Показники ефективності діяльності банків і механізм її

Забезпечення

Забезпечення стабільного функціонування і розвитку комерційних банків та банківської системи є одним із пріоритетних завдань розвитку банківської системи України. Стабільність комерційного банку означає постійну здатність банку відповідати за своїми зобов'язаннями і забезпечувати прибутковість на рівні, достатньому для нормального функціонування у конкурентному середовищі.

Відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" з метою забезпечення економічних умов стійкого функціонування банківської системи Національний банк України встановлює для всіх комерційних банків обов'язкові економічні нормативи.

Таблиця 7.

Зміст, формула визначення та нормативні значення обов'язкових

економічних нормативів для комерційних банків, встановлених

Національним банком України

 

	Зміст нормативу	Формула визначення	Нормативні значення
Н1	Мінімальний розмір регулятивного капіталу. Один знайважливіших показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які банки беруть на себе у процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості і стабільної діяльності банків	Н1=РК=ОК=ДК-В,де РК - регулятивний капітал, ОК - основний капітал, ДК - додатковий капітал. В - відвернення	з1 січня 2005р. розмір НІ для діючих банків: а) для місцевих кооперативних банків – не менше ніж 1 300 000 евро, б) для банків, які функціонують на території однієї області (регіональних), у тому числі спеціалізованих ощадних та іпотечних - не менше ніж 4000000 гвро, в) для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України (міжрегіональних), у тому числі спеціалізованих інвестиційних і розрахункових (клірингових), центрального кооперативного банку- не менше ніж 6000000 евро. Для знову створених банків: а) для місцевих кооперативних банків: до одного року - 1000000 євро, до двох років —1100000 євро, до трьох років - 1200000евро, до чотирьох років - 1350000 евро, починаючи з п'ятого року - 1500000 евро. б)для банків, які функціонують на території однієї області (регіональних), у тому числі спеціалізованих ощадних та іпотечних: до одного року - 3000000 евро, до двох років - 3500000 евро, до трьох років - 4000000 євро, до чотирьох років - 4500000 євро, починаючи з п'ятого року – 5000000 евро. в)для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України (міжрегіональних), утому числі спеціалізованих інвестиціи-них і розрахункових (клірингових), центрального кооперативного банку: до одного року - 5000000 гвро; до двох років - 5000000 євро; до трьох років - 6000000 євро; до чотирьох років - 7000000 євро; до п'яти років - 8000000 євро
Н2	Норматив адекватності регулятивного капіталу/платоспроможності Відображає здатність банку своєчасно і в повному обсязі розраховуватись за своїми зобов'язаннями, що випливають із торговельних, кредитних або інших операцій грошового характеру. Чим виїде значення показника адекватності регулятивного капіталу, тим більша частика ризику, що її беруть на себе власники банку, і навпаки: чим нижче значення показника, тим менша частка ризику, що її приймають на себе кредитори, вкладники банку. Норматив адекватності регулятивного капіталу встановлюється для запобігання надмірному перекладанню банком кредитного ризикунеповернення банківських активів на кредиторів/вкладників банку	Н"=РК'Ар*100%,де Ар -робочі активи, зважені за ступенем ризику	Нормативне значення Н2для діючих банків має бути не менше 10 % Для банків, що розпочинають операційну діяльність, цей норматив має становити: - протягом перших 12 місяців діяльності (під дня отримання ліцензії) - не менше 15 відсотків; протягом наступних 12 місяців - не менше 12 відсотків; надалі - не менше 10 відсотків
НЗ	Нормативадекватності основного капіталу. Встановлюється з метою визначення спроможності банку захистити кредиторів і власників від непередбачуваних збитків, яких може зазнати банк у процесі своєї діяльності залежно від розміру різноманітних ризиків	НЗ=ОК/Аз*ІО0%де Аз — загальні активи, зменшені на суму створених відповідних резервів за активними операціями	Нормативне значення НЗ має бути не менше 4 %
Н4	Норматив миттєвої ліквіднності. Встановлюється для контролю за здатністю банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань за рахунок високоліквідних активів (коштів у касі та на кореспондентських рахунках)	Н4-(Ккр+Ка)/Рп* 100%, де Ккр - кошти на кор рахунку, Ка - кошти в касі, Рп - поточні рахунки клієнтів	Нормативне значення Н4 мас бути не менше 20 %
