в процесі виконання документа, допускається виправляти стиранням або зафарбуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці виправленого текса (графіка, рисунка) машинописним способом або чорним чорнилом, пастою або тушшю рукописним способом. Пошкодження аркушів текстових документів, помарки і сліди не повністю видаленого колишнього тексту (графіки) не допускається.

Вимоги до документів, що містять в основному суцільний текст

Побудова документу

Текст при необхідності розділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти. Розділи, підрозділи повинні мати заголовки. Пункти і підпункти можуть мати заголовки. Заголовки повинні чітко і коротко відображати зміст розділів, підрозділів.

Заголовки структурних елементів і заголовки розділів слід розташовувати посередині рядка і друкувати великими буквами без крапки в кінці, не підкреслюючи. Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів – записують з абзацного відступу рядковими буквами, починаючи з прописної, без крапки в кінці, не підкреслюючи.

Перенесення слів в заголовках розділів не допускаються. Якщо заголовок складається з двох речень, їх розділяють крапкою.

Не можна писати заголовок в кінці сторінки, якщо на цій сторінці далі не буде тексту, до якого відноситься заголовок, або буде лише один рядок. В цьому випадку заголовок слід написати на новій сторінці, залишивши на попередній вільне біле поле.

Кожен розділ текстового документа необхідно починати з нового аркуша (сторінки).

Відстань між заголовком і подальшим чи попереднім текстом при виконанні документа машинописним способом повинна бути дорівнювати 3-4 інтервалам (два порожні рядки при виконанні на комп'ютері), при виконанні рукописним способом – 15 мм.

Розділи в межах всього документа повинні мати порядкові номери, позначені арабськими цифрами без крапки, наприклад, 1, 2, 3 і т. д.

Підрозділи повинні мати нумерацію в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номерів розділу і підрозділу, розділених крапкою.

Розділи, як і підрозділи, можуть складатися з одного або декількох пунктів.

Якщо документ не має підрозділів, то нумерація пунктів в ньому повинна бути в межах кожного розділу, і номер пункту повинен складатися з номерів розділу і пункту, розділених крапкою.

Якщо документ має підрозділи, то нумерація пунктів повинна бути в межах підрозділу і номер пункту повинен складатися з номерів розділу, підрозділу і пункту, розділених крапками (див. приклад 1).

Приклад 1:

 

1 Техніко-економічне обгрунтування проекту

 

 

 

2 ТЕХНОЛОГІЧНА ЧАСТИНА

 

Якщо розділ або підрозділ складається з одного пункту, він також нумерується.

Якщо текст документа розділяється тільки на пункти, вони нумеруються порядковими номерами в межах документа.

Пункти, при необхідності, можуть бути розбиті на підпункти, які повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного пункту, наприклад: 4.2.1.1, 4.2.1.2, 4.2.1.3 і так далі.

Усередині пунктів або підпунктів можуть бути приведені перерахування.

Перед кожною позицією перерахування слід ставити дефіс або при необхідності посилання в тексті документа на одне з перерахувань, рядкову букву, після якої ставиться дужка. Для подальшої деталізації перерахувань необхідно використовувати арабські цифри, після яких ставиться дужка, а запис проводиться з абзацного відступу, як показано в прикладі 2.

Приклад 2:

Волога з матеріалу видаляється наступними методами:

а) сушкою;

б) механічно:

1) пресуванням;

2) віджиманням;

в) сорбуванням.

 

Нумерація сторінок документа і додатків, що входять до складу цього документа, повинна бути наскрізна і представлена арабськими цифрами. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять. Рисунки і таблиці, розташовані на окремих сторінках, включають в загальну нумерацію.

Виклад тексту документів

Виклад тексту документа повинен бути коротким, чітким, ясним, таким, що виключає можливість суб'єктивного і неоднозначного тлумачення. Мова тексту повинна бути простою, граматично і стилістично вірною.

