Основні аспекти співпраці України з країнами СНД

Росія.

Російська Федерація залишається основним торговим партнером України, на її долю припадає 28,6% експорту та 78,3 % українського імпорту.

Двосторонні експортно-імпортні відносини України з Росією є найбільшими за обсягами та найбільш диверсифікованими за но­менклатурою на усьому пострадянському просторі. Вони ж най­кращим чином ілюструють специфіку стосунків між новими неза­лежними державами.

Україна, хоча й експортує до Росії товари зі значно вищим рівнем обробки, ніж ввозить з неї, не є лідером двосторонніх відносин.

Основу українського експорту до Росії становлять:

− головна стаття «експорту» — це послуги, ті, що пов'язані з тран­зитом енергоносіїв українською територією.

− продукція металургійної промисловості (передусім вироби з чорних мета­лів, феросплави, профілі, алюміній),

− продукція машинобудування (електричні машини, вантажні автомобілі, двигуни),

− продовольс­тво (м'ясо, молочні продукти, цукор, алкогольні напої, консерво­вані продукти),

− продукція хімічної промисловості (шини, пласт­маси та вироби з них, фарби та їх сполуки, органічні хімічні сполуки, мийні засоби).

Україна імпортує з Росії:

− енергоносії (природ­ний газ та нафта), які становлять 70 % і більше від загального об­сягу ввезення.

− продукція машино­будування механічного обладнання, легкові автомобілі, перед­усім марки «Жигулі-Лада», а також «Газелі».

− ряд продуктів хімічної промисловості, зокрема синтетичного каучуку.

Білорусь. В 2011р. до Білорусі було експортовано 7,3%, від загального обсягу експорту. Доля імпорту становила 11,3% загального його об’єму. Україна посідає друге місце в ЗТО Білорусі.

На параметрах торгівлі України з Білоруссю позначаються ба­гато чинників: позитивно — наявність історично налагоджених товаропотоків та спеціалізованого виробництва, негативно — зобов'язання Білорусі перед Росією.

Основними секторами українського експорту до Білорусі є:

− товари металургійної промисловості (чорні метали, труби, пло­ский прокат, профілі, феросплави, прутки та ін.)

− машинобу­дування (механічне обладнання, електричні машини, вантажівки та обладнання для автомобілів та ін.).

− продукція хімічної промисловості (шини, пластмаса, дубильні екстракти, фарби, полімери, органічні хімічні сполуки, продукти неорганічної хімії),

− продовольства (передусім зернові, цукор, кондитерські вироби, олія, жири, борошно, алко­гольні напої).

Імпортує Україна:

трактори, вантажівки, холодильники, побу­тові прилади, обладнання й устаткування, полімери, добрива, на­фту й нафтопродукти, фармацевтику та інші хімічні продукти.

Казахстан. В 2011р. до Казахстану було експортовано 7,0%, від загального обсягу експорту. Доля імпорту становила 4,5% загального його об’єму.

Торгівля України з Казахстаном значною мірою визначаєть­ся статусом обох країн щодо енергозабезпеченості. Казахстан, на відміну від України, є переважно експортером енергоносіїв, при­чому саме торгівля ними становить основну статтю обопільної торгівлі та забезпечує Казахстану загальне позитивне сальдо у торгівлі з Україною.

Основні статті українського експорту:

− ядер­ні реактори, електричні машини, прокатні стани, залізничні локомотиви та інші види продукції машинобудування

− феросплави, труби, прокат, вироби з чорних металів,

− лікарські засоби, штуч­ний графіт, шини та ін.

Безумовна домінанта імпорту з Казахстану — це сира нафта. Закуповуються також деякі нафтопродукти, товари хімічної про­мисловості.

Молдова. Основними предметами експорту з України є:

− продукція металургійної проми­словості,

− продовольство,

− продукція хімічної промисловості,

− лі­карські засоби,

− продукція машинобудування,

Імпортуються з Молдови до України товари асиметричного щодо експорту асортименту, які належать до категорій машин та обладнання, металургійної промисловості, продовольства, зокре­ма свинина, вина.

Азербайджан. Є одним з найважливіших торговельних парт­нерів України, що пов'язано з розробленням цією країною великих покладів нафти у Каспійському шельфі. Основу вітчизняного експорту ста­новило:

− продовольство — цукор, а також, дещо меншою мірою, етиловий спирт, крупи та ін.

