Дослідження виробничого травматизму

При проведенні аналізу травматизму ставляться такі завдання:

1. Виявлення причин нещасних випадків;

2. Виявлення характеру і повтору нещасних випадків;

3. Визначення найнебезпечніших видів робіт та процесів;

4. Виявлення факторів, характерних щодо травматизму на даному робочому місці, у цеху, підрозділі;

5. Виявлення загальних тенденцій, характерних щодо травматизму на даному робочому місці, у цеху, підрозділі.

 

Мета аналізу травматизму - встановлення закономірностей, що викликають нещасні випадки і розробка на цій основі ефек­тивних профілактичних заходів. Для аналізу виробничого трав­матизму використовують п'ять основних методів: статистичний, груповий, топографічний, монографічний, економічний.

 

Статистичний метод ґрунтується на вивченні причин трав­матизму за документами, в яких реєструються нещасні випадки (акти форми Н-1, листи непрацездатності) за певний період. Цей метод дозволяє одержати узагальнену уяву про стан травматиз­му, визначити його динаміку, виявити зв'язки, закономірності між обставинами і причинами нещасних випадків. Для оцінки рівня травматизму користуються відносними статистичними показниками частоти і тяжкості.

Показник частоти травматизму Кч визначає кількість не­щасних випадків, що припадають на 1000 працівників за вста­новлений календарний період (місяць, квартал, рік):

Кч = Т-1000,

Р

Показник тяжкості Кт характеризує середню тривалість не­працездатності, що припадає на один нещасний випадок:

Кт = Д

Т

де Д - загальна кількість днів непрацездатності за сумою всіх нещасних випадків.

Показник смертельного (летального) травматизму. Визначає кількість смертельних нещасних випадків, що припадає на 1000 працівників за встановлений календарний період:

Кс = Тс-1000

Р

де Т - кількість травм за конкретний період;

Р - кількість працівників за списком.

де Тс - кількість смертельних травм за конкретний період;

Показник виробничих втрат є добутком коефіцієнтів часто­ти і тяжкості:

Квв = Кч · Кт

 

Груповий метод дозволяє встановити повторення нещасних випадків незалежно від тяжкості пошкоджень. Цей метод доз­воляє визначити професії і роботи, які викликають найбільшу кількість нещасних випадків, виявити дефекти виробничого ус­таткування і намітити шляхи його удосконалення.

Топографічний метод с найбільш наглядним. Він полягає в тому, що на плані заводу, цеху або виробничої дільниці познача­ють різними фарбами відповідно цех, дільницю чи устаткуван­ня, найбільш травмонебезпечне.

Монографічний цей метод включає детальне дослідження всього комплексу умов, за яких виник нещасний випадок. Він. виявляє не лише причини нещасних випадків, але й скриті по­тенціальні небезпеки, котрі можуть справити шкідливий вплив на працівників не тільки при порушенні процесу виробництва, але й при нормальному його ході. Цей метод дає можливість найбільш повно визначити способи попередження травматизму, використати результати проведеної роботи в інших місцях шля­хом невеликих додаткових обстежень.

Економічний метод - дозволяє виявити ефективність витрат яа охорону праці, оцінити соціально-економічний ефект заходів попередження нещасних випадків.

Метод анкетування — розробляються анкети для робітників. На підставі анкетних даних (відповідей на запитання) розробляють профілактичні заходи щодо попередження нещасних випадків. Цим методом встановлюють, переважно, причини психофізіологічного характеру.

Метод моделювання причинних зв'язків застосовується при аналізі випадків травматизму, які були спричинені дією кількох чинників. Модель причинних зв'язків будується від моменту травмування до подій, які йому передували, встановлюється логічний зв'язок між явищами.

Метод експертних оцінок базується на експертних висновках (оцінках) умов праці, на виявленні відповідності технологічного устаткування, пристосувань, інструментів, технологічних процесів до вимог стандартів. Для винесення експертних оцінок назначаються експерти з числа фахівців, які тривалий час займалися питаннями охорони праці.