Н5	Норматив поточної ліквідності. Встановлюється для визначення збалансованості строків і сум ліквідних активів та зобов'язань	Н5=Апв/(Рп+3)*100%, де Апв - активи первинної та вторинної ліквідності, 3 - зобов'язання банку	Нормативне значення Н5 має бути не менше 40 %
Н6	Норматив короткострокової ліквідності. Встановлюється для контролю за здатністю банку виконувати прийняті ним короткострокові зобов'язаннязарахунок ліквідних актинів	Н6=Ал/(Рп+Зк)*100%,де Ал - високоліквідні активи Зк – короткострокові зобов'язання	Нормативне значення Нб має бути не менше 20%
Н7	Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента. Встановлюється з метою обмеження кредитного ризику, що виникає внаслідок невиконання окремими контрагентами своїх зобов’язань.	Н7=Зс/РК» 100%, де Зс – сукупна заборгованість за кредитами щодо одного контрагента	Нормативне значення Н7 не має перевищувати 25%.
Н8	Норматив великих кредитних ризиків Установлюється з метою обмеження концентрації кредитного ризику за окремим контрагентом або групою пов’язаних контрагентів. Кредитний ризик, що взяв банк на одного контрагента або групу пов’язаних контрагентів вважається великим, якщо сума всіх вимог банку до цього контрагента або групи пов’язаних контрагентів і всіх позабалансових зобов’язань, наданих банком щодо цього контрагента або групи пов’язаних контрагентів, становить 10 % відсотків і більше регулятивного капіталу банку	Н8=Зв/РК» 100%, де Зв – сукупна збалансованість за великими кредитами	Нормативне значення Н8 не має перевищувати 8 кратного розміру регулятивного капіталу банку. Якщо норматив великих кредитних ризиків перевищує 8 – кратний розмір регулятивного капіталу (Н2) автоматично підвищуються: - якщо перевищення становить не більше ніж 50 відсотків, то вимоги до нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) подвоюються, - якщо перевищення більше ніж 50 відсотків, то вимоги до нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) потроюються
Н9	Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру. Установлюється для обмеження ризику, який виникає під час здійснення операцій з інсайдерами, що може призвести до прямого чи непрямого впливу на діяльність банку (Інсайдер – фізична або юридична особа, яка має доступ до конфіденційної інформації про справу банку завдяки своєму службовому становищу) є Н9=Зін	РК*100%, де Зін – сукупна заборгованість за кредитами щодо одного інсайдера	Нормативне значення Н9 не має перевищувати 5%.
Н10	Норматив максимального сукупною розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам. Встановлюється для обмеження сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів. Надмірний обсяг сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів призводить до концентрації ризиків і загрожує збереженню регулятивного капіталу банку	Н10=СЗін/РК*100% де СЗін - сукупна заборгованість за кредитами щодо всіх інсайдерів	Нормативне значення Н10 не має перевищувати 40%
	Норматив інвестування в ціни папери окремо за кожною установою. Встановлюється для обмеження ризику, пов'язаного з операціями вкладення коштів банку до статутних фондів установ, що може призвести до втрати капіталу банку	НІ 1=Кін/(РК+ЦП+Вак)*1 00%, де КІН – кошти, що інвестуються на придбання акцій окремо за кожною установою, ЦП - цінні папери у портфелі банку на продаж та інвестування, вкладених в капітал інших установ у розмірі 10 % і більше статутного капіталу	Нормативне значення НІ 1 не має перевищувати 15%
Н12	Норматив загальної суми інвестування. Встановлюються для обмеження ризику, пов'язаного з операціями вкладання (прямого чи опосередкованого) коштів банку до статутних фондів будь-яких юридичних осіб, що може призвести до втрати капіталу банку. Цей норматив характеризує використання капіталу банку для придбання акцій (паїв/часток) будь-якої юридичної особи	Н 12=Кін/(РК+ЦП+Вак)* 1 00%, де Кін - кошти банку, що інвестуються на придбання акцій будь-яких юридичних осіб	Нормативне значення Н12 не маг перевищувати 60%
Н13	Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції. Встановлюється для обмеження ризику, пов'язаного з проведенням операцій на валютному ринку, що може призвести до значних втрат банку	Н13=ВП/РК*100%,де ВП - загальна відкрита валютна позиція за всіма іноземними валютами у гривневому еквіваленті	Н13-1 - ризик загальної довгої валютної позиції, Н13-2 - ризик загальної короткої відкритої валютної позиції. Н13 - мас бути не більше 30%, Н13-1 - мас бути не більше 20%, Н13-2 -має бути не більше 10 %

