Психологічне налаштування на поліпшення голосу

Перед виступом усамітніться на кілька хвилин, відключіться від справ і турбот і дайте собі наступні установки: «Я зосереджений на образах і словах, які я вимовляю. Мій голос народжує низькі, приємні, оксамитові звуки. Відкриваються резонансні порожнини. Джерело голосу переміщається вниз. Голос резонує в горлі, у грудях. Мені при­ємно відчувати вібрації мого голосу. Я посилаю голос нагору, відчуваючи приємні вібрації в чолі. Моє чоло ніби випромінює енергію мого голосу. Мій голос додає мені впевненості. Мій подих ритмічний.

Я ощадливо витрачаю повітря. В мені народжується впевненість, що мій голос здобуває приємні обертони. Народжуються звуки, здатні проникати в серце слухача. Мій голос огортає аудиторію. Він проникає в таємні куточки серця слухача.»

Мовні стратегії та тактики в процесі спілкування. Види розмов у залежності від мети. Спілкування між людьми може мати різну мету і різний зміст. Видів розмов дуже багато. Якби ми заходилися описувати всі їх види, то нам не вистачило б і половини цієї книги. Через те спинимося лише на деяких з них, передусім на тих. з якими ми найчастіше маємо справу в повсякденному житті й побуті:

1) товариські зустрічі, в яких,, мабуть, кожен з нас брав участь;

2) щоденні повідомлення про якісь явища і події на роботі та в особистому житті;

3) телефонні розмови, що відбуваються також мало не щодня;

4) обговорення справ, яке потрібне передусім на роботі;

5) дискусія — корисна вправа для правильного мислення й висловлення своїх думок. З дискусіями тісно пов'язані наради, яким присвячено окремий розділ;

6) розгляд скарги, що являє собою вид розмови, спрямованої на досягнення спеціальної мети;

7) повідомлення про неприємну подію, яке мало чим відрізняється від попереднього виду розмови.

Не шукайте в даному розділі систематичного поділу матеріалу, ос­кільки в ньому йдеться про види розмов, що служать різним цілям і мають різні характеристики.

Товариська зустріч. Мета зустрічі між двома чи більше знайомими або приятелями звичайно полягає в тому, щоб поговорити, обміняти ся новинами й поглядами, разом повеселитися і провести приємні хвилини у дружній бесіді. Під час товариської зустрічі ніякі серйозні справи, як правило, не обговорюються, розмова вільно переходить з однієї теми на іншу і відбувається в невимушеній атмосфері.

Підготовка до зустрічі. У більшості випадків учасники товариської зустрічі взагалі до неї не готуються. Люди домовляються про зустріч, сходяться, і починається розмова, яка часто переходить з однієї теми на іншу залежно від того, хто про що говорить. Чим більше у товаристві людей, тим вірогідніше, що розмова не клеїтиметься. Натомість коли зустрінуться лише двоє знайомих, то кожен з них повинен говорити приблизно 50 процентів часу, що накладає на обох досить серйозні вимоги. Багато залежить від того, скільки часу вони проведуть разом. Якщо зустрінуться на вулиці, то обміняються новинами і через п'ять-десять хвилин розійдуться. Якщо ж вони перебувають на навчанні, у відрядженні чи у відпустці й живуть разом в одній кімнаті, то тем для їхніх розмов буде більше. Не дивно, що під час такого тривалого перебування разом вони поступово обговорять багато справ, включаючи й справи інтимного характеру.

Це має і свої переваги, і недоліки. Переваги полягають у тому, що люди краще пізнають одне одного, а це створює передумови для ви­никнення більш близьких приятельських стосунків. Буває й навпаки, коли вони дізнаються про негативні сторони одне одного, які під час швидкоплинних товариських зустрічей помітити дуже важко. Това­риські зустрічі також дають іноді можливість обговорити і професійні справи краще, ніж під час офіційних зустрічей.

Проте повернімося до товариських зустрічей. Як ми вже зазначали, більшість людей до них не готуються взагалі. Звичайно, і людина, яка завжди поводить себе активно в товаристві, підбере цікаві події й фак­ти, почуті останнім часом, з тим щоб розповісти про них під час зустрічі. При цьому вона візьме до уваги склад товариства й основні інтереси окремих його членів і відповідно до цього підготує «свою програму» того дня й вечора.

Чи звернули ви увагу на те, що в товаристві, де більше чотирьох-п'яти людей, завжди знайдеться хтось такий, хто бере на себе турботи про теми розмови й розваги?

Пригадую одного свого знайомого, який був зразком такої това­риської людини. Всі завжди знали, що почують від нього якісь цікаві новини, різні історії про театр, кіно, музику. Веселощі по-справжньому починалися лише тоді, коли з'являвся він, незважаючи на те, що в то­варистві були митці, а вони, як відомо, особливої потреби в тому, щоб їх розвеселяли, не відчувають.

Я ніколи не розпитував свого приятеля про секрети його успіхів у товаристві й про те, як він готується до зустрічей і чи готується взагалі. Але оскільки він був неперевершений співрозмовник, то, безперечно, він так чи інакше продумував свою поведінку. Зрозуміла річ, його всі любили.

Як стати гарним співрозмовником?: Насамперед необхідно мати всебічні знання, а для цього треба постійно вчитися, багато читати, опановувати здобутки людської культури (науки, літератури, мистецтва тощо). Мати широке коло знайомих і приятелів, щоб їм розповідати те, чого самі навчилися. Дивитися на світ розкритими очима, вміти спостерігати явища і події довкола себе. Запам'ятовувати все важливе й цікаве, а якщо не маєте надії па свою пам'ять, то навчіться робити деякі нотатки того, що бачите, чуєте або читаєте.

Для того, щоб запам'ятати якісь цікаві факти чи історії, їх треба розповідати. І чим частіше ви це робитимете, тим швидше їх запам'ятаєте і краще зумієте розповісти про них. Ми вже говорили про те, що дуже корисно розповісти про якусь цікаву подію спершу вдома, пізніше комусь з приятелів і нарешті п товаристві кількох людей. Такі попередні тренування допомагають краще освоїтися у товаристві, тоді й розповідь відбуватиметься легше і невимушеніше.

Під час кожної зустрічі запам'ятовуйте все те, що найбільше привер­тає вашу увагу, а після розмови відновіть у пам'яті найцікавіші моменти і, якщо є в цьому потреба, запишіть їх. Те ж саме робіть, подивившись театральну виставу або кінофільм, а в розмові зі знайомими або вдома спро­буйте розповісти про те, що бачили, поділитися своїми враженнями.

Читайте журнали та газети і, читаючи, звертайте увагу не тільки на корисні, припустимо, для вашої роботи статті, а й цікаві з точки зору того, щоб потім розповісти про них у товаристві. Якщо з кожного жур­налу чи газети, які ви прочитали, з кожної розмови, з театральної вис­тави чи кінофільму виберете лише один цікавий момент, тоді у вас буде досить тем для розмови з найрізноманітнішими людьми.

Вміння спілкуватися, крім усього іншого, включає також організацію зборів та зустрічей, які без організатора не відбулися б. Так, наприклад, протягом багатьох років ми у себе в Чехословаччині влаштовуємо тричі на рік зустрічі колишніх однокласників. Запрошенням їх на зустріч займаються двоє: один запрошує одну половину однокласників, другий — другу. Якби вони цього не робили, хтозна, чи взагалі зібрали­ся б однокласники на зустріч.

Кілька моїх колег по професії вже протягом кількох років збираються на традиційну зустріч напередодні Нового року. Для проведення подібних зустрічей завжди потрібна людина, яка б охоче виконувала обов'язки організатора.

Чому б і вам не стати таким посередником і не зайнятися організацією зустрічей людей зі спільними інтересами? Якщо ви створите умови для зустрічі людей з однаковими інтересами й фаховою спрямованістю, то матимете можливість разом з ними обговорювати пи­тання, що вас цікавлять, обмінюватися думками щодо спеціальних проблем, співробітничати з ними в даній галузі і в такий спосіб підвищу­вати свій професійний рівень.

