Мета і завдання вивчення дисципліни «Теорія та методика розвитку рідної мови дітей»

 

Українська мова – скарбниця духовних надбань народу, досвіду, праці, творчості і співжиття багатьох поколінь українського народу, оберіг його звичаїв і традицій, запорука інтелектуального зростання, розвитку, поступу в загальнолюдському житті. В житті народу рідна мова й рідний край є поняттями не просто близькими, а спорідненими. Рідна мова починається з маминої колисанки, народної пісні, жарту, батьківського мудрого слова, тому з нею пов’язаний цілий спектр морально-етичних понять: вірності і відданості, честі й чеснот, щирості й добра, взаємної пошани й поваги, миру й злагоди, дружби й товариськості. Рідна мова єднає родину, вона є основою родоводу, від мами, бабусі, батька, дідуся, брата, сестрички веде юну душу в світ людських взаємин і стосунків, і весь цей світ виявляється у мові й через мову.

Мова – головне знаряддя соціалізації, тобто перетворення біологічної істоти в соціальну, у члена певного суспільства. Мова бере участь у творенні людини.

Виходячи з основної ідеї Базового компоненту про особистісний розвиток дитини, мовленнєві знання, уміння і навички дошкільнят повинні виступати засобом їх розвитку, розгортання ними свого внутрішнього потенціалу. Мова виступає засобом інтелектуального, морального, естетичного розвитку дошкільника. З цією метою необхідно приділити увагу культурі мовленнєвого спілкування. Під культурою мовленнєвого спілкування ми розуміємо соціально-моральні норми поведінки й культури мовлення, які необхідні для взаємодії людей у процесі їхнього спілкування, у практичній та трудовій діяльності. Отже, складниками культури мовленнєвого спілкування є культура мовлення, виразність мовлення і мовленнєвий етикет.

Майбутні вихователі повинні оволодіти методикою формування культури мовленнєвого спілкування дошкільників, тобто методикою формування певного рівня мовної та мовленнєвої освіченості (компетентності) дитини. У процесі формування та розвитку культури мовленнєвого спілкування дитина залучається до навчально-мовленнєвої, мовленнєвої та художньо-мовленнєвої діяльності, при яких набуває базового рівня діалогічної, монологічної, лексичної, фонетичної, граматичної, мовленнєвої та художньо-мовленнєвої освіченості (компетентності).

Навчальна дисципліна «Теорія та методика розвитку рідної мови дітей» викладається студентам спеціальності «Дошкільна освіта» денної та заочної форм навчання передбачає ознайомлення їх з різними аспектами сучасної дошкільної лінгводидактики.

Навчальна дисципліна «Теорія та методика розвитку рідної мови дітей» утримує основні концептуальні положення, викладені у програмах:

- Методика навчання дітей рідної мови та ознайомлення з явищами навколишнього життя в дошкільному закладі: Програма для студентів педагогічних інститутів спеціальності 03.07.02 – «Педагогіка й психологія (дошкільна)» / Укл. А.М. Богуш. – К.: РУМК, 1990. – 32 с.

- Дошкільна лінгводидактика. Теорія і методика навчання дітей рідної мови в дошкільному закладі освіти: Програма для студентів вищих педагогічних навчальних закладів освіти спеціальності 7.010101 – «Дошкільне виховання» / Богуш А.М., Гавриш Н.В., Котик Т.М. – Одеса: ПНЦ АПН України, 2002. – 48 с.

- Теорія і методика розвитку рідної мови. Програма для студентів психолого-педагогічного факультету спеціальності 6.010100 – Дошкільне виховання / Укл. Зімакова Л.В. – Полтава, 2008. – 23 с.

 

Об’єкт вивчення навчальної дисципліни «Теорія та методика розвитку рідної мови дітей» – навчально-мовленнєва діяльність дітей у дошкільному навчальному закладі, тобто організований, цілеспрямований процес використання мови для передавання і засвоєння суспільно-історичного досвіду, оволодіння су спілими способами дій з метою спілкування та планування діяльності.

Предмет української дошкільної лінгводидактики – це процес розвитку мовлення дітей та навчання їх рідної мови на різних етапах дошкільного дитинства.