Для полегшення читання і розуміння змісту документа текст необхідно ділити на абзаци. Абзацами виділяють приблизно рівні і відособлені за сенсом частини тексту, тобто в кожному абзаці повинні міститися положення, думки, тісно зв'язані між собою.

При викладі обов'язкових вимог в тексті повинні застосовуватися слова «повинен», «слідує», «необхідно», «потрібне, щоб», «вирішується тільки», «не допускається», «забороняється», «не слідує». При викладі інших положень слід застосовувати слова «можуть бути», «як правило», «при необхідності», «можливо», «у випадку» і так далі.

При цьому допускається використовувати оповідну форму викладу тексту документа, наприклад «застосовують», «указують» і тому подібне.

Виклад не рекомендується вести від власного імені: «я вважаю...», «на мою думку...», «мною встановлено...» і так далі.

У документах повинні застосовуватися науково-технічні терміни. Позначення і визначення, встановлені відповідними стандартами, а при їх відсутності – загальноприйняті в науково-технічній літературі.

У тексті документу не допускається:

– застосовувати обороти розмовної мови, техніцизми, професіоналізми;

– застосовувати для одного і того ж поняття різні науково-технічні терміни, близькі за сенсом (синоніми), а також іноземні слова і терміни за наявності рівнозначних слів і термінів в українській (російській) мові;

– застосовувати довільні словосполучення;

– застосовувати скорочення слів, окрім встановлених правилами української (російської) орфографії, відповідними державними стандартами, а також в даному документі;

– скорочувати позначення одиниць фізичних величин, якщо вони вживаються без цифр (за винятком одиниць фізичних величин в головках і боковиках таблиць) і в розшифровках буквених позначень, що входять у формули і рисунки.

У тексті документа, за винятком формул, таблиць і рисунків, не допускається:

– застосовувати знак «Æ» для позначення діаметру (слід писати слово «діаметр»). При вказівці розміру або граничних відхилень діаметру на кресленнях, поміщених в тексті документа, перед розмірним числом слід писати знак «Æ»;

– застосовувати математичний знак мінус (-) перед негативними значеннями величин (слід писати слово «мінус»);

– застосовувати без числових значень математичні знаки, наприклад: > (більше), < (менше), = (рівно), ≥ (більше або рівно), ≤ (менше або рівно), ≠ (не рівно), а також № (номер), % (відсоток);

– застосовувати індекси стандартів, технічних умов і інших документів без реєстраційного номера.

У тексті можна застосовувати загальноприйняті скорочення, які регламентуються особливими стандартами ГОСТ 7.12-93 і ДСТУ 3582-97.

Якщо в документі прийнята особлива система скорочення слів або найменувань, то в ньому повинен бути приведений перелік прийнятих скорочень, який поміщають в кінці документа перед переліком термінів.

Умовні буквені позначення, зображення або знаки повинні відповідати прийнятим в чинному законодавстві і державних стандартах. У тексті документа перед позначенням параметра дають його пояснення, наприклад, «Тимчасовий опір розриву σ».

При необхідності застосування умовних позначень, зображень або знаків, не встановлених стандартами, що діють, їх слід пояснювати в тексті або переліку позначень.

У документі слід застосовувати стандартизовані одиниці фізичних величин, їх найменування і позначення згідно з ГОСТ 8.417-81.

Разом з одиницями СІ, при необхідності, в дужках указують одиниці систем, що раніше застосовувалися, дозволених до застосування. Застосування в одному документі різних систем позначення фізичних величин не допускається.

У тексті документа числові значення величин і одиниць рахунку слід писати цифрами, а числа без позначення одиниць фізичних величин і одиниць рахунку від одиниці до дев'яти – словами.

Приклад 3:

1. Виробити п'ять найменувань продукції по 3 т кожного.

2. Необхідно відібрати 20 мл продукту для проведення аналізу.

 

Одиниця фізичної величини одного і того ж параметра в межах одного документа повинна бути постійною. Якщо в тексті приводиться ряд числових значень, виражених в одній і тій же одиниці фізичної величини, то її указують тільки після останнього числового значення, наприклад: 1,5; 2,0; 2,5 м.

Якщо в тексті документа приводять діапазон числових значень фізичної величини, виражених в одній і тій же одиниці фізичної величини, то позначення одиниці фізичної величини указується після останнього числового значення діапазону.

Приклад 4:

1. Від 1 до 5 мм.

2. Від 10 до 100 кг

3. Від мінус 10 до плюс 40°С.

4. Від плюс 10 до плюс 40°С.

 

Неприпустимо відокремлювати одиницю фізичної величини від числового значення (переносити їх на різні рядки або сторінки), окрім одиниць фізичних величин, що поміщаються в таблицях, виконаних машинописним способом.

Приводячи найбільші або найменші значення величин, слід застосовувати словосполучення «повинно бути не більше (не менше)». Приводячи допустимі значення відхилень від вказаних норм і вимог, слід застосовувати словосполучення «не повинно бути більш (менш)».

Приклад 5:

1. Масова частка вуглекислого натрію в технічній кальцинованій соді повинна бути не менше 99,4%.

2. Відхилення в масі продукту не повинне бути більше 2 г.

 

Числові значення величин в тексті слід указувати із ступенем точності, яка необхідна для забезпечення необхідних властивостей виробу, при цьому у ряді величин здійснюється вирівнювання числа знаків після коми. Округлення числових значень величин до першого, другого, третього і так далі десяткового знаку для різних типорозмірів, марок і т. п. виробів одного найменування повинно бути однаковим. Наприклад, якщо градація маси компонентів рецептур 15,25 кг, то весь ряд мас продукції, що виробляється, повинен бути вказаний з такою ж кількістю десяткових знаків, наприклад 1095,50; 10547,78; 25000,00 кг.

Дробові числа необхідно приводити у вигляді десяткових дробів, за винятком розмірів в дюймах, які слід записувати 1/4''; 1/2''; (але не ).

При неможливості виразити числове значення у вигляді десяткового дробу, допускається записувати у вигляді простого дробу в одну строчку через дробову риску (див. приклад 6).

Приклад 6:

1. 5/32;

2. (А-2В)/(3В+4).

Формули

При написанні формул повинні бути використані літерні позначення і символи, встановлені відповідними державними стандартами.

Формули слід розташовувати по середині рядка безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються. Вище і нижче кожної формули повинно бути залишено не менше одного вільного рядка. Слова (отже, звідки, оскільки і тому подібне), що зв'язують формули, – на початку рядка.

Пояснення символів і числових коефіцієнтів, що входять у формулу, якщо вони не пояснені раніше в тексті, повинні бути приведені безпосередньо під формулою. Пояснення кожного символу слід давати з нового рядка в тій послідовності, в якій символи приведені у формулі. Перший рядок повинен починатися зі слова «де» без двокрапки (або будь-якого іншого знаку пунктуації) після нього.

В кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки розставляють відповідно до правил пунктуації, виходячи з того, що формула не порушує граматичної структури фрази (див. приклад 7).

Приклад 7:

Щільність кожного зразку ρ, кг/м³, обчислюють за формулою:

 

, (1)

 

де m – маса зразку, кг;

v – об'єм зразку, м³.

Якщо символи у формулі раніше вказувалися і їх замінюють цифровими значеннями, то пишуть без проміжних обчислень.

Приклад 8:

 

(3)

Формули, наступні одна за одною і не розділені текстом, розділяють комою.

Переносити формули на наступний рядок допускається тільки на знак виконуваних операцій (=, +, –, ×, ≥, ≤), причому знак на початку наступного рядка повторюють. При перенесенні формули на знаку множення застосовують знак «×».

У документах, що видаються недрукарським способом, формули можуть бути виконані машинописним, машинним способами або креслярським шрифтом заввишки не менше 2,5 мм. Застосування машинописних і рукописних символів в одній формулі не допускається.

