Нанесення розмірів, ухилів, відміток, написів

Розмірну лінію на її перетині з виносними лініями, лініями контуру або осьовими лініями обмежують зарубками у вигляді товстих основних ліній завдовжки 2-4 мм, що проводяться з нахилом управо під кутом 45° до розмірної лінії, при цьому розмірні лінії повинні виступати за крайні виносні лінії на 1-3 мм. При нанесенні розміру діаметру або радіусу усередині кола, а також кутового розміру розмірну лінію обмежують стрілками. Стрілки застосовують також при нанесенні розмірів радіусів і внутрішніх скруглень.

Відмітки рівнів (висоти, глибини) елементів конструкцій, обладнання, трубопроводів та ін. від рівня умовної "нульової" відмітки позначають умовним знаком і указують в метрах з трьома десятковими знаками, відокремленими від цілого числа комою.

"Нульову" відмітку, що приймається, як правило, для поверхні якого-небудь елементу конструкцій будівлі або споруди, розташованої поблизу планувальної поверхні землі, указують без знаку; відмітки вище нульовий – із знаком "+", нижче нульовий – із знаком "-".

На видах (фасадах), розрізах і перетинах відмітки указують на виносних лініях або лініях контуру відповідно до рисунка 5, на планах – в прямокутнику відповідно до рисунка 6, за винятком випадків, обумовлених у відповідних стандартах СПДБ.

На планах напрям ухилу площин указують стрілкою, над якою при необхідності проставляють величину ухилу у відсотках відповідно до рисунка 7 або у вигляді відношення висоти і довжини (наприклад, 1:7). Допускається при необхідності величину ухилу указувати в проміле, у вигляді десяткового дробу з точністю до третього знаку. На кресленнях і схемах перед розмірним числом, що визначає величину ухилу, наносять знак "кут", гострий кут якого повинен бути направлений у бік ухилу. Позначення ухилу наносять безпосередньо над лінією контуру або на полиці лінії-винесення.

 

 

Рисунок 5 – Відмітки на виносних лініях або лініях контуру на видах (фасадах), розрізах і перетинах".

Рисунок 6 – Умовний знак для позначення відміток на планах.

Рисунок 7 – Умовний знак для позначення напрям ухилу площин на планах.

При необхідності вказівки складу багатошаровій конструкції виносні написи наносять на полицях ліній-винесень (рис. 8).

 

Примітка – Цифрами умовно позначена послідовність розташування шарів конструкцій та написів на поличках ліній-винесень.

 

Рисунок 8 – Виносні написи до багатошарових конструкцій.

 

Розмір шрифту для позначення координаційних осей і позицій (марок) повинен бути на один-два номери більше, ніж розмір шрифту, прийнятого для розмірних чисел на тому ж кресленні.

Складання специфікацій

Форми і порядок заповнення специфікацій на всі види виробів повинні відповідати ГОСТ 2.106-96. Перелік обладнання (специфікацію) складають на окремих аркушах формату А4 або на аркуші графічної частини, до якого вона відноситься, формою (рис. 9). Специфікацію розміщують над основним написом на відстані не менше 10 мм. Рекомендується залишати незаповненими 3-4 нижніх рядки переліку.

У рядках переліку не допускаються скорочення і «двоповерхові» записи. Якщо запис не поміщається в одному рядку, його слід писати в два і більше рядків. Запис переліку ведеться зверху вниз по порядку номерів позицій.

Аркуші специфікацій забезпечуються основним написом (див. рис. 2) і підшиваються в кінці пояснювальної записки.

 

Рисунок 9 – Форма специфікації обладнання, що розміщується
на технологічних планах.

Оформлення схем

У графічній частині дипломного проекту зазвичай представлені апаратурно-технологічні і/або технологічні схеми і схеми автоматизації технологічних процесів.

Апаратурно-технологічною схемою називається графічне зображення послідовності технологічних процесів на конкретному виробництві. На цій схемі в певній послідовності зображується все технологічне обладнання, в якому відбуваються технологічні процеси, а також пов'язані з ним допоміжні пристрої (насоси, транспортери, візки і так далі).

Апаратурно-технологічні схеми і схеми автоматизації виконують без дотримання масштабу, дійсне просторове розташування складових частин виробу (установки) не враховують або враховують приблизно, проте при виконанні цих схем необхідно дотримувати певну пропорційність.

Апарати на схемі зображують схематично у вигляді конструкторського контуру, причому повинні бути показані основні технологічні штуцера, завантажувальні люки, входи і виходи основних продуктів. При необхідності допускається зсув штуцерів і отворів по відношенню до їх дійсного розташування, але з дотриманням їх технологічного призначення і взаємозв'язку.

На аркуші апаратурно-технологічної схеми (або в додатку пояснювальної записки) приводиться перелік обладнання, що входять до складу цієї схеми, за формою, вказаною на рисунку 10.

Рисунок 10 – Форма переліку елементів апаратурно-технологічної схеми.

 

Графічні позначення елементів (пристроїв, функціональних груп) і лінії зв'язку, що сполучають їх, слід розташовувати на схемі так, щоб забезпечувати якнайкраще уявлення про будову технологічної лінії і взаємодію її складових частин (апаратів).

Технологічний процес на аркуші повинен бути показаний зліва направо. Лінії руху сировини необхідно зображати горизонтально або вертикально щодо ліній рамки формату; вони не повинні перетинати зображення апаратів. При взаємному перетині комунікацій необхідно зробити обведення однієї з них у вигляді .

Умовні позначення ліній напряму руху сировинних потоків розшифровуються в таблиці умовних позначень, виконаній за формою (рис. 11). Таблиця може бути розташована як на відповідному аркуші графічної частини, так і у додатку пояснювальної записки.

 

Рисунок 11 – Форма переліку умовних позначень ліній руху сировинних потоків.

 

Якщо довжина лінії продуктової комунікації між окремими апаратами велика, у виняткових випадках вона може бути перервана. При цьому на одному кінці перерваної лінії розміщують вказівку, до якої саме позиції на схемі ця лінія повинна бути підведена, а на іншому кінці – від якої позиції вона відведена.

При вказівці точок технохімічного контролю на відповідному аркуші графічної частини (або в додатку пояснювальної записки) їх перелік оформляється за формою, вказаною на рисунку 12.

 

Рисунок 12 – Форма переліку точок вимірювання і контролю.

 

При оформленні схем автоматизації технологічних процесів використовують умовні позначення, передбачені ГОСТ 21.404-85.