Класифікаця загальнокорпоративних стратегій

Типи загальнокор поративних стратегій	Варіанти загальнокорпоративних стратегій різних типів:
1. Стратегія зростання	1.1. По напрямку зростання розрізняють:
q Стратегія експансії:
- захоплення ринку;
- розвитку ринку;
- розвиток виробництва;
q Стратегія диверсифікації:
- горизонтальної;
- вертикальної;
- конгломерантної;
1.2. По методу зростання розрізняють:
q Стратегія внутрішнього зростання.
q Стратегія зовнішнього зростання, орієнтація на розширення експортної діяльності.
1.3. По темпах зростання розрізняють:
q Стратегію наступу.
q Стратегію оборони.
2. Стратегія стабільності
3. Реструктивна стратегія (стратегія обмеження)	3.1. Стратегія ліквідації.
3.2. Стратегія відмови від зайвого (припинення деяких видів діяльності).
3.3. Стратегія переорієнтації (зменшення частки своєї діяльності в одному напрямку та переорієнтація на інший).
4. Комбінована стратегія

Для вибору загальнокорпоративної стратегії застосовують два типи інструментів:

а) В умовах монопольної діяльності або вузької гами продуктів і послуг, що пропонуються фірмою, застосовують інструменти однопродуктового аналізу (метод ПІМС, метод ЖЦТ тощо).

б) За диференційованого виробництва використовують інструменти портфельного типу (матриця “БКГ”, матриця “товар-ринок”).

Виконуючи внутрішній аналіз підприємства, доцільно провести аналіз господарського “портфеля”, тобто оцінити стан всіх стратегічних господарських підрозділів підприємства (СГП). СГП – це самостійні підрозділи, які відповідають за асортиментну групу або окремий товар підприємства з концентрацією на конкретному ринку.

Метод ПІМС (PIMS – Profit Impact of Market Strategy – вплив ринкової стратегії на прибуток) стверджує, що ефективність функціонування будь-якого СГП підприємства, незалежно від його галузевої приналежності, розміру, специфіки продукції, що виробляється, географічного розташування, визначається загальним для всіх виробництв факторами. Найбільш суттєві з них:

q капіталомісткість – чим вища капіталомісткість виробництва, тим нижчий прибуток;

q відносна якість продукції – чим вона вища, тим кращі фінансові результати має фірма;

q продуктивність – під-ва з більш високою продуктивністю праці при інших рівних умовах більш рентабельні;

q конкурентна позиція бізнесу – як правило, більш висока частка ринку стосовно основних конкурентів забезпечує і більш високий рівень прибутку;

q низькі затрати на одиницю продукції;

q вертикальна інтеграція;

q інновації.

Метод ЖЦТ. Перш, ніж прийняти стратегічне рішення, обов’язково визначають на якій із стадій ЖЦТ перебуває продукт, за допомогою групи показників:

Ø відсоток збільшення обсягів продажу;

Ø кількість конкурентів;

Ø темпи технологічних змін.

Для кожної стадії визначаються пріоритетні напрямки дій фірми. Метод розробки стратегії підприємства на основі циклічних характеристик життєвого циклу продукту дає змогу розробити стандартизовані рекомендації щодо стратегічних критеріїв і дій для кожного з циклів.

Матриця “товар-ринок” (матриця Ансоффа) вказує на можливі стратегії підприємства в умовах зростаючого ринку (рис.8.3.)

Ринки Товари	Існуючі	Нові
Існуючі	Глибоке проникнення на ринок 1	Розширення меж ринку
Нові	Розроблення товарів (товарна експансія) 3	Диверсифікація

Рис.8.3. Матриця Ансоффа “товар-ринок”

При виборі напрямків росту у підприємства є декілька стратегічних альтернатив:

1. Стратегія глибокого проникнення на ринок.

Дана стратегія рекомендована фірмі, яка працює із вже відомим туристичним продуктом на існуючому ринку. Вона ефективна за умов росту і ненасиченості ринку. Стратегія направлена на збільшення обсягів продаж шляхом інтенсифікації реклами, різнобічних форм стимулювання збуту і продажу. Ефективними можуть бути знижені ціни для залучення більшої кількості клієнтів.

