Загальна характеристика підприємства.

1.1. Назва підприємства та інші формальні ознаки.

1.2. Основні підрозділи підприємства, філії, дочірні фірми.

1.3. Основні економічні показники за останні 2-3 роки (в тому числі по самостійним філіям, дочірнім фірмам).

1.4. Найважливіша номенклатура продукції (натуральні обсяги виробництва).

1.5. Завантаження потужності підприємства.

1.6. Основні споживачі продукції, ринки збуту і основні канали просування продукції на ринок.

1.7. Основні постачальники підприємства, канали постачання.

1.8. Валова виручка.

1.9. Собівартість (окремо ціни і собівартість найважливішої номенклатури).

1.10. Кількість працюючих, в тому числі управлінський персонал, інженерно-технічні працівники і робітники.

 

2. Аналіз фінансового стану (за останні 2-3 роки) на основі розрахунків:

На основі фінансової документації здійснюють аналіз фінансового стану оцінюваного підприємства. Для цього використовують спеціальні коефіцієнти. За допомогою аналізу коефіцієнтів фінансових звітів можна виявити: сильні і слабкі сторони даного бізнесу; диспропорції в структурі капіталу; рівень ризику при інвестуванні коштів у даний бізнес; базу для порівняння з іншими компаніями (аналогами).

У бухгалтерській звітності є ряд статей, які безпосередньо вказують на неблагополуччя фінансового становища підприємства. Це так звані „хворі” статті. Їх можна поділити на дві групи:

1) ті, що свідчать про вкрай незадовільну роботу підприємства в звітному періоді і сформованому в результаті цього поганому фінансовому становищі;

2) ті, що свідчать про певні недоліки в роботі підприємства.

Збиткову роботу підприємства можна побачити за даними, наведеними в розділі I „Фінансові результати” форми № 2. Показники „Результат від реалізації”, „Результат від іншої реалізації”, „Доходи і витрати від позареалізаційних операцій” мають суми в графі „Прибуток” і в графі „Збиток”. Якщо сума в графі „Збиток” перевищує суму в графі „Прибуток”, то це свідчить про збитковість підприємства за даними операціями. Нарешті, підприємство є повністю збитковим, якщо показник „Балансовий прибуток або збиток” оцінений по графі „Збиток”.

До другої групи належать статті та частині деяких статей, аналіз яких вимагає певної розшифровки. Про недоліки в роботі підприємства можна судити також по деяких несприятливих співвідношень між окремими статтями. Незадовільний стан статей другої групи може мати місце в балансі не тільки збиткового, але і рентабельного підприємства. Причому недоліки в роботі в прихованому, завуальованому вигляді позначаються на ряді балансових статей. Це пояснюється не фіксуванням даних, а існуючої методикою складання балансу, згідно з якою багато балансових статей комплексні. Зокрема, це відноситься до статей, що відображають дебіторську і кредиторську заборгованості. В умовах несвоєчасних розрахунків неплатежі дебіторів можуть досягти критичних розмірів.

Взагалі різкі коливання статей дебіторської заборгованості служать тривожним симптомом. Значне збільшення цих статей може бути викликано або необачної кредитною політикою підприємства по відношенню до покупців, нерозбірливим вибором партнерів, або настанням неплатоспроможності і навіть банкрутства деяких споживачів (замовників), або непомірковано високими темпами нарощування обсягів продажів. Правда, і різке скорочення дебіторської заборгованості може бути наслідком негативних моментів у взаємовідносини з клієнтами. Дебіторська заборгованість може різко впасти з тієї причини, що підприємство змушене скоротити продажі в кредит, а можливо, й тому, що споживачі продукції намагаються скоріше розрахуватися з боргами, щоб далі не мати справи з цим підприємством.

Цінну інформацію про зрушення в засобах підприємства за звітний період можна отримати, розглядаючи структуру активу і пасиву балансу. Для цього суми підсумків по розділам виражають у відсотках до загального підсумку балансу. Такий підхід називають вертикальним аналізом балансу. Далі порівнюють структуру балансу на початок і кінець року. Оперування відносними пайовими показниками має ту перевагу, що вдається частково уникнути спотворень абсолютних економічних показників, що відносяться до різних періодів. Негативні моменти, які можуть виявитися при такому вертикальному аналізі балансу, полягають у наступному: зменшення частки основних засобів і грошових коштів та збільшення частки запасів; зменшення частки джерел власних коштів і збільшення частки позикових коштів і кредиторської заборгованості.

Великий практичний досвід оцінки фінансового стану підприємства і складання прогнозів на перспективу накопичений в економічно розвинених країнах. Одним з головних принципів бухгалтерського обліку в цих країнах є принцип „тимчасової необмеженості функціонування підприємства” (going concern concept). Це означає, що у підприємства немає ні наміру, ні змушеної необхідності припинити в досяжному майбутньому свою діяльність або істотно скоротити її масштаби. Саме даний принцип дозволяє використовувати в звітності оцінку активів не за ліквідаційною вартістю, а за собівартістю.

У практиці аналітичної роботи розрізняють і використовують цілу систему показників ліквідності. Можна розглянути найважливіші з них.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (коефіцієнт терміновості) обчислюється як відношення грошових коштів і швидко реалізуємих цінних паперів до короткострокової заборгованості. Він показує, яка частина поточної заборгованості може бути погашена на дату складання балансу або іншу конкретну дату.

Загальний коефіцієнт ліквідності (коефіцієнт покриття) – це відношення всіх поточних активів до короткострокових зобов’язань, яке дозволяє встановити, у якій кратності поточні активи покривають короткострокові зобов’язання.

Остаточні висновки щодо фінансової стійкості та ліквідності підприємства можна зробити за результатами внутрішнього аналізу поточних активів і короткострокових зобов’язань.

Картину стану підприємства може завершувати аналіз ділової активності підприємства, який дозволить виявити, наскільки ефективно підприємство використовує свої кошти. До показників, що характеризують ділову активність, відносяться коефіцієнти оборотності і рентабельності.

Проте, користуючись наведеними вище коефіцієнтами для аналізу фінансового стану підприємства, завжди слід пам’ятати, що самі по собі коефіцієнти не мають універсального значення і повинні розглядатися у взаємозв’язку з іншими даними, що характеризують стан підприємства.

 

 

План заходів щодо фінансового оздоровлення підприємства.

3.1. Організаційні заходи:

1. Продаж активів, продаж фінансів і т.д.

2. Зміна внутрішньої організаційної структури.

3. Зміна керівництва.

4. Зміна системи обліку, контролю.

5. Зміна номенклатури продукції.

6. Продаж частини активів.

7. Перепідготовка кадрів.

8. Попереднє рішення проблем заборгованості.

3.2. Очікувані витрати та доходи, пов’язані з реалізацією заходів. Джерела покриття витрат.