Формули, на які надалі робляться посилання в тексті, можна нумерувати двома способами:

– арабськими цифрами в межах кожного розділу. Номер формули повинен складатися з номера розділу і порядкового номера формули, розділених крапкою:

Приклад 9:

, (3.3)

 

– наскрізною нумерацією арабськими цифрами:

Приклад 10:

. (3)

 

Номер формули беруть в круглих дужках і розміщують у правого краю сторінки на рівні формули.

Посилання в тексті на порядкові номери формул дають в дужках, наприклад, «...у формулі (4.3)...».

Формули, поміщені в додатках, повинні нумеруватися окремою нумерацією арабськими цифрами в межах кожного додатку з додаванням перед кожною цифрою позначення додатку, наприклад, формула (В.1).

Порядок викладу в документах математичних рівнянь такий же, як і формул.

Примітки

Примітки приводяться в документах, якщо необхідні пояснення або довідкові дані до змісту тексту, таблиць або графічного матеріалу.

Примітки не повинні містити вимог.

Примітки слід поміщати безпосередньо після текстового, графічного матеріалу або в таблиці, до яких відносяться ці примітки, і друкувати з прописної букви з абзацу. Якщо примітка одна, то після слова «Примітка» ставиться тире і примітка друкується теж з прописної букви. Одну примітку не нумерують. Декілька приміток нумерують по порядку арабськими цифрами (приклад 11). Примітку до таблиці поміщають в кінці таблиці над лінією, що позначає закінчення таблиці.

Приклад 11:

Примітка – ___________________________________

_____________________________________________

 

Примітки

1. ______________________________________________

2. ______________________________________________

 

Посилання

У текстовому документі допускаються посилання на даний документ, стандарти, технічні умови і інші документи за умови, що вони повністю і однозначно визначають відповідні вимоги і не викликають утруднень в користуванні документом.

Посилатися слід на документ в цілому або на його розділи і додатки. Посилання на підрозділи, пункти, таблиці і ілюстрації не допускаються, за винятком підрозділів, пунктів, таблиць і ілюстрацій даного документа.

Посилання на використану літературу і інші документи оформляють згідно ГОСТ 7.1-76. Їх слід брати в квадратні дужки, в яких арабською цифрою проставляється порядковий номер літературного джерела, приведеного в списку використаної літератури в кінці документа (приклад 12).

У разі посилання на стандарти і технічні умови указують лише їх позначення.

Приклад 12:

1. Схема складена відповідно до роботи [19].

2. Приймемо φ=0,35 (табл.8 [24]).

3. Аналіз проводять згідно з ГОСТ 3624.

 

При посиланнях на рисунки, таблиці або сторінки документа їх слід записувати скорочено і брати в круглі дужки, наприклад: (рис. 6); (табл. 9); (стор. 82); «...прилад (рис. 7) нескладний...».

В тому випадку, якщо рисунок або таблиця значно віддалені від того тексту, де вони згадуються, при посиланні додається слово «дивись», яке записується скорочено «див.».

 

Приклад 13:

Згідно схемі напряму переробки сировини (див. рис. 2) 20000 кг молока прямує на виробництво кисломолочних продуктів.

Машина Р3-АВЖ-245 (див. рис. 4.3) призначена для подрібнювання жиру-сирцю, витоплювання жиру, передачі жирової маси на наступні операції.

Посилання, що приводяться в тексті, на цифрові або літерні позначення обладнання на апаратурно-технологічній та інших схемах, наприклад, при описі технологічного процесу виробництва продукту, не слід брати в дужки або лапки.

Приклад 14:

Молоко пастеризується і охолоджується на пластинчастій пастеризаційно-охолоджувальній установці 7, а потім прямує в резервуар 12.

Приготування фаршу здійснюється на кутері 2. Наповнення оболонок фаршем проводять на автоматі 10.

Оформлення ілюстрацій

До ілюстрацій відносяться схеми, креслення, ескізи, графіки, діаграми, фотографії та ін.

Ілюстрації доповнюють текстовий матеріал, і кількість їх повинна бути достатньою для того, щоб додати висловлюваному тексту документа ясність і конкретність.