− лікарські засоби, фармацевтика,

− шини.

− гідротурбіни, вузли для локомотивів.

З Азербайджану імпор­туються:

− енергоносії та нафтопродукти,

− машинобудівна продукція,

− вироби легкої промисловості (бавовняне волокно, прядиво),

− пластмаси та пластмасові вироби,

− тютюнова сировина.

Враховуючи, що Україна - одна з найбільших європейських держав, то для неї особливо важливою є інтеграція саме з країнами Європи і, в першу чергу, з країнами-членами Європейського Союзу.

Сьогодні Європейський Союз займає провідні позиції у світовому господарстві. З населенням 370 млн. осіб, що складає менш ніж 7% населення світу та територію близько 2,4% площі земної кулі, на його долю припадає 41,4% світового товарного експорту та 39,8% товарного імпорту, 42,8% світового експорту послуг та 41,9% обсягу їх імпорту. Тому для будь якої країни співробітництво з Європейським союзом означає можливість отримати істотні економічні переваги, які сприятимуть економічному зростанню та підвищенню життєвого рівня населення.

Для України економічна інтеграція в європейський еко­номічний простір є пріоритетним географічним напря­мом і практичним засобом входження у світове господарство.Відносини України з ЄС дещо уповільнилися на даному етапі. До здобутків на цьому напрямі можна віднести:

(а) розвиток дипломатичних та договірно-правових відносин;

(б) здійснення довгострокових проектів ЄС в Україні (енергетика, комунікаційна сфера, розвиток малого та середнього бізнесу, облаштування кордонів, інвестиційні програми ЄС Black Sea) тощо.

На сьогодні перспективні напрями взаємовідносин Україна - ЄС визначені в Угоді про асоціацію (об’єднання) Україна-ЄС, яка сьогодні перебуває на фінальному етапі узгодження. Обов’язкова складова цієї угоди – створення зони вільної торгівлі.

Сьогодні ЄС не тільки надає Україні найбільшу фінансову, економічну та технічну допомогу; він також виступає найбільшим торговельним партнером за межами СНД і найбільшим інвестором в Україні, при цьому обсяг і торгівлі, і інвестицій продовжує постійно зростати.

Показники	СНД	Європа
Експорт
2009рік	34,0%	26,0%
2010рік	36,4%	26,8%
2011рік	38,3%	27,0%
Імпорт
2009 рік	43,4%	35,7%
2010 рік	44,0%	33,0%
2011рік	45,0%	32,8%

На сьогоднішній день на ЄС припадає приблизно 27% українського експорту. Майже 33% європейського імпорту йде з ЄС. Основними статтями українського експорту до ЄС є: чорні метали та вироби з них, енергетичні матеріали, продукти перегонки нафти, руди, зернові культури, одяг текстильний, жири та олії тваринного та рослинного походження, деревина і вироби з деревини, електричні машини і устаткування.

Основними статтями імпорту в Україну з ЄС є: машини, апарати і механічні пристрої, наземні транспортні засоби, крім залізничних, електричні машини і устаткування, фармацевтична продукція, полімерні матеріали, пластмаси, енергетичні матеріали, нафта та продукти її перегонки, папір та картон.

Крім того Україна виступає як транзитер природного газу на територію ЄС. Також вона може постачати, наприклад, сировину для біоенергетики, у чому ЄС дуже зацікавлений сьогодні, вона здатна надавати послуги по запуску ракетних носіїв, але слід розвинути здатність України бути повноцінним гравцем на єдиному європейському ринку. І це залежить від того, яким чином Україна буде здатна реалізовувати свою внутрішню інноваційну політику в контексті тих орієнтирів, які сформульовані в інноваційній політиці ЄС.

Найбільші експортні поставки здійснювались до Італії, Польщі, Німеччини, Угорщини – по 4,4%, 4,0%, 2,5%, 1,9% від загального обсягу експорту відповідно. До товарних груп, експорт з яких з України до країн Євро­пи відзначався у 2011 р. найбільшими обсягами, можна віднести:

− залізні руди та концентрати (8,3 % від загального експорту з України до країн Європи):

− напівфабрикати з вуглецевої сталі (5,2 %);

− необроблений алюміній (4,3 %);

− нафтопродукти (3,4 %);

− плоский прокат з вуглецевої сталі (3,1 %);

− брухт чорних металів (3 %).

