При незадовільній оцінці з будь-якого модулю автоматично проставляється (незалжено від інших оцінок) підсумкова оцінка «незадовільно» або «незараховано», що вважається академічною заборгованістю.

 

Середньозважений бал за поданою таблицею відповідності трансформується в оцінки національної шкали та шкали ECTS:

 

 

Середньозважений бал за національною шкалою	Оцінка ECTS	Оцінка за національною шкалою
4,75…5,0	A	Відмінно(зараховано)
4,25…4,74	B	Добре (зараховано)
3,75…4,24	C	Добре (зараховано)
3,25…3,74	D	Задовільно (зараховано)
3,0…3,24	E	Задовільно (зараховано)
2,5…2,99	FX	Незадовільно (не зараховано)
2,0…2,49	F	Незадовільно (не зараховано)

12. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ:

Модуль за видами робіт І (лекційний)

Змістовий модуль І

Тезове викладення лекційного матеріалу з окремих тем та питань курсу

(на допомогу студенту при вивченні найбільш складних і неоднозначних тем та питань курсу або тих, що не мають чітко визначеної структури).

До вивчення теми: Предмет і значення формальної логіки.

Термін “логіка ” сьогодні загалом застосовується у трьох головних значеннях. По-перше, ним позначають будь-яку необхідну закономірність у взаємозв’язку об’єктивних явищ – “логіка фактів ”, “логіка історичного розвитку ” тощо. По-друге, словом “логіка ” позначають закономірності у зв’язках і у розвитку думок – “логіка міркування ”, “логіка мислення ”. Нарешті, логікою називають окрему науку, яка розглядає мислення з позиції його формальної правильності.

Виникнення логіки належить до тих часів, які німецький вчений Карл Ясперс визначив як “вісьовий час”. В цей період (VI – V ст.ст. до н.е.) одразу у кількох найміцніших центрах тодішньої цивілізації – Китаї, Ірані, Греції та Індії логіка (а саме формальна) формується і розвивається як окрема філософська дисципліна. Народження формальної логіки відбувається на досить зрілому етапі розвитку людства. Базуючись на філософії як формі раціонального теоретичного мислення, логіка побудована на розвинутому категоріальному апараті.

Мислення є теоретичним видом пізнання. На відміну від пізнання практичного, яке є у тварин, мисленням володіє лише людина – і це піднімає її на найвищій рівень панування над природою.

Поняття “логіка” широко застосовується у повсякденному житті, але у науковому сенсі воно означає окрему наукову дисципліну, яка вивчає форми і закони мислення (теоретичного пізнання). Тому під наукою “логіка”, як правило, розуміють її традиційну галузь – “формальну логіку”.

Логіка є частиною філософії. На тлі Європи вона формується за часів античного полісу. Засновником логіки як науки вважається Аристотель.

Логіка традиційно опікується аналізом мовлення, яке показує стрункість форм мислення, ступінь його розвитку і дисциплінованості.

Сучасна логіка, крім формальної, включає також математичну (символічну) та інші галузі, які аналізують проблеми штучного інтелекту, штучних мов тощо.

 

До вивчення теми: МЕТОД ФОРМАЛЬНОЇ ЛОГІКИ.

 

Електронні джерела інформації: ел. папка «Логіка».

Система діагностики засвоєння навчального матеріалу лекцій: див. п. 10 НМК.

Модуль за видами робіт ІІ

(теми і питання курсу, що їх студент опрацьовує самостійно і на які не передбачено годин аудиторної роботи)

Змістовий модуль І

Методичні рекомендації

Електронні джерела інформації: ел.папка «Логіка».

 

Система діагностики засвоєння навчального матеріалу модулю самостійної роботи: див. п. 10 НМК.

 

ЛІТЕРАТУРА

 

 

I. ПІДРУЧНИКИ

1. Бочаров В. А., Маркин В. Й. Основы логики. М., 1994.

2. Бродский Й. Н. Элементарное введение в символическую логику. Л., 1972.

3. Гетманова А. Д. Логика. М., 1995.

4.Жеребкін В. Є Логіка. Харків, 1995.

5.Жоль К. К. Вступ до сучасної логіки. К., 1992.

6. Зегет В. Элементарная логика. М., 1985.

7. Івін О. А. Логіка. К., 1996.

8. Ивлев Ю. В. Логика. М., 1994.

9. Кириллов В. Й., Старченко А. А. Логика. М., 1995.

10. Костюк В. Н. Логика. Киев — Одесса, 1975.

11. Логика. Минск, 1974.

12. Марценюк Є. П. Логіка. К., 1993.

13. Светлов В. А Практическая логика. СПб, 1995.

14. Свинцов В. Й. Логика М., 1987.

15. Формальная логика. Л., 1977.

16. Хоменко І. В., Алексюк І. А. Основи логіки. К., 1996.

17. Челпанов Г. Й. Учебник логики. М., 1994.

II. ЗБІРНИКИ ВПРАВ

1. Ивлев Ю. В. Упражнения по логике. М., 1972.

2. Мельников В. Н. Логические задачи. Киев — Одесса, 1990.

3. Сборник упражнений по логике. Минск, 1990.

4. Уемов А. И. Задачи и упражнения по логике. М., 1961.

5. Упражнения по логике. М., 1993.

Ш. ДОВІДКОВА ЛІТЕРАТУРА

1. ГорскийД. П., Ивин А. А. и др. Краткий словарь по логике. М., 1991.

2. Кондаков Н. Й. Логический словарь-справочник. М., 1975.

3. Философская энциклопедия. М., 1960—1970, тт. 1—5.

4. Философский энциклопедический словарь. М., 1993.

IV. ПОПУЛЯРНА ЛІТЕРАТУРА

1. Айзенк Г. Узнай свой собственный коэффициент интеллекта. Новгород, 1994.

2. Байиф Н. К. Логические задачи. М., 1983.

3. Визам Д., Герцег Я. Многоцветная логика. М., 1978.

4. Бирюков Б. В. Жар холодных чисел и пафос бесстрастной логики: формализация мышления от античности до эпохи кибернетики. М., 1985.

5. Бохенский Ю. Сто суеверий. М., 1993.

6. Гжегорчик А. А. Популярная логика. М., 1979.

7. І.Жоль К. К. Логика в лицах и символах. М., 1993.

8. Ивин А. А. Искусство правильно мыслить. М., 1990.

9. Ивин А. А. По законам логики. М., 1983.

10. Ивин А. А. Строгий мир логики. М;, 1988.

11. Кольман 3., Зих О. Занимательная логика. М., 1968.

12. Кэрролл Л. Логическая игра. М., 1991.

13. Кэрролл Л. История с узелками. М. 1985.

14. Логика: наука и искусство, М., 1992.

15. Никифоров А.Л. Общедоступная и увлекательная книга по логике, содержащая объемное и систематическое изложение этой науки профессором философии. М., 1995.

16. Петров Ю. А. Азбука логического мышления. М., 1990.

17. Смаллиан Р. Н. Как же называется эта книга? М., 1981.

18.Хаваш К. Так логично! М., 1985.