Повернімося, однак, до суто товариських зустрічей. Господар, який запрошує до себе в гості знайомих і приятелів, повинен передусім подумати про те, як забезпечити веселу й невимушену атмосферу вечора. А для цього треба подбати про вибір гостей зі спільними інтересами та вподобаннями. Люди в товаристві люблять говорити насамперед про те, що їх цікавить. І от з'являється раптом людина, яка не поділяє їх захоплень. Господар чи організатор зустрічі повинен заздалегідь проду­мати, як запобігти виникненню атмосфери вимушеності й відчуження.

Повсюдне поширення телебачення спричинило зниження гро­мадської активності. Звичайно, телебачення виконує багато позитивних функцій, але водночас воно відучує людей дбати про створення весе­лої, невимушеної атмосфери під час зустрічі. Усім добре відома ситу­ація, коли зійдуться, наприклад, знайомі і не встигнуть промовити кілька фраз, як господар відразу ж умикає телевізор. І замість того, щоб обмінятися думками, якимись враженнями, згадати минуле, гості разом мовчки дивляться телевізор, хоча б це вони могли робити вдо­ма на самоті. Все це призводить до занепаду здатності цікаво проводи­ти час у товаристві, яка великою мірою залежить від того, наскільки людина вміє гарно говорити, співати, грати на якомусь інструменті.

"Техніки активного (рефлексивного) слухання": 1. З'ясування (розпитування)і відкриті питання. 2. Перефразовування (вербалізація почутого) - адресуйте "промовнику” повідомлення своїми власними словами. 3. Вербалізація (опис) почуттів: емоційного стану що говорить; свого емоційного стану під час бесіди; повідомлення про своє сприйняття ходу бесіди; логічний наслідок; інтерпретація.

Для того, щоб співрозмовник захотів з вами говорити, поділитися відомої йому інформацією, потрібно: • у першу чергу його зацікавити; • пояснити, що відповідати на ваші питання в його ж інтересах; • пояснити, чому вас цікавить той або інший факт, відповідь, і як ви збираєтеся використовувати отриману від нього інформацію; • підкреслити, що він може внести позитивний вклад у майбутнє рішення проблеми; • підкреслити позитивні наслідки успішного рішення проблеми для справи і для нього особисто; • пояснити, що він не постраждає в результаті спільної роботи або що ризик не так великий, як йому здається

Щоб розвинути уміння слухати необхідно: • стримувати себе в спробі перервати співрозмовника; • дати йому час висловитися вільно і не кваплячи; • не відволікатися, не зосереджувати увагу на зовнішності, на виразних засобах співрозмовника; • не набудовувати себе заздалегідь на те, що бесіда буде порожній і нецікавою; • зосередитися тільки на тім, щоб зрозуміти, про що говорить співрозмовник; • спокійно реагувати на висловлення співрозмовника; • не оцінювати те, що сказав співрозмовник; • не виражати власну згоду або незгоду зі словами співрозмовника; • забути про себе: про свої інтереси, відчуття в тілі, думках, переживаннях, цілком зануритися в те, що говорить співрозмовник;

"Техніки аргументації і контраргументації". Методи: 1. Фундаментальний метод (знайомите співрозмовника з фактами, зведеннями, що складають основу Вашого доказу) 2. Метод пошуку протиріччя (виявляєте протиріччя в доводах, в аргументації співрозмовника). 3. Метод досягнення послідовних висновків (за допомогою часткових висновків приводите співрозмовника до бажаного висновку). 4. Метод образного порівняння (наочності). 5. Метод "Так, але..." (Ви визнаєте, погоджуєтеся з одною стороною аргументів, а потім указуєте на іншу сторону). 6. Метод розподілу (ви поділяєте всі наявні аргументи на а)точні, б)суперечливі і в)помилкові. Починати обговорення краще з помилкових аргументів). 7. Метод ігнорування (Ви тимчасово відкладаєте, не обговорюєте якийсь аргумент, довід, якщо він не може бути спростують, ні прийнятий). 8. Метод акцентування (акцент робиться на тих доводах, що цікавлять одного зі співрозмовників). 9. Метод видимої підтримки (Ви, вислухавши довід співрозмовника, приводите нові докази на користь його рішення, а потім викладаєте своє рішення і доводи на його користь, що спростовують усі доводи співрозмовника). 10. Поступове перелицювання (завдяки вашим доводам суть справи для співрозмовника змінюється до протилежної). 11. Звертання до формальної структури (для спростування або підтримки якогось рішення звертаєтеся до розпоряджень, формальним обов'язкам, нормам, законові і т.д.).

 Типові помилки бесіди в цілому: 1) відсутня фаза контакту; 2) відсутність фази орієнтації в проблемі; 3) висування тільки одного рішення і нав'язування його співрозмовникові без обліку його інтересів; 4) напрямок співрозмовника на виконання рішення без його мотивування.

"Техніки підтримки контакту і зниження емоційної напруги в співрозмовника": 1. Посмішка, звертання по імені. 2. Підтримка контакту очей. 3. Вербалізація або повідомлення про своє сприйняття співрозмовника, його почуттів, установок, емоційного стану. 4. Вербалізація або повідомлення про свій емоційний стан (у даний момент) у зв'язку з висловленнями співрозмовника. 5. Прояв дружнього ставлення. 6. Встановлення і підтримка адекватної психологічної дистанції. 7. Надання можливості висловитися. 8. Збереження самовладання. 9. Підкреслення значимості співрозмовника для вас. 10. Підкреслення спільності зі співрозмовником (подібність інтересів, думок...). 11. Прояв інтересу, співчуття до проблем співрозмовника. 12. Повага думки, точки зору співрозмовника. 13. Звертання до соціально схвалюваних мотивів учинків. 14. Прояв зовнішньої згоди. 15. Уникання обвинувачень, негативних оцінок співрозмовника. 16. Уточнення, прояснення своїх слів, дій для співрозмовника. 17. Незамикання під час бесіди на собі, на своєму стані, своїх думках. 18. Позитивність: спроба знайти позитивні сторони ситуації, гумор. 19. Забезпечення для себе і співрозмовника комфортних умов за допомогою меблів, частувань, висвітлення, музики і т.п. 20. Спостереження за невербальним спілкуванням співрозмовника тощо.

 

Додаток. Діагностичний матеріал

За ТЕСТОВОЮ КАРТОЮ САМООЦІНКИ визначити середній бал _____________

1.Повністю вірю всьому тому, що повідомляє педагог на занятті	7 6 5 4 3 2 1	Критично ставлюсь до знань, отриманих на заняттях
2. Люблю виконувати завдання тренувального характеру.	7 6 5 4 3 2 1	Люблю виконувати завдання творчого характеру
3. Мені подобається у громадській роботі бути виконавцем.	7 6 5 4 3 2 1	Мені подобається організовувати громадську роботу інших.
4. Не люблю сперечатись.	7 6 5 4 3 2 1	Полюбляю суперечки.
5. Прагну до виконання роботи за зразком	7 6 5 4 3 2 1	Прагну самостійності в роботі.
6. Вважаю себе довірливим.	7 6 5 4 3 2 1	Маю себе за скептика.
7. Легко піддаюся впливу інших.	7 6 5 4 3 2 1	Вважаю себе впевненою людиною.
8. Мені притаманний уповільнений темп мислення.	7 6 5 4 3 2 1	Мені притаманний швидкий темп мислення.
9. Вважаю себе завжди стурбованою чимось, людиною.	7 6 5 4 3 2 1	Вважаю себе людиною безтурботною.
10. Мені властиве слабке переключення уваги.	7 6 5 4 3 2 1	Мені властиве швидке переключення уваги.