Характеристика основних видів науково-дослідних робіт

 

Найпростішим видом науково-дослідної роботи є реферат.

Реферат — це короткий виклад змісту документа чи його частини, що включає основні фактичні відомості та висновки, необхідні для по­чаткового ознайомлення з документом.

Але не кожен реферат може бути віднесений до категорії науково-дослідних робіт. Він отримує цю якість лише тоді, коли, окрім короткого переказу основних положень роботи, містить їх коротку оцінку і закін­чується висновками автора реферату стосовно повноти і обґрунтування розкриття теми, викладеної в джерелі, що реферується.

Для науковців-початківців реферат є своєрідним засобом "спроби сил". Робота з реферування наукових праць сприяє розширенню кругозору і дозволяє здобути навички із самостійної обробки літературних джерел і короткого викладу наукових даних, що містяться в цих джерелах.

Структура реферату визначається порядком розташування в ньому відомостей. У першому реченні, яке виконує роль вступу, у сконцентро­ваній формі відбивається найсуттєвіша частина інформації, що містить­ся в документі.

В основному тексті реферату повинні бути висвітлені наступні ос­новні питання:

1) Мета дослідження — якщо із змісту прочитаного джерела виявити її не вдасться, у рефераті потрібно зазначити, що мета даного досліджен­ня не є зрозумілою.

2) Способи досягнення цілей — дані про методику роботи і її порівняль­ну точність. У рефераті вказується, наскільки методи, застосовані при ви­конанні дослідження, є сучасними і відповідають цілям дослідження.

3) Об'єкт спостереження і число спостережень — у тих випадках, коли в роботі, що реферується, не зазначені ні об'єкт, ні кількість спостере­жень, достовірність фактів, описаних у даному джерелі, варто взяти під сумнів.

4) Результати досліджень — це найважливіша для наступного узагаль­нення даних літератури частина реферату, бо вона містить короткий ви­клад описаних у джерелі фактичних даних з оцінкою ступеня їхньої до­стовірності і відповідності меті дослідження.

5) Висновки із змісту літературного джерела — тут наводиться оцін­ка автором реферату адекватності або повної невідповідності наведених висновків приведеним у реферованій роботі фактичним даним.

Заключна частина реферату містить критичну оцінку реферованого джерела в цілому, з об'єктивним висновком автора реферату про повно­ту й обґрунтованість розкриття теми.

Різновидом реферату є автореферат.

Автореферат дисертації — це наукове видання у вигляді брошури авторського реферату проведеного дослідження, яке подається на здо­буття наукового ступеня. Призначення автореферату — широке озна­йомлення наукових працівників з методикою дослідження, фактичними результатами і основними висновками дисертації. У ньому автор пови­нен у стислій формі представити результати свого дослідження з вис­новками і обґрунтуванням того нового, що воно надає для теорії і прак­тики психології, педагогіки і організації навчального процесу. Як прави­ло, на початку автореферату подається коротка характеристика дисертаційної роботи: точна назва, обсяг, структура, кількість схем, ри­сунків, фотографій, додатків, найменувань використаних літературних джерел. Потім викладається сутність виконаного дослідження. При цьо­му структура автореферату повинна відтворювати структуру ориґіналу дисертації. Автореферат завершується висновками, які повинні повністю відповідати висновкам дисертації, а також переліком тільки тих науко­вих праць (монографій, статей, авторських свідоцтв, патентів, наукових повідомлень тощо), які були опубліковані пошукачем за темою дисер­тації. Обсяг і зміст автореферату повинні бути такими, щоб той, хто його читає, міг отримати повну уяву про зміст роботи. Згідно з вимогами (до­даток 9) за обсягом автореферат (без обкладинки і анотацій) не може бути меншим 1,3 авторського аркуша і перевищувати 1,9 авторського ар­куша для докторської і відповідно 0,7 та 0,9 авторського аркуша для кан­дидатської дисертації.