2. Стратегія розробки продукту рекомендується фірмі, яка працює на відомому ринку і пропонує там свої послуги. Стратегія ефективна, коли нові продукти пропонуються добре відомим клієнтам фірми. Використовуються традиційні методи збуту. Однак слід підтримувати маркетингові заходи, зокрема рекламу, посилені акції з просування нового продукту на ринок, різноманітні методи стимулювання збуту.

3. Стратегія розвитку ринку повинна мати ефект за рахунок виявлення нових сегментів ринку, де попит був би достатнім для продажу існуючого продукту і отримання запланованого прибутку.

4. Стратегія диверсифікації використовується при виникненні необхідності розширення сфер діяльності фірми. Це проявляється в пропозиції нових туристичних продуктів новим ринкам.

Вибір тієї чи іншої стратегії залежить від ресурсів фірми та її готовності ризикувати.

Матриця Бостонської консалтингової групи (БКГ) дозволяє фірмі класифікувати кожний з продуктів по його частці на ринку відносно основних конкурентів і темпом росту продаж (рис. 8.4.).

 

Відносна доля ринку

Висока Низька

 

 

Рис.8.4. Матриця БКГ

Точне знання місця розміщення туристичних продуктів на матриці дозволяє оцінювати перспективи їх збуту. Можливі успіхи діяльності фірми в перспективі визначаються вибором напрамків і масштабів перерозподілу фінансових засобів від “дійних корів” на користь “зірок” і “???”. Водночас варто враховувати, що “зірки” будуть переходити в “дійні корови”, “???” перейдуть в “зірки” або ж перетворяться в “собак”. Ці зміни нерозривно пов’язані з ЖЦТ.

В маркетинговій практиці відомі три основних види стратегій, залежно від РЧФ на ринку:

1. Стратегія атаки передбачає активну, агресивну позицію фірми на ринку і переслідує ммету завоювання і розширення ринкової частки. Наприклад, оптимальним вважають сегмент, де 20% покупців даного ринку придбають 80% послуг, які пропонує фірма.

Умови застосування стратегії:

§ низька доля ринку і зростання конкуренції;

§ вихід на ринок нового продукту;

§ втрата фірми-конкурента вигідних позицій.

2. Стратегія утримання позицій передбачає збереження ринкової частки і утримання своїх позицій на ринку.

Умови застосування стратегії:

§ при задовільній позиції фірми;

§ недостаток ресурсів для проведення атакуючої стратегії.

3. Стратегія відступу фірмою не вибирається, а змушена обставинами.

З метою отримання конкурентних переваг виділяють наступні стратегії:

Ø Стратегія масового маркетингу передбачає досягнення конкурентних переваг за витратами.Фірма орієнтується на широке коло клієнтів. Увага і зусилля зосереджені не на відмінностях потреб окремих груп споживачів (сегментів ринку), а на їх загальних потребах.

Ø Стратегія диференційованого маркетингу полягає в тому, що туристична фірма пропонує різноманітні продукти, які відрізняються від послуг конкурентів і мають певну неповторність з точки зору споживачів. Це дозволяє задовільняти потреби різних груп клієнтів.

Ø Стратегія концентрованого маркетингу передбачає концентрацією фірмою зусиль на одному або декількох сегментах ринку і пропонує продукти, розраховуючи на задоволення потреб саме цих груп клієнтів. Лідерство на специфічному сегменті досягається через низькі витрати і ціни або унікальність пропозиції. Дану стратегію доцільно використовувати фірмі, ресурси якої обмежені. Невелика фірма може концентрувати зусилля на одному сегменті, захоплюючи його цілком.

Маркетингові плани як різновидність планів підприємства мають власну структуру побудови:

Титульний лист.

1. Резюме – загальна інформація про зміст плану, його найважливіші складові частини. В резюме, яке викладається на 1-2 сторінках, повинно бути представлено наступне: