Основні етапи оцінювання системи внутрішнього контролю.

 

При оцінці ефективності і надійності системи внутрішнього контролю в цілому, контрольного середовища і окремих засобів контролю аудитор може використати наступні оцінки якості внутрішнього контролю:

1) висока;

2) середня;

3) низька.

Аудитор зобов'язаний оцінювати систему внутрішнього кон­тролю клієнта не менше, ніж в наступні три етапи:

1) загальне ознайомлення з системою внутрішнього контролю;

2) первинна оцінка надійності системи внутрішнього контролю;

3) підтвердження достовірності оцінки системи внутрішньо­го контролю.

На стадії загального ознайомлення з системою внутрішнього контролю аудитору слід отримати загальне уявлення про спе­цифіку і масштаб діяльності клієнта, систему його бухгалтерського обліку. За підсумками первинного ознайомлення аудитор повинен прийняти рішення про те, чи доцільно йому в своїй роботі спира­тись на систему внутрішнього контролю клієнта.

У випадку, якщо аудитор приймає рішення про те, що він не може покладатись на систему внутрішнього контролю клієнта, він повинен планувати аудит таким чином, щоб аудиторська думка не грунтувалась на довірі до цієї системи. Це необхідно у випад­ках, коли надійність системи внутрішнього контролю оцінюється аудитором як "низька" або коли аудитору найбільш зручно чи економічно виправдано не спиратись на цю систему.

В тому випадку, якщо за підсумками загального ознайомлен­ня з системою внутрішнього контролю економічного суб'єкта аудитор приймає рішення про те, що він може покладатися у своїй роботі на систему внутрішнього контролю, йому слід провести первинну оцінку надійності системи внутрішнього контролю.

Первинна оцінка надійності системи внутрішнього контро­лю здійснюється на основі методики і прийомів, які аудиторські організації розробляють самостійно.

У процесі первинної оцінки надійності системи внутрішньо­го контролю аудитор зобов'язаний брати до уваги те, що:

• перевіряють бухгалтерську і господарську документацію клієнта всього звітного періоду, а не тільки окремих періодів часу;

• при перевірці необхідно приділити більше уваги тим періодам, діяльність в яких мала особливості чи відмінності порівняно з діяльністю типовою для всього періоду в цілому;

• оцінка окремих засобів контролю як "низької" не виключає можливості оцінки надійності інших окремих засобів контро­лю як "середньої" чи "високої".

 

За підсумками процедури первинної оцінки надійності ауди­тор може оцінити надійність всієї системи внутрішнього контро­лю і окремих засобів контролю як "середню" чи "високу". В цьо­му Ішпадку аудитор повинен планувати аудиторські процеду­ри, виходячи з цієї оцінки, але не повинен довіряти цій системі абсолютно.

В тому випадку, якщо за підсумками процедури первинної оцінки аудитор оцінить надійність системи внутрішнього контро­лю в цілому і окремих засобів контролю як "низьку", він зобов'яза­ний констатувати це і в подальшому планувати аудиторські про­цедури відповідним чином.

 

Аудитор, який прийняв за підсумками процедури первинної оцінки рішення про довіру системі внутрішнього контролю, зо­бов'язаний в ході аудиторської перевірки здійснювати процеду­ри підтвердження достовірності цієї оцінки.

Процедури підтвердження достовірності оцінки системи внутрішнього контролю здійснюються в період перевірки на ос­нові методики і прийомів, які розробляються аудиторською ор­ганізацією самостійно.

В тому випадку, якщо аудитор в ході процедури підтверджен­ня надійності прийде до висновку про те, що оцінка надійності системи внутрішнього контролю в цілому виявиться нижчою від тієї, що була отримана в ході первинної оцінки, він зобов'язаний належним чином скоригувати порядок здійснення інших ауди­торських процедур, щоб підвищити достовірність своїх висновків за результатами проведення аудиту.

Всі етапи оцінки системи внутрішнього контролю повинні належним чином документуватись із зазначенням аргументів, якими керувався аудитор, даючи відповідну оцінку надійності системи внутрішнього контролю.

Показником того, що аудитор отримав необхідне знання систе-ми бухгалтерського обліку і відповідності внутрішнього контро­лю, може бути те, що він знає про недоліки в цих системах. При виявленні істотних недоліків у структурі або функціонуванні си­стем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю аудитору слід повідомити про це керівництво відповідного рівня управління у найкоротший термін з відповідною впевненістю та доказовістю своєї правоти. Повідомлення керівництву про істотні помилки не­обхідно представити у письмовому вигляді. Проте, якщо аудитор вважає за доцільне, можна надати усне повідомлення керівництву, яке необхідно зафіксувати в аудиторській робочій документації. У повідомленні важливо зауважити, що аудитор дає перелік тільки тих недоліків, котрі потрапили в коло його зору під час проведен­ня аудиту, і що аудит не мав на меті окреме визначення від­повідності внутрішнього контролю завданням, поставленим ке­рівництвом підприємства.

Порядок оцінки системи внутрішнього контролю.

Оцінка внутрішнього контролю:

 

Так Ні

 

 

Ні

 

Думки і рекомендації

Так