Зовсім інші вимоги ставляться до змісту реферату, що призна­чається для цілей науково-технічної інформації і публікації в різних реферативних виданнях. Основна мета такого реферату — передати фак­тографічну інформацію про джерело, що реферується. Ніяких критич­них оцінок змісту цього джерела такий реферат надавати не повинен.

Обсяг реферату, що складається в інтересах науково-технічної інфор­мації, встановлений у межах 10-15 % від обсягу статті, що реферується.

Наукові (реферативні) огляди — більш складний різновид звичай­ного реферату. Тому до складання наукового огляду авторові варто при­ступати після того, як він набуде досвіду реферування окремих наукових праць.

Характер об'єктів реферування дозволяє виділити такі види науко­вих оглядів:

• реферативний огляд журналів або збірників наукових праць;

• науковий огляд літератури за визначеною (конкретною) тематикою дослідження або науковою проблемою;

• звіт про роботу наукових з'їздів, конгресів або конференцій. Складання наукових реферативних оглядів будь-якого журналу або

збірки наукових праць практикується, по-перше, для того, щоб ознайо мити членів наукового колективу (кафедри, лабораторії) зі змістом да­ного джерела спеціальної наукової літератури, і, по-друге, для розвитку в молодих науковців навичок наукового опрацювання літературних дже­рел і здібності викладати свої міркування про прочитані твори з їх кри­тичною оцінкою. Як правило, у реферативному огляді розглядається зміст кількох номерів журналу за певний відрізок часу: 3 місяці, півроку, рік.

У своєму огляді автор повинен дотримуватись певної схеми його по­будови. Спочатку необхідно дати загальну характеристику журналу або збірки наукових праць: обсяг, періодичність і місце видання, структуру журналу, тобто наявність і найменування окремих розділів. Потім пода­ють загальну характеристику робіт, що уміщені в журналі або збірці, вка­зують на кількість оригінальних робіт, оглядів, рецензій та інше, вміщу­ють відомості про авторів. Окремо рекомендується навести дані, що характеризують оригінальні роботи: скільки з них теоретичних, експери­ментальних, історико-педагогічних або історико-психологічних та ін. Аналіз таких даних дозволяє зробити висновок про науковий напрям журналу або збірки праць. Нарешті, в огляді відзначаються основні пи­тання, які були предметом особливої уваги авторів статті, а також те, яким розділам психолого-педагогічної теорії і практики були присвячені опуб­ліковані роботи.

Автор реферативного огляду, звичайно, не спроможний дати докладну характеристику змісту всіх робіт, які опубліковані в журналі або збірці, особливо тоді, коли він реферує кілька номерів журналу або кілька ви­пусків збірок наукових праць. Тому референт повинен відібрати ті з них, які заслуговують найбільшої уваги, об'єднуючи в групи статті, похідні за тематикою висвітлених у них питань. Обов'язковими вимогами до рефе­ративного огляду цих статей повинен бути критичний аналіз їх змісту і виявлення нових, оригінальних даних, що наводяться авторами.

Метою складання наукових оглядів з певної тематики дослідження або наукової проблеми є ознайомлення слухачів або читачів із станом наукової розробки того чи іншого питання за даними літератури. Від авторів таких оглядів вимагається доскональне знання літературних даних з цього пи­тання, вміння оцінити їх за суттю. Кожній оригінальній науковій праці, чи то наукова монографія або дисертація, повинен передувати огляд літера­тури, в якому висвітлюється досліджуване питання або проблема.

Але, враховуючи існування в нинішній час великої кількості психо­лого-педагогічної літератури, важко розраховувати, щоб науковий огляд надавав вичерпну уяву про всі, без виключення, джерела інформації. Тому авторові літературного огляду обов'язково потрібно вказати:

1) за якими даними було складено огляд;

2) за який термін часу включено літературні джерела;

3) чи охоплює огляд тільки вітчизняну літературу або також і закор­донну, і яку саме.

В основу змісту наукового огляду повинно бути покладено характе­ристику стану питання, що вивчається, або проблеми з критичною оцін­кою тих шляхів, що були використані для їх вирішення авторами праць, які реферуються. В кінці наукового огляду необхідно зробити короткий висновок і навести список усіх літературних джерел, які були викорис­тані автором.