 

 

Співвідношення доходів і витрат характеризує прибутковість, яка є елементом банківської стабільності.

Для комерційних банків оцінювання прибутковості здійснюється за допомогою системи відповідних показників (табл.8).

Таблиця 8.

Основні показники для оцінювання прибутковості комерційних

Банків

 

Назва показника	Зміст показника
1. Прибутковість банківських активів ROA	Характеризує співвідношення чистого прибутку банку (прибутку після оподаткування) й активів банку; показує, скільки чистого прибутку дає одиниця активів банку
2. Прибутковість акціонерного капіталу ROE	Характеризує ефективність роботи менеджерів банку; показує, як вони справляються із завданням отримання чистого прибутку з активів банківської установи
3. Процентна маржа SPRED	Показує, наскільки успішно банк виконує функцію посередника між вкладниками та позичальниками і наскільки гостра конкуренція на грошовому ринку, учасником якого є установа банку. Посилення конкуренції зумовлює скорочення різниці між доходами за активами та витратами за пасивами. Цей показник визначається за формулює:
4. Чистий прибуток на одну акцію ЧПа.	Характеризує прибуток на одну акцію
5. Чиста процентна маржа ЧПМ	В аналізі прибутковості банку використовують також такі показники, як чистий прибуток на одну акцію (ЧПа) та чиста процентна маржа (ЧПМ) ЧПМ - це відношення процентної маржі (SPREED) до активів банку. На розмір процентної маржі впливають такі чинники, як склад та обсяг залучених коштів, розмір кредитних та інших вкладень та джерел їх утворення за термінами платежів, а також за ступенем терміновості перегляду процентних ставок

Між прибутковістю та ризиком існує пряма залежність, і тому пошук оптимального їх співвідношення в сучасних умовах розглядається як найважливіше завдання керівництва кожного банку. У ході вирішення дилеми "прибуток - ризик" банки обирають одну з альтернативних стратегій:

1. Діяльність супроводжується підвищеним ризиком (існує загроза збитків), але є змога отримати максимальний прибуток;

2. Мінімально знижується ризик та стабілізуються прибутки.

Стратегія отримання максимального прибутку передбачає

свідоме прийняття ризику, характеризується акумулятивними тенденціями і реалізується шляхом застосування незбалансованих підходів до управління активами та зобов'язаннями комерційного банку. Основне завдання управління за першою стратегією - запобігання ситуації, за якої допустимий ризик переростає в катастрофічний, загрожуючи банку банкрутством.

Стратегію мінімального ризику обирають тоді, коли рівень прибутковості банку задовольняє керівництво й акціонерів, а головною метою є стабілізація фінансових результатів.

У процесі реалізації будь-якої зі стратегій використовуються дві групи методів - методи управління структурою балансу та методи управління, пов'язані з проведенням позабалансових фінансових операцій (страхування, хеджування, арбітраж із контрольованим ризиком).

 

Міжбанківські об'єднання

Міжбанківські об'єднання відіграють дедалі помітнішу роль у діяльності кредитної системи. Вони утворюються банками, а також іншими установами за участю банків для координації та узгодження дій, підвищення ефективності своєї політики, для захисту своїх професійних інтересів, розробки етичних норм і правил взаємовідносин між банківськими установами, банками та їх клієнтами. Перші міжбанківські об'єднання виникли як результат появи величезних монополій у промисловості (концентрації промислового капіталу) та внаслідок розвитку конкурентної боротьби між банками. Основними шляхами створення міжбанківських об'єднань стали:

■ «злиття» самостійних банків,

■ «поглинання» одним банком своїх конкурентів.