Ілюстрації можуть бути розташовані як по тексту документа (безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці), так і в додатках. Ілюстрації повинні бути виконані відповідно до вимог стандартів ЄСКД чорною тушшю або олівцем безпосередньо на аркушах документа, акуратно, уникаючи «продавлювання паперу», або на окремих аркушах (кальці, щільному білому папері і так далі), вставляючи їх в записку на вільне, не зайняте текстом біле поле сторінки, або за допомогою комп’ютерних пристроїв.

Ілюстрації, за винятком ілюстрацій додатків, в тексті документа рекомендується позначати одним терміном «Рисунок» і розміщувати по ходу викладу тексту так, щоб їх можна було розглядати без повороту документа. Якщо це неможливо, то рисунки на сторінці розміщують так, щоб, розглядаючи їх, документ потрібно було б повернути за годинниковою стрілкою.

Рисунки нумеруються послідовно в межах розділу арабськими цифрами. В цьому випадку номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, розділених крапкою, наприклад: Рисунок 1.2 (другий рисунок першого розділу).

Допускається нумерувати ілюстрації крізною нумерацією. Якщо рисунок один, то він позначається «Рисунок 1».

Ілюстрації кожного додатку позначають окремою нумерацією арабськими цифрами з додаванням перед цифрою позначення додатку. Наприклад: Рисунок А.3.

Ілюстрації, при необхідності, можуть мати найменування і пояснювальні дані (підрисунковий текст), відповідні змісту ілюстрації.

Приклад 15:

 

Рисунок 3.10 – Апаратурно-технологічна схема процесу сушіння:
1 – нагрівач; 2 – випарна установка; 3 – сушильна установка.

При посиланнях на ілюстрації слід писати «... відповідно до рисунку 2...» при крізній нумерації і «... відповідно до рисунка 1.2...» при нумерації в межах розділу.

При посиланні в тексті на окремі елементи обладнання (отвори, лази, трубопроводи і ін.) їх позначають прописними буквами українського (російського) алфавіту.

Поле ілюстрацій не слід перенавантажувати написами і позначеннями: все, що можливо, краще перенести в підрисунковий текст або основний текст записки.

При викреслюванні графіків осі абсцис і осі ординат проводять суцільними, одинарними лініями, завтовшки 0,3...0,4 мм. Всі графіки, як правило, повинні мати координатну сітку. Відстань між сусідніми лініями сітки не менше 5 мм; товщина ліній сітки витримується приблизно рівній половині товщини ліній вісів координат. Без сітки допускаються графіки, на осях координат яких немає числових значень. У цих випадках вісі і закінчують стрілками. Кількість числових значень по вісях координат (з рівномірною шкалою) слід скорочувати з таким розрахунком, щоб вони не знаходилися дуже близько один від одного і не ускладнювали користування графіком.

Рекомендується уникати графіків з великими вільними ділянками сітки, не зайнятими кривими або написами.

Написи на осях абсцис і ординат повинні бути гранично короткими. У написі указують назву і одиницю вимірювань відкладеної величини.

Криві графіка викреслюють точно, за допомогою креслярських інструментів. Товщина ліній приблизно рівна товщині ліній вісів координат.

Оформлення додатків

Матеріал, що доповнює текст документа, допускається поміщати в додатках. Додатками можуть бути, наприклад, графічний матеріал, таблиці великого формату, розрахунки, описи апаратури і приладів, описи алгоритмів і програм завдань, що вирішуються на ЕОМ і т. д.

Додаток оформлюють як продовження даного документа на подальших його аркушах або випускають у вигляді самостійного документа.

Додатки можуть бути обов'язковими і інформаційними. Інформаційні додатки можуть бути рекомендованого або довідкового характеру.

У тексті документа на всі додатки повинні бути посилання. Ступінь обов'язковості додатків при посиланнях не указується. Додатки розташовують в порядку посилань на них в тексті документа. Кожний додаток слід починати з нової сторінки з вказівкою вгорі посередині сторінки слова «Додаток» і його позначення, а під ним в дужках для обов'язкового застосування пишуть слово «обов'язковий», а для інформаційного – «рекомендований» або «довідковий». Додаток повинен мати заголовок, який записують симетрично щодо тексту з прописної букви окремим рядком.