Найбільшу питому вагу в загальному обсязі імпорту мали Німеччина − 8,3%, Польща – 3,9%, Італія – 2,4%, Франція – 2,8%, Угорщина –1,6%.

У 2011 р. найбільш важливими товарними позиціями імпорту України з країн Європи були такі:

− нафтопродукти (6,4 % від загального імпорту України з країн Європи);

− лікарські засоби (4 %);

− сирі нафтопродукти (2,8 %);

− легкові автомобілі (2,7 %);

− інсектициди, гербіциди та ін. (1,1 %).

Потоварний аналіз експорту свідчить про домі­нування в його структурі низькотехнологічних виробів. Що пояснюється характером участі України в системі міжнародного поділу праці — її спеціалізацією на виробництві енерго-, матері­аломістких виробів та поширенням екологічно брудного виробництва, то друге — передусім хронічною нестачею енергоносіїв.

При формуванні перспективної інтеграційної моделі України, для якої, ЄС становить найбільш бажа­ний вектор, слід враховувати роль та особливості прикордонного співробітництва (участь у єврорегіонах) на континенті.

Україна, завдяки вигідному геополітичному положенню має великі можливості щодо його розвитку, оскільки 19 з 25 регіонів держави є прикордонними.

Єврорегіони — це міждержавні регіональні асоціації, які включають прикордонні області країн-учасниць та розвива­ються відповідно до погоджених комплексних програм соці­ально-економічного та культурного характеру і загальноєвропейських критеріїв.

Сьогодні в Україні на кордонах з ЄС діють чотири єврорегіони: Карпатський, Буг, Нижній Дунай та Верхній Прут.

Сторони об'єднуються за принципами геогра­фічної близькості, а також історико-культурними та численними виробничими, транспортно-комунікаційними зв'язками, спорід­неною інфраструктурою.

За допомогою участі в системі єврорегіонів можна досягти таких практичних цілей:

− сприяння розвитку окре­мих регіонів;

− кадрова, інфраструктурна підготовка як окремих регіонів, так
і країни в цілому до інтеграційної співпраці з Євросоюзом; прискорення самого процесу такої інтеграції;

− реалізація виробничого потенціалу західних регіонів держави у формуванні експортної бази України (сьогодні участі майже не приймають);

− створення кращих передумов для закордонних інвестицій;

− спільний розвиток транспортної та комунікаційної інфраструктури;

− співробітництво в галузі туризму та рекреації;

− охорона навколишнього середовища, тощо.

Важливим компонентом геоекономічної моделі Украї­ни є її участь у субрегіональних інтеграційних проектах. Одним із таких проектів є Організація Чорноморського економічного співробітництва (ЧЕС).

Організація чорноморського економічного співробітництва — субрегіональне об'єднання, до якого входять країни відповідно до географічного принципу, метою якого є сприяння спів­робітництву в різних сферах економіки, а також у сферах охорони навколишнього середовища. Обєднує 12 країн Чорноморського регіону. Організація була створена в 1992 р., з метою економічного співробітництва країн-учасниць, вільного пересування товарів, капіталів, послуг і робочої сили і інтеграції економік цих країн в світову економічну систему.

З позиції національних зовнішньоекономічних інтересів Украї­ни участь у ЧЕС буде сприяти:

− розширенню ринків збуту товарів (особливо металургійної, хімічної, харчової промисловості, сільського господарства) та послуг (осо­бливо транспортних — морських перевезень та в перспективі че­рез трубопроводи);

− поглибленню спеціалізації виробництва та підвищення його якості, конкурентоспроможності;

− відновленню коопераційних взаємин з колишніми партнерами по РЕВ та колишніми союзними республіками, які зараз є членами ЧЕС (насамперед у машинобудуванні, легкій, хімічній, металургійній промисловості);

− використанню взаємних переваг та пільг у торгівлі в рамках відкриття вільних економічних зон;

− створенню спільних виробництв з перероблення аграрної та рибної продукції;

− використанню суднобудівних та судноремонтних потужностей України;

− поширенню прикордонної та прибережної торгівлі;

− участі у розробленні та реалізації спільних прое­ктів ЧЕС, у таких сферах, як екологія, наука і техно­логії, транспортна та інформаційно-комунікаційна інфраструкту­ра, туризм, охорона здоров'я, інвестиційна діяльність, розвиток малого і середнього бізнесу, тощо.

План практичного заняття

Практичне заняття 21