Нині у світі існує велика кількість різноманітних міжбанківських об'єднань. їх утворення базується як на добровільному об'єднанні самостійних банків («злиття»), так і на правах власності контролю та централізованого управління, прямого підпорядкування та залежності («поглинання»).

Умовно, виходячи із різних критеріїв класифікації, міжбанківські об'єднання поділяються:

а) залежно від складу учасників:

- суто банківські об'єднання;

- об'єднання змішаного типу, учасниками яких виступають як підприємства й організації, так і один чи кілька банків;

б) виходячи із цілей об'єднання:

комерційного типу, діяльність яких зорієнтована на отримання й максимізацію прибутку;

- некомерційного типу, основною метою діяльності яких є надання різних видів послуг своїм членам;

в) залежно від строків діяльності:

об'єднання, створені на певний строк; безстрокові об'єднання, що діють постійно;

г) залежно від ступеня залежності й підпорядкування окремих структур:

асоціативні добровільні об'єднання, членами яких виступають рівноправні, згідно із статусом, самостійні банки, які за своїм бажанням делегують виконання окремих функцій створеному ними об'єднанню та його апарату;

корпоративні, засновані на відносинах власності і системи участі в капіталі об'єднання, які мають жорстку ієрархічну структуру, відносини залежності між головним банком (що володіє контрольним пакетом акцій) і залежними від нього банками.

Найбільш характерним є поділ міжбанківських об'єднань на асоціативні та корпоративні (див. рис.).

Рис. Характерними рисами об'єднань асоціативного та корпоративного типу є:

 

Асоціативні об'єднання

Корпоративні об'єднання

• добровільний характер членства на підставі спільних інтересів • вільний вибір організаційної форми об'єднання та виходу зі складу учасників • делегування ряду повноважень асоціативному об'єднанню на підставі рішень, що приймаються його членами • демократичний характер управління (стосується в основному асоціативних об'єднань некомерційного типу) • договірна форма організації відносин між учасниками та асоціацією

• велика ступінь залежності і близькі зв'язки між учасниками • відсутність можливостей і повної свободи вибору партнерів, бо партнером стає власник паю чи акцій, які продають і купують • велика ступінь централізації управлінських та контрольних функцій

Головними представниками міжбанківських об'єднань є:

■ асоціативного комерційного типу — консорціуми та картелі,

■ корпоративного типу — концерни та трести.

Банківський консорціум — тимчасове об'єднання на договірній основі кількох банків для спільного проведення кредитних, гарантійних або інших банківських операцій. Організуються під керівництвом найбільшого банку (голови консорціуму),

який діє від імені та в інтересах усіх учасників консорціуму. При цьому об'єднанні юридична самостійність банків, що входять до складу консорціуму, не втрачається. Головна мета консорціуму:

1) збільшення обсягів операцій шляхом концентрації ресурсів;

2) розподіл ризиків, що дає можливість обмежити втрати для кожного

учасника консорціуму в разі неплатежів позичальників.

Часто консорціумі об'єднання банків називають банківськими синдикатами, а кредити, що надаються консорціумом банків, — консорціумними, або синдикованими. У банківській практиці синдикатами називають тимчасові банківські об'єднання, створені для розміщення великих випусків цінних паперів, обслуговування емісійно-засновницької діяльності клієнтів.

Наприклад, 1973 року «Рабобанк» (Нідерланди) та «Бенк оф Америка» утворили консорціум «Рабоамерика інтернешенел бенк» для фінансування різних проектів.

Банківський картель — об'єднання великих банків, в основі якого — угода про розподіл сфер діяльності (узгодження і проведення єдиної політики при встановленні процентних ставок та виплати дивідендів, умов кредитування тощо). Умови угоди, як правило, не «афішуються». Незалежність банків, що входять до складу картелі, зберігається.

Банківський концерн — це монопольне об'єднання акціонерних банків, де великий банк (головне акціонерне товариство) володіє контрольним пакетом акцій юридично самостійних банків (дочірніх товариств), тим самим фактично встановлює фінансовий контроль за їх діяльністю.

Головне та дочірні акціонерні банки утворюють банківський концерн.