Згідно ДСТУ 3008-95 додатки позначають заголовними буквами українського алфавіту, починаючи з А за винятком букв Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь (якщо документ оформляється російською мовою, то для позначення додатків використовуються заголовні букви російського алфавіту за виключенням Ё, З, Й, О, Ц, Ч, Ъ, Ы, Ь). Після слова «Додаток» слідує буква, що позначає його послідовність. Якщо в документі один додаток, він позначається «Додаток А».

Додатки виконують на аркушах формату А4. Допускається оформляти додаток на аркушах формату А3, А4×3, А4×4, А2 и А1 по ГОСТ 2.301-68.

Текст кожного додатку, при необхідності, може бути розділений на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, які нумерують в межах кожного додатку. Перед номером ставиться позначення цього додатка, наприклад, «Додаток А.1».

Додатки повинні мати загальну з рештою частини документа крізну нумерацію сторінок. Всі додатки повинні бути перераховані в змісті документа (за наявності) з вказівкою їх номерів і заголовків.

Допускається як додаток до документа використовувати інші самостійно випущені конструкторські документи (габаритні креслення, схеми та ін.).

 

Побудова таблиць

Таблиці застосовують для кращої наочності і зручності порівняння показників. Назва таблиці повинна відображати її зміст, бути точною, короткою. Назву слід поміщати над таблицею відповідно до прикладу 16.

При перенесенні частини таблиці на ту ж або інші сторінки, назву поміщають тільки над першою частиною таблиці відповідно до прикладу 16.

Цифровий матеріал, як правило, оформляють у вигляді таблиць.

Таблиці, за винятком таблиць додатків, слід нумерувати арабськими цифрами в межах розділу і порядкового номера таблиці, розділених крапкою.

Наприклад: Таблиця 2.3 (що означає – «третя таблиця другого розділу»)

Таблиці кожного додатку позначають окремою нумерацією арабськими цифрами з додаванням перед цифрою позначення додатку. Якщо в документі одна таблиця, вона повинна бути позначена «Таблиця 1» або «Таблиця В.1», якщо вона приведена в додатку В.

На всі таблиці документа повинні бути приведені посилання в тексті документа, при посиланні слід писати слово «таблиця» з вказівкою її номера.

Таблиці слід поміщати після першої згадки про неї в тексті. Допускається поміщати таблиці по порядку номерів в кінці тексту документа. Компонувати таблиці необхідно так, щоб вони були простими і зручними для розміщення в документі. Допускається поміщати таблицю продовж довгої сторони аркуша документа.

Побудову таблиць рекомендується вести згідно ГОСТ 2.105-95.

Заголовки граф і рядків таблиці слід писати з прописної букви, а підзаголовки граф – з рядкової букви, якщо вони складають одне речення із заголовком, або з прописної букви, якщо вони мають самостійне значення. В кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапок не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф указують в однині.

Таблиці зліва, справа і знизу, як правило, обмежують лініями. Розділяти заголовки і підзаголовки боковика і граф додатковими лініями не допускається. Горизонтальні і вертикальні лінії, що розмежовують рядки таблиці, допускається не проводити, якщо їх відсутність не ускладнює користування таблицею.

Заголовки граф, як правило, записують паралельно рядкам таблиці. При необхідності допускається перпендикулярне розташування заголовків граф. Головка таблиці повинна бути відокремлена лінією від решти частини таблиці. Висота рядків таблиці повинна бути не менше 8 мм.

Якщо рядки графи таблиці виходять за формат сторінки, її ділять на частини, поміщаючи одну частину під інший або поряд, при цьому в кожній частині таблиці повторюють її головку і боковик. При поділі таблиці на частини допускається її головку або боковик замінювати відповідно номерами граф і рядків. При цьому нумерують арабськими цифрами графи і (або) рядки першої частини таблиці.