Звіти про роботу наукових з'їздів за своєю сутністю є науковими ог­лядами, складеними на основі особистих спостережень, вражень, а та­кож оцінки прослуханих доповідей і виданих друкованих матеріалів. Структура побудови таких звітів може бути різною, але у всіх випадках вони повинні містити загальну характеристику з'їзду, конгресу, конфе­ренції, їх організації, складу учасників.

Зміст роботи з'їзду доцільно викладати за окремими проблемами, що включені в його програму. При висвітленні кожної проблеми увагу необ­хідно фіксувати на найцікавіших, суперечливих питаннях, що стали пред­метом активного обговорення в дебатах, і особливо на рішеннях, що були прийняті з'їздом по кожній з проблем. У звіті потрібно дати критичний аналіз окремих, найважливіших програмних доповідей і, взагалі, роботи з'їзду. У кінці звіту доцільно висвітити організаційні питання, що були, розглянуті з'їздом, і надати короткий опис деяких цікавих аспектів органі­зації, відвідувань наукових і практичних психологічних, педагогічних і освітніх закладів, екскурсій та інших заходів.

Наукова стаття — це обмежений за обсягом науковий твір, в яко­му викладається певна система положень, аргументованих і розвинених думок автора з будь-якого питання освітянської теорії або практики.

Статті теоретичного, методологічного плану повинні сприяти роз­криттю важливих, але водночас ще недостатньо ясних або суперечливих питань теорії педагогіки, психології, навчання. Такі статті дають читачам можливість усвідомити нові напрями розвитку освіти в цілому або окре­мих її галузях, глибоко розкривають сутність актуальних проблем фар­мацевтичної і медичної освіти, намічають шляхи можливого їх вирішення.

Зміст наукових статей може мати й інший характер. Стаття може бути науковим повідомленням про результати виконаного дослідження або вивчення ефективності впровадження методики навчання, психолого-діагностичного прийому. У статтях історико-педагогічного характеру повідомляються нові факти, отримані в результаті вивчення архівних документів. Статті науково-методичного плану знайомлять читачів із запропонованими їх авторами новими методами і методиками наукових досліджень, інноваційними технологіями навчання.

Основні вимоги до наукової статті:

• актуальність поставленого в ній питання;

• глибина аналізу явищ, подій, фактів, що висвітлюються;

• конкретність і обґрунтованість узагальнень і висновків. Цінність статті визначає її змістовність і наявність нових фактів або

• нових авторських трактувань.

Як правило, наукова стаття, підготовлена до публікації в науковому журналі або збірці наукових робіт, має обсяг 6-8 друкованих сторінок, а її структура включає такі частини:

1) вступ — постановка проблеми в загальному вигляді та її зв'язок з важливими практичними завданнями (5-10 рядків);

2) перелік останніх досліджень і публікацій, на які спирається автор, виділення невирішених частин загальної проблеми, котрим присвячуєть­ся дана стаття (звичайно ця частина статті складає близько 1 /3 сторінки); її можна назвати "вихідні передумови";

3) формулювання цілей статті (постановка завдання); цей розділ дуже важливий, бо з нього читач визначає корисність для себе даної статті; мета статті випливає з постановки загальної проблеми і огляду раніше виконаних досліджень, тобто дана стаття має на меті ліквідувати якісь "білі плями" у загальній проблемі (обсяг цієї частини статті 5-10 рядків);

4) виклад власне матеріалу дослідження (5-6 сторінок друкованого тексту через 2 інтервали). Невеликий обсяг вимагає виділення головно­го в матеріалах дослідження; іноді можна обмежитися тільки формулю­ванням мети досліджень, коротким згадуванням про метод вирішення задачі і викладом отриманих результатів; якщо на обсяг статті немає су­ворих обмежень, то доцільно описати методику дослідження повніше;

5) закінчення — у ньому наводяться висновки з даного дослідження і коротко подаються перспективи подальших пошуків у цьому напрямі.