До складу банківського концерну, крім банків, можуть входити також акціонерні товариства з різною специфікою діяльності, незалежні одне від одного, але об'єднані єдиним керівництвом контролюючого акціонерного товариства, якому належать контрольні пакети акцій усіх акціонерних товариств концерну. Таке об'єднання отримало назву банківської холдинг-компанії.

Банківські холдинг-компанії є об'єднаннями змішаного типу. До їх складу, крім банків, входять різні парабанківські установи (страхові, лізингові, факторингові та інші компанії). Банківські холдинги стали дуже поширеними останніми роками, вони утворюються на величезних територіях, їх називають «супермаркетами» банківських і небанківських послуг.

Основна мета холдингу — спрямовувати, контролювати діяльність усього об'єднання і кожної його складової окремо, оптимізуючи прибуток.

Серед банківських холдингових компаній виділяють однобанківські та багатобанківські холдингові компанії.

Однобанківські холдингові компанії (фінансові концерни) складаються з одного банку, який виконує функції холдингу, а також певної кількості парабанків.

Багатобанківські холдингові компанії контролюють два або більше банків. Найчастіше головною холдинговою компанією в цьому об'єднанні виступає інвестиційна або фінансова корпорація, створена на базі промислових підприємств та банків.

Банківський трест — це монопольне об'єднання банків, яке утворюється шляхом об'єднання власності банків, що входять до його складу. При цьому останні втрачають юридичну, комерційну самостійність і підпорядковуються єдиному органу управління. На відміну від концерну, трест базується не на акціонерній, а на пайовій формі власності.

В Україні перше асоціативне міжбанківське об'єднання створено 1992 року — Асоціація українських банків. Асоціація об'єднує 130 банків.

1996 року п'ятьма банками країни — Промінвестбанком, Агропромисловим банком «Україна», Укрсоцбанком, Ощадбанком та Укрексімбанком — заснована Ліга великих банків України.

Ця асоціативна структура об'єднує зусилля щодо проведення фінансової, кредитної та інвестиційної політики трьох найпотужніших акціонерних і двох державних банківських структур.

 

Питання для перевірки засвоєного.

1. Проаналізуйте інструменти правового впливу на діяльність комерційних банків.

2. Назвіть основні операції комерційного банку.

3. Охарактеризуйте пасивні операції комерційних банків.

4. Охарактеризуйте активні операції комерційних банків.

5. Перерахуйте та охарактеризуйте обов'язкові економічні нормативи,встановлені НБУ для комерційних банків.

6.Основні показники для оцінювання прибутковості комерційних банків.

7.Назвіть головних представників міжбанківських обєднань.

 

 

Семінарське заняття.

Тема: Комерційні банки, їх види та правові основи організації.

Студент повинен знати: суть, призначення та класифікацію комерційних банків, види операцій комерційних банків, принципи діяльності комерційних банків.

Студент повинен вміти: характеризувати структуру комерційних банків, класифікувати пасивні та активні операції банків та інші комісійно-посередницькі банківські операції і послуги

 

План

1. Поняття, функції, типи комерційних банків.

2. Загальна характеристика операцій банку.

3. Механізм забезпечення стабільності функціонування банківської системи.

4. Міжнародні валютно-кредитні установи та форми їх співробітництва з Україною.

 

Література

1. Михайловська І.М., Каріонова К.Л. «Гроші та кредит»: Навчальний посібник – Львів: Новий світ 2000, 2006рік – с.349-377

2. Гроші, банки та кредит: у схемах та коментарях: Навчальний посібник – за редакцією Б.Л. Луціва - Львів: 1999рік с.118-130

3. Гроші та кредит: підручник за редакцією Б.С.Івасіва – Тернопіль: Карт бланш: 2000рік с.381-414

4. Гальчинський А. «Теорія грошей»:Навчальний посібник – Київ: Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2001рік с.

5. http/ www.groshy.ua

 

Питання для роздуму, самоперевірки, повторення.

1.Що таке комерційний банк?

2.Основні завдання та функції комерційних банків.

3.Назвіть основні ознаки класифікації комерційних банків.

4.Назвіть основні операції комерційних банків.

5.Охарактеризуйте пасивні операції комерційних банків

6.Охарактеризуйте активні операції комерційних банків

7.Окресліть нагальні потреби, які необхідно вирішити для забезпечення стабільного функціонування та розвитку банківського ринку України.