Якщо в кінці сторінки таблиця уривається і її продовження буде на наступній сторінці, в першій частині таблиці нижню горизонтальну лінію, що обмежує таблицю, не проводять (приклад 16).

Приклад 16:

Таблиця 1 – Габаритні розміри пастеризаторів, мм

Розмір	Тип пастеризатору
трубчастий	пластинчастий
Т1-ОУК	Т1-ОУТ	А1-ОПК-5	ОПЛ-10
Довжина
Ширина
Висота

Продовження таблиці 1

Висота пластини	-	-
Ширина пластини	-	-

 

Таблиці з невеликою кількістю граф допускається ділити на частини і поміщати одну частину поряд з іншою на одній сторінці, при цьому повторюють головку таблиці. Рекомендується розділяти частини таблиці подвійною лінією завтовшки 2S відповідно до прикладу 17.

Приклад 17:

Таблиця 2 – Рецептура на вершки пастеризовані порційні на 1 т

 

Компоненти	Вихід продукції, кг	Компоненти	Вихід продукції, кг
Вершки 20% Цукор Стабілізатор	861,8 2,9	Емульгатор Вода	2,3

 

Графу «Номер по порядку» в таблицю включати не допускається. Нумерація граф таблиці арабськими цифрами допускається в тих випадках, коли в тексті документа є посилання на них і слід виконувати відповідно до прикладу 18.

Приклад 18:

Таблиця 3 – Технічна характеристика гомогенізаторів

 

Показники	Марка
А1-ОГМ-2,5	А1-ОГМ-5
1. Продуктивність, м^3/год 2. Робочий тиск, МПа 3. Число плунжерів	2,5

 

Якщо всі показники, приведені в графах таблиці, виражені в одній і тій же одиниці фізичної величини, то її позначення необхідно поміщати в заголовку таблиці або над таблицею справа, а при поділі таблиці на частини – над кожною її частиною.

Якщо в більшості граф таблиці приведені показники, виражені в одних і тих же одиницях фізичних величин (наприклад, в міліметрах, вольтах, амперах), але є графи з показниками, вираженими в інших одиницях фізичних величин, то над таблицею слід писати найменування переважаючого показника і позначення його фізичної величини, наприклад, «Маса компоненту в кілограмах», «Розміри в міліметрах», а в підзаголовках решти граф приводити найменування показників і (або) позначення інших одиниць фізичних величин.

Для скорочення тексту заголовків або підзаголовків граф окремі поняття замінюють буквеними позначеннями, встановленими ГОСТ 2.321-84, або іншими позначеннями, якщо вони пояснені в тексті або приведені на ілюстраціях, наприклад, D – діаметр, H – висота, L – довжина.

Показники з одним і тим же буквеним позначенням групують послідовно в порядку зростання індексів.

Обмежувальні слова «більше», «не більше», «менше», «не менше» і ін. повинні бути поміщені в одному рядку або графі таблиці з найменуванням відповідного показника після позначення його одиниці фізичної величини, якщо вони відносяться до всього рядка або графи. При цьому після найменування показника перед обмежувальними словами ставиться кома.

Позначення одиниці фізичної величини, загальне для всіх даних в рядку, слід указувати після її найменування. Допускається при необхідності виносити в окремий рядок (графу) позначення одиниці фізичної величини.

Якщо в графі таблиці значення однієї і тієї ж фізичної величини, то позначення одиниці фізичної величини указують в заголовку (підзаголовку) цієї графи. Числові значення величин, однакові для декількох рядків допускається указувати один раз.

Якщо числові значення величин в графах таблиці виражені в різних одиницях фізичної величини, їх позначення указують в підзаголовку кожної графи. Позначення одиниць плоского кута слід указувати не в заголовках граф, а у кожному рядку таблиці як за наявності горизонтальних ліній, що розділяють рядки, так і за відсутності горизонтальних ліній.

Граничні відхилення, що відносяться до всіх числових значень величин, поміщених в одній графі, указують в головці таблиці під найменуванням або позначенням показника.

Граничні відхилення, що відносяться до декількох числових значень величин або до певного числового значення величини, указують в окремій графі.

Текст, що повторюється в рядках однієї і тієї ж графи і складається з одиночних слів, що чергуються з цифрами, замінюють лапками відповідно до прикладу 19.

 

Приклад 19:

Таблиця 6 – Результати вимірювань експерименту

 

Температура, ºС	n	P	C	R
Від 10 до 11 включ. Св. 11 " 12 " " 12 " 14 "

 

Якщо текст, що повторюється, складається з двох і більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами «Те ж саме», а далі лапками (приклад 20). Якщо попередня фраза є частиною подальшої, то допускається замінити її словами «Те ж саме» і додати додаткові відомості.

 

Приклад 20:

Таблиця 7 – Схема контролю виробництва плавленого сиру

Об’єкт контролю	Признак, що контролюється	Періодичність контролю	Методи контролю
Сир нежирний   Знежирена бринза	Масова частка вологи, % Кислотність, ºТ	В кожній партії Те ж саме	ГОСТ 3626 ГОСТ 3624
Сир кисломолочний     Масло вершкове	Масова частка вологи, %   Масова частка жиру, %	“ “	ГОСТ 3626 ГОСТ 5867
	Те ж саме	“	ГОСТ 5867

 

За наявності горизонтальних ліній текст необхідно повторювати.

Замінювати лапками цифри, що повторюються в таблиці, математичні знаки, знаки відсотка і номери, позначення марок матеріалів і типорозмірів виробів, позначення нормативних документів не допускається.

За відсутності окремих даних в таблиці слід ставити прочерк (тире).

При вказівці в таблицях послідовних інтервалів чисел, що охоплюють всі числа ряду, їх слід записувати: «Від... до... включ.», «Св... до... включ.».

У інтервалі, що охоплює числа ряду, між крайніми числами ряду в таблиці допускається ставити тире.

Інтервали чисел в тексті записують із словами «від» і «до» (маючи на увазі «Від... до... включно»), якщо після чисел вказана одиниця фізичної величини або числа представляють безрозмірні коефіцієнти; або через багатокрапку, якщо числа представляють порядкові номери.

 

Приклад 21:

1....суміш гомогенізують при тиску від 10 до 20 МПа.

2. сторінки 7...12, рисунки 1...14.

 

Числові значення показника представляють на рівні останнього рядка найменування.

Значення показника, приведене у вигляді тексту, записують на рівні першого рядка найменування показника.

Цифри в графах таблиць повинні проставлятися так, щоб розділи чисел у всій графі були розташовані один під іншим, якщо вони відносяться до одного показника. У одній графі повинно бути дотримано, як правило, однакова кількість десяткових знаків для всіх значень величин.

При необхідності вказівки в таблиці переваги застосування певних числових значень величин або типів (марки і тому подібне) виробів допускається застосовувати умовні відмітки з поясненням їх в тексті документа.

Для виділення переважної номенклатури або типів (марки і тому подібне) виробів допускається застосовувати умовні відмітки з поясненням їх в тексті документа.

Для виділення переважної номенклатури або обмеження вживаних числових величин або типів (марки і тому подібне) виробів допускається брати в дужки ті значення, які не рекомендуються до застосування або мають обмежене застосування, указуючи в примітці значення дужок.

За наявності в документі невеликого за об'ємом цифрового матеріалу його недоцільно оформляти таблицею, а слід давати текстом, розташовуючи цифрові дані у вигляді колонок (приклад 22).

 

Приклад 22:

Гранично допустимі втрати продукту при фасуванні складають:

– при фасуванні в споживчу тару...........2,5%;

– при фасуванні в транспортну тару.....1,5%.

 

Виноски

Якщо необхідно пояснити окремі дані, приведені в тексті або таблицях документа, то ці дані допускається оформляти виносками.

Виноски позначають надрядковими знаками у вигляді арабських цифр (порядкових номерів) з дужкою і поміщають на рівні верхнього